Позитивістська філософія О.Канта. Постпозитивізм.

позитивістська концепція ОгюстаКонта (17981857). Згідно з вченням Конга, (філософія не є наукоюіз власним об'єктом, що якісно вілрізняєіься від об’єктівконкретних наук. Філософія узагальнює досягнення конкретних наук,або ж є узагальненою класифікацією всіх наук. Позитивізм якфілософський напрямок заснований на принципі справжнє знаннядосягається лише як результат окремих конкретних наук. Пізнання, зпогляду позитивіму, потрібно звільнити від будьякої філософськоїінтерпретації. Філософія має бути скасована і замінена абобезпосередньо конкретними науками, або ж вченням провзаємовідношення між науками, про їх логічну структуру, мову тощоІсторія позитивізму має три періоди розвитку.
Перший, початковий позитивізм, представниками якого були О. Конт, Г. Спенсер, О. Михайловський. Програма початкового позитивізму зводилася до таких засад:
- пізнання необхідно звільнити від усякої філософської інтерпретації;
- вся традиційна філософія повинна бути скасована і змінена спеціальними науками (кожна наука сама собі філософія);
- у філософії необхідно прокласти третій шлях, який подолав би суперечність між матеріалізмом та ідеалізмом.
Ці та інші положення були викладені О. Контом в роботі «Курс позитивної філософії»; Г. Спенсером в 10-томнику «Синтетична філософія».
Другий позитивізм виріс з першого. Його відомими представниками були: австрійський фізик Е. Мах, німецький філософ Р. Авенаріус, французький математик Ж. А. Пуанкаре.
Вони звернули увагу на факт релятивності (тобто відносності) наукового знання і зробили висновок про те, що наука не дає істинної картини реальності, а надає лише символи, знаки практики. Заперечується об'єктивна реальність наших знань. Філософія зводиться до теорії пізнання, відірваної від світу.
Третя форма позитивізму – неопозитивізм, який має два різновиди: логічний позитивізм і семантичний. Предметом філософії, на думку логічних позитивістів, повинна бути логіка науки, логіка мови, логічний аналіз речень, логічний синтаксис мови. Другий період логічного позитивізму – це розвиток семантики. Цей напрям визначає мові головну роль в усіх сферах діяльності. Всі соціальні колізії обумовлені недосконалістю мови та людського спілкування. Представники: Б. Рассел, А. Тарський, К. Поппер, Л. Вітченштейн та ін.

2. Два способи осягнення буття діалектика і метафізика. Альтернативи діалектики.

Альтернативність осмислення проблем буття має місце і в підходах до з’ясування проблем розвитку, розкриття його сутності, методів пізнання тощо. Мова йде про діалектику і метафізику як певних альтернативних філософських концепцій. Почнемо з визначення самих понять “діалектика” і “метафізика”.
Поняття “діалектика”, якщо розглядати його в історико-філософському аспекті, має декілька визначень: 1) в античній філософії поняття “діалектика” означало мистецтво суперечки, суб’єктивне вміння вести полеміку – вміння знайти суперечності в судженнях супротивника з метою спростування його аргументів. Гегель один з перших звернув увагу на таку особливість античної діалектики, підкресливши, що остання має відношення до логіки самого процесу пізнання. діалектика як філософська концепція має ряд визначень, котрі дають уявлення про різні її сторони, різний зміст. В даному розділі мова буде йти про різні її сторони, різний зміст. В даному розділі мова буде йти про діалектику як про теорію розвитку, як логіку і як теорію пізнання. Відповідно до цього будуть розглянуті і альтернативність діалектики – метафізиці.

Термін “метафізика” означає: 1) “мета” (з грецької – між, після, через) – префікс, що характеризує проміжний стан речі, її зміну, переміщення тощо; 2) в сучасній науці вживається для позначення складних систем, наприклад, метатеорія (теорія про теорію), метаматематика, металогіка, метагалактика. “Фізика” – природа, наука про природу, що вивчає загальні властивості матеріального світу. Термін “метафізика” дослівно означає “після фізики”. Даний термін був вперше застосований у зв’язку з класифікацією філософської спадщини Арістотеля Андроніком Радоським (1-е століття до нашої ери), який об’єднав різні лекції і замітки Арістотеля з філософії під такою назвою. Згодом термін “метафізика” набув іншого, більш широкого філософського значення.
Поняття “метафізика” в історико-філософському аспекті має ряд значень: 1) метафізика – це вчення про надчуттєві, недоступні досвідові принципи і начала буття (існування світу); 2) метафізика – це синонім філософії;

1. Альтернативність метафізики і діалектики виявляється в розумінні метафізики і діалектики виявляється в розумінні зв’язку старого і нового, того, що є, з тим, що виникає і чому належить майбутнє. 2. Альтернативність метафізики і діалектики виявляється в розумінні джерела розвитку, руху, зміни. 3. Альтернативність метафізики і діалектики виявляється в розумінні “механізму” розвитку, способу переходу від старої до нової якості. 4. Альтернативність метафізики і діалектики виявляється також в розумінні спрямованості розвитку. 5. Альтернативність метафізики і діалектики виявляється в самому стилі мислення, усвідомлення дійсності. Для метафізики характерна однобічність, абсолютизація, прямолінійність, закостенілість, негнучкість. 6. Альтернативність метафізики і діалектики виявляється в розумінні суті істинного знання..
7. Альтернативність метафізики і діалектики виявляється в розумінні і самої суті пізнання. Метафізика розглядає його як результат, діалектика – як процес

Тести відкритого типу.

 3.1. Дедукція-(— виводжу) — метод пізнання, в основі якого рух думки від загального до одиничного.

3.2. Субєктивний ідеалізм- напрям у філософії, згідно з яким свідомість людини є творцем об'єктивного світу. Існує сенсуалістичний суб'єктивний ідеалізм (Берклі, Юм, Мах), який розглядає відчуття як суто суб'єктивне пе­реживання, заперечуючи його об'єктивні джерела, і трансцендентальний су­б'єктивний ідеалізм (Кант, Фіхте, неокантіанці, феноменологи, екзистенціа­лісти), згідно з яким категоріальна (чи інша) структура свідомості є схемою конструювання світу.

Основною проблемою філософії Нового часу була

3.4. Альтернативами діалектики є також софістика і еклектика, оскільки вони виступають як різновиди метафізики.

Центральною проблемою філософії до періоду І. Канта була

Тести закритого типу.

1.Обєкт пізнання – це

Г)природа, суспільство

2. Давньогрецькі мислителі Фалес, Анаксімандр, Анасімен були представниками

Б)Егейської школи

3. Середньовічні схоласти які вважали що загальні поняття це тільки звуки людського голосу, називається

В)стоїками

4. Проблему про можливість адекватного пізнання вірішує така галузь філософії як

Б)гносеологія

5. Визначення людини як «суспільної тварини»належить

А)Арістотелю

6. Яке з наведених положень є діалектико-матеріалістичними

Б)»простір і час –є атрибутами матерії»

7. Вислів «Я знаю що нічого не знаю» належить

А)Сократу

8. Гносеологія це

Г) вчення про пізнання

9. Онтологія це

Б)вчення про буття

10. Хто з філософів є субєктивним ідеалістом

В)Юм

Г)Берклі

Білет №7