Тема 7. Логістика розподілення

1. Ешелонованою логістичною системою є система, в якій:

1. матеріальний потік доводиться до споживача без участі по­середників, на основі прямих господарських зв'язків;

2. на шляху матеріального потоку є хоча б один посередник;

3. доведення матеріального потоку до споживача продукції здійснюється як прямими зв'язками, так і через посередників;

4. логістичні операції здійснюються тільки з інформаційним потоком.

  2. Розподільча логістика – це управління матеріальними по­токами:

1. у процесі створення матеріальних благ або надання матері­альних послуг;

2. у процесі забезпечення підприємства матеріальними ресур­сами;

3. у процесі доведення готової продукції до споживача;

4. на транспортних ділянках.

3. Принципова відмінність розподільчої логістики від традиційного розуміння збуту полягає в:

1. методиці сегментації ринку споживачів;

2. тому, що розподільча логістика не може бути застосовна до деяких груп товарів;

3. системному взаємозв'язку процесу розподілу з процесами виробництва і закупівель при управлінні матеріальними потоками;

4. відмові від використання концепції маркетингу під час роз­поділу.

4. Канал розподілу, який складає із виробника і споживача, є каналом:

1. нульового рівня;

2. однорівневий;

3. дворівневий;

4. трирівневий.

5. Канали розподілу, які складаються з виробника і одного або декількох посередників, що діють як єдина система, є:

1. горизонтальними;

2. вертикальними;

3. ексклюзивними;

4. селективними.

6. До логістичних посередників у каналах розподілу, які виконують підтримуючі функції, належать:

1. експедиторські фірми;

2. транспортні організації;

3. вантажні термінали;

4. страхові компанії.

7. До логістичних посередників у каналах розподілу, які виконують підтримуючі функції, належать:

1. експедиторські фірми;

2. транспортні організації;

3. вантажні термінали;

4. фінансові компанії.

8. До логістичних посередників у каналах розподілу, які виконують операції фізичного розподілу належать:

1. експедиторські фірми;

2. страхові компанії;

3. установи ліцензування;

4. фінансові компанії.

9. До логістичних посередників у каналах розподілу, які виконують операції фізичного розподілу належать:

1.  транспортні організації;

2. страхові компанії;

3. установи ліцензування;

4. фінансові компанії.

10. До логістичних посередників у каналах розподілу, які виконують операції фізичного розподілу належать:

1.  вантажні термінали;

2. страхові компанії;

3. установи ліцензування;

4. фінансові компанії.

11. Посередником типу «від свого імені і за свій рахунок» є:

1. дилер;

2. дистриб'ютор;

3. комісіонер;

4. агент.

12. Посередником типу «від чужого імені і за чужий рахунок» є:

1. дилер;

2. дистриб'ютор;

3. комісіонер;

4. брокер.

13. Комісіонер належить до посередників типу:

1. від свого імені і за свій рахунок;

2. від чужого імені і за свій рахунок;

3. від свого імені і за чужий рахунок;

4. від чужого імені і за чужий рахунок.

14. Посередником типу «від чужого імені і за свій рахунок» є:

1. дилер;

2. дистриб'ютор;

3. комісіонер;

4. брокер.

15. За якими показниками вибирають канал збуту з використанням розподільного центру:

1.  приведені річні збутові витрати;

2. річні витрати на експлуатації розподільного центру;

3. річні транспортні витрати по доставці товарів з розподільного центру;

4. капітальні вкладення на будівництво розподільного центру.

16. Яка основна мета логістичної системи розподілу:

1. транспортування товарів;

2.  вибір виду транспортних засобів;

3. вибір типу транспортних засобів;

4. доставка товарів у потрібне місце та в необхідний час.

Тема 8. Логістика запасів

1. До мотивів створення підприємцями запасів належать:

1. ймовірність порушення встановленого графіка постачань;

2. спекуляція;

3. виробнича необхідність;

4. державні вимоги;

2. До мотивів створення підприємцями запасів належать:

1. спекуляція;

2. виробнича необхідність;

3. державні вимоги;

4. всі перераховані.

3. До мотивів створення підприємцями запасів належать:

1. знижки за покупку великої партії товарів;

2. виробнича необхідність;

3. державні вимоги;

4. всі перераховані.

4. До мотивів створення підприємцями запасів належать:

1. можливість коливання попиту;

2. виробнича необхідність;

3. державні вимоги;

4. всі перераховані.

5. До мотивів створення підприємцями запасів належать:

1. сезонні коливання виробництва деяких товарів;

2. виробнича необхідність;

3. державні вимоги;

4. всі перераховані.

6. До мотивів створення підприємцями запасів належать:

1. зниження витрат на замовлення;

2. виробнича необхідність;

3. державні вимоги;

4. всі перераховані.

7. До мотивів створення підприємцями запасів належать:

1. забезпечення рівномірності операцій з виробництва і розподілу;

2. виробнича необхідність;

3. державні вимоги;

4. всі перераховані.

8. До мотивів створення підприємцями запасів належать:

1. можливість негайно обслуговувати покупців;

2. виробнича необхідність;

3. державні вимоги;

4. всі перераховані.

9. До мотивів створення підприємцями запасів належать:

1. зведення до мінімуму простоїв у виробництві;

2. виробнича необхідність;

3. державні вимоги;

4. всі перераховані.

10. До мотивів створення підприємцями запасів належать:

1. спрощення процесу управління виробництвом;

2. виробнича необхідність;

3. державні вимоги;

4. всі перераховані.

11. Основна частина виробничих і товарних запасів, які при­ значені  для забезпечення неперервності процесу виробництва і збуту між двома черговими постачаннями - це:

1. поточні запаси;

2. страхові запаси;

3. підготовчі запаси;

4. цільові запаси.

12. Запаси, призначені для безперервного постачання спожива­чеві за непередбачених обставин - це:

1. поточні запаси;

2. страхові запаси;

3. підготовчі запаси;

4. цільові запаси.

13. «Підготовчі запаси» призначені:

1. для підготовки матеріальних ресурсів і готової продукції до виробничого або особистого споживання;

2. для безперервного постачання спожива­чеві за непередбачених обставин;

3. для забезпечення неперервності процесу виробництва і збуту між двома черговими постачаннями

4. для підприємств-виробників.

14. До категорії «товарний запас» належать:

1. запаси на складі сировини взуттєвої фабрики;

2. запаси готової продукції призначені для продажу;

3. запаси борошна на складах хлібозаводу;

4. запаси сировини на складі комбінату.

15. Система управління запасами - це:

1. сукупність правил і показників, які визначають момент часу і обсяг закупівлі продукції для поповнення запасів;

2. система управління запасами з фіксованим часовим інтер­валом між замовленнями;

3. система з встановленою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня;

4. «двобункерна» система управління запасами.

16. Точка замовлення - це:

1. рівень запасів, за умови досягнення якого необхідно їх поповнення;

2. максимальний розмір запасу;

3. розмір замовлення;

4. фіксований період замовлення.

17. До регулюючих параметрів системи управління запасами з фіксованою періодичністю замовлення належать:

1. точка замовлення;

2. максимальний розмір замовлення і фіксований період замовлення;

3. розмір замовлення;

4. період замовлення.

18. Система з фіксованим розміром замовлення – це:

1. система, розмір замовлення на поповнення запасу якого є постійною величиною;

2. система, в якій замовлення роблять в визначені моменти часу, які віддалені один від одного на рівні інтервали;

3. система, при якій є два типи запасів – мінімальні і максимальні;

4. максимальний розмір замовлення і фіксований період замовлення.

19. Система з фіксованою періодичністю замовлення – це:

1. система, розмір замовлення на поповнення запасу якого є постійною величиною;

2. система, в якій замовлення роблять в визначені моменти часу, які віддалені один від одного на рівні інтервали;

3. система, при якій є два типи запасів – мінімальні і максимальні;

4. максимальний розмір замовлення і фіксований період замовлення.

20. У системі управління запасами «Мінімум-максимум» за­ мовлення робляться, якщо запаси на складі:

1. менші або дорівнюють встановленому мінімальному рівню;

2. більші за встановлений мінімальний рівень;

3. дорівнюють встановленому максимальному рівню;

4. більші за встановлений максимальний рівень.

21. Відповідно до методу Парето множина керованих об'єктів поділяється на дві частини у пропорції:

1. 10/90;

2. 20/80;

3. 40/60;

4. 50/50.

22. Диференціація запасів за методом АВС проводиться на основі:

1. витрат на придбання запасів;

2. ступеня рівномірності попиту і точності прогнозування;

3. конкурентоздатності товарної позиції;

4. життєвого циклу товарів.

23. Згідно з аналізом АВС до групи «А» зараховують:

1. найбільш дорогі та коштовні товари, на частку яких припадає приблизно 75-80% загальної вартості запасів, але вони склада­ють лише 10-20% загальної кількості товарів, які знаходяться на зберіганні;

2. середні за вартістю товари, частка яких у загальній сумі за­ пасів становить приблизно 10-15%, але у кількісному відношенні ці запаси складають 30-40% продукції, яка зберігається;

3. найдешевші товари, які становлять 5-10% від загальної вар­тості виробів, які зберігаються, і 40-50% від загального обсягу збе­рігання.

4. конкурентоздатні товарні позиції.

24. Диференціація запасів за методом ХУZ проводиться на основі:

1. витрат на придбання запасів;

2. ступеня рівномірності попиту і точності прогнозування;

3. конкурентоздатності товарної позиції;

4. життєвого циклу товарів.

25. Згідно з аналізом ХУZ товари із сезонним характером по­питу можуть бути зараховані до групи:

1. Х;

2. Y;

3. Z;

4. усі відповіді вірні.

26. Ознакою, на основі якої конкретну позицію асортименту зараховують до групи X, Y або Z є:

1. життєвий цикл товарної позиції;

2. купівельна вартість запасів за товарною позицією;

3. коефіцієнт варіації попиту за товарною позицією;

4. частка товару на ринку.

27. Товарні запаси цільового призначення необхідні для:

1. забезпечення безперервного продажу товарів;

2. формування товарної пропозиції в період сезонних змін попиту;

3. формування товарної пропозиції в період циклічних змін попиту;

4.  цілей, не пов'язаних з поточною діяльністю підприємства.