Поняття та склад земель лісогосподарського призначення, їх співвідношення з поняттям «ЛІС»

Поняття земель лісогосподарського призначення

Згідно із ч. 1 ст. 55 ЗКУ,

«1. До земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.»

Дещо більш розгорнуте визначення земель лісогосподарського призначення наведено у ч. 1 ст. 5 ЛКУ:

«До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.»

Станом на 2006 р. загальна площа земель лісогосподарського призначення становила 10,8 млн. га, з яких вкрито лісовою рослинністю 9,5 млн. га, що становить 15,7 % території України. За іншими даними, землі лісогосподарського призначення та ліси на інших категоріях земель займають 10,5 млн. га, або 17,3 % території країни. Найбільше таких земель на Поліссі - майже 30 % і в Карпатах - 40 %, а в Степу їх лише 5 %, Лісостепу - 14 %. Це значно нижче розрахунково-оптимального показника (21—22 %), який забезпечує збалансованість між лісовими ресурсами, обсягами лісокористування та екологічними вимогами.

Склад земель лісогосподарського призначення

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЛКУ, землі лісогосподарського призначення складаються з лісових та нелісових земель.

На лісових землях розташовані лісові ділянки, поняття яких наведене у ст. 1 ЛКУ:

«Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

Лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті незімкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами.»

Для режиму лісових земель важливим є режим лісів, що на них знаходяться. Ч. 1 ст. 39 ЛКУ передбачає поділ лісів на категорії:

«Ліси України за екологічним і соціально-економічним значенням та залежно від основних виконуваних ними функцій поділяються на такі категорії:

1) захисні ліси (виконують переважно водоохоронні, ґрунтозахисні та інші захисні функції);

2) рекреаційно-оздоровчі ліси (виконують переважно рекреаційні, санітарні, гігієнічні та оздоровчі функції);

3) ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення (виконують особливі природоохоронні, естетичні, наукові функції тощо);

4) експлуатаційні ліси.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, поділ лісів на категорії проводиться в порядку, що встановлюється КМУ (див. ПКМ від 16.05.2007 № 733 «Про затвердження Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок»).

Склад нелісових земель визначений безпосередньо ч. 1 ст. 5 ЛКУ: це землі,

«зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями; малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.»