Східні слов'яни, їх побут, звичаї й традиції.

Предмет, методи та джерела вивчення історії У.

Об'єктом ІУ є ті реальні події суспільного життя з найдавніших часів до наших днів, що відбувалися на території України, у її нинішніх державних кордонах. Предметом ІУ є закономірності виникнення і розвитку різноманітної діяльності народу України. Наприклад, створення української державності.

Завдання:1) Дати розуміння суті історичних процесів, які відбувалися в минулому й відбуваються нині в Україні.

2) Виробити вміння аналізувати й узагальнювати історичний матеріал у певній системі, контексті світової історії. 3) Виробити вміння застосовувати отримані знання для прогнозування суспільних процесів.

Існують 5 основних типів історичних джерел: 1) речові (поселення, архітектурні споруди), які дає нам археологія; 2) етнографічні; 3) лінгвістичні; 4) усні; 5) писемні (актові матеріали, оповідні пам’ятки).

Кіммерійці, скіфи, сармати на території У.

Кіммерійці (кінець 2 - початок 1 тис. до н. э.) перші племена на території У, назви яких збереглися у давньогрецьких (Гомер у “Одиссеї”) та ассирійських джерелах. Скіфи - войовничі ірано-язичні племена кочовиків-скотарів, що у 7 сторіччі до н. э. витіснили кіммерійців зі степу півдня У. У 513-515 рр. до н. э. Скіфи відбили наступ величезного війська персидського царя Дарія I, що намагався їх завоювати. Сармати - племена східних кочовиків, що в другому сторіччі до н. э. Завоювали більшу частину Скіфії, витісняючи скіфів до Криму, за Дунай та Дністер. Панування сарматов тривало продовжувалося до 3 ст. н. э., коли на землі Пів. У напали готи. В підсумку до кінця залізного сторіччя встановилася майнова нерівність між членами общини; розпочався перехід частини засобів виробництва (худоби, землі, знарядь праці та т. і.) у приватну власність верхівки племен; боржники та військовополонені перетворювалися у рабів, що свідчить про розкладання первобитного суспільства та формування класового.

Античні міста-держави Північного Причорномор’я.

З кінця VII в. до н.е. греками на Північному узбережжі Чорного моря й в устях рік, що впадають у Чорне море, були засновані торгові факторії, що виросли згодом у міста: Тиру (устя Дністра), Ольвія (устя Юж. Бугу), Пантікапей (на місці м. Керч), Феодосія, Херсонес (на місці Севастополя) та Найбільшої з міст-республік була Ольвія, єдиною монархією - Боспорське царство. Торгівля велася по 2-х напрямках: із Грецією і зі скіфами. У Грецію вивозилися: хліб, худоба, шкіра, хутровина, раби. З Греції ввозилися товари для жителів міст і для перепродажу скіфам; вино, оливкова олія, озброєння, тканини, мармур, предмети мистецтва. Скіфам продавали: вино, ювелірні вироби, кераміку і т.п.; імпортували - худоба, хліб, хутра і рабів. Ремесло - досягло високого рівня і славилося виготовленням металевих виробів (дзеркал, статуеток, прикрас), керамічним виробництвом (глиняні судини, черепиця, посуд.), ткацтвом, ювелірним,каменерізним виробництвом. Землеробство - вирощувались пшениця, ячмінь, просо, виноград, яблуко, груша, гранати і м. п. Тваринництво у господарстві утримувалися: коня, корови, вівця, свині. Рибальство - у ріках і на морі. Політичний розвиток. Існувало дві форми правління: а) Міста-республіки (Ольвія, Тиру, Херсонес і ін.), у яких законодавча влада належала народним зборам. У нього входили всі вільні городянини-чоловіки. Виконавча влада належала архонтам, що обиралися з рабовласницької знаті міста. б) Монархія - Боспорське царство, що виникнуло в 5 в. до н.е. у результаті об'єднання ряду міст на чолі з Пантікапеєм. Законодавча і виконавча влада концентрувалася в руках царя (династії Перепадів, Митридатів і ін.). У 107 р. до н.е. Перепад був убитий повсталими рабами під проводом Савмака, що захопив царський трон і початків чеканити власну монету. Ідеологія - антична релігія; у містах відправляли культ того бога, у залежності від того, із якої частини Греції були переселенці (у Боспорському царстві - культ Аполлона, через мелетського походження його жителів). Причини спаду: а) із 3 в. н. 9. починається загальна криза античного товариства (праця рабів стала невигідна, відбувається натуралізація господарського життя, різке скорочення внутрішньої і зовнішньої торгівлі), що спричинило за собою ослаблення причорноморських держав; б) набіги кочівників. У результаті: у 3 в. н.е. під тиском готовий загинула Ольвія й ін. міста-республіки, у IV в. н. е. під набігами гуннів - Боспорське царство.

Концепції походження й розселення східних слов'ян.

У першому тисячоріччя н.е. з'являються слов'яни. Проблема походження слов'ян не вирішена (місце першого проживання невідомо). Концепції походження слов'ян:

- Дунайська (вона засновано на повідомленні Повести тимчасових років, де говориться, що слов'яни розташовувалися уздовж Дунаю, а потім розселилися на інші землі)

- Висло - одерская (створена польськими вченими, які опиралися на повідомлення римських істориків, а ті, поміщали слов'ян між Віслою й Одером.

- Балтійська (її прихильники батьківщиною слов'ян уважають Прибалтику)

- Скіфо-сарматська (ця концепція ґрунтується на визнанні предками слов'ян- скіфів і сарматов)

- Днепро- Одерская. У період великого переселення народів (2-7століття) слов'янство розділилося на 3 галузі: західна, з якої згодом розвилися: польський, чеський і словацький мови. Південна галузі, з якої розвилися: болгарський, македонський, сербський, хорватський і інші мови. Східна галузі, з якої розвилися: український, російський, білоруський мови. Східна частина слов'ян виступала тоді, як окрема група, під іменем антів. Анти створили державу, яка проіснувала 3 сторіччя(к.4-н.7ст.). 5 столітті (1982-1500років)- Київ. Держава антів упала під ударом аварів(7 століття). В 9 столітті виникло 14 великих східних слов'янських племен. Більш половини перебувало на території України. Близько Києва жили галявині- найголовніше плем'я, склали ядро держави Київська Русь. Сусідами галявин на сході були жителі півночі. Жили близько Десни, Сейму, Суллы, Сіверського Дінця. Південніше галявин жили уличи. На заході були сусідами древляни. Ще на захід лежали землі волынян і дулібів. На Закарпатті жили хорвати.

Східні слов'яни, їх побут, звичаї й традиції.

Культура Русі складалася із самого початку як синтетичн, що перебуває під впливом різних культурних напрямків, стилів, традицій. Одночасно Русь не просто сліпо копіювала чужі впливи й безоглядно запозичила їх, але застосовувала до своїх культурних традицій, до свого народного досвіду, що дійшов із глибини століть, розумінню навколишнього світу, своїй виставі про прекрасний. Язичники займалися живописом, скульптурою, музикою, розбудовували ремесла. Розкопки на територіях прадавніх міст показують уся різноманітність побуту в міськім житті. На діадемах, кільцях, сергах прадавні ювеліри відбили свої вистави про світ, за допомогою вітіюватого рослинного орнаменту вони могли розповісти про "Кащеевой смерті", про зміну пір року, про життя язичеських богів... Невідомі звірі, русалки, грифони й семарглы займали уяву тодішніх художників. Велике значення язичники надавали одягу. Одяг прикрашався зображеннями берегинь, рожаницами, символами сонця, землі й відбивала многояростность миру. Більшою різноманітністю відрізнялися язичеські обряди й свята. У результаті багатовікових спостережень слов'янами був створений свій календар, у якім особливо яскраво виділялися наступні свята, пов'язані із земледельным циклом. Одним з елементів були сонячні фази, другим був цикл блискавок і дощів, третім був цикл свят урожаю, четвертим елементом були дні поминання предків, п'ятим могли бути коляди, свята в перших числах кожного місяця. Численні свята, коляди, грища, святки скрашували побут прадавнього слов'янина. Багато їхніх цих обрядів живі в народі й донині , особливо в північних областях Росії, саме там християнство приживалося довше й сутужніше, на півночі особливо сильні язичеські традиції, що привертає підвищену увагу з боку етнографів.