Публіцистичний стиль. Головні ознаки публіцистичного стилю.

Цей стиль використовується найчастіше в політичній, суспільній, освітній масовій агітації. Він характеризується точністю, послідовністю, логічністю викладення провідних тез разом з їх емоційним забарвленням.

Засоби невербальної комунікації.

Невербальна комунікація — процес взаємообміну інформацією шляхом використання для передавання повідомлень невербальних (немовних) засобів комунікації.

До засобів невербальної комунікації належать:
1. Мова тіла: а) статична експресія — фізіогноміка (експресія обличчя і фігури будовою тіла); арт-ефекти (прикраси, манера одягатися, зачіска, косметика); запахи (природні, штучні); б) динамічна експресія — текесика (дотики, потиски рук, поплескування); просодика (тембр, висота, гучність, темп мовлення, особливості наголошування, акцент голосу); екстралінгвістика (паузи, покашлювання, сміх, позіхання, плач); кінесика (комунікативно значущі рухи: міміка, жести, пантоміміка, постава, поза, хода; контакт очей: спрямованість, частота контакту, тривалість); авербальні дії (дії з предметами, тілесні рухи — почісування, потирання рук).
2. Міжособистісний простір: дистанція; взаємне розміщення під час спілкування.
3. Часові характеристики: тривалість спілкування; пунктуальність партнерів; своєчасність дій.

20.Лексикографія. Типи словників.

Лексикографія — це наука, що займається розробкою теоретичних проблем укладання словників і упорядкуванням та описуванням різного роду словникових матеріалів.

Залежно від призначення розрізняють словники енциклопедичні і філологічні, або філологічні. Енциклопедичні словники фіксують і пояснюють не слова, а пов’язані з тими чи іншими словами (як назвами відповідних явищ) відомості з різноманітних ділянок знання.

Є енциклопедичні словники загальні і спеціальні.

Філологічні словники можуть бути одномовні, двомовні і багатомовні.

Серед одномовних словників найважлівішим типом є словник тлумачний.

Є словники: етимологічний (походження слова), історичні (слова певної історичної епохи), орфографічні (написання слів), орфоепічні (вимова і наголос слів), перекладні (слова перекладаються іншою мовою), термінологічі (терміни певної галузі і пояснення), синонімічний (подаються ряди синонімів)

Суть і види перекладу.

Пере́клад — відтворення оригіналу засобами іншої мови із збереженням єдності змісту і форми. Ця єдність досягається цілісним відтворенням ідейного змісту оригіналу в характерній для нього стилістичній своєрідності на іншій мовній основі. Шлях до досягнення такої єдності не лежить через встановлення формальних відповідників. Зіставлення засобів різних мов, навіть найбільш віддалених, можливе лише шляхом зіставлення функцій, які виконують різні мовні засоби. Звідси точність перекладу полягає у функціональній, а не формальній відповідності оригіналу.

Окрім посередницької функції, перекладні твори виконують і творчу, продуктивну місію, бо завжди були важливим стимулом розвитку національних мов, літератур, культур.

Розрізняють такі форми перекладу:

усний (у тому числі синхронний),

письмовий,

опосередкований (здійснений не з оригіналу, мовою якого перекладач не володіє, а з посередника — перекладу цього тексту на третю мову),

авторизований — переклад, переглянутий і схвалений автором або зроблений за згодою автора,

автоматичний (машинний).

Особливості синтаксису ділової мови.

Синтаксис • граматична будова речень та словосполучень у мові та закономірності їхнього функціонування в мовленні.

1. Високачастотністьувикористаннііповторюванністійких
словосполученькліше;

2. Реченняітекстмаютьрозповіднийхарактер, уписьмових
текстахпитальнійокличніреченнямайженевикористовуються;

3. Письмовийтекстмагформумонолога:

4. Закріпленістьуписьмовихтекстахчастинзапевниммісцем
нааркушіівиділенняїхособливимизасобами (абзац, відступ, шрифт.
параграф):

5. Наявністьдієприслівниковихзворотів (якправило, знаходяться
напочаткуречення):

6. Перевагавіддаєтьсяпростимреченням, вякихзберігається
прямийпорядокслів (підметстоїтьпередприсудком; узгоджене
означеннязнаходитьсяпередозначуванимсловом, неузгоджене -
одразужпіслянього; вставнісловаставлятьсянапочаткуречення:
вонивказуютьнависловленераніше, служатьдляпоясненняокремих
слівісловосполучень, відсилаютьдоджерелтаін.).

7. Використаннянепрямогопорядкуслівуділовихтанаукових
текстахвиправдане, колитребанаголоситинапевномуслові.
Наприклад. \ повідомленні: "Завтравідбудеться 'засіданняатеста-
ційноїкомісії", наголошуєтьсяначасіпроведеннязаходу.

Дляправильногооформленнявисловлюванняважливонасам­
передузгодитиприсудокзпідметом.