Право приватної власності на землю: загальна характеристика.

1.Право приватної власності на землю в Україні запроваджено Законом У “Про форми власності на землю” від 30 січня 1992 р. Земельним кодексом України в редакції від 13 березня 1992 р. визначені особливості права приватної власності на землю.

2.Згідно з цим Кодексом (ст.6) і Законом України “Про власність” в редакції від 5.05 1993 р. (ст. 14)) суб’єктами права приватної власності на землю можуть бути лише громадяни України. Громадяни ін держав та особи без громадянства можуть бути суб’єктами права землекористування, в тому числі на умовах оренди. У ст. 41 Конституції закріплено, що право прив власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права. Ст. 13 Конституції: держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання та рівність всіх суб’єктів права власності перед законом.

3. Особливістю права приватної власності на землю є те, що громадяни У. мають право на одержання у власність зем ділян лише для визначених законодавством конкретних цілей (ведення сел госполдарства, ведення особистого госп., будівництва, садівництва, дачного і гаражного будівництва, здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи).

4.Об’єктами права прив власності є- земельні ділянки лише окремих категорій земель

5. Безплатно зд передаються у власність громадян для ведення сел господарства у межах середньої земельної ділянки, що обчислюється у порядку, передбаченому ст. 6 ЗК У. За плату – ділянки у розмірі, який перевищує розмір середньої земельної частки. Ст. 6 ЗК У стверджує, що колишнім власникам землі зд не повертаються.

6.Передача земель у приватну власність безплатно здійснюється в порядку і в процесі приватизації місцевими радами на території яких розташовані земельні ділянки.

7.ЗД можуть набуватись у приватну власність: а)за плату у місц. рад для ведення сел.(фермерського господарства понад площу, що передається безплатно. Така передача проводиться за ціною, що визначається на основі грошової оцінки землі;б)за договором купівлі-продажу зд, що перебувають у колективній або приватній власності. Договір купівлі-продажу посвідчується у нотаріальному порядку.

Підстави виникнення права приватної власності на землю.

Право власності на землю і зд може виникнути за наявності певних юридичних фактів, зазначених у конституційному, цивільному, земельному законодавстві. Такі юр факти поділяються на первісні і похідні. Майже у всіх країнах світу до первісних належать: захват незайманих вільних земель, загарбання їх внаслідок загарбницьких війн, перерозподіл кріпосницьких і громадських земель, конфіскація і націоналізація земель…В Україні всі землі відносились до державної власності, тому первісним юр фактом, яким визнавалось право власності народу України став законУРСР “Про економічну самостійність УРСР”. Приватна форма власності встановлена Законом У. “Про форми власності на землю” від 30.01.1992 р. та Зем кодексом України від 13.03.1992 р.Це первісні факти.

Похідний спосіб набуття права власності на землю пов’язаний з переходом права власності на землю і зд на підставі акта розпорядження землею, який виходить від попереднього власника, тобто від держави

У подальшому з проведенням земельної реформи до похідних способів набуття права власності на зд стали відносити договори купівлі-продажу, дарування, міни, акти успадкування та їн.

Згідно з ЗК У (ст.17) передача зд у приватну власність проводиться місцевими радами, на території яких розташовані земельні ділянки. У порядку правонаступництва громадяни У., які користувались зд, мають право на отримання їх у власність для ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель, садівництва, дачного і гаражного будівництва. В усіх інших випадках громадяни У. мають право на отримання зд за рахунок земель запасу чи земель резервного фонду, утворених місцевими радами в процесі приватизвції. Набуття права власності на зд за рахунок земель запасу і земель резервного фонду здійснюється за наявності похідних юридичних фактів- рішення місцевої ради чи місцевої державної адміністрації. Такий спосіб не пов’язаний з правонаступництвом.

Підстави припинення права приватної власності на землю в Україні.

Право колективної та приватної власності на земельну ділянку чи її частину припиняється у разі:

1) добровільної відмови від земельної ділянки;

2) відчуження (продажу) земельної ділянки Раді народних депутатів;

3) викупу земельної ділянки для державних або громадських потреб;

4)систематичного невнесення зем податку в строки, встановлені законодавством У;

5)використання зд способами, що призводять до зниження родючості грунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки;

6)використання землі не за цільовим призначенням;

7)невикористання протягом одного року зд, наданої для с/г виробництва, і протягом двох років- для нес/г потреб.

Право власності на землю може бути також припинено у випадках, зазначених у статті 114 цього Кодексу, а саме : купівля-продаж, дарування, застава, самовільний обмін зд землекористувачами, в тому числі орендарями, а також угоди, укладені власникама землі з порушенням установленого для них порядку придбання або відчуження зд, є недійсними. Зд може бути вилучена у особи, якщо судом буде встановлено придбання її за рахунок доходів, одержаних від злочинної діяльності.

Припинення права власності на земельну ділянку у випадках, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої цієї статті, провадиться за рішенням відповідної Ради народних депутатів. В разі незгоди власника земельної ділянки у випадку, передбаченому пунктом 3, а також при вилученні земельної ділянки відповідно до пункту 4 частини першої цієї статті, припинення права власності на землю провадиться в судовому порядку.

Право колективної власності на землю в Україні: загальні положення.