Землі рекреаційного призначення

До земель рекреаційного призначення належать землі, призна­чені для організованого масового відпочинку і туризму населен­ня. До них відносяться земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, кемпінгів, туристських баз, стаціонарних і наметових туристсько-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристських станцій, парків, зелених зон навколо міст та інших населених пунктів; навчально-туристських стежок, маркірованих трас, дитячих і спортивних таборів і розташовані поза землями оздоров­чого призначення.

За межами міст та інших населених пунктів землі, зайняті лісопарками та іншими зеленими насадженнями, шо вико­нують захисні та санітарно-гігієнічні функції і є місцем відпо­чинку населення, включаються до складу зеленої зони.

Навколо міст і промислових селищ виділяються приміські зелені зони, в тому числі лісопаркові захисні пояси, як те­риторії, шо виконують захисні, санітарно-гігієнічні й рекре­аційні функції. На території рекреаційних зон забороняються:

а) господарська та інша діяльність, шо негативно впливає на навколишнє природне середовище або може перешкоди­ти використанню їх за цільовим призначенням;

б) зміни природного ландшафту та проведення інших дій, що суперечать використанню цих зон за прямим призначен­ням.

Порядок використання земель рекреаційного призначення визначається законодавством України.