Стаття 5. Орендодавці землі

1. Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи України, у власності яких перебувають земельні ділянки.

2. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради.

3. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України у межах їх повноважень. Рішення про надання в оренду земельних ділянок зазначені органи державної влади приймають при попередньому погодженні цих питань на сесіях відповідних рад.

Стаття 6. Орендарі землі

1. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

2. Орендарями земельних ділянок можуть бути:

1) районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України;

2) органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради;

3) громадяни України, юридичні особи, релігійні, громадські організації, міжнародні об'єднання та організації, а також іноземні держави, іноземні юридичні та фізичні особи, особи без громадянства.

3. Орендарями земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть бути юридичні особи, установчими документами яких передбачено здійснення цього виду діяльності, а також фізичні особи, які мають необхідну кваліфікацію або досвід роботи в сільському господарстві.

31. (2)

С переходом нашей страны к рыночной економике возникла необходимость в создании условий, при которых было бы невыгодным неиспользование или безхоз. Использование земли.Наиболее эффективным средством разрешения этих проблем является введение платного землепользования.

Субъектами платы за землю являются собственник земли и землепользователь, в том числе арендатор, т.е. все юр лица и граждане независимо от форм собственности и вида хозяйственной деятельности, включая международные неправительственные организации, совместные предприятия с участием иностранных юридических лиц и граждан, инистранные юридические лица, а также иностранные граждане и лица без гражданства, которым предоставлена земля в собственность или пользование на територии Украины.

Объектом платы за землю являются земельные участки, находящиеся в собственности или пользовании, в том числе на условиях аренды.

Особливості обчислення плати за землі с/г призначення.

Розділ 2 Закону У. «Про плату за землю»

ПЛАТА ЗА ЗЕМЛІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Стаття 6. Ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах:

для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1;

для багаторічних насаджень - 0,03.

За сільськогосподарські угіддя, що надані у встановленому порядку і використовуються за цільовим призначенням, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, земельний податок справляється згідно з частиною першою цієї статті.

Законодавство У. регулює і питання орендної плати (частина 3 ст. 36 ЗК У., ст.19 Закону «Про плату за землю», ст. 19-21 З-ну У. «Про оренду землі». Орендною платою за зд визнається платіж, який вноситься орендарем орендодавцю за користування земельною ділянкою. Розмір, умови, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за угодою сторін у договорі оренди, що укладається між орендодавцем і орендарем. Внесення орендної плати на наступний період оренди допускається на строк, що не перевищує одного року. У випадку визнання договору оренди недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк не повертається. Орендна плата за зд, що знаходяться у державній чи комунальній власності, централізується на тих самих бюджетних рахунках, що й зем податок і розподіляється і використовується за тими ж самими правилами. За загальним правилом така орендна плата не може бути меншою від розміру зп.

Правові форми плати за землі несільськогосподарського призначення.

Закон У «Про плату за землю» містить диференційовані правила визначення ставок зем податку для земель с/г призначення, земель населених пунктів, земель промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та іншого призначення, а також земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення і земель лісового і водного фондів.

Ставки ЗП із земель населених пунктів встановлюються за наступними правилами. Якщо грошова оцінка відповідних земель існує, то ставка податку встановлюється в розмірі 1% від такої оцінки. Якщо відповідну оцінку зд не встановлено, то середні ставки ЗП встановлюються в розмірах, що визначаються за спеціальною таблицею, наведеною ч.2 ст.7 Закону У. “Про плату за землю”. Ця таблиця передбачає встановлення диференційованих ставок ЗП залежно від чисельності населеного пункту (зврахуванням коефіцієнтів, застосовуваних для міст Києва, Севастополя і міст обласного підпорядкуваня).

Спеціальні правила розрахунків ставок ЗП встановлені Законом “Про плату за землю” і для земель різного цільового призначення за межами населених пунктів. Так, підприємства промисловості, транспорту (крім залізничного), зв’язку та іншого призначення за загальним правилом сплачують ЗП з розрахунку 5% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Податок за зд, надані для залізничного транспорту, Збройних Сил У. та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства У, справляється у розмірі 0,02% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, крім земель військових с/г підприємств, з яких податок справляється як з землі с/г призначення. (Якщо земля використовується не за цільовим призначенням, податок справляється за загальним правилом- 5% від грошової оцінки площі ріллі по області). Податок за зд, надані на землях лісового фонду, за винятком земель зі складу с/г угідь, справляється як складова плати за використання лісових ресурсів, відповідно до лісового законодавства України. Винятки встановлені для ділянок земель лісового фонду, зайнятих виробничими, культурно-побутовими, жилими будинками та господарськими будівлями і спорудами: податок на них справляється у розмірі 0,3% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. Податок на зд, надані на землях водного фонду, за винятком земель зі складу с/г угідь, справляється у розмірі 0,3% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Законом “Про плату за землю” встановлені порядок обчислення і строки сплати ЗП, Підставою для його нарахування є дані державного земельного кадастру. При цьому юр особи щороку самостійно обчислюють суму ЗП за спеціальною формою, встановленою ДПА України (станом на 1.01. кожного року). Громадянам нарахування ЗП здійснюють ДПІ.Земельний податок сплачується рівними частками: двічі на рік виробниками товарної с/г та рибної продукції та щоквартально – всіма іншими платниками податку.

Відповідальність за порушення законодавства про плату за землю.