Наука і освіта в період укр культ відродження ХIХ ст.

Політика асиміляції, яку провадив російський уряд, базувалася на централізації науки, освіти й культури. У 1812р. було створено Міністерство народної освіти, запроваджено державне керівництво школою, внесені певні зміни до системи діючих шкіл. У кожному губернському місті створювалися гімназії, в повітовому — повітове училище.

Характерно, що нові університети засновувалися в колонізованих землях: у 1802 р. було відкрито Дерптський університет, у 1804 — Казанський, у 1805 — Харківський, у 1834 — Київський; реорганізовано в університет Головну Віденську школу. У задумі організації цих університетів малися на увазі поширення "общерусской" культури.

У Східній Україні вся система освіти була російськомовною. Це стосується університетів (Київ, Харків, Одеса), учительського інституту в Ніжині, 129 гімназій, мережі реальних і комерційних училищ, інститутів благородних дівчат, 1618 міністерських, земських і парафіяльних шкіл. Зрештою, і в Галичині українські школи .Зусилля відомих педагогів (К. Ушинського, М. Пирогова), зорієнтовані на виховання гармонійної людської особистості, здійснювались у несприятливих як мовних, так і етико-громадських умовах.  На Правобережжі гнітило польське шкільництво. Діти українців не мали майбутнього, вони виходили зі школи, не маючи підготовки зі своєї мови, культури, історії. За часів боротьби за визволення селянства з кріпацької неволі головним завданням української громадської культурної праці було поширення народної освіти, заснування недільних шкіл для дорослих. Недільні школи у колишній імперії з'явилися найраніше у Києві під захистом обраного куратора округу М. І. Пирогова і за діяльної участі професора П. В. Павлова. У жовтні 1859 р. перша недільна школа була відкрита в Києві при Подільському повітовому училищі. У 1860 р. про відкриття недільної школи .В організації шкіл беруть участь Т. Шевченко, М. Драгоманов, Ф. Вороний, Дещо по-іншому складалась освітницька діяльність у Галичині, де 70-ті роки проходять під знаком розвитку шкільництва і виходу у світ цілої серії підручників — перекладних та оригінальних, написаних авторами для нижчої і середньої школи — з української мови, літератури, географії, математики, латини, природознавства, фізики, мінералогії, граматики грецької мови, філософії, історії церкви та ін. Авторами їх виступають О. Огоновський, О. Барвінський, В. Ільницький,  Центром національного відродження в Україні був Харківський університет. У 1841 —1849 рр. ректором університету був П. Гулак-Артемовський — відомий український поет, літературознавець, педагог.

 Професор університету О. Потебня зробив найвизначніший внесок у розвиток вітчизняної науки того часу. Він методологічно поглибив дослідження української мови і літератури, започаткував психологічно-порівняльну школу в українському мовознавстві, обстоював рівноправність народів і мов. Тут сформулювалася своєрідна романтично-філософська школа, досліджувалася філософія Ф. Гегеля, І. Канта, Плідну науково-педагогічну діяльність здійснювали В. Каразін Б. Грінченко — український письменник українською мовою "Рідне слово", "Української граматики " "Словарь української мови" (1907—1909 рр.). Чи не головною науковою подією того часу була участь членів "Київської громади" у діяльності Південно-російського відділення "Русского географического общества" (1873—1876 рр.). Підсумком експедиції стало семитомне наукове дослідження, яке б могло скласти честь найславетнішійєвропейській академії того часу. Тут були зібрані і досліджені документи з усіх сфер буття українського народу — про природу, географію, історію краю. У виданні взяли активну участь М. Драгоманов, Ф. Вовк, М. Лисенко, О. Русов, П. Житецький, В.Антонович

Університети ХІХ ст. на українських землях.

У той час в Україні було 2 університети — Харківський (1805 р.) і Київський (1834 р.). На західноукраїнських землях був Львівський університет (1661 p.). 1764 р. українська шляхта і козацька старшина звернулися до Катерини II з проханням відкрити університети в Києві та Батурині. Через рік граф П. Рум'янцев подав проект про заснування університету в Чернігові або Києві. Відкриття університету в Україні домагалася переяславська, київська, глухівська, стародубська, ніжинська, батуринська, сумська шляхта. Водночас було відновлено Харківський університет в 1805. 17 (5) листопада 1804 року відбулася видатна подія в історії України і всієї Східної Європи: імператор Олександр І підписав Стверджувальну грамоту Харківського університету і затвердив, разом зі Статутом Московського та Казанського університетів, його Статут. У Харкові, після підписання імператором Олександром І стверджувальної грамоти про заснування Харківського імператорського університету, був відкритий третій у Російській імперії вищий навчальний заклад.

НТШ як прообраз української академії наук.

Коли відбулося: 11 грудня 1873 року. На початку 70-х років ХІХ століття постала потреба у виникненні наукової установи, яка б могла відігравати роль неофіційної академії наук українського народу та сприяти та об*єднати українських науковців живучих по обидва боки кордону.11 грудня 1873 року галицьке намісництво зареєструвало статут організації з початковою назвою „Товариство ім. Шевченка. Згодом до назви було додано слово "Наукове".Першим головою товариства було обрано М.Грушевського.НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ім. Т.Г.ШЕВЧЕНКА У ЛЬВОВІ (НТШ) — засноване в 1892 на кошти прогресивної української громадськості Львова та інших міст Західної України.Було побудоване як прообраз академії наук — з історично-філософською, філологічною та математично-природничо-лікарською секціями і підсекціями, з виданням наукових "Записок", збірників, часописів, з дійсними й почесними членами. Поряд з науково-дослідницькою діяльністю НТШ проводило культурно-просвітницьку роботу серед населення. НТШ об'єднувало фахівців з різних галузей знань, письменників, культурних та державних діячів як Західної України, так і УРСР, Берліна, Будапешта, Відня, Ленінграда, Москви, Праги, інших наукових центрів світу. В різні роки членами товариства були В.Бехтерев, М.Бойчук, В.Вернадський, О.Грушевський, М.Грушевський, Д.Дорошенко, С.Єфремов, О.Колесса, Ф.Колесса, А.Кримський, А.Крушельницький, Т.Масарик, І.Нечуй-Левицький, М.Павлик, В.Перетц, М.Панчишин, В.Різниченко, С.Смаль-Стоцький, К.Студинський, М.Сумцов, П.Тутковський, І.Франко, М.Шаповал, А.Шептицький та багато інших.Наприкінці 30-х років НТШ налічувало понад 300 членів.У січні 1940 НТШ інтегрувалося в наукові структури АН УРСР і як товариство перестало існувати. Діяльність його продовжувалася після Другої світової війни на еміграції. У Львові поновило свою роботу в жовтні 1989.