Радіозакладні пристрої і їх характеристика.

Найбільш широке застосування для перехоплення інформації знайшли закладні пристрої з радіоканалом передачі перехопленої інформації, так звані радіозакладні пристрої (РЗП), або радіозакладки. Підвищена зацікавленість до використання радіозакладних пристроїв пов’язана з їх виключно широкими можливостями щодо спостереження за мобільними об’єктами, які знаходяться на значній відстані.

Радіозакладні пристрої як радіотехнічні засоби мають низку специфічних особливостей, не властивих іншим ЗП. Відповідно до цих особливостей для класифікації РЗП можуть бути використані наступні ознаки (рис. 7.6):

· принцип формування сигналу;

· спосіб закриття інформації, що передається;

· дальність дії.

Рис. 7.6. Класифікація радіозакладних пристроїв

Відповідно до принципу формування сигналу РЗП можуть бути активні, напівактивні і пасивні.

Активні РЗП найбільш розповсюджені. В загальному вигляді вони можуть бути представлені структурною схемою, зображеною на рис. 7.7.

Рис. 7.7. Типова структурна схема активного РЗП

Інформація, що перехоплюється, сприймається чутливим елементом, в якості якого можуть бути використані акустоелектричні перетворювачі (мікрофон, вібродатчик тощо) для акустичного і віброакустичного сигналу або спеціальні антени для перехоплення електромагнітних полів ліній радіотелекомунікацій. Блок накопичення і стискання інформації призначений для її накопичення і стискання з метою зменшення часу роботи РЗП на випромінювання (до декількох секунд за сеанс передачі). В такому вигляді інформація поступає на передавач, який працює на частотах, що лежать в діапазоні 100…1000 МГц, і випромінюється через антенний пристрій. Як правило, антенний пристрій виконується вмонтованим у сам РЗП або використовується відрізок ізольованого чвертьхвильового провідника.

Пристрій управління керує роботою РЗП і може бути виконаний у вигляді акустичного автомату або приймача сигналів від блоку дистанційного керування. Джерело живлення призначене для вироблення відповідних напруг для живлення блоків РЗП і може бути автономним; у вигляді блоку, підключеного до лінії, що знаходиться під напругою або може безпосередньо використовуватись лінія, що знаходиться під напругою. Час роботи активних РЗП залежить від типу джерела живлення і робочого часу на випромінювання (при роботі в черговому режимі) та може коливатись від декількох годин (для автономних джерел) до декількох сотень годин або років (для РЗП з живленням від інших джерел і в залежності від системи управління).

Напівактивні РЗП характеризуються суттєво більшим часом функціонування автономного джерела живлення (до 4000 годин). Такий ефект досягається за рахунок комплексного використання енергії зовнішнього спеціально сформованого потужного сигналу зондування і енергії власного джерела живлення. При цьому енергія власного джерела живлення витрачається лише на модуляцію і підсилення високочастотного сигналу зондування, що приймається.

Оскільки такі РЗП можуть працювати лише при наявності зовнішнього сигналу (електромагнітного поля) зондування, то вони отримали назву “аудіотранспондерів” ("аудіовідповідачів").

Структурна схема напівактивного РЗП зображена на рис. 7.8.

Рис. 7.8. Типова структурна схема напівактивного РЗП

Для роботи таких РЗП необхідно, щоб на відстані в декілька (до 10) метрів від них (у сусідньому приміщенні, у припаркованому автомобілі тощо) повинен бути встановлений генератор синусоїдального сигналу (сигналу зондування), який приймається приймальною антеною пристрою. Промодульований інформаційним сигналом від чутливого елементу і підсилений сигнал невеликої у порівнянні з сигналом зондування потужності перевипромінюється на частоті, близькій до несучої частоти сигналу зондування. Це забезпечує розв'язку передавального і приймального каналів по частоті і маскування корисного (інформаційного) сигналу потужним сигналом зондування. Інформаційний сигнал може бути прийнятий на відстані до 500…1000 м. Але потужний сигнал зондування є демаскуючою ознакою застосування напівактивного РЗП, що для керівника служби безпеки (служби захисту інформації) повинно послужити сигналом для проведення відповідних заходів щодо захисту інформації.

Принцип дії пасивних РЗП був розроблений ще в середині 40-х років ХХ-го століття і базується на методах "високочастотного нав'язування". Його сутність полягає у модуляції електромагнітного сигналу зондування мовним в результаті їх одночасного впливу на елементи обстановки або спеціально вмонтовані пристрої, як правило, пасивні об'ємні резонатори. Але в теперішній час пасивні РЗП не знайшли широкого застосування у зв'язку з необхідністю використання настільки високих рівнів випромінювальної потужності передавачів, що обслуговуючий персонал вимушений працювати з використанням захисних засобів. В цьому плані напівактивні РЗП мають суттєві переваги.

Рис. 7.9. Принцип застосування пасивних і напівактивних РЗП

Принцип застосування пасивних і напівактивних РЗП наведено на рис. 7.9.

Заспособом закриття інформації, яка передається по радіоканалу, РЗП поділяються на три види (рис. 7.10):

без закриття інформації;

з використанням складних видів модуляції;

з кодуванням інформації.

Рис. 7.10. Класифікація РЗП за способом закриття інформації

Найбільш простим видом закладних пристроїв є радіозакладки без закриття інформації. Однак їх застосування обмежено можливістю перехоплення інформації будь-ким, хто має приймач, який працює на частоті РЗП.

До радіозакладок з використанням складних видів модуляції відносяться пристрої з подвійною модуляцією сигналу – на піднесучій і основній частоті випромінювання. Частота піднесучої вибирається набагато більшою 20 КГц. Тому прийом інформації можливий тільки на спеціальний приймач з подвійним детектуванням, що суттєво підвищує її прихованість. Спроба прослуховування сигналу звичайним приймачем ні до чого не приведе, оскільки вихідний сигнал буде перевищувати верхній частотний рівень чуттєвості людського вуха.

До більш ефективних способів закриття інформації відноситься використання складних видів шумоподібних сигналів і різноманітних способів кодування інформації, а саме:

шумоподібних сигналів з фазовою маніпуляцією;

аналогове скремблерування (найбільш часто вживаний спосіб шифрування, що полягає в простій або складній інверсії спектру сигналу);

кодування мовної інформації у цифровому вигляді.

В залежності від потужності передавача РЗП поділяються на три види – малої, середньої, і великої дальності дії.

Радіозакладні пристрої малої дальності здатні передавати інформацію на відстань, яка не перевищує декілька десятків метрів, тому без ретранслятора (при-ймально - передавального блоку) вони, як правило, не використовуються. РЗП середньої дальності дозволяють вести упевнений стійкий прийом інформації на відстані декілька сот метрів, а радіозакладки великої дальності можуть працювати з радіоприймальними пристроями, розташованими на відстані 1000 і більше метрів.

В залежності від способу передачі інформації від радіозакладного пристрою до пунктів прийому і збору перехопленої інформації розроблені різні схеми їх застосування, основними з яких є (рис. 7.11):

а) з використанням ретрансляторів сигналів від закладних пристроїв до пунктів прийому і збору інформації;

б) на один приймач від декількох закамуфльованих під особисті речі закладних пристроїв;

в) на один приймач від декількох закамуфльованих під елементи електричних кіл радіозакладних пристроїв.

Для прийому інформації, що передається з РЗП, можуть бути використані різні види радіоприймальних пристроїв. Найбільш часто для цих цілей використовують:

·  портативні сканерні приймачі;

·  спеціальні приймальні пристрої;

·  приймачі портативних радіостанцій;

· побутові радіоприймачі.

Сучасні малогабаритні переносні сканерні приймачі мають автономні акумуляторні джерела живлення, вільно вміщаються у внутрішні кишені одягу, а їх вага становить 150 – 350 г. Не дивлячись на малі габарити і вагу, такі приймачі дозволяють здійснювати прийом сигналів в діапазоні від 100 кГц до 1300 МГц, а деякі типи приймачів – до 1900 МГц і навіть до 2060 МГц. Вони забезпечують прийом сигналів з амплітудною, вузькосмуговою і широкосмуговою частотною модуляцією, а їх чутливість знаходиться в межах від 0,35 до 6 мкВ. Смуга пропускання в режимі прийому вузькосмугових сигналів – 12 – 15 кГц, а широкосмугових (текстових ) – 150 – 180 кГц.

Портативні сканерні приймачі мають від 100 до 1000 каналів пам'яті і забезпечують швидкість сканування до 30 каналів за секунду. Роботою деяких типів приймачів можуть керувати комп'ютери.

Для прийому інформації від радіозакладок використовують і спеціальні приймальні пристрої. Вони випускаються як у звичайному, так і камуфльованому вигляді під предмети повсякденного побуту або побутові приймачі. Деякі спеціальні приймачі обладнані вмонтованими магнітофонами. Інколи застосовуються спеціальні комплекси, здатні одночасно приймати інформацію по декількох каналах і здійснювати її запис на магнітофон або забезпечувати прослуховування на внутрішні гучномовці. Чутливість спеціальних приймальних пристроїв не поступається чутливості сканерних приймачів і становить величину менше 0,5 мкВ.

Іноді для прийому сигналів з радіозакладок застосовують спеціальні надмініатюрні приймачі. Наприклад, такий приймач працює в УКХ діапазоні, має вагу близько 1,5 г (з батарейкою) і розміри 17,5 х 11,5 мм, що дозволяє повністю встановити його у вухо. Для утруднення виявлення такий приймач фарбується у тілесний або темний колір. Приймальний пристрій має кварцову стабілізацію частоти і може бути настроєний на будь-яку частоту в діапазоні 138 – 190 МГц. Чутливість такого приймача не гірше 2 мкВ, а час безперервної роботи – 15 – 30 годин.

Для прийому випромінювань радіозакладок, що працюють в діапазоні 134 – 174 МГц, 400 – 512 МГц можуть використовуватись портативні радіостанції. Вони мають високу чутливість (0,25 – 0,5 мкВ) і малі габарити.

Основною перевагою застосування таких приймачів є можливість прийому кодованих сигналів, оскільки сучасні радіостанції обладнуються вмонтованими скремблерами. Недоліком є те, що портативні радіостанції забезпечують високу якість прийому сигналів тільки від радіозакладок, що мають вузькосмугову частотну модуляцію і використовують кварцову стабілізацію частоти.

Для прийому інформації, що передається з радіозакладок, які працюють в діапазоні 88 – 108 МГц, може бути використаний будь-який побутовий радіоприймач FM-діапазону (УКХ-2). Єдиною умовою нормального прийому є відсутність (або можливість відключення) системи автоматичної підстройки частоти, інакше приймач буде перестроюватись від слабкого сигналу радіозакладки на більш потужний сигнал ближньої за частотою стаціонарної радіомовної станції.