Велика Вітчизняна війна та повоєнний період

Особливості земельно-правового регулювання під час Великої Вітчизняної війни. З метою забезпечення армії та населення продуктами харчування при підприємствах та організаціях організовується широка мережа підсобних господарств, розвивається колективне та індивідуальне городництво. Виділяється від 0,12 до 0,25 га на сім´ю під городи. Здійснюються роботи із відновлення меж на звільнених територіях (Інструкція Наркомзему УРСР від 15.07.1944 «Про поновлення землекористування колгоспів у районах УРСР, звільнених від німецької окупації»).

Особливості земельних відносин на окупованих територіях. За декретом німецьких окупаційних властей «Земельна реформа» 1942 року встановлювалося три форми землекористування: 1) громадські господарства, 2) землеробські товариства, 3) індивідуальні господарства. Скасовувалася дія Статуту сільськогосподарської артілі. У червні 1943 року було видано декларацію «Про введення селянської земельної власності», де йшла мова вже не про «право користування», а про «право власності» на землю. Проте роль цих актів була здебільшого пропагандистською, їх видання не призвело до істотних зрушень у земельних відносинах.

Земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва. В Указі Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 «Про право громадян на купівлю та будівництво індивідуальних житлових будинків», постанові Ради Міністрів СРСР від 26.08.1948 про порядок застосування цього Указу передбачалося нормування земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва. Тенденція до нормування розмірів цих ділянок зберігалася і в подальшому.

Землевпорядне нормування. Відповідно до рішення Пленуму ЦК ВКП (б), який відбувся у лютому 1947 р.361, Закону про п´ятирічний план на 1946-1950 рр. передбачалося відновлення та введення правильних сівозмін із застосуванням у них травосіяння (із широким використанням травосумішей бобових, злакових багаторічних трав), використанням вчасно піднятих та добре оброблених парів. Між тим, однотипні сівозміни запроваджувалися у всіх господарствах, без врахування різниці у ґрунтах, забезпеченості кормовими угіддями тощо.

Досить детальне агротехнічне нормування, раціоналізація внутрігосподарського землеустрою запроваджувалися постановою Ради Міністрів СРСР та ЦК ВКП (б) від 20.10.1948 «Про план полезахисних лісонасаджень, запровадження травопільних сівозмін, будівництва ставків і водойм для забезпечення високих і стійких врожаїв у степових і лісостепових районах європейської частини СРСР»364. До 1950 р. проекти внутрігосподарського землеустрою мали майже всі колгоспи та радгоспи. Проте до 1958 р. сівозміни були освоєні лише в 26 % радгоспів та 19 % колгоспів.

01.12.1958 у розвиток вже існуючих будівельних норм і правил Держбудом СРСР за дорученням Ради Міністрів СРСР були затверджені Правила і норми планування і забудови міст. Було прийнято також ряд відомчих нормативних актів, які містили нормативи відведення стосовно, насамперед, земель «спеціального призначення». Пізніше ці відомчі нормативні акти були замінені аналогічними актами, затвердженими постановами урядів союзних республік, а згодом, з 01.01.1967 - єдиною системою будівельних норм і правил колишнього СРСР, багато з положень якої є чинними й нині. Будівельні норми, які передбачають норми відведення земельних ділянок для різних потреб, практично усі дісталися нашій правовій системі «у спадок» від СРСР, причому прийняті вони ще у 70-і pp. минулого сторіччя (див. Додаток 3).

Укрупнення колгоспів. Укрупнення колгоспів відбувається у 1940-1960 pp., його правовою основою стала постанова Ради Міністрів СРСР від 30.05.1950 «Про укрупнення дрібних колгоспів і завдання партійних організацій у цій справі».

Земельний кадастр. Постанова Ради Міністрів СРСР від 31.12.1954 «Про єдиний державний облік земельного фонду СРСР» передбачила запровадження обліку не лише кількості, але і якості земель та угідь, що стало вагомим кроком в напрямку запровадження повноцінного земельного кадастру.

Меліорація земель. Важливе значення для початку широкомасштабних меліоративних робіт в СРСР відіграла постанова ЦК КПРС та РМ СРСР «Про широкий розвиток меліорації земель для одержання високих і стійких врожаїв зернових і інших сільськогосподарських культур» 1966 р.