Модель оцінки капітальних активів (МОКА)

Модель МОКА запропонована У. Шарпом і пов’язує прогнозований ризик з очікуваними доходами від вкладення коштів у цінні папери й звичайно використовується для аналізу надійності вкладень. Модель МОКА передбачає такі спрощення:

- приймаючи рішення, інвестори враховують лише два фактори – очікувану прибутковість і ризик;

- усі інвестори передбачають однаковий строк своїх інвестицій;

- збігаються оцінки інвесторів щодо ймовірної прибутковості й ризику активів;

- існують безризикові активи, за якими визначається безризикова ставка, що діє на ринку кредитів і депозитів;

- існує ефективний ринок капіталу й досконала конкуренція учасників ринку.

Ця модель розділяє ризик на дві складові частини – диверсифікований і недиверсифікований ризик.

Відомо, що фондовий ринок є чутливим механізмом, який підсумовує всю інформацію про цінні папери й відображає її в цінах і доходах по цих паперах. Тому інформацію про прибутковість окремого цінного папера, насамперед йдеться про акції, про її мінливість (ризик) можна порівнювати з інформацією про загальну (середню) прибутковість ринку. При цьому рівень ризику визначається чутливістю змін прибутковості даної акції від ситуації на ринку, від зміни прибутковості ринку.

Якщо прибутковість від певних акцій піднімається або падає більше, ніж прибутковість у середньому по ринку, то такі акції вважаються більш ризикованими, ніж сам ринок. Якщо прибутковість від акцій зростає або падає менше, ніж прибутковість цілого ринку, то такі акції вважаються менш чутливими й менш ризикованими, ніж ринок. Тому ризикованість різних цінних паперів у кожний конкретний момент можна визначити шляхом порівняння їх прибутковості з прибутковістю ринку. Прибутковість ринку й коливання цієї прибутковості звичайно визначаються за відповідним фондовим індексом.

Взаємозв’язок між прибутковістю акцій компаній і загальним станом ринку (прибутковістю ринкового портфеля) визначає коефіцієнт (β бета). Коефіцієнт β (бета) – це міра зміни прибутковості акції при зміні прибутковості ринку в цілому на 1%.

Значення коефіцієнта бета в спрощеному вигляді дорівнює відношенню прибутковості аналізованої акції до середньої прибутковості ринку та визначається за такою формулою:

                                                              (4.4)

де:  R_S – рівень прибутковості акції;

R_M – рівень прибутковості ринку, прибутковості ринкового портфеля акцій.

Чим вище значення коефіцієнта бета, тим вище рівень ризику для інвестування в дану акцію порівняно з середнім рівнем ризику по ринку в цілому. Тому чим більше бета, тим більше необхідний доход. Відповідно до моделі САРМ на ефективному ринку необхідна прибутковість по кожній акції пропорційна ризику.

При цьому під ефективним ринком розуміється ринок, на якому вся інформація про цінні папери і їх емітентів доступна інвесторам.

Таким чином, коефіцієнт бета є мірою чутливості акції до ринку.

Показник загальної прибутковості ринку є середньоринковою прибутковістю певного ринкового портфеля акцій. Під ринковим портфелем, що визначає стан ринку в цілому, найчастіше розуміється набір акцій, що входять у кошик представницького ринкового індексу, наприклад, S&P-500. У Росії середньоринкову прибутковість визначають на підставі фондового індексу РТС за 5 повних років.