Діяльність в інтересах іншої особи без доручення.

Стаття 1158. Право на вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення

1. Якщо майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків, особа має право без доручення вчинити дії, спрямовані на їх попередження, усунення або зменшення.

 2. Особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.

 3. Якщо особа, яка розпочала дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, не має можливості повідомити про свої дії цю особу, вона зобов'язана вжити усіх залежних від неї заходів щодо попередження, усунення або зменшення невигідних майнових наслідків для іншої особи. Особа, яка вчиняє дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана взяти на себе всі обов'язки, пов'язані із вчиненням цих дій, зокрема обов'язки щодо вчинених правочинів.

Частина 1 коментованої статті закріплює право діяти в інтересах іншої особи без її доручення, встановлюючи, що це можливо, якщо майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків. Дана норма, фактично, визначає місце дій, що вчиняються в чужих інтересах без доручення, у системі юридичних фактів, даючи підстави відносити їх до правомірних дій. Саме ці правомірні дії за певних умов є підставою виникнення зобов'язань внаслідок вчинення дій в інтересах іншої особи без доручення, котрі можуть бути охарактеризовані як недоговірні правовідносини між тим, хто діяв в інтересах іншої особи, та зацікавленою особою, внаслідок якого остання має відшкодувати тому, хто вів її справи без доручення з дотриманням вимог законодавства, необхідні витрати, зазнані у результаті такої діяльності.

 Вказані зобов'язання виникають за таких умов:

 1) майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків. Тут варто звернути увагу на те, що мається на увазі лише ситуація, коли має місце реальна, а не уявна небезпека майновим інтересам іншої особи, котра трактується як можливість настання невигідних для неї майнових наслідків.

2) це мають бути дії без доручення або угоди в іншій формі особи, в інтересах якої ці дії відбуваються. Звідси випливає, що правила цього зобов'язання не застосовуються у випадку діяльності організацій, для яких дії в інтересах інших осіб є метою їх створення (наприклад, діяльність благодійних фондів), а також у тих випадках, коли обов'язок ведення чужих справ випливає із приписів закону (наприклад, турбота батьків щодо неповнолітніх дітей);

 3) дії мають бути на користь іншої особи. Ця умова охоплює наявність наміру здійснити дії на користь іншої особи (суб'єктивний фактор) і фактичне здійснення таких дій (об'єктивний фактор). Суб'єктами вказаних зобов'язань є особа, чиїм майновим інтересам загрожує небезпек, (заінтересована особа, володілець блага, господар) і особа, котра вчиняє дії в інтересах іншої особи без доручення (використовуючи традиційну термінологію, таку особу можна називати "гестор"). Як заінтересованою особою, так і тим, хто вчиняє дії (гестором) може бути і фізична, і юридична особа.

 Зміст зобов'язань з ведення справ без доручення визначають наступні частини коментованої статті та наступні статті глави 79 ЦК.

 2. Частина 2 коментованої статті передбачає, що особа, яка діє в майнових інтересах іншої особи без доручення (гестор), зобов'язана з першою ж нагодою сповістити заінтересовану особу про свої дії. Такий інформаційний обов'язок покладається на гестора незалежно від того, чи може знати заінтересована особа з інших джерел про дії у її інтересах. Якщо зацікавлена особа схвалить дії гестора, надалі на відносини сторін поширюються правила відповідного договору. Залежно від характеру дій це можуть бути правила договору доручення, збереження та ін. Якщо заінтересована особа буде заперечувати проти ведення її справ, то подальша діяльність гестора є втручанням у справи іншої особи проти її волі, а отже — протиправною дією.

 3. Якщо сповістити зацікавлену особу не було можливості, то у цьому випадку, відповідно до ч. З коментованої статті, той, хто почав дії без доручення, має довести їх до кінця, вживаючи усіх залежних від нього заходів щодо запобігання виникненню негативних майнових наслідків для цієї особи. При цьому особа, яка діє без доручення, зобов'язана прийняти на себе все, що пов'язане з веденням справи, у тому числі обов'язки по виконанню укладених нею правочинів. Звісно, у такому випадку виникає ризик збитків для гестора. Однак оскільки зобов'язання з дій у чужих інтересах без доручення ґрунтуються на засадах узгодження інтересів обох сторін, то це висуває до гестора вимогу належної оцінки своїх дій та їхньої перспективи. У свою, чергу його права гарантуються можливістю отримання компенсації виконаних в інтересах іншої особи витрат (див. коментар до ст. 1160 ЦК).