Конкуренція та її місце в ринковій економіці.

Конкуренція - об’єктивно необхідна умова ефективного функціонування ринкового механізму. Економічна конкуренція – один із регуляторів пропозиції суспільного виробництва, фактор утворення середньої норми прибутку, формування ринкової вартості товару, диференціації товарних виробників за доходами.

Конкуренція виступає економічним законом ринкових відносин, товарного виробництва взагалі, і водночас одним із важелів суспільного відтворення.

Першою функцією конкуренції є прямий вплив на процес ціноутворення.

Друга економічна функція – стимулювання НТП.

Економічна конкуренція може виступати і здійснюватися різними методами: може бути внутрішньогалузева і міжгалузевою. В міжгалузевій (предметній) конкуренції йдеться про конкуренцію між виробниками, які мають відмінності в ціні, якості, дизайні та призводить індивідуальні вартості до єдиної ринкової ціни.

Міжгалузева конкуренція – боротьба між підприємствами різних галузей за найбільш прибуткове застосування капіатул і отримання найбільш високої норми прибутку. Виявляється у переході капіталу з галузей низької норми прибутку в іншу з високою нормою. Внаслідок чого утворюється середня норма прибутку.

За методами здійснення економічну конкуренцію поділяють на: цінову, нецінову, неекономічну (нечесну).

При ціновій конкуренції основним елементом змагання виступає ціна. Виробники виходять з того, що остання є вирішальним показником, який впливає на рішення покупців. Цінова конкуренція передбачає продаж товарів та послуг за більш низькими цінами, ніж у конкурентів. Цінова конкуренція – змагання підприємців шляхом зменшення витрат на виробництво, зниження цін на товари і послуги без істотної зміни асортименту чи якості.

За сучасних умов більш значну роль відіграє нецінова конкуренція. Тут застосовується продаж товарів більш високої якості, надання більшого обсягу послуг, подовження строків гарантованого обслуговування, проведення рекламних кампаній. Метод нецінової конкуренції пердбачає оригінальність, привабливість, врахування специфіки та індивідуальності кожного з майбутніх покупців (клієнтів).

Неекономічна конкуренція – підкуп службових осіб для врегулювання справ, переманювання кращих спеціалістів.

Залежно від режиму конкурентної боротьби розрізняють досконалу (чисту) і недосконалу конкуренцію.

Досконала конкуренція – це вільна конкуренція в умовах ринку, де не існує підприємцців, здатних диктувати або нав’язувати свої умови виробнитцва і реалізації продуктів та послуг. Зараз більше існує як теоретична модель.

Державна форма власності власністі. Її форми.

У процесі тривалого історичного розвитку людства сформувались такі чотири основні типи економічної влас­ності: 1) суспільна; 2) приватна; 3) колективна; 4) держав­на. Виділення окремих типів економічної власності зумов­лено тим, що у межах кожного з них існують окремі фор­ми, види власності, які формуються в окремі види підприємств, що, у свою чергу, зумовлює різні види та форми підприємницької діяльності. Виходячи з цього, в Законі України «Про власність» приватна, колективна і державна власність некоректно названі не типами, а фор­мами власності.

Державна власність належить до колективних форм власності, оскільки її персоніфікатором в економічних си­стемах є різний за чисельністю апарат державних чинов­ників (як правило, вищих) та певною мірою інші верстви і прошарки населення.

Згідно з чинним законодавством розрізняють загаль­нодержавну і комунальну форми державної власності. Ко­мунальну власність ще називають власністю адміністра­тивно-територіальних одиниць. Суб'єктами права загаль­нодержавної власності є держава в особі Верховної Ради України, а суб'єктами права комунальної власності — Вер­ховна Рада Криму та адміністративно-територіальні оди­ниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Найважливішими об'єктами загальнодержавної влас­ності є:1) єдина енергетична система;2) системи транспорту загального користування, зв'яз­ку та інформації загальнодержавного значення;3) частка одержавленого національного доходу;4) державні підприємства;5) Національний банк України та його установи і ство­рювані ними кредитні ресурси;6) об'єкти соціально-культурної сфери;7) державні резервні, страхові та інші фонди, майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів;8) оборонні об'єкти, майно Збройних сил, органів дер­жавної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ та ін.

Основними об'єктами комунальної власності є:1) кошти місцевих бюджетів;2) державний житловий фонд, об'єкти житлово-кому­нального господарства;3) майно підприємств комунальної власності, закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, по­бутового обслуговування;4) місцеві енергетичні системи;5) транспорт, системи зв'язку та інформації;6) майно, яке забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів, та ін