Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Фрагмобазидіоміцети з драглистими плодовими тілами




Порядок Аурікуляріальні – Auriculariales Гіменоміцети. Плодові тіла гімнокарпні, драглистої консистенції, мають переважно форму раковини вуха; базидія стихічна, поділена на клітини трьома поперечними перегородками (фрагмобазидія). Базидіоспори проростають гачковидно зігнутими конідіями, які згодом розвиваються у міцелій (т.зв. репетитивне проростання базидіоспор). Септи доліпорові, з неперфорованою парентесомою. Типовий рід порядку – аурикулярія.

Рід аурикуляріяAuricularia характеризується наявністю вухоподібних, забарвлених у коричневий колір плодових тіл драглистої консистенції, які прикріплюються боком до деревних субстратів – повалених стовбурів, гнилих пнів, засохлих гілок тощо. Гіменіальний шар гладенький або злегка складчастий. Найвідомішим представником роду є іудине вухо – цей гриб належить до їстівних і навіть промислово культивується у деяких країнах Азії.  

Іудине вухо, або аурикулярія іуди – Auricularia auricula-judae(рис. 174). Плодові тіла здебільшого вухоподібні, черепашковидні або у вигляді чашечки, прикріплені звуженою основою до субстрату, 1–8 см у діаметрі, драглистої консистенції, зовні сірувато-коричневі, з короткими волосками. У суху погоду карпофори іудиного вуха усихають і набувають шкірястого вигляду, проте при наявності вологи швидко відновлють нормальну драглисту консистенцію. Гіменіальний шар складчастий. Базидії циліндричні, розділені на чотири клітини трьома поперечними перегородками.  Зустрічається на деревних залишках – відмерлих гілках, стовбурах та пеньках листяних порід дерев з ранньої весни до пізньої осені. В Україні цей гриб поширений здебільшого в тих регіонах, де є ліси – Карпати, Прикарпаття, Полісся, Лісостеп, Крим. Гриб широко використовується в їжу в традиційній китайській та корейській кухні, а сьогодні його можна зустріти на продуктових прилавках України. Є відомості, що іудине вухо спеціально вирощували в Китаї та Кореї ще у VI столітті нашої ери.

Порядок Тремеляльні – Tremellales Гіменоміцети; плодові тіла гімнокарпні, драглистої консистенції; базидія хіастична, поділена на чотири клітини двома поздовжніми перегородками, розташованими хрестоподібно, тобто являє собою один з варіантів фрагмобазидії; Септи доліпорові, парентосоми складаються з окремих фрагментів-пухирців. Базидіоспори проростають конідіями (репетитивне проростання). Провідний рід порядку – тремела.

Рід тремела – Tremella. Плодові тіла, в залежності від вологості оточуючого середовища, можуть виглядати по різному. Так, після дощу тремела має вигляд драглистих округлих, опуклих, мозковидних, з численними звивинами та складками слизистих тіл. Однак, якщо тривалий час стоїть суха погода, плодові тіла тремели висихають, набувають шкірястої консистенції і мають вигляд кірочок темного кольору. Різні види тремели мають різний колір. Наприклад, у видів, що дуже часто зустрічаються в Україні, зокрема, у Tremella lutescens – тремели жовтіючої, плодові тіла світло-жовті, а у T. fimbriata – тремели торочкуватої – оливково-чорнуваті. Гіменіальний шар у тремели вкриває всю поверхню плодового тіла. Види цього роду є переважно ксилотрофами, і часто зустрічаються на засохлих гілках листяних порід дерев, старих пеньках, опалих гілках, а також на корі живих дерев.

Клас Устоміцети – UstomycetesПлодові тіла відсутні, базидія одно- або багатоклітинна, виростає з товстостінної спочиваючої спори – телейтоспори. В циклі розвитку телейтоспора виконує функцію зимуючої стадії, в якій гриб переносить несприятливі умови. Телейтоспори круглі або кутасті, з щільною оболонкою чорного або фіолетового кольору, утворюються в великих кількостях у вигляді чорного пилу восени в уражених грибом органах рослини-господаря. Ці скупчення телейтоспор, або соруси, надають ураженим органам рослини обгорілий вигляд. Уражені органи перетворюються на сажкоподібну масу. Звідси походить назва хвороби, яку викликають устилягінальні, або сажкові гриби – сажка. Базидіоспори здатні брунькуватися або попарно копулювати, утворюючи дикаріонтичний міцелій.  Пори в септах гіф міцелію прості, шаруваті, рівномірної товщини, проте тільця Вороніна відсутні.Сажкові гриби є збудниками небезпечних захворювань більшості культурних рослин, переважно злаків. В межах класу, за способом проростання телейтоспор, виділяють два порядки – Ustilaginales та Tilletiales, представники яких – виключно облігатні паразити вищих рослин.

Порядок Устилягінальні, або сажкові гриби – Ustilaginales. Телейтоспори проростають чотириклітинною базидією (або проміцелієм), по боках якої розташовані базидіоспори. Найбільш відомими збудниками захворювань злаків є види роду устілаго (Ustilago), зокрема Ustilago maydis – збудник пухирчастої сажки кукурудзи, Ustilago tritici – збудник летючої сажки пшениці, Ustilago nuda – збудник летючої сажки ячменю та ін.

Пухирчаста сажка кукурудзи – Ustilago maydis. Збудник пухирчастої сажки кукурудзи може уражувати різні органи рослини: міжвузля стебел, листки, жіночі та чоловічі квітки. Уражаються як молоді, так і дорослі рослини, проте у дорослих — лише молоді тканини, що знаходяться в процесі росту. В телейтоспорах збудника пухирчастої сажки кукурудзи — U. maydis відбувається каріогамія, після чого утворюється проросткова гіфа, в ній проходить мейоз, і гіфа перетворюється в чотириклітинний проміцелій, який відповідає базидії. По боках кожної клітини базидії розвивається тонкостінна базидіоспора, яка починає брунькуватись ще на базидії, утворюючи ланцюжки клітин, що поступово відпадають. Ці клітини переносяться потоками повітря на різні органи кукурудзи, де вони копулюють, маючи різні статеві знаки („+” та „–”). Дикаріонтичний міцелій, що виникає після копуляції спор, заражує рослину. Потрапивши у тканини, міцелій розростається, викликаючи місцеві ураження у вигляді пухлин чи галів, заповнених телейтоспорами паразита. Патологічний ріст пухлин стимулюють утворені грибом ростові речовини. Всередині пухлин міцелій рясно розростається, руйнує тканини пухлини і пізніше розпадається на окремі телейтоспори. На початку утворення пухлини маса спор прикрита епідермісом, який потім розривається і спори розносяться потоками повітря. Телейтоспори здатні одразу проростати, викликаючи нові зараження рослин.

Летюча сажка пшениці – Ustilago tritici. Збудник летючої сажки пшениці уражує рослини під час цвітіння. Для цього телейтоспора повинна потрапити на приймочку квітучої квітки пшениці, де вона проростає чотириклітинною базидією. Саме в цей момент (формування чотириклітинної базидії) відбувається редукційний поділ і утворення гаплоїдних ядер. Однак базидіоспори тут не розвиваються, а дикаріон виникає шляхом переходу ядер із однієї клітини базидії в іншу, або копулюють клітини сусідніх базидій. З клітини базидії, яка стала двоядерною, виростає дикаріонтичний міцелій, який по пилковій трубці проникає в зав’язь квітки. Проте це не заважає розвитку насінини, яке зовні здається нормальним, хоча в тканинах його ендосперма та в зародку знаходиться міцелій паразита. Заражене зерно, потрапивши в грунт, нормально проростає і з нього спершу розвивається зовні нормальна рослина. Проте, разом із розвитком рослини, росте й міцелій гриба, поширюючись у тканинах по міжклітинниках. Особливо багато його накопичується у конусі наростання. Потім міцелій потрапляє у колос, що закладається, рясно там розростається, руйнує зерна і колоски та зрештою розпадається на окремі телейтоспори. У колоска, що виходить з листкової піхви, зберігається лише стержень. Решта частин колоска перетворюється на сажкоподібну масу телейтоспор. Останні здатні до проростання без періоду спокою, розносяться вітром на квітучі в цей час колоски, заражуючи зав’язь так, як зазначено вище.

Порядок Тілетіальні – Tilletiales Телейтоспори проростають одноклітинною базидією-проміцелієм, на верхівці якої розташовані базидіоспори. Характерним представником порядку є Tilletia cariesзбудник захворювання, яке відомо під назвою тверда сажка пшениці

Тверда сажка пшениці – Tilletia caries.Збудник небезпечного захворювання пшениці. При цьому захворюванні в колосках уражених рослин замість зернівок утворюється щільно складена маса телейтоспор (хламідоспор), які під час обмолоту зерна висипаються, потрапляють на здорове насіння і зимують на насінні. Навесні телейтоспори проростають базидіями, де ядро ділиться редукційно, а гаплоїдні ядра переходять до видовжених базидіоспор різних знаків („+” та „–”). Базидіоспори або безпосередньо копулюють між собою завдяки утворенню копуляційних місточків, або спершу брунькуються, а потім копуляція відбувається між клітинами, що брунькуються. В обох випадках після копуляції розвивається дикаріонтичний міцелій. Гриб прориває тканини молодих проростків. Потім міцелій проникає в конус наростання, просувається вгору, пронизуючи вузли та міжвузля. На цій стадії ураження ніяких видимих ознак ураження рослина не виявляє. На момент формування колоска в уражених рослинах замість зернівок розвивається міцелій, активно використовуючи поживні речовини рослини. Згодом міцелій розпадається на окремі товстостінні хламідоспори. Візуально вражені колоски відрізняються тим, що не схиляються до землі під вагою зрілого зерна, до того ж мають дещо "неохайний" пом’ятий вигляд.










Последнее изменение этой страницы: 2018-04-12; просмотров: 560.

stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда...