Проектування системи комунікацій, здатної забезпечити прийняття ефективних рішень

Проблема ефективних комунікацій — одна з ключових у діяльності керів­ників, оскільки за їх допомогою здійснюється обмін повідомленнями, що вира­жені різними символами та мають певне змістове навантаження (містять ідеї і нову інформацію).

Комунікації— це обмін інформацією, на основі якої керівник отримує дані, необхідні для прийняття рішень, і доводить їх до працівників організації.

Комунікаційна мережа — це сукупність індивідів, які постійно взаємо­діють між собою на основі створених та функціонуючих інформаційних каналів.

Обмін інформацією пронизує всі управлінські функції, тому комунікації розглядаються як сполучний процес у менеджменті. Якщо комунікації на­лагоджені погано, рішення можуть бути помилковими, персонал може непра­вильно розуміти керівні команди, міжособистісні стосунки можуть деформу­ватися. Для ефективного функціонування будь-якої організації необхідно забезпечити належні комунікації. Однак управлінська практика дає можливість констату­вати, що створення ефективної, надійної системи обміну інформацією, яка би відповідала вимогам повноти, достатності, оперативності, гнучкості, — це одна із найскладніших проблем в організаціях. Тому цілком зрозуміло, що ефективно працюючий керівник — це керівник ефективний в комунікаціях.

Комунікації — складний процес, який включає ряд взаємозв'язаних кроків, кожен з яких відіграє суттєву роль у забезпеченні розуміння і сприйняття інформації іншою особою. Найчастіше причиною низької ефективності кому­нікації є ігнорування факту, що комунікація — це обмін, в якому кожному належить активна роль. У процесі комунікації відправник складає повідомлення І передає його адресату (отримувачу).при проектуванні та експлуатації комунікаційних систем необхід­но враховувати наявність багатьох джерел деформації Інформаційних потоків (мова, сприйняття, статус керівника та підлеглого тощо). У теорії передачі ін­формації це явище називається шумами, до яких належить все те, що спотво­рює суть повідомлення. Менеджери повинні пам'ятати, що шуми присутні завжди, і на кожному етапі процесу обміну інформацією відбувається певне викривлення суті повідомлення. Тому необхідною умовою ефективних комуні­кацій в організації є забезпечення надійного зворотного зв'язку, адже будь-яка система, в тому числі І комунікаційна, може ефективно функціонувати лише за умови наявності ефективного зворотного зв'язку. При цьому відправник та адресат міняються ролями, і відправник має можливість впевнитися у пра­вильності інтерпретації свого повідомлення.

Ефективна комунікація (тобто така, що приводить до бажаного типу пове­дінки адресата) має чотири стадії:

1. Забезпечення уваги адресата(забезпечення готовності адресати прий­мати інформацію). Процес комунікації може розірватися вже на першій стадії, якщо відправник не зможе подолати конкуренцію повідомлень, під якою розуміють одночасну дію на адресата кількох джерел інформації.

2. Забезпечення розуміння суті повідомлення.Багато комунікацій на ціп стадії терплять крах, тому менеджер, використовуючи канали зворотного зв'язку, повинен переконатися у розумінні підлеглими суті повідомлення.

3. Визнання.Цей етап передбачає забезпечення готовності адресата підко­рятися (виконати те, що вимагаємося під нього у зв'язку з отриманим повідомленням).

4. Дія. Це останній етап ефективної комунікації. Він передбачає виконання адресатом певних, дій на основі повідомлених вимог. Найбільш ефектив­ним засобом реалізації цього етапу є переконання підлеглих у наявності зв'язку між цілями організації та потребами працівників.

 7. Створення сприятливого організаційного клімату.

Він формується в процесі спільної діяльності і проявляється в їх поведінці, довільних і мимовільних реакціях один на одного, в способах спілкування. Соціально-психологічний клімат є результатом відображення матеріальних, організаційно-управлінських і психологічних умов в спільній діяльності.

Найбільш важливими чинниками, що визначають рівень психологічного клімату виробничого колективу являються особистість керівника і система підбору і розстановки адміністративних кадрів. На нього чинять вплив і особистісні якості керівника, стиль і методи керівництва, авторитет керівника, а також індивідуальні особливості членів колективу.

. До загальних факторів формування соціально-психологічного клімату можна віднести:

- характер виробничих відносин того суспільства, складовою частиною якого є група;

- організація й умови трудової діяльності;

- специфіка й особливості роботи органів управління та самоврядування;

- стиль і характерологічні форми керівництва;

- соціально-психологічні, тендерні та демографічні особливості групи;

- чисельність групи тощо.

На формування сприятливого соціально-психологічного клімату чинять вплив наступні чинники:

1. Сумісність його членів, що розуміється як найбільш сприятливе поєднання властивостей працівників, забезпечуючи ефективність спільної діяльності і особисту задоволеність кожного. Сумісність проявляється у взаєморозумінні, взаємоприйнятності, співчутті, співпереживанні членів колективу один одному. Існує два види сумісності : психофізіологічна і психологічна. Психофізіологічна пов’язана з синхронністю індивідуальної психічної діяльності працівників (різна витривалість членів групи, швидкість мислення, особливості сприйняття, уваги), що слід враховувати при розподілі фізичних навантажень і дорученні окремих видів робіт.

2. Стиль поведінки керівника, менеджера організації.

3. Успішний або неуспішний хід виробничого процесу.

4. Шкала заохочень і покарань.

5. Умови праці.

6. Обстановка в сім’ї, поза роботою, умовою проведення вільного часу.

Отже, основними факторами, які впливають на стан організаційного клімату в колективі, є зміст праці та ступінь задоволення людей роботою; умови праці та побуту, задоволеність ними; ступінь задоволення характером міжособистісних стосунків зі співробітниками; стиль керівництва, особистість керівника, а також те, чи задоволений він співробітниками.