Особливості розвитку ринкових відносин в Україні.

Ринок слід розглядати як комплексне поняття, яке включає одночасно сферу обігу, де здійснюється обіг товарів і послуг, систему товарно-грошових відносин, які складаються в процесі обміну товарів і послуг за даної систмеи виробничих відносин.

Об’єкти ринку – засоби виробництва, предмети споживання, технології, наукові відкриття і ідеї, різні послгуи, природні багатства, елемети національного багатства, цінні папери, акції, облігації.

Якщо розглядати еволюцію ринку з точки зору суб’єктів ринкових відносин, то ми побачимо, що зпочатку, це були безпосередньо виробники і споживачі товарної продукції. Потім у міру свого розвитку і відокремлення в самостійні галузі торгівлі і грошового обігу активними учасниками ринкових відносин стають торгівельні і фінансові посередники.

Основними суб’єктами ринкових відносин є:

1) домогосподарства – економічна одиниця, що складається з однієї або більше осіб, що постачають ресурси і використовують отримані гроші для придбання товарів і послуг з метою задоволення власних потреб;

2) фірма або підприємство – це економічна одиниця, яка використовує фактори виробництва і виготовляє продукцію для задоволення потреб споживачів, прагне максимізувати свій прибуток;

3) держава – це самостійний суб’єкт ринку, до складу якого входять урядові установи, що здійснюють економічну, політичну та юридичну владу для забезпечення умов господарювання всіх суб’єктів економіки.

Основні суб’єкти господарської діяльності взаємодіють між собою і здійснюють безперервний кругообіг ресурсів, товарів, послуг.

Для аналізу ринкової інфраструктури необхідно з’ясувати основні компоненти ринку: попит, пропозицію, ціну, кон’юнктуру і рівновагу.

Попит – платоспроможна потреба або сума грошей, яку покупці можуть та мають намір заплатити за потрібні товари.

Пропозиція – сукупність товарів з певними цінами, які готові продати виробники.

Ринкова ціна – не може бути вищою за ціну попиту та нижчою за ціну пропозицію.

Кон’юнктура – співідношення попиту та пропозиції щодо окремих товарів або цілої товарної маси на відповідному ринку. Кон’юнктура змінюється під впливом: масштабу виробництва, розмірів товарних запасів, динаміки цін і грошових доходів, організації реклами та торгівлі.

Стан ринкової рівноваги – повна відповідність обсягу пропозиції і обсягу попиту.

Закон пропорзиції і механізм його дії.

Ринок - це поєднання попиту і пропозиції, або місце де відбувається купівля-продаж товарів; ринок - це сукупність ек відносин між людьми у сфері обміну, посередництвом яких здійснюється реалізація результатів людської діяльності; ринок - це місце, де відбувається остаточне визнання суспільством втіленої в результати діяльності праці.; ринок - це лише елемент ринкової економіки, куди поруч з ринком входять сфери виробництва, розподілу і споживання; ринок - тип господарських зв’язків між суб’єктами господар ювання, тобто форми господарського зв’язку між товаровироб никами через купівлю-продаж товарів. Але найбільш типове і загальноприй няте визначення ринку таке: ринок - це обмін, що здійснюється відповідно до законів товарного виробництва і обміну. Сутнісну основу цього обміну становить ціна, що визначається співвідношенн ям попиту та пропозиції(про понування).

Попит і пропозиція є невід’ємними категоріями ринкової організації господарювання, що виражають об’єктивні економічні відносини товарного вироюництва. Пропозиція представлена результатами господарської діяльності (виробництва), що набувають товарного вигляду і можуть бути доставлені на ринок у певному обсязі і в певний час. Як функція і результат товарного виробництва пропозиція представлена відповідним суб’єктом – продавцем. Вирішальною передумовою ринкової пропозиції залишається обсяг виробництва.

На практиці ціна рівноваги встановлюється як загальне для попиту та пропозиції середнє значення ціни певного товару за умови збалансованості абсолютних потенційних значень пропозиції та попиту. Співвідношення попиту і пропозиції відбиває конкретні пропозиції виробництва і споживання з урахуванням вартісно-цінової визначеності товарів. Пропонування означає не тільки кількість товарів для продажу , а й відповідний рівень цін цих товарів. З підвищенням цін відповідно зростає і величина пропонування, зі зниженням – скорочується також і пропонування. Прямий зв'язок між пропонуванням і ціною називається законом пропонування. Він просто показує, що виробники хочуть виготовити для продажу більшу кількість свого продукту за високої ціни, але вони не згодні це зробити за низької ціни. Пропонування виражає різні кількості продукту, які виробник спроможний виробляти і постачати на ринок, а також залежить від таких чинників: 1) ціни на ресурси; 2) технологія та організація виробництва; 3) податки і субсидії 4) кількість продавців на ринку.

 Діалектика взаємозалежності попиту і пропозиції відбивається у ринковій рівновазі.

Ринок, його функції та закони.

В економічній літературі наводиться безліч визначень категорії "ринок", що виражають ті чи інші сторони ринкових відносин. Але тлумачення цього поняття слід розмежовувати на різних рівнях. Ек наука ж розглядає ринок як  поєднання попиту і пропозиції, або місце де відбувається купівля-продаж товарів.  Але найбільш типове і загальноприй няте визначення ринку таке: ринок - це обмін, що здійснюється відповідно до законів товарного виробництва і обміну. Сутнісну основу цього обміну становить ціна, що визначається співвідношенн ям попиту та пропозиції(про понування).

Функції ринку:

1.Ціноутворююча – товари зроблені з різними витратами виробництва мають тенденцію вирівнюватися в ринкову ціну.

2. Регулююча функція - означає узгодженість між економічною власністю в її кіль­кісному аспекті у сферах безпосереднього виробництва і спожи­вання.

3. Спонукальна функція - означає зниження індивідуальних ви­трат капіталу, покращення споживчих властивостей різних об'єктів власності, зростання ефективності капіталістичного ви­робництва, що виражається у збільшенні маси прибутків.

4. Інтегруюча функція ринку сприяє цілісності системи відно­син економічної власності у всіх сферах суспільного відтворен­ня, реалізації процесів привласнення різними суб'єктами влас­ності в межах національних країн та на наднаціональному рівні, досягненню основної мети господарської діяльності.

5. Контролююча функція ринку - означає частковий і опосередкований контроль споживачів над про­цесом привласнення.

6. Функція розвитку -  означає посилення конкуренції між різними типами і фор­мами власності, рушійних сил розвитку економічної власності.

В умовах ринку діє закон попиту та закон пропозиції.  Перший виражає зворотну залежність між ціною і величиною попиту, а другий виражає пряму залежність між ціною і кількістю пропонованого продукту.

Взаємозалежності попиту і пропозиції відбивається у ринковій рівновазі.