Кількісна теорія менеджменту

Третя головна школа управлінської думки почала формуватися в період другої світової війни. Під час війни урядові особи і науковці в Англії та Сполучених Штатах Америки об'єдналися разом для допомоги військовим, щоб ефективніше використати їхній потенціал. Вони використали деякі елементи математичного підходу до менеджменту, які Тейлор і Гант удосконалили протягом попередніх десятиліть, застосувавши їх до проблем війни²⁴. Наприклад, ці урядові особи і науковці дослідили, що за допомогою математичного аналізу можна вирішити проблеми передислокацій військ, техніки і підводного флоту. Після війни такі компанії, як Du Pont і General Electric, почали використовувати ці методи для перегрупування працівників, розмі­щення підприємства, складських приміщень. В основі цей підхід пов'язаний з вико­ристанням кількісних методів у менеджменті. Точніше, кількісний підхід до менедж­менту грунтується на ухваленні рішень, економічній ефективності, математичних моделях і використанні комп'ютерів. Є два напрями кількісного підходу: теоретичний менеджмент і операційний (практичний) менеджмент.

Теоретичний менеджмент.На жаль, термін теоретичний менеджмент виник разом із науковим менеджментом, підходом, що його розвинув Тейлор та інші науковці на початку XX століття. Однак ці два поняття мають мало спільного і їх не можна плу­тати. Теоретичний менеджмент головно грунтується на побудові математичних моделей. Математична модель - це спрощене зображення системи, процесу або відносин.На загальному рівні теоретичний менеджмент зосереджений на моделях, рівнян­нях та іншій схематизації дійсності. Наприклад, менеджери в Detroit Edison викорис­товують математичні моделі, щоб визначити, як найліпше скеровувати ремонтні бри­гади під час аварій. The Bank of New England застосовує моделі, щоб обчислити, скільки касирів повинно чергувати на кожному місці в різний час протягом дня. Останніми роками, з появою персонального комп'ютера, методи теоретичного менеджменту ускладнилися. Зокрема, виробники автомобілів Daimler-Ben2 і Chrysler використовують наближені до реальності комп'ютерні моделі, щоб вивчити змінний попит на автомо­білі. Моделювання забезпечує виробників точнішою інформацією і дає змогу уникнути збитків, пов'язаних з "аваріями" великої кількості тестових автомобілів.

Операційний менеджмент.Цей менеджмент менш математизований і простіший. ніж теоретичний, його можна практично застосовувати до управлінських ситуацій Справді, ми можемо практикувати операційний менеджмент як форму застосування менеджменту теоретичного. Засоби операційного менеджменту переважно полягають у сприянні організації в ефективнішому виробництві продукції та послуг, їх також можна застосувати до широкого діапазону проблем.

Наприклад, компанії Rubbermaid і The Home Depot використовують засоби опе­раційного менеджменту, щоб керувати матеріальними запасами. (Менеджмент матеріальних запасів стосується специфічних проблем, таких як збалансування вартості виконання замовлення та транспортних витрат і визначення оптимальної кількості замовлень). Лінійне програмування (яке передбачає комп'ютерне розв'язу-зання системи лінійних рівнянь) допомагає United Air Lines планувати графіки польо­тів, Consolidated Freightways розробляти маршрути відвантажень, General Instruments Corporation планувати, які інструменти виготовляти у конкретні періоди. Інші засоби операційного менеджменту - теорія масового обслуговування, аналіз беззбитковості і моделювання. Всі ці засоби і процедури застосовують безпосередньо до оперативногс керування виробництвом, однак вони також можуть бути корисними і в таких сферах. як фінанси, маркетинг і менеджмент людських ресурсів.

Оцінка кількісної теорн менеджменту.Так само, як і інші підходи у менеджменті кількісна теорія менеджменту має певні позитивні і негативні сторони. Вона забезпе­чила менеджерів великою кількістю засобів та інструментів для ухвалення рішень : дала змогу зрозуміти загальні організаційні процеси. Особливо корисна така оцінка для планування і контролю. З іншого боку, математичні моделі не можуть повністк враховувати індивідуальну поведінку і позицію людини. Деколи здається, що час потрібний для удосконалення кількісних методів, сповільнює розвиток інших управ­лінських умінь. Крім того, математичні моделі, зазвичай, потребують цілої низки не­реальних припущень.

Сучасна теорія менеджменту

Загальновизнано, що класичний, поведінковий та кількісний підходи до менедж­менту не обов'язково суперечать один одному або є взаємовиключеними. Навіть за умови, що кожний підхід має свої особливі припущення і передбачення, вони можуть доповнювати один одного. Справді, остаточне розуміння менедженту потребує оцінки всіх трьох підходів. Сучасна теорія менеджменту побудована на системному і ситуа­ційному підходах, які певним чином ґрунтуються на підходах попередніх.

Системний підхід

Системний підхід є однією з важливих сучасних теорій менеджменту. Система ~ це взаємопов 'язаний набір елементів, що функціонують як єдине ціле²⁶. Як показано на рис. 1.4, сприймаючи організацію як систему, ми можемо визначити чотири головні елементи: затрати (вкладення), трансформаційні процеси, випуск (результати) і зво­ротний зв'язок. Затрати - це матеріальні, людські, фінансові та інформаційні ресурси, які організація отримує зі свого середовища. Далі, за допомогою технологічних і управ­лінських процесів їх перетворюють у випуск. Випуск - це товари, послуги або і те, й інше (видимі і невидимі); прибутки, втрати або і те, й інше (навіть неприбуткові орга­нізації змушені діяти у межах своїх бюджетів); поведінка працівників та інформація. Середовище реагує на цей випуск і забезпечує зворотний зв'язок із системою.

Трактування організації як системи дає різні важливі погляди на організації. Вони охоплюють: поняття відкритих систем, підсистем, синергії й ентропії. Відкриті сис­теми - це системи, які взаємодіють зі своїм середовищем, тоді як закриті не взає­модіють із середовищем. Усі організації є відкритими системами, проте деякі роблять помилку, ігноруючи своє середовище, і поводяться так, ніби їхнє середовище не є важливим.

Системний підхід також виділяє значення підсистем - систем у межах ширшої системи. Наприклад, маркетинг, виробництво, фінанси в межах компанії Mattel є, з одного боку, системами, однак з іншого, - підсистемами в межах цілої організації. Оскільки вони взаємозалежні, то зміни в одній підсистемі можуть впливати на інші підсистеми. Якщо відділ виробництва в Mattel знижує якість іграшок, які виробляє (купуючи, наприклад, матеріали нижчої якості), то наслідки будуть відчутні у сфері фінансів (більший потік готівки за коротший період унаслідок зниження ціни) і мар­кетингу (зменшення обсягу продажу за тривалий період унаслідок незадоволення спо­живачів). Менеджери повинні пам'ятати таке: хоча організаційними підсистемами можна керувати з деяким рівнем автономії, їхньою взаємозалежністю не потрібно ігнорувати.

Синергія стверджує, що організаційні одиниці (або підсистеми) часто можуть діяти успішніше, працюючи разом, ніж тоді, коли працюють окремо. Наприклад, Walt Disney Company в цілому має вигоду від синергії. Фільми компанії, тематичні парки, телевізійні програми і торгівля ліцензованими програмами забезпечують взаємний прибуток. Діти, які люблять діснеївські мультфільми, хочуть піти в Disney World, щоб їх переглянути і купити м'які іграшки героїв фільму. Музика з фільму забезпечує фірмі додаткові доходи, як і комп'ютерні ігри та інші ліцензовані пристрої в коробках для ланчу, одягу тощо. Синергія є важливим поняттям для менеджерів, оскільки вона підсилює вагомість спільної роботи шляхом кооперації і координації.

Ентропія ж- це закономірний процес, який веде до системного занепаду. Коли організація не стежить за зворотним зв'язком зі своїм середовищем і не пристосову­ється до нього, вона може збанкрутувати. Наприклад, компанії Studebaker, W.T. Grant і Penn Central Railroad стали банкрутами, оскільки кожна з них не змогла пожвавити свою діяльність і йти в ногу зі змінами в своєму середовищі. Головна ціль менеджменту, з погляду системного підходу - це постійне оновлення організації, щоб уникнути ентропії.

Ситуаційний підхід

Ще одним новим і вартим уваги доповненням до управлінської думки є ситуа­ційний підхід. Класичний^ поведінковий і кількісний підходи вважають універ­сальними, оскільки вони намагаються визначити "один найліпший шлях" керування організацією. Ситуаційний підхід передбачає, що універсальні теорії не можна засто­совувати до організацій, оскільки кожна організація унікальна. Він також засвідчує, що прийнятна управлінська поведінка у конкретній ситуації залежить від особливих обставин²⁶. По-різному сформульовану ефективну управлінську поведінку в одній ситуації не завжди можна пристосувати до інших ситуацій. Наприклад, згадаймо таке: Ф. Тейлор припускав, що всі робітники забезпечують більший рівень випуску, щоб максимізувати свій власний матеріальний добробут. Ми можемо уявити певних людей, мотивом яких є головно гроші, однак можемо ще легше уявити інших людей, у якихпереважає бажання вільного часу для відпочинку, соціальний статус, соціальне сприй­няття чи будь-яке поєднання всього цього (як виявив Мейо на підприємстві Haw­thorne).