Професіографічний підхід до формування особистості випускника ПТНЗ.

ТЕМА 7:  Суб’єкти педагогічної  системи

ПЛАН

1. Учень ПТНЗ та педагог професійного навчання як суб’єкти педагогічної системи.
2. Професіографічний підхід до формування особистості випускника ПТНЗ.
3.  Сутність  структура  педагогічної  діяльності.
4. Педагогічна майстерність педагога професійного навчання.
5. Вимоги до інженерно – педагогічних працівників.

                           Література:

Основна:

1.Введение в педагогическую деятельность: Учеб. пособие / А.С.Роботова, Т.В.Леонтьева, И.Г.Шапошникова и др.. – М., 2000.

2. Введение в специальность / Под ред.. И.Я.Рувинского, – М.,1988.

  3.  Діалогічна взаємодія в навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи: Кн. для вчителя / За ред. Г.О.Балла, В.О.Киричука. – К.,1997.

  4. Лекції з педагогіки вищої школи: Навчальний посібник / за заг. ред.В.І.Лозової. – Харків, 2006.

  5.  Мойсеюк Н.Є Педагогіка: Навчальний посібник, – Київ 2001.

  6. Подласый И.П. Педагогика. Новый курс: Учебник для студентов пед. вузов. – М.: Владос, 1999. – Кн.1.

 7. Сластенин В.А., Исаев И.Ф., Шиянов Е.Н. Педагогика. – М.,2007.

   8. Фіцула М.М. Вступ до педагогічної професії: Навчальний посібник. – Тернопіль, 2003.

Додаткова:

1. Зеер Э.Ф. Профессиональное становление личности инженера-педагога. Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1988. –186с.

2. Касьяненко М.Д. Педагогіка співробітництва. – К.: Вища школа, 1993.                                        3.Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. – К., 1989

  4.       5. Кузьмичева Н.И. Определение педагогической направленности мастера производственного обучения и его функции. М.,1981. – 216с.

5. Мудрик А.В.Учитель: майстерство и вдохновение. –М. – 196с

1. Учень ПТНЗ та інженер-педагог як суб’єкти педагогічної системи.

          Професійно- технічний навчальний заклад – це навчальний заклад системи професійної освіти, в якому здійснюється навчання і виховання майбутніх робітників.Основними структурними компонентами  педагогічної системи  є учень і педагог професійного навчання.

          Учень ПТНЗ – це випускник  основної або старшої загально-освітньої школи, зарахований до професійно-технічного навчального закладу на навчання за програмами професійно технічної освіти;

          Педагог ПТНЗ  – це інженерно-педагогічний працівник, який володіє знаннями, уміннями , навичками в предметній галузі, а також в галузі теорії і практики професійного навчання і професійного виховання.

             В Законі України « Про професійно-технічну освіту» наголошується, що учні і педагоги професійно-технічного навчального закладу є суб’єктами професійно-технічної освіти.

   Стати суб’єктом певної діяльності – означає освоїти цю діяльність, оволодіти нею і бути здатним до її здійснення і перетворення. Субєктивність учня і педагога виражається в здатності ставити і корегувати цілі діяльності, усвідомлювати мотиви, самостійно здійснювати дії і оцінювати їх адекватність задуманному, намічати перспективи подальшої діяльності.

Щоб стати справжнім і успішним спеціалістом учню необхідно поповнювати систему знань умінь, навичок, формувати якості, які забезпечать ефективність професійної діяльності.

Діяльність викладача як суб’єкта педагогічного процесу буде ефективною лише за умови особистісної і професійної готовності до неї, сформованості професіоналізму.

Суб’єктність позицій учня і інженера-педагога проявляється в педагогічній взаємодії.

Педагогічна взаємодія передбачає особистісний контакт викладача і учнів, випадковий або навмисний, приватний або публічний, тривалий або короткочасний, вербальний або невербальний, який має наслідком взаємні зміни їхньої поведінки, діяльності, відносин, установок. Педагогічна взаємодія може виявитися у вигляді співробітництва, коли обидві сторони досягають взаємної згоди і солідарності в досягненні цілей сумісної діяльності і шляхів її досягнення, а також у вигляді суперництва, коли успіхи одних учасників сумісної діяльності стимулюють або гальмують більш продуктивну і цілеспрямовану діяльність інших її учасників. Гуманістично-орієнтований педагогічний процес може бути тільки процесом педагогічної взаємодії суб’єктів, коли вони виступають як рівноправні, в міру своїх знань і можливостей, партнери.

Сутність педагогічної взаємодії є прямий або непрямий вплив суб’єктів цього процесу один на одного, який призводить до взаємного зв’язку. Слід також зазначити, що можливість впливати один на одного призводить до змін у їхній когнітивній, емоційно-вольовій і особистісній сферах.

Прямий вплив педагога розуміється як безпосереднє звернення до учня, пред’явлення йому певних вимог. Але постійне вторгнення у внутрішній світ учня може створювати конфліктні ситуації, ускладнювати взаємовідносини, а тому використовується непрямий вплив, коли педагог спрямовує свої зусилля не на учня, а на його оточення.

     Педагогічна взаємодія має функціонально-рольову і особистісну сторони, тобто викладач і учень сприймають у процесі взаємодії, з одного боку, функції і ролі один одного, а, з іншого, – особистісні якості.

     Особистісні і рольові установки інженера-педагога виявляються в його поведінці. Функціонально-рольова сторона взаємодії педагога з учнями зумовлюється об’єктивними умовами педагогічного процесу (наприклад, контролем результатів діяльності), а особистість педагога немов би не сприймається. Необхідно, щоб у педагога була установка на функціонально-рольову і особистісну взаємодію, тоді його особистісні особливості виявляються в рольовій поведінці. При цьому відбувається передача педагогом не лише загальнокультурного, але й особистісного досвіду.

Професіографічний підхід до формування особистості випускника ПТНЗ.

Підготовка робітника до останнього часу здійснювалася  на основі кваліфікаційної характеристики, в якій відображено сукупність вимог, які визначають його знання, уміння і навички, необхідні для професійної діяльності. Вимоги до особистісних якостей і властивостей особистості, творчих здібностей і умінь творчої діяльності у кваліфіккаційній характеристиці відсутні.

Вільним від цього недоліку є професіографічний підхід до професійної підготовки.

   Професіограма – докладний опис певної професії, в якому визначені вимоги, що ставляться до людини. Ці вимоги включають знання, уміння та навички, особистісні якості робітника, особливості мислительних процесів.

Професіограма передбачає також опис соціально-економічних і виробничих характеристик професії, опис змісту праці (основні виробничі операції), санітарно-гігієнічну характеристику професії, вимоги до індивідуально-психологічних особливостей спеціаліста, підготовки кадрів.

Професіографічний підхід дає можливість формувати не тільки теоретичні знання, практичні вміння та професійні навички, а й розвивати суспільно важливі, загальнолюдські якості і властивості особистості, які в процесі трудової діяльності будуть сприяти швидкій адаптації на виробництві, оволодінню новою технікою і технологіями, , дозволяє динамічно змінювати спеціальність, а при необхідності і професію.  Професіограма включає в себе наступні розділи:

1. Соціально-економічна характеристика професії ( галузь народного господарства, потреба в кадрах, географія професії, тип підприємства, організації, завладу, форми організації праці).

2.Виробнича характеристика професії ( мета, предмет, знаряддя, зміст, умови, організація праці, необхідні професійні знання, уміння, навики).

3.Санітарно-гігієнічна характеристика професії ( ступінь важкості і напруги праці, вікові і статеві обмеження, режим роботи і відпочинку, змінність праці, завантаженність аналізаторів, несприятливі фактори, междичні протипоказання.

4.Вимоги професії до індивідуально-психологічних особливостей фахівця ( психомоторика, сенсорно-перцептивна сфера, емоційно-вольова сфера, психічні процеси, риси характеру, професійноважливі якості особистості).

5.Підготовка кадрів ( тип навчального закладу, термін навчання, перспективи професійного зростання).

Отже, вимоги професіограми не тільки до знань умінь та навичок як у кваліфікаційній характеристиці, а значно ширші. Однак, професіографічний підхід до півдготовки фахівців з масових професій неможе бути реалізований сьогодні в повному обсязі у зв’язку з відсутністю простих і ефективних засобів діагностики всіх параметрів, закладених в професіограмі.

                3. Структура педагогічної діяльності

  Педагогічна діяльність – це особливий вид суспільно корисної діяльності людей, яка передбачає передавання від старшого покоління до молодшого накопиченого людського досвіду, культури і створення умов для його особистого розвитку та підготовки до виконання певних соціальних ролей у суспільстві.

Професійна педагогічна діяльність–це діяльність, яку здійснюють люди, що мають спеціальну освіту і працюють в різних спеціалізованих освітніх закладах (дошкільні заклади, школа, ПТНЗ, технікуми, вузи, в системі підвищення кваліфікації тощо). Коло людей, які обрали педагогічну діяльність своєю професією, широке.

Професійно-педагогічна діяльність має свої характерні ознаки.

Вона носить умисний характер. На відміну від непрофесійної педагогічної діяльності, яка здійснюється в процесі життєдіяльності дитини, професійна педагогічна діяльність відокремлена від повсякденного життя.

Професійна педагогічна діяльність здійснюється за спеціально розробленими планами і програмами. Навчальний план – це нормативний документ, який визначає перелік та обсяг нормативних та вибіркових навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми проведення занять та їх обсяг, графік навчального процесу, форми і засоби проведення поточного та підсумкового контролю. Навчальна програма – це нормативний документ, який визначає зміст, послідовність і організаційні форми вивчення навчальних дисциплін, вимоги до знань та умінь учнів (студентів).

Професійно-педагогічна діяльність організується в спеціально визначених формах (урок, заняття гуртка, факультатив, лекція. семінар, лабораторна робота, залік, екзамен, колоквіум, консультація).

Професійна педагогічна діяльність завжди цілеспрямована і реалізується у двох основних видах: навчання і виховання.

Навчальна діяльність включає в себе дві взаємопов’язані діяльності: діяльність педагога і діяльність учня. Діяльність педагога – викладання. Діяльність учня – учіння, пізнавальна діяльність. Метою навчальної діяльності є засвоєння учнями системи наукових знань, світоглядних та морально-естетичних ідей, формування світогляду, умінь та навичок, пізнавальних та творчих здібностей.

Метою виховної роботи є формування всебічно розвинутої, (розумовий, моральний, фізичний, естетичний, трудовий, екологічний розвиток), соціально активної, творчої особистості шляхом створення виховуючого середовища та організації різноманітної діяльності учнів.

Тому педагогічна професія поєднує в собі дві спеціальності – кожен педагог є спеціалістом з того предмету, який він викладає і педагогом-вихователем. Ефективність педагогічної діяльності забезпечується взаємозв’язком навчання і виховання. «Треба, щоб навчання виховувало, а виховання навчало» (А. Дістервег). Навчаючи учнів, педагог виховує їх насамперед змістом свого навчального предмету, створюючи на уроці позитивний емоційний клімат, формуючи потребу в знаннях.

Педагогічна діяльність як процес взаємодії передбачає організацію самого учня як суб’єкта навчання і виховання, тому що зовнішній вплив дасть необхідний результат тільки за умови його внутрішнього сприйняття. Тому учень повинен бути активним учасником педагогічної діяльності і використовувати її результати як засіб самовдосконалення.

 Професійна педагогічна діяльність має складну структуру. В психолого-педагогічній літературі дослідники, які вивчають особливості педагогічної діяльності, виділяють наступні структурні компоненти: діагностичний, орієнтаційно-прогностичний, конструктивно-проектувальний, організаторський, інформаційно-пояснювальний, комунікативно-стимулюючий, аналітико-оціночний, дослідно-творчий.

Діагностична діяльність пов’язана з вивченням учнів і визначенням рівня їх розвитку і вихованості. Ще К.Д.Ушинський говорив, що для того , щоб виховувати людину у всіх відношеннях, треба її знати у всіх відношеннях. Крім того, вчитель повинен постійно визначати фактори, що сприяють (чи перешкоджають) досягненню мети педагогічної діяльності.

Орієнтаційно-прогностична діяльність виражається в умінні вчителявизначати лінію педагогічної діяльності, конкретну мету і завдання на кожному етапі роботи, прогнозувати як кінцевий результат так і сам процес навчання і виховання. Педагогічне прогнозування передбачає також бачення вчителем тих якостей учнів, які можуть бути сформовані, враховувати можливі відхилення у розвитку, передбачати наслідки застосовуваних форм і методів, прийомів і засобів навчання і виховання.

Конструктивно-проектувальна діяльність пов’язана з конструюванням та проектуванням змісту, форм та методів організації діяльності учнів, з вміннями вносити корективи в педагогічний процес, планувати роботу та визначати зміст, форми та методи, які будуть ефективно сприяти розвитку здібностей, моральних якостей та звичок поведінки.

Організаторська діяльність спрямована на залучення дітей в різноманітні види діяльності, організацію дитячого колективу, координування спільної діяльності учнів. Вся педагогічна діяльність являє собою не що інше, як організаторську діяльність вчителя.

Інформаційно-пояснювальна діяльність потребує сформованих вмінь доносити до учнів інформацію та самостійно нею оволодівати. В даному випадку вчитель виступає не тільки як організатор навчально-виховного процесу, але і як важливе джерело наукової інформації.

Комунікативно-стимулююча діяльність потребує умінь організації оптимального педагогічного спілкування Ця діяльність базується на гуманізмі вчителя, на його рівні моральної культури, вміннях установлювати Спробуймо простежити процес розв'язання педагогічної задачі учителем-початківцем, який хоч і не має досвіду, та завдяки сформованим основам педагогічної майстерності досягає успіхів у встановленні кон­такту з учнями.