Співвідношення поняття «землі лісогосподарського призначення» із поняттям «ліс»

Легальне поняття лісу наведене у ст. 1 ЛКУ:

«Ліс - тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав’яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов’язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.»

Таким чином, за ЛКУ поняття «ліс» як природний комплекс фактично охоплює і землі. З іншого боку, ЛКУ (ст. 6) розмежовує поняття «землі» та «лісовіресурси», адже відносить до останніх лише:

«... деревні, технічні, лікарські та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва та відтворюються у процесі формування лісових природних комплексів.

До лісових ресурсів також належать корисні властивості лісів (здатність лісів зменшувати негативні наслідки природних явищ, захищати ґрунти від ерозії, запобігати забрудненню навколишнього природного середовища та очищати його, сприяти регулюванню стоку води, оздоровленню населення та його естетичному вихованню тощо), що використовуються для задоволення суспільних потреб.»

N8. Збірник лісових термінів щодо лісів, лісових земель, лісорозведення і лісовідновлення (Рим, 1998), укладений Управлінням наукового і технічного розвитку при Секретаріаті третьої Конференції Сторін Рамкової Конвенції ООН про зміну клімату, містить понад 2000 визначень поняття «ліс», які можна поділити на три групи1046: (1) ліс визначається як територія, формально віднесена до лісу, незалежно від фактичного стану; (2) ліс як екологічна система, елемент ландшафту, де домінує деревна рослинність; (3) ліс як територія, що використовується для ведення лісового господарства. Очевидно, вітчизняний закон поєднує наведені вище підходи.

За іншими оцінками, у світі існує понад 200 визначень поняття «ліс», які містяться у нормативно-правових актах різних країн1048.

Відмежування земель лісогосподарського призначення від земельних ділянок під нелісовими насадженнями

Виходячи лише із законодавчо закріпленого визначення (ст. 1 ЛКУ, див, вище), лісом можна було б вважати сади, парки, сквери, насадження на присадибних ділянках та інші види зелених насаджень, що у загальномовному розумінні лісом не вважаються. Природно, що поширення на такі насадження правового режиму лісу було б недоречним.

Щоб уникнути невиправданого розширення розуміння лісу, закон конкретизує поняття лісу через характеристику лісового фонду (за ст. 1 ЛКУ, лісовий фонд становлять ліси). Так, ст. 4 кодексу передбачає, що:

«До лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара. До лісового фонду України не належать:

• зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів;
• окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.»

На розвиток такого підходу, ч. 2 ст. 55 ЗКУ передбачає правило, за яким « [д]о земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів;

(Пункт «б» частини другої статті 55 виключено на підставі Закону № 3404-ІУвід 08.02.2006)

в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.»

Правовий режим нелісових зелених насаджень та земельних ділянок під ними визначається ЗУ «Про рослинний світ», ЗУ «Про благоустрій населених пунктів», наказом Мінбуду України від 10.04.2006 № 105 «Про затвердження Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України» та ін. нормативно-правовими актами.

Цікавим є підхід до вирішення даного питання у законодавстві РФ: дерево-чагарникова рослинність, що може знаходитися на землях будь-яких категорій, без обмежень перебуває в цивільному обороті, але її режим підпадає під деякі вимоги лісового законодавства.

Склад та особливості правового режиму земель лісогосподарського призначення