Правове регулювання ветеринарної справи в сільському господарстві України

Основний норм-пр акт у цій сфері - ЗУ «Про ветеринарну медицину» від 25.06.1992 р. Ця сфера регулюється досить великим масивом нормативно-правових актів, серед яких закони України, акти Президента України, акти Кабінету Міністрів України та відомчі нормативно-правові документи (накази, положення, інструкції, ветеринарно-санітарні правила, вимоги та ін.).

Позитивом є той факт, що деякі нпа дуже ґрунтовно регламентують правила догляду за тваринами та умови їх утримання, наприклад, Наказ Мінагрополітики та Держдепартаменту ветмедицини «Про затвердження Ветеринарних та санітарних вимог до особистих селянських господарств - виробників сирого товарного молока».

На підприємствах апк існує своя виробнича ветеринарна служба. Залежно від форм власності підприємств виробнича ветеринарна служба має деякі особливості. Вони визначені Положенням про виробничу ветеринарну службу сільськогосподарського підприємства.

Юр і фіз особи, що займаються розведенням та утриманням тварин, проводять їх продаж, забій, утилізацію, надають послуги зі штучного осіменіння та організовують виставки тварин, мають обовязково здійснювати реєстрацію тварин.

Не дивлячись на розгалужену законодавчу базу, станом на квітень 2012 року відсутній нормативно-правовий акт, який би встановлював повноваження Державного департаменту ветеринарної медицини з державною інспекцією ветеринарної медицини – органу державного управління, що здійснює функції адміністрації ветеринарної медицини України.

Відсутня також «Загальнодержавна цільова економічна програма проведення моніторингу залишкових кількостей ветеринарних препаратів та забруднюючих речовин у живих тваринах, продуктах тваринного походження і кормах, а також харчових продуктах, підконтрольних ветеринарній службі на 2008-2013 роки».

З огляду на широку сферу регулювання Закону України «Про ветеринарну медицину» видається більш доцільним використовувати у якості загального поняття термін «ветеринарна справа», адже ветеринарна медицина є лише складовою ветеринарної справи.

69)    Правове забезпечення ідентифікації та реєстрації с/г тварин……

Законодавче закріплення ця процедура набула в таких актах: ЗУ «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин», Накази Мінагрополітики: «Про запровадження ідентифікації і реєстрації великої рогатої худоби», Про запровадження ідентифікації і реєстрації коней»,«Про запровадження ідентифікації та реєстрації свиней»,«Про запровадження ідентифікації та реєстрації овець і кіз» - від 31.12.2004

Відповідно до ЗУ:

ідентифікація - процес ототожнення тварини шляхом присвоєння їй ідентифікаційного номера з використанням візуальних, електронних та змішаних засобів залежно від виду тварини з подальшим внесенням ідентифікаційного номера до Єдиного державного реєстру тварин;

реєстрація - внесення до Єдиного державного реєстру тварин даних про ідентифіковану тварину, її власника, господарство, переміщення, забій, утилізацію, загибель, падіж.

Вчені зазначають, що явним недоліком цього закону є відсутність норми, яка б закріплювала мету такої діяльності, адже кожен із наказів має такі положення, а виходячи із важливості такої діяльності та її однорідності видається можливим зведення мети за різними групами тварин до єдиного цілого, що слугуватиме певними принципами цієї діяльності. Слід також звернути увагу, що загальні положення щодо порядку ідентифікації та реєстрації тварин закріплені в ст. 5 ЗУ «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин»:

Для ідентифікації та реєстрації тварин:

1) юридичні та фізичні особи, що провадять діяльність з розведення та утримання тварин, зобов'язані:

подавати для реєстрації дані про ідентифікованих тварин, господарства їх розведення та утримання, переміщення, забій, утилізацію, загибель, падіж тварин;

самостійно ідентифікувати тварин та вести їх облік;

здійснювати переміщення з ідентифікаційними документами, проводити забій, утилізацію лише ідентифікованих та зареєстрованих тварин;

2) юридичні та фізичні особи, що провадять діяльність із забою та утилізації тварин, зобов'язані:

подавати для реєстрації дані про забій, утилізацію тварин, господарства, що здійснюють такий забій та утилізацію;

вести облік забитих, утилізованих тварин;

проводити забій, утилізацію лише ідентифікованих та зареєстрованих тварин;

3) юридичні та фізичні особи, що провадять діяльність з продажу тварин, надання послуг зі штучного осіменіння та організовують виставки тварин, зобов'язані:

подавати для реєстрації дані про господарства, що займаються продажем тварин, наданням послуг зі штучного осіменіння та організацією виставок тварин;

 вести облік тварин;

здійснювати продаж, проводити виставки і штучне осіменіння лише ідентифікованих та зареєстрованих тварин.

Ідентифікація та реєстрація тварин, оформлення і видача ідентифікаційних документів здійснюються в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики

Підсумовуючи можна сказати, що процедур розписані достатньо чітко і повно, але інколи є занадто довгими за строком, та обтяжливими для дрібних власників худоби, які не мають юридичної освіти, або є погано проінформованими у цій сфері.