Побудова виробничих процесів у часі.

Однією з важливих вимог, які стосуються раціональної організації виробництва являється забезпечення найменшої тривалості виробничого циклу виготовлення продукції.

Виробничий цикл – це календарний час з моменту запуску сировини, матеріалів у виробництво до повного виготовлення продукції.

Тривалість виробничого циклу використовується при розробці виробничих програм, визначенні величини незавершеного виробництва, розробка графіків матеріального забезпечення виробництва і оперативна підготовка виробництва.

Тривалість виробничого циклу залежить від:

- трудомісткості об’єму тобто робочого часу необхідного для отримання готового виробу, визначеного технічно обгрунтованими нормами часу;

- кількості одночасно запущених у виробництво предметів праці ( розмір партії );

- тривалості нетехнологічних операцій;

- тривалості переривів у виробничому процесі;

- прийнятого виду руху оброблюваного предмету в процесі вироб ництва.

     Тривалість виробничого циклу виготовлення любої продукції складається:

- робочий час;

- час природніх процесів;

- час перерв.

Робочий період складається з:

- час технологічних операцій ( підготовчо – заключний час, штучний час );

- час нетехнологічних операцій ( час транспортних, контрольних операцій );

- тривалість природніх процесів.

Фактори, які впливають на тривалість виробничого циклу.

На тривалість виробничого циклу має вплив величина партії деталей, виробу і вид руху предметів в процесі їх обробки.

Шляхи скорочення виробничого циклу.

З метою економії оббігових коштів прискорення їх обігу необхідно скоротити тривалість виробничого циклу, що досягається шляхом зменшення робочого періоду і переривів у виробничому процесі.

Два шляхи досягнення: 

- вдосконалення техніки і технології;

- піджвищення рівня організації виробництва.

Технологічний час і час переривів значно скорочується в результаті: вдосконалення конструкції випускаючої продукції, підвищення рівня її технологічності, впровадження найбільш раціональних, високоефективних технологічних процесів, підвищення рівня механізації і автоматизації, застосування робототехніки;

застосування вдосконаленого інструменту;

 заміна металу пластмасами;                                                                                                         

 застосування ефективної ,спеціальної оснастки.