Право на прибудинкову територію та на її використання

Прибудинкові території (земельні ділянки) передаються у власність або надаються в користування відповідними органами місцевого самоврядування, в тому числі на умовах оренди, Об’єднанням власників будинків для обслуговування існуючого житлового будинку (будинків) відповідно до земельного законодавства.

Суб’єктами права власності (користування) на земельні ділянки прибудинкових територій можуть виступати об’єднання власників багатоквартирних житлових, допоміжних та нежитлових приміщень, у тому числі вбудовано-прибудованих, багатоквартирних житлових будинків згідно з чинним законодавством.

Під час переходу права власності на житловий будинок (його приміщення) або на частину будинку разом з цим об’єктом переходить і право спільної власності (користування) земельною ділянкою згідно з чинним законодавством.

Зміна цільового призначення земельних ділянок прибудинкової території допускається у випадку реконструкції, зміни функціонального призначення споруд, наявності інших обґрунтованих причин відповідно до діючих норм за дозволом відповідних органів місцевого самоврядування.

Прибудинкова територія, надана у користування або спільну сумісну власність, може використовуватися лише для властивих сельбильній території та нешкідливих у санітарно-гігієнічному і вибухопожежонебезпечному відношенні функцій (видів діяльності) згідно з державними нормами і правилами.

Частка власності (користування) земельної ділянки кожного власника квартири (квартир) чи нежитлового приміщення у спільній частковій власності визначається відношенням загальної площі квартири (квартир) чи нежитлових приміщень, що перебувають у його власності, до спільної площі всіх квартир і нежитлових приміщень будинку.

Виділення частки земельної ділянки власникам квартир і нежитлових приміщень в натурі та їх окреме відчуження не допускається.

Право власності (користування) на прибудинкову територію (земельну ділянку) кожного співвласника будинку визначається у свідоцтві про право власності на частину будинку у вигляді відповідної частки.

Кожний власник будинку відповідно до своєї частки має право на доходи, які можуть бути одержані від використання земельної ділянки відповідно до законодавства, відповідає перед третіми особами за зобов’язаннями, пов’язаними з спільною власністю, і повинен брати участь у витратах на її утримання. Під час відчуження своєї частки у власності будинку до її вартості включається вартість відповідної частки земельної ділянки за умови власності на неї згідно з чинним законодавством.

Майнові відносини, що виникають у межах об’єднання (товариства) власників, регулюються його Статутом. Зміни комплексу нерухомого майна об’єднання (товариства) не тягнуть за собою зміни та переоформлення права на земельну ділянку, наданого об’єднанню (товариству).

Прибудинкові території членами об’єднань (товариств) співвласників багатоквартирних житлових будинків використовуються за цільовим призначенням.

Роботи з підвищення рівня благоустрою прибудинкових територій, спорудження дитячих спортивних майданчиків, гаражів, автостоянок, встановлення кіосків та інших споруд виконуються за рішенням об’єднань (товариств) співвласників багатоквартирних будинків з дозволу місцевих органів державної виконавчої влади або виконавчих комітетів Рад на підставі проектної документації, розробленої та затвердженої у встановленому порядку.

Спори, пов’язані з користуванням прибудинковими територіями між співвласниками житлових будинків та іншими юридичними особами, розглядаються судом, арбітражним судом або третейським судом у порядку, встановленому Земельним кодексом України, Цивільним кодексом та іншими актами законодавства України.

Юридичні та технічні правила встановлення меж земельних ділянок спільної часткової власності фізичних і юридичних осіб в існуючій забудові