Інструментальний цех, характеристика виробничого процесу та техніко-економічні показники.

Інструментальне господарство сукупність функціональних виробничих і постачальницьких підрозділів, що виконують комплекс робіт з проектування, виготовлення чи придбання, ремонту, відновлення, збереження та видачі інструменту на робочі місця.
Мета функціонування
є забезпечення безперебійного постачання цехів і робочих місць високоякісної технологічним оснащенням в потрібній кількості і асортименті при мінімальних витратах на її проектування, придбання (або виготовлення), зберігання, експлуатацію, ремонт, відновлення та утилізацію
Завдання служб інструментального господарства
1) визначення потреби в оснащенні і її планування;
2) нормування витрат оснащення та підтримання необхідного рівня її запасів;
3) забезпечення підприємства покупної оснащенням та організація власного виробництва високопродуктивної та ефективної оснащення;
4) забезпечення робочих місць оснащенням, організація її раціональної експлуатації та відновлення;
5) облік та аналіз ефективності використання оснащення
Зразковий склад ЇХ (залежить від хар-тик конкретного п-п):
інструментальний відділ (планово-диспетчерські функції по забезпеченню оснащенням, організація її виробництва в цехах, контроль і наглядом за експлуатацією оснащення);
інструментальний цех (виготовлення та відновлення в основному нестандартної оснащення);
центральний інструментальний склад (ЦІС) (приймання, зберігання інструменту, облік і видача інструмента в цехові ІРК);
з відновлення й заточенню інструменту (відновлення та заточування інструменту);
цехові інструментально-роздавальні комори (ІРК) (отримання з ЦІСа нової оснастки, її зберігання, облік і видача на робочі місця, після роботи збір і передача на ЦІС зношеного інструменту)

Організація ремонтного ви-ва та обслуговування на п-ві.

Ремонтне господарство включає ремонтно-механічний цех, ремонтні участки цехів, склади обладнання і запасних частин і інші підрозділи. Вони здійснюють всі види ремонтів, модернізацію і технічні огляди обладнання.

Характер діяльності ремонтного господарства визначає його завдання:

Здійснення технічного обслуговування і ремонту всього обладнання підприємства

Монтаж обладнання, яке придбане або виготовлене самим підприємством

Модернізація експлуатуючого обладнання

Виготовлення запчастин і вузлів

Організація зберігання обладнання і запчастин

Планування всіх робіт по технічному обслуговуванню і ремонту обладнання

Системи техобслуговування і ремонту обладнання.

Ремонтне господарство включає ремонтно-механічний цех, ремонтні участки цехів, склади обладнання і запасних частин і інші підрозділи. Вони здійснюють всі види ремонтів, модернізацію і технічні огляди обладнання.

Характер діяльності ремонтного господарства визначає його завдання:

Здійснення технічного обслуговування і ремонту всього обладнання підприємства

Монтаж обладнання, яке придбане або виготовлене самим підприємством

Модернізація експлуатуючого обладнання

Виготовлення запчастин і вузлів

Організація зберігання обладнання і запчастин

Планування всіх робіт по технічному обслуговуванню і ремонту обладнання

Місце,роль,склад ремонтного в-а та обсл.

Ремонт – це процес відновлення початкової дієспроможності устаткування, яку було втрачено в результаті виробничого використання. Підрозділи, що входять до складу ремонтного господарства, здійснюють технічне обслуговування та ремонт засобів праці, монтаж і введення в дію нового устаткування, виготовлення запасних частин і нестандартного обладнання, модернізацію діючих машин та устаткування.

На практиці застосовують три форми організації ремонтно – профілактичних робіт залежно від масштабів виробництва. За централізованої форми весь ремонтний персонал підприємства підпорядковано головному механіку. Децентралізована форма, навпаки, передбачає, що всі види ремонтних робіт виконуються персоналом цехових ремонтних баз, що їх підпорядковано начальникам цехів. Змішана форма організації ремонту поєднує в собі централізацію і децентралізацію: технічне обслуговування та поточний ремонт здійснює ремонтний персонал виробничих цехів, а капітальний ремонт та модернізацію, виготовлення запасних частин і нестандартного устаткування – персонал ремонтно – механічного цеху.

Залежно від того, як визначаються потреби в ремонтних роботах, розрізняють систему планово – запобіжного ремонту (систему ПЗР) і систему ремонту за результатами технічної діагностики.

Суть системи ПЗР полягає в тім, що всі запобіжні заходи та ремонти здійснюються відповідно до встановлених заздалегідь нормативів. Після відпрацювання кожною фізичною одиницею устаткування (одиницею транспортного засобу) певної, визначеної нормативами кількості годин проводять його огляди та планові ремонти, черговість і послідовність яких залежить від призначення засобу праці, його конструктивних особливостей, умов експлуатації.

Визначення обсягів і видів ремонтних робіт у системі ремонту за результатами технічної діагностики здійснюється в залежності від фактичної потреби в них після об`єктивного контролю технічного стану того чи того виду засобів праці.

Перша з наведених систем забезпечує більшу надійність, безперебійну експлуатацію устаткування та інших засобів праці, натомість друга є значно дешевшою.

На відчизняних підприємствах є більш поширеною система ПЗР. Вона передбачає проведення технічного (міжремонтного) обслуговування конкретних засобів праці., їхніх періодичних планових ремонтів і модернізації. У процесі технічного обслуговування усуваються дрібні несправності засобів праці, проводяться огляди стану окремих вузлів та агрегатів, здійснюється заміна мастила та регулювання певних механізмів. Планові ремонти залежно від обсягу, складності й терміну проведення робіт поділяються на поточні і капітальні.

Поточний ремонт здійснюється за гарантованого забезпечення нормального функціонування устаткування та іншіх засобів праці. У процесі поточного ремонту змінюються та відновлюються окремі деталі (вузли) засобів праці, проводяться регулювальні операції.

Під час проведення капітального ремонту обладнання і транспортних засобів здійснюється: повне розбирання; ремонт спрацьованих деталів та вузлів (в тім числі базових); заміна тих, що не підлягають ремонту; регулювання та випробування під навантаженням.

Модернізація засобів праці (передовсім технологічного устаткування) проводиться з метою підвищення їхнього технічного рівня (розширення технологічних можливостей, зростання продуктивності) способом часткових змін конструкції.