Поняття і загальна характеристика правового режиму земель лісового фонду

Землі лісового фонду зай­мають значну територію нашої країни. Основне їх цільове при­значення — використання як засобу виробництва в лісовому господарстві. Земельне законодавство розглядає землі лісо­вого фонду як самостійну категорію по відношенню до лісо­вого фонду.

Використання і охорона лісів знаходиться в прямій залеж­ності від стану земель даної категорії. У свою чергу, експлуа­тація лісових ресурсів впливає на стан земель лісового фонду. Відносини, пов'язані з використанням земель лісового фон­ду, є різновидністю земельних відносин і регулюються зе­мельним і лісовим законодавством.

Відповідно до Земельного кодексу землями лісового фонду визнаються землі, вкриті лісом, а також не вкриті лісом, але надані для потреб лісового господарства.

У Лісовому кодексі землі лісового фонду поділяються на:

а) лісові:

вкриті лісовою (деревною і чагарниковою) рослинніс­тю;

не вкриті лісовою рослинністю, які підлягають залісенню (зруби, згарища, рідколісся, пустирі тощо), зайняті лісо­вими шляхами, просіками, протипожежними розривами;

б) нелісові:

зайняті спорудами, пов'язаними з веденням лісового господарства, трасами ліній електропередач, продуктопроводів та підземними комунікаціями тощо;

зайняті сільськогосподарськими угіддями (рілля, бага­торічні насадження, сіножаті, пасовища, надані для потреб лісового господарства);

зайняті болотами і водоймами в межах земельних ділянок лісового фонду, наданих для потреб лісового господарства.

Землі лісового фонду є самостійною правовою категорією самостійним об'єктом правового регулювання по відношен­ню до такої категорії, як лісовий фонд. Відносини, пов'язані з використанням земель лісового фонду, є різновидністю земельних відносин, як предмета земельного права. В силу цього всі норми, які регулюють відносини з приводу земель лісового фонду, носять земельно-правовий характер, неза­лежно від того знаходяться вони в земельному законодавстві чи в лісовому кодексі. Земельне законодавство визначає загальні положення, що відносяться до регулювання використання і охорони земель лісового фонду, а лісове — відображає спе­цифіку регулювання цих відносин. Беручи до уваги цільове призначення земель лісового фонду, їх правовий режим за­кріплюється в земельному і лісовому законодавстві.

Загальна характеристика правового режиму земель лісового фонду. Специфічні властивості лісу як природного ресурсу визначають особливості правового регулювання земель лісо­вого фонду. Для правильного розуміння цього правового ре­гулювання необхідно дати коротку характеристику правово­го режиму лісів.

Усі ліси на території України становлять її лісовий фонд. До лісового фонду належать також земельні ділянки, не вкриті лісовою рослинністю, але надані для потреб лісового господарства. До лісового фонду не належать усі види зелених насаджень у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів: окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогос­подарських угіддях, садибах, присадибних, дачних і садових ділянках.

Ліс — один із основних елементів оточуючого людину при­родного середовища. З біологічної точки зору він являє со­бою складний комплекс, в якому нерозривно взаємнопов'язані деревинна, кущова і трав'яниста рослинність, тварин­ний світ, грибна флора, грунт і мікроклімат. Користь лісу для суспільства полягає в тому, що він є джерелом дереви­ни та деяких інших видів природної сировини, служить оз­доровчо-санітарним та природно-стабілізуючим фактором всесвітнього значення.

Ліс — це сукупність землі, рослинності, в якій домінують дерева та чагарники, тварини, мікроорганізми та інші при­родні компоненти, що в своєму розвитку біологічно взає­мопов'язані, впливають один на одного і на навколишнє середовище.

Корисними властивостями лісів є їх здатність зменшувати вплив негативних природних явищ, захищати грунти від ерозії, регулювати стік води, попереджувати забруднення навколишнього природного середовища і очищати його, сприяти оздоровленню населення та його естетичному вихо­ванню.

Лісовими ресурсами є деревина, технічна і лікарська сиро­вина, кормові, харчові та інші продукти лісу, що використо­вуються для задоволення потреб населення і виробництва.

Лісові ресурси за своїм значенням поділяються на лісові ресурси державного і місцевого значення.

До лісових ресурсів державного значення належать дереви­на від рубок головного користування і живиця.

До лісових ресурсів місцевого значення належать лісові ре­сурси, не віднесені до ресурсів державного значення.

Ліси України є її національним багатством і за своїм при­значенням та місцерозташуванням виконують переважно еко­логічні (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздо­ровчі, рекреаційні), естетичні, виховні та інші функції, ма­ють обмежене експлуатаційне значення і підлягають держав­ному обліку та охороні.

Для ведення лісового господарства важливе значення ма­ють такі поняття, як група лісів і категорія захисності лісів. Відповідно до економічного, екологічного і соціального зна­чення лісового фонду, функціями, які він виконує, прово­диться поділ лісового фонду за групами лісів і розмежування лісів за категоріями захисності.

Лісове законодавство виділяє ліси першої і другої групи. Основна ціль такого поділу полягає в тому, щоб визначити режим заготівлі деревини і забезпечити охорону найбільш цінних лісів, які мають важливе природоохоронне значення. Залежно від груп і категорій захищенності лісів встанов­люється порядок ведення лісового господарства в них, вико­ристання лісового фонду, а також порядок вилучення ділянок лісового фонду. Віднесення лісів до відповідної групи означає використання тих чи інших видів і способів вируб­ки, ширини просік і та ін.

До першої групи належать ліси, що виконують переважно природоохоронні функції.

Залежно від переваг виконуваних ними функцій ліси пер­шої групи належать до таких категорій захисності:

водоохоронні (смуги лісів уздовж берегів річок, навколо озер, водоймищ та інших водних об'єктів, включаючи смуги лісів, що захищають нерестовища цінних промислових риб, а також захисні лісові насадження на смугах відводу каналів);

захисні (ліси протиерозійні, приполонинні, захисні смуги лісів вздовж залізниць, автомобільних доріг міжнародного, державного та обласного значення, особливо цінні лісові масиви, державні захисні лісові смуги, байрачні ліси, степові переліски та інші ліси степових, лісостепових, гірських районів, які мають важливе значення для захисту навколиш­нього природного середовища). До цієї категорії належать також полезахисні лісові смуги, захисні лісові насадження на смугах відводу залізниць, захисні лісові насадження на смугах відводу автомобільних доріг; санітарно-гігієнічні та оздоровчі (ліси населених пунктів, ліси зелених зон навколо населених пунктів і промислових підприємств, ліси першого і другого поясів зон санітарної охорони джерел водопостачання та ліси зон округів санітарної охорони лікувально-оздоровчих територій).

До першої групи належать також ліси на територіях при­родно-заповідного фонду (заповідники, національні природні парки, пам'ятки природи, заповідні урочища, регіональні ландшафтні парки, ліси, що мають наукове або історичне значення, лісоплодові насадження і субальпійські деревні та чагарникові угруповання.

До другої групи належать ліси, що поряд з екологічним мають експлуатаційне значення, для збереження захисних функцій, безперервності та невиснажливості використання яких встановлюється режим обмеженого лісокористування.

Під час поділу лісів на групи та віднесення до категорій захисту визначаються межі земель, зайнятих лісами кож­ної групи та категорії захисності.

Порядок ведення господарства залежно від груп лісів і ка­тегорій захисності, використання лісових ресурсів і користу­вання земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреа­ційних, спортивних і туристичних цілей та проведення нау­ково-дослідних робіт визначається Кабінетом Міністрів Ук­раїни.

У лісах першої та другої груп можуть бути виділені особли­во захисні земельні ділянки лісового фонду з режимом обме­женого лісокористування.

Поділ лісів на групи та віднесення до категорій захисту. переведення лісів з однієї групи до іншої, а також виділення особливо захисних земельних ділянок лісового фонду прова­диться, виходячи з народногосподарського призначення лісів, їх місцерозташування та виконуваних ними функцій.

Переведення лісів з однієї групи до іншої та віднесення їх до категорій захисності у зв'язку з будівництвом великих гос­подарських об'єктів здійснюється до початку цього будівниц­тва.

Межі лісового фонду визначаються шляхом відмежування земель лісового фонду віл інших земель. Включення земель в склад лісового фонду і їх вилучення з нього здійснюється в порядку, передбаченому лісовим та земельним законодав­ством.

Залежно від групи лісів і категорії захисту лісів вста­новлюється порядок ведення господарства в них, режим ви­користання лісів і відповідних земель, а також порядок ви­лучення земель лісового фонду для державних і суспільних потреб. У зв'язку з цим важливе значення для забезпечення збереження лісів має визначення порядку переведення лісо­вих земель в нелісові.

Переведення лісових земель до нелісових для використан­ня у цілях, не пов'язаних із веденням лісового господарства, використанням лісових ресурсів і користуванням земельни­ми ділянками лісового фонду для потреб мисливського гос­подарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортив­них і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт, проводиться за рішенням органів, які надають ці землі користування відповідно до земельного законодавства.

Переведення лісових земель до інших категорій проводиться за згодою відповідних державних органів лісового господар­ства республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.

Переведення лісових земель до нелісових у цілях, пов'яза­них із веденням лісового господарства, спеціальним вико­ристанням лісових ресурсів і користуванням земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського госпо­дарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт, здійснюється з дозволу відповідних державних органів лісо­вого господарства Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя за погодженням з відповідними державними органами охорони навколишнього природного середовища. Важливий елемент правового режиму земель лісового фон­ду — право власності на ці землі.

Відповідно до ст. 6 Лісового кодексу всі ліси в Україні є влас­ністю держави. Від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України. Верховна Рада України делегує свої повноваження щодо розпорядження лісами відповідним Ра­дам народних депутатів, що визначені законодавством. Ради народних депутатів в межах своєї компетенції надають зе­мельні ділянки лісового фонду у постійне користування або вилучають їх в порядку, визначеному Земельним та Лісовим кодексами. Надання земельних ділянок лісового фонду у тим­часове користування провадиться без їх вилучення у пос­тійних користувачів у порядку, визначеному законодавством України.

У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприєм­ствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, в яких створено спеціалізовані підрозділи для ведення лісового гос­подарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оз­доровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаче­ному Лісовим кодексом.

У постійне користування для цієї ж мети окремі земельні ділянки лісового фонду площею до п'яти гектарів, якщо вони входять до складу угідь селянських (фермерських) господарств, можуть також надаватися громадянам із спеціаль­ною підготовкою.

Право постійного користування земельними ділянками лісо­вого фонду посвідчується державним актом на право пос­тійного користування землею.

У тимчасове користування за погодженням з постійними лісокористувачами земельні ділянки лісового фонду можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'­єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним особам та громадянам для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мис­ливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреацій­них, спортивних і туристичних цілей та проведення науко­во-дослідних робіт.

Тимчасове користування земельними ділянками лісового фонду може бути короткостроковим — до трьох років і дов­гостроковим — від трьох до двадцяти п'яти років.

Право тимчасового користування земельними ділянками лісового фонду оформляється договором.

Форма договору на право тимчасового користування зе­мельними ділянками лісового фонду, в тому числі на умовах оренди, і порядок його реєстрації встановлюються Кабіне­том Міністрів України.

У тимчасове користування земельні ділянки лісового фон­ду можуть надаватися на умовах оренди. Умови оренди визначаються за згодою сторін у договорі. Орендар має переважне право на поновлення договору оренди земельних ділянок лісового фонду після закінчення строку його дії.

Право лісокористування

Поняття права лісокористування. Ліси є джерелом заготівлі деревини - сировини для виробництва різної продукції. По­ряд з цим в лісах ведеться заготівля різної недеревинної про­дукції: живиці, різних смол, ефірних масел, технічної і лікарської сировини, грибів, горіхів, меду та інших харчових продуктів. Ліси — середовище проживання диких тварин і птахів, в них ведеться мисливське господарство. Одночасно ліси виконують важливі екологічні функції, які підтримують умови життя в біосфері.

Еколого-економічна характеристика лісу унікальна. При умові ведення розумного господарства його можливо вико­ристовувати одночасно в різних необхідних суспільству цілях: заготовляти деревину, здійснювати побічне лісокористуван­ня, використовувати в культурно-оздоровчих цілях і та ін.

Право користування лісом — центральний інститут лісово­го права. Право лісокористування являє собою сукупність пра­вових норм, що встановлюють умови і порядок багатоцільового використання лісів, їх збереження і відновлення, права і обов 'язки лісокористувачів, виходячи з інтересів суспільства в отри­манні деревинної і недеревинної лісової продукції, використання інших корисних властивостей лісу і забезпечення охорони навколишнього середовища.

Лісокористування здійснюється з додержанням наступних основних вимог:

забезпечення безперервного, невичерпного і раціональ­ного використання лісів для задоволення потреб економіки, населення в лісових ресурсах; збереження та посилення водоохоронних, захисних та інших функцій лісів в цілях охорони здоров'я громадян, по­кращення навколишнього природнього середовища і розвитку економіки;

встановлення порядку лісокористування в залежності від значення лісів і функцій, які вони виконують, їх місцерозташування, природних і економічних умов;

забезпечення умов для відновлення лісів;

платність лісовикористання;

додержання науково обгрунтованих норм лісокористу­вання.

Право лісокористування має суворо цільовий характер. За­бороняється використання ділянок лісового фонду і ділянок, які не входять в лісовий фонд, в цілях і засобами, які протирічать вимогам лісового господарства.

Втручання органів державної влади в діяльність лісокорис­тувачів по використанню ділянок лісового фонду і ділянок, які не входять в лісовий фонд, не допускається, за винятком випадків, передбачених законодавством.

У Лісовому кодексі встановлені вимоги, при дотриманні яких допускається здійснення права користування лісом. Одна з них — ліцензування діяльності, яка пов'язана з використан­ня лісів.

Права і обов'язки лісокористувачів. В Лісовому кодексі сфор­мульовані права і обов'язки лісокористувачів при користу­ванні лісовим фондом. Кодекс визначає, що лісокористуван­ня є постійним і тимчасовим.

Постійні лісокористувачі мають право:

на ведення у встановленому порядку лісового господар­ства;

на першочергове спеціальне використання у встановле­ному порядку лісових ресурсів, користування земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського госпо­дарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт;

власності на заготовлену продукцію і доходи від її реалі­зації (крім доходів від реалізації продукції, одержаної від догляду за лісом та інших лісогосподарських заходів);

здійснювати у встановленому законодавством порядку будівництво доріг, лісових складів, пожежно-хімічних станцій, господарських приміщень та інших об'єктів, необхідних для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів.

Тимчасові лісокористувачі мають право:

здійснювати спеціальне використання лісових ресурсів, користуватися земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведен­ня науково-дослідних робіт відповідно до умов договору; за погодженням з Радами народних депутатів, які нада­ли їм у користування земельні ділянки лісового фонду та постійними лісокористувачами, у встановленому законодав­ством порядку прокладати дороги, обладнувати лісові склади, стоянки для автотранспорту, зводити господарські будівлі та споруди для зберігання і первинної обробки заготовленої сировини тощо.

Ці права мають загальний характер і вони конкретизують­ся в залежності від виду лісокористування.

Конкретні права лісокористувача фіксуються у ліцензії, лісорубному білеті, ордері, лісовому білеті. У цих документах визначені обсяг, терміни і види користування лісом, які доз­волені лісокористувачеві.

Права лісокористувачів охороняються законом і можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених законодавчими ак­тами.

Втручання в діяльність лісокористувачів з боку державних, господарських та інших органів і організацій забороняється, за винятком випадків, передбачених законодавчими актами. На землекористувачів покладається певне коло загальних обов'язків, які як і права, конкретизуються залежно від виду лісокористування. Характер обов'язків, які покладаються на лісокористувачів, багатоманітний. Один з головних обо­в'язків — дотримання вимог законодавства і умов, на яких вони користуються лісом. Постійні лісокористувачі зобов'язані:

забезпечувати відтворення, охорону, захист і підвищення родючості грунтів, продуктивності лісових насаджень і поси­лення їх корисних властивостей, виконувати інші вимоги законодавства щодо ведення лісового господарства та вико­ристання лісових ресурсів;

дотримуватись науково обгрунтованих норм і порядку спеціального використання деревних та інших ресурсів лісу та користування земельними ділянками лісового фонду;

вести лісове господарство, здійснювати спеціальне ви­користання лісових ресурсів та користуватися земельними ділянками лісового фонду способами, які б забезпечували збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створювали сприятливі умови для їх охорони, захисту;

виконувати роботи, пов'язані з відведенням у натурі земельних ділянок лісового фонду для спеціального вико­ристання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт;

вести первинний облік лісів;

забезпечувати охорону рідкісних видів рослин і тварин, рідкісних рослинних угруповань відповідно до природоохо­ронного законодавства;

своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів, не порушувати законні права тимчасових лісокористувачів

Тимчасові лісокористувачі зобов'язані:  забезпечувати користування земельними ділянками лісо­вого фонду відповідно до умов їх надання; вести роботи способами, які б забезпечували збереженя оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також ство­рювали сприятливі умови для відновлення насаджень, охорони, захисту, використання та відтворення лісів, охорони рідкісних видів флори і фауни; своєчасно вносити плату за спеціальне використання лісових ресурсів; не порушувати права інших лісокористувачів; виконувати інші вимоги щодо регулювання порядку використання лісових ресурсів, встановлені законодавством України.

Підстави виникнення, зміни і припинення права лісокорис­тування. Право користування ділянками лісового фонду і право користування ділянками лісів, що не входять у лісо­вий фонд, виникають: з актів державних органів; з договорів; з судових рішень; за іншими підставами, передбаченими Лісовим кодек­сом.

Право користування ділянками лісового фонду виникає з моменту державної реєстрації договорів оренди ділянки лісо­вого фонду, отримання лісорубного білета, ордера або лісо­вого білета.

Припинення права лісокористування можливе у випадках, передбачених законодавством. Постійне користування земель­ними ділянками лісового фонду припиняється у випадках і порядку, передбачених Земельним кодексом України.

Право тимчасового користування земельними ділянками лісового фонду припиняється в разі:

1) добровільної відмови від користування земельними ділянками лісового фонду;

2) закінчення строку, на який було надано право користу­вання земельними ділянками лісового фонду;

3) припинення діяльності лІсокористувачів, яким було надано право тимчасового користування земельними ділян­ками лісового фонду;

4) невикористання у встановлені строки лісових ресурсів, порушення правил користування земельними ділянками лісо­вого фонду або використання їх не за призначенням; користування земельними ділянками лісового фонду та спеціального використання лісових ресурсів способами, які негативно впливають на стан і відтворення лісів, призводять до погіршення навколишнього природного середовища на наданих для користування земельних ділянках лісового фон­ду та за їх межами; систематичного невнесення у встановлені строки плати за спеціальне використання лісових ресурсів та користуван­ня земельними ділянками лісового фонду; вилучення у встановленому порядку наданої земельної ділянки лісового фонду.

Припинення права тимчасового користування земельною ділянкою лісового фонду проводиться Радою народних депу­татів, яка її надавала, а в разі незгоди тимчасових лісокори­стувачів. — у судовому порядку.

Законодавчими актами можуть бути передбачені й інші випадки припинення права тимчасового користування зе­мельними ділянками лісового фонду.

Право загального лісокористування громадян. У порядку за­гального використання лісових ресурсів громадяни мають право вільно перебувати в лісах, безкоштовно збирати для власного споживання дикорослі трав'яні рослини, квіти, ягоди, горі­хи, інші плоди, гриби, інші харчові лісові ресурси, брати участь в культурно-оздоровчих, туристичних і спортивних заходах, крім випадків, передбачених законодавчими актами.

На відміну від порядку надання лісів у користування на підставі договорів або адміністративних актів для здійснення права загального лісокористування не потрібно дозволу. Але громадяни повинні дотримуватись ряду встановлених вимог. Так, забороняються збір і заготівля громадянами дикорослих рослин і грибів, які занесені в Червону книгу України. Громадяни зобов’язані виконувати вимоги пожежної безпеки у лісах, не допускати поломки, рубки дерев та кущів, пошкод­ження лісових культур, забруднення лісів, а також інші ви­моги законодавства.

Лісовий кодекс допускає можливість обмеження права за­гального лісокористування. Перебування громадян у лісах, збір дикорослих плодів, ягід, горіхів, грибів, інших харчових лісових ресурсів, лікарських рослин можуть бути обмежене в порядку, визначеному законодавством, в тому числі в цілях пожежної безпеки лісів, а в державних природних заповід­никах, національних парках, природних парках і на особли­во охоронюваних територіях — у зв'язку з встановленим на них режимом лісокористування.

Види права лісокористування. Лісовий кодекс не виділяє якого-небудь пріоритетного виду права лісокористування. Цінність лісів визначається не тільки тим запасом деревини, який знаходиться на них, а і всім комплексом функцій, які він виконує, в тому числі екологічних: водоохоронних, кліма-торегулюгочих, санітарно-гігієнічних, рекреаційних та ін. В основу класифікації видів права лісокористування покладе­на роль лісів, які використовуються як ресурси природи. Ця роль виражається в значенні лісів як джерела деревини, ре­сурсів іншого природнього походження та інших специфіч­них корисних властивостей.

Види права лісокористування класифікуються наступним шляхом:

використання деревинних ресурсів лісу (заготівля дере­вини, заготівля живиці, заготівля другорядних лісових мате­ріалів (пень, луб, кора, деревна зелень тощо); використання інших рослинних ресурсів лісу (побічне лісокористування: сінокосіння, випас худоби, розміщення пасік, заготівля соків, заготівля і збір дикорослих плодів, ягід, горіхів, грибів, інших харчових лісових ресурсів та видів побічного лісокористування); використання лісового середовища для відтворення рерурсів тваринного походження (користування лісом для по­треб мисливського господарства); використання інших корисних властивостей лісів (кори­стування лісовим фондом в науково-дослідних, культурнооздоровчих, туристичних і спортивних цілях).

Використання лісів можливе як з вилученням лісових ре­сурсів, так і без їх вилучення. Ділянка лісового фонду може надаватися для здійснення одного або декількох видів лісо­користування одному або кільком лісокористувачам.

Порядок заготівлі деревини. Заготівля деревини в порядку спеціального використання здійснюється під час рубок го­ловного користування, шо проводяться у стиглих деревоста­нах. У виняткових випадках проведення цих рубок може про­водитись в пристигаючих деревостанах у лісах другої групи в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Деревина заготовляється також при інших видах рубок. Так до рубок проміжного користування відносяться: рубки, по­в'язані з веденням лісового господарства (рубки догляду за лісом, санітарні рубки, рубки, пов'язані з реконструкцією малоцінних молодняків і похідних деревостанів, прокладан­ням просік, створенням протипожежних розривів тощо, лісо­відновні рубки в деревостанах, що втрачають захисні, водо­охоронні та інші корисні властивості), інші рубки (розчи­щення земельних ділянок лісового фонду, вкритих лісовою рослинністю, у зв'язку з будівництвом гідровузлів, трубо­проводів, шляхів тощо).

У лісах другої групи проводяться всі види рубок способа­ми, що спрямовані на поліпшення породного складу і про­дуктивності лісів, відновлення господарсько-цінних дерев­них порід, збереження екологічних властивостей лісів і  ефективне використання їх деревних ресурсів.

У лісах першої групи проводяться всі види рубок способа­ми, що спрямовані на поліпшення лісового середовища, породного складу і якості лісів, на своєчасне й раціональне використання стиглої деревини та посилення захисних, во­доохоронних й інших корисних властивостей лісів.

У лісах першої і другої зон округів санітарної охорони курортів і лікувально-оздоровчих зон, першого і другого по­ясів зон санітарної охорони джерел водопостачання, лісах, що мають наукове або історичне значення (включаючи гене­тичні резервати), лісах населених пунктів, лісопаркових час­тинах зелених зон, лісоплодових насадженнях, державних лісових смугах, протиерозійних і приполонинних лісах, особ­ливо цінних лісових масивах і субальпійських деревно-чагар­никових угрупованнях, а також полезахисних лісових смугах, захисних лісових насадженнях на смугах відводу заліз­ниць, захисних лісових насадженнях на смугах відводу авто­мобільних шляхів, захисних лісових насадженнях на смугах відводу каналів допускаються тільки рубки догляду, санітарні рубки, рубки, пов'язані з реконструкцією малоцінних мо-лодняків і похідних деревостанів, прокладанням просік, ство­ренням протипожежних розривів, лісовідновні рубки — в деревостанах, що втрачають захисні, водоохоронні та інші природні властивості, а також інші рубки (розчищення зе­мельних ділянок лісового фонду, вкритих лісовою рослинніс­тю, у зв'язку з будівництвом у встановленому порядку гідро­вузлів, трубопроводів, шляхів тощо).

У лісах заповідників, заповідних і рекреаційних зон націо­нальних природних і регіональних ландшафтних парків, па­м'яток природи, заповідних урочищ, у виняткових випадках можуть проводитися санітарні рубки, рубки, пов'язані з ре­конструкцією малоцінних деревостанів та влаштування про­типожежних розривів, тільки на підставі наукового обгрунту­вання і погодження з Міністерством охорони навколишньо­го природного середовища України.

У смугах лісів, що захищають нерестовища цінних промис­лових риб, лісах зон традиційної господарської діяльності і господарських зон національних природних парків, у лісах регіональних ландшафтних парків, а також у гірських лісах рубки проводяться способами, що спрямовані на збережен­ня захисних, протиерозійних, водорегулюючих та інших ко­рисних властивостей лісів.

В собливо захисних ділянках лісу може бути повністю або частково заборонено застосування окремих видів і способів рубок.

Правила рубок лісу затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Заготівля живиці. Заготівля живиці здійснюється шляхом підсочки стиглих хвойних деревостанів, які після закінчення строків підсочки плануються до рубки, а також пристигаю­чих деревостанів, які до строку закінчення підсочки підляга­тимуть рубці.

До закінчення строків підсочки у хвойних деревостанах, призначених для заготівлі живиці, рубки головного користування забороняються. Вирубування цих деревостанів до їх підсочки, а також дострокове вилучення їх з підсочки може допускатися, як виняток,  у випадках, передбачених законодавством.

Правила заготівлі живиці, а також зони обов язкової підсоч­ки деревостанів визначаються Кабінетом Міністрів України. Законодавством встановлюється спеціальний порядок раціонального використання другорядних лісових матеріалів, невиснажливого здійснення побічних лісових ко­ристувань для задоволення потреб населення і виробництва в лісових ресурсах і є обов'язковим для виконання всіма по­стійними і тимчасовими лісокористувачами.

Зазначені лісові ресурси використовуються в порядку спе­ціального і загального використання.

Заготівля другорядних лісових матеріалів і здійснення по­бічних лісових користувань (включаючи спеціально створені для цього насадження) для потреб виробничої та комерцій­ної діяльності відносяться до спеціального використання, проводяться за плату на підставі спеціального дозволу — лісо­вого квитка і тільки в межах відведених земельних ділянок лісового фонду.

Збір громадянами у лісах дикорослих трав'янистих рослин, квітів, грибів, ягід, горіхів та інших плодів для власного спо­живання належить до загального використання лісових ре­сурсів і проводиться безкоштовно.

До другорядних лісових матеріалів відноситься заготівля пнів, лубу, кори, деревної зелені. До побічних лісових користувань належать: випасання худоби, розміщення пасік, заготівля сіна, де­ревних соків, збирання і заготівля дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин і технічної сировини, лісової підстилки й очерету.

Заготівля другорядних лісових матеріалів і побічні лісові користування повинні здійснюватися способами і в термі­ни, шо виключають можливість заподіяння шкоди лісу.

Порядок користування лісом у науково-дослідних, культур­но-оздоровчих, туристичних і спортивних цілях. Право на тимчасове користування земельними ділянками лісового фонду для культурно-оздоровчнх. рекреаційних, спортив­них і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт надається юридичним і фізичним особам відповідними місцевими Радами народних депутатів за погодженням з по­стійними лісокористувачами.

Науково-дослідні роботи на ділянках лісового фонду здійснюються відповідними організаціями безкоштовно. Особ­ливістю регулювання даного виду лісокористування є те, що для проведення науково-дослідних робіт відповідним лісокористувачам можуть виділятися земельні ділянки лісового фонду, на яких може бути обмежено або повністю забороне­но спеціальне використання лісових ресурсів, якшо це супе­речить цілям науково-дослідних робіт.

Користувачі ділянками лісового фонду для науково-дослід­них цілей мають право самостійно визначати структуру орга­нізації користування лісовим фондом в науково-дослідних цілях, проводити будь-які заходи, необхідні для підготовки і здійснення наукових дослідів та експериментів, забезпечую­чи безпеку людей, збереження лісу і відвернення негативно­го впливу на оточуюче природне середовище.

Користування земельними ділянками лісового фонду в куль­турно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілях здійснюється з урахуванням вимог щодо збереження лісового середовища і природних ландшафтів і з додержан­ням правил архітектурного планування приміських зон са­нітарних вимог.

На ділянках лісового фонду, шо використовуються в куль­турно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристич­них цілях, лісокористувачі здійснюють роботи щодо їх бла­гоустрою при умові збереження лісів і природних ланд­шафтів, з дотриманням правил пожежної безпеки і сані­тарних норм.

Установи та підприємства відпочинку та туризму, розта­шовані на території лісового фонду, користуються ділянка­ми лісового фонду на платній основі.

Порядок користування земельними ділянками лісового фонду в науково-дослідних, в культурно-оздоровчих, рекре­аційних, спортивних і туристичних цілях встановлюється Кабінетом Міністрів України.