Правове регулювання виробництва сільськогосподарської сировини для дитячого харчування

Закон України «Про дитяче харчування» (далі - Закон) від 14 .09.2006 року. З часом постала необхідність перегляду його окремих положень, а саме вимог до виробництва та обігу сировини і продуктів дитячого харчування та які безпосередньо впливають на його безпечність і якість.

Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання не на досить належному рівні та складається з Конституції України та Законів України «Про дитяче харчування», «Про охорону дитинства», «Про дошкільну освіту», «Про безпечність та якість харчових продуктів», «Про молоко та молочні продукти», інших нормативно-правових актів.

Проблеми законодавчого характеру: недосконала система державного регулювання, у т.ч. відсутність державного замовлення, несвоєчасна виплата дотацій за екологічно чисту сировину, невиконання державою зобов’язань з виплати коштів на модернізацію обладнання, обмеження рентабельності виробництва та продажу;

Отже, необхідне встановлення чітких вимог до сировини, призначеної для виготовлення продуктів дитячого харчування, які виключають можливість її виробництва із застосуванням пестицидів та агрохімікатів, а також в інших місцях, крім спеціальних сировинних зон. Крім того слід заборонити виробництво продуктів ДХ із застосуванням барвників, рослинних жирів, консервантів, ароматизаторів, стабілізаторів та підсилювачів смаку.

Все це, в свою чергу, сприятиме якісному та, головне, безпечному виробництву ДХ, що є дуже важливим для життя та здоров’я грудних дітей та дітей раннього віку.

Отже, слід вжити заходів щодо посилення вимог до виробництва та обігу продуктів ДХ; провести гармонізацію понятійного апарату закону з аналогічною термінологією міжнародних документів у цій сфері; усунути суперечності з вимогами національного та міжнародного законодавства, а також встановити більш чіткі вимоги щодо маркування продуктів ДХ.

Законами України повинно більш ретельно регулюватись наступне коло питань:

- встановити вимоги, згідно з якими при виробництві продуктів дитячого харчування застосовується сировина, яка виробляється виключно у спеціальних сировинних зонах;

- передбачити чітку заборону на будівництво у спеціальній сировинній зоні промислових та інших хімічних об'єктів, що негативно впливають на агрокліматичне та екологічне становище;

- встановити заборону на застосування пестицидів та агрохімікатів у спеціальній сировинній зоні;

- встановити заборону на використання у виробництві продуктів дитячого харчування барвників, рослинних жирів, консервантів, ароматизаторів, стабілізаторів, підсилювачів смаку;

- необхідно заборонити обіг продуктів дитячого харчування, якщо вони мають пошкодження упаковки, внаслідок якого можливе попадання в продукти дитячого харчування сторонніх предметів та речовин;

- слід встановити відповідальність у вигляді штрафу з конфіскацією продуктів дитячого харчування, які не відповідають вимогам щодо якості та безпечності, за виробництво, випуск в обіг та реалізацію таких продуктів.

73. Особливості юридичної відповідальності на порушення законодавства у сфері безпечності та якості сільськогосподарської продукції.

У правовій науці юридична відповідальність визначається як вид соціальної відповідальності, сутність якої полягає у застосуванні до правопорушників (фізичних і юридичних осіб) передбачених законодавством санкцій, що забезпечуються у примусовому порядку державою.

В аграрному праві інститут відповідальності включає сукупність юридичних норм, що закріплюють підстави, види, засоби й порядок застосування санкцій за порушення аграрного законодавства.

Підставою відповідальності є порушення правил поведінки, що регулюють здійснення виробничо-господарської та іншої діяльності суб´єктів аграрного підприємництва. Під час визначення видів і заходів відповідальності враховується специфіка сільськогосподарського виробництва, нормальне функціонування якого значною мірою залежить від природно-кліматичних, біологічних та інших факторів.

До неправомірних діянь, що суперечать нормам аграрного законодавства, належать: екологічні правопорушення (порушення приписів про поліпшення сільськогосподарських земель, охорону ґрунтів та інших природних ресурсів, що використовуються в сільському господарстві); порушення організаційних основ і правил ведення сільськогосподарського виробництва (недодержання правил внутрішнього розпорядку, ветеринарних правил обслуговування тварин, правил і норм техніки безпеки та виробничої санітарії, охорони здоров´я працівників сільськогосподарських підприємств); заподіяння збитків майну сільськогосподарських підприємств.

Законодавством України передбачено такі види юридичної відповідальності за вчинені правопорушення: дисциплінарна, матеріальна, майнова, адміністративна, кримінальна. Аграрні правопорушення здебільшого пов´язані з порушенням норм трудового, цивільного і адміністративного права. Тому є доречним зосередити увагу на дисциплінарній, матеріальній, майновій та адміністративній відповідальності.

Дисциплінарна відповідальність працівників аграрних підприємств. Дисциплінарна відповідальність осіб, зайнятих у сільському виробництві, регулюється загальними нормами трудового законодавства, які поширюються на всіх найманих працівників, а також спеціальними нормами аграрного права, які стосуються працівників окремих видів аграрних підприємств.

Дисциплінарна відповідальність полягає в накладенні на працівників аграрних підприємств, які порушили правила внутрішнього розпорядку та інші норми організації праці, дисциплінарних стягнень, передбачених Кодексом законів України про працю (далі — КЗпП) та аграрним законодавством. Згідно зі ст. 147 КЗпП за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із таких заходів стягнення: догану, звільнення.

Дисциплінарне стягнення застосовують безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня виявлення, не враховуючи часу хвороби працівника або перебування його у відпустці. Стягнення не може бути накладено пізніше 6 місяців із дня вчинення проступку (ст. 148 КЗпП). До застосування дисциплінарного стягнення треба витребувати пояснення від порушника трудової дисципліни. За кожне порушення трудової дисципліни може бути накладено одне дисциплінарне стягнення. Воно може бути оскаржено в установленому порядку. Під час обрання виду стягнення потрібно враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (ст. 149 КЗпП).

Аграрним законодавством передбачені певні особливості дисциплінарної відповідальності працівників сільськогосподарських підприємств.

Матеріальна відповідальність працівників аграрних підприємств. На працівників аграрних підприємств поширюються норми КЗпП України про матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну ними підприємству, установі, організації під час виконання ними трудових обов´язків.

Відповідно до ст. 130 КЗпП матеріальна відповідальність за шкоду, заподіяну працівником підприємству, установі, організації під час виконання трудових обов´язків, покладається на працівника тільки за умови заподіяння прямої дійсної шкоди, якщо шкода заподіяна з його вини. Матеріальна відповідальність, як правило, обмежена певною частиною заробітку працівника.

На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яку можна віднести до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за неодержані підприємством доходи. При цьому адміністрація підприємства зобов´язується створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження довіреного їм майна (ст. 131 КЗпП).

Майнова відповідальність за порушення аграрного законодавства. Майнова відповідальність за аграрні правопорушення регулюється нормами цивільного, земельного й аграрного законодавства.

Майнова відповідальність полягає в обов"язку суб´єкта, винного в заподіянні шкоди особі аграрного товаровиробника або його Майну, відшкодувати в повному обсязі заподіяні збитки.

 Загальні положення про відшкодування збитків передбачено ст- 1166 ЦК, якою, зокрема, встановлено, що майнова шкода, зав-Дана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особливим видом відшкодування збитків у сфері аграрного господарювання є відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництв.

Адміністративна відповідальність за порушення аграрного законодавства. Адміністративна відповідальність настає за порушення норм адміністративного права, що охороняються адміністративними санкціями.

Глава 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення України (далі — КпАП) передбачає адміністративну відповідальність за правопорушення у сільському господарстві, порушення ветеринарно-санітарних правил. До таких видів порушень у цій сфері діяльності належать: потрава посівів, псування або знищення зібраного врожаю сільськогосподарських культур, пошкодження насаджень сільськогосподарських підприємств, порушення правил боротьби з карантинними шкідниками, хворобами рослин і бур´янами, незаконні посіви і вирощування снотворного маку та коноплі, порушення правил щодо карантину тварин та інших санітарно-ветеринарних вимог, грубе порушення механізаторами правил технічної експлуатації тракторів, комбайнів, інших самохідних сільськогосподарських машин, правил техніки безпеки під час їх експлуатації.