Номенклатура споживчих властивостей і показників якості товарів

Номенклатураспоживчих властивостей і показників- сукупність властивостей і показників, які обумовлюють задоволення реальних або передбачуваних потреб, по суті вона визначає якісні характеристики споживчих товарів. В межах номенклатури споживчі властивості і показники підрозділяються на групи і підгрупи в залежності від їх особливостей та задовольняючих потреб (рис. 3)

Рис.3 Номенклатура споживчих властивостей і показників якості товарів

Призначення – здатність товару задовольняти фізіологічні і соціальні потреби. В залежності від задоволення потреб властивості призначення товару підрозділяються на підгрупи: функціонального призначення (виконання основних і допоміжних функцій: догляд і захист від зовнішнього впливу – для групи одягу і взуття та ін.).

Кожна з цих властивостей має свої показники: якщо у продовольчих товарах енергетична цінність виражається в ккал(Дж), а біологічна оцінюється за кількістю незамінних амінокислот, жирних кислот, вітамінів і мінеральних речовин, то є досить велика група непродовольчих товарів, функціональні властивості котрих обумовлюють задоволення лише соціальних потреб, наприклад ювелірні вироби, антикварні предмети, музичні товари.

Класифікаційне призначення – здатність ряду властивостей і показників виступати в якості класифікаційних прикмет. Так, різні моделі автомобілів можуть бути класифіковані за потужністю двигуна, витратами палива, вантажопідйомністю, функціональному призначенню (вантажні, легкові, спеціальні тощо).

Універсальне призначення – здатність властивостей і показників задовольняти одночасно кілька споживчих потреб. Наприклад, пропагування в останні роки здорового способу життя спонукало використання менш жирних продуктів, попередження про токсичність (безпека) тобто вони стали відігравати соціальну роль, а в непродовольчій групі з’явилося поняття спеціального призначення допоміжних предметів та косметики (креми, гелі, пудри) при проведенні оздоровчих заходів для окремих видів спорту тощо. Надійність – здатність товару зберігати функціональне призначення в процесі збереження або експлуатації впродовж встановленого терміну. В залежності від критерію надійності розрізняють такі підгрупи: довговічність, безвідмовність, ремонтопридатність та зберігання. Довговічність – здатність товарівзберігати працездатність до наступного стану або встановленого терміну технічного обслуговування і ремонту. Довговічність – властивість непродовольчих товарів довгострокового використання. Воно не характерно для товарів продовольчих, а також непродовольчих, призначених для безпосереднього вживання, в ході якого вони частково або повністю безповоротно втрачаються (наприклад, парфумерно-косметичні товари). Але треба пам’ятати, що деякі непродовольчі товари, які володіють значною довговічністю, входять у протиріччя з соціальним призначенням через те, що достроково виходять із моди, морально застарівають. Це стосується одягу, взуття, головних уборів, окремих складно-технічних товарів. Показниками довговічності можуть служити термін експлуатації виробів, ресурс та ін. Безвідмовність – здатність товарів виконувати функціональні призначення без появи дефектів, які заважають подальшій експлуатації. Безвідмовність характеризується термінами, впродовж яких товари експлуатуються безвідмовно з нормою передбачених дефектів. Показниками безвідмовностіможуть служити середня наробка до першої відмови, інтенсивність відмов. Ремонтопридатність – здатність товарів відновлювати свої вихідні властивості, в першу чергу функціонального призначення, після усунення виявлених дефектів.Ремонтопридатність характерна для багатьох непродовольчих товарів, особливо складно-технічних, які за цією властивістю підрозділяються на ремонтопридатні і ремонтонепридатні.

Ремонтопридатність тісно пов’язана з довговічністю, що дозволяє збільшити термін експлуатації товару. Ця споживча властивість разом з довговічністю може бути покладена в основу формування переваг для того сегменту споживачів, які бережливі, або не мають матеріальних коштів для частого повторення покупок аналогічного призначення. Показниками ремонтопридатності є параметр потоку відказів, гарантійна наробка, наробка на відмову, терміни ремонту. Збереження - здатність товару підтримувати вихідні кількісні та якісні характеристики без значних втрат впродовж певного терміну, якщо ж вони відбуваються, повинно бути економічно виправдане. Збереження починається з моменту виготовлення товару і продовжується до його утилізації. Етап збереження ділять на два періоди: складське збереження у виготовлювача, оптовій і роздрібній торгівлі та домашнє збереження у споживача. Показниками збереження споживчих товарів є втрати, вихід товарної(стандартної) продукції, терміни збереження (більш докладно у темі № 5). Збереження тісно пов’язане з безпекою багатьох товарів, особливо тих, що швидко псуються. Ергономічні властивості - здатність товару створювати відчуття зручності, комфортності найбільшого задоволення потреб у відповідності до антропометричних, психологічних та психолого-фізіологічних характеристик споживача.

Антропометричні властивості – здатність товару при експлуатації відповідати вимірюваним характеристикам споживача. В різних регіонах земної кулі антропометричні характеристики людей (ріст, повнота, об’єм талії, довжина, ширина ступні та ін.) неоднакові. В результаті розміри одягу і взуття, яке виробляють в різних країнах, не вдповідають одне одному. Так, італійське, китайське, в’єтнамське взуття менше вітчизнянного при однаковому маркуванню. Товарознавці і продавці мають враховувати це та інформувати споживача. Для усунення цих бар’єрів у міжнародній торгівлі промисловість багатьох розвинутих країн прагне до уніфікації розмірів шляхом скорочення їх кількості (для одягу, окремих панчішно-шкарпеткових виробів). Так, для одягу в багатьох азіатських та деяких європейських країнах застосовують всього п’ять розмірів: S, M, L, XL та XXL. 

Психологічні властивості – здатність товарів забезпечувати при експлуатації душевну комфортність споживачу. Психологічні вимоги можуть бути виражені через сприймання смаку, кольору, гучності і тембру звучання, яскравість зображення тощо. Так, в різних областях України склалися свої, тільки їм притаманні, сприйняття кольорів, тому, наприклад, в Одеській області влітку користується попитом одяг білого кольору, а в Закарпатській області – більше до вподоби червоний, в Донецькій – більш темні кольори. Психолого-фізіологічні, естетичні та екологічні  властивості не потребують лекційного розгляду і вивчаються самостійно (стор.87–92 М.А.Николаева “Товароведение потребительских товаров”, 2000р.).

Безпечність – стан, при якому ризик шкідливості або втрат обмежений допустимим рівнем. В залежності від природи впливу на безпечність розрізняють види, підвиди, елементи, які досить докладно показані на рис.4:

Рис.4 Види безпечності товарів і природа впливу на них

Питання для самоконтролю до теми 3:

1.Дайте визначення поняття «якість» і назвіть показники та групи за їх властивостями.

2. Методи визначення показників якості.

3.Фактори, які формують якість товарів.

4. Назвіть і дайте характеристику оцінки рівня якості товарів за етапами.

5. Визначення задач контролю якості.

6. Характеристика асортименту за його класифікацією.

7. Властивості асортименту. Визначення коефіцієнтів:

  - оптимального асортименту; - широти асортименту;

- повноти; - стійкості; - новизни.

8. Яку роль відіграє структура асортименту,

раціональність його.

9. Управління асортиментом.

10.Номенклатура споживчих властивостей і показників, їх

   характеристика за: призначенням, надійністю,

  ергономічністю, естетичністю, екологією, безпекою.