Проблеми покриття дефіциту Державного бюджету України.

 Дефіцит держ. бюджету можемо розглядати як з позиції суб’єктивного прояву діяльності уряду, так і з позиції обєктивного – історичних причин – які визначають цикл-та економ розвитку.

Бюджетний дефіцит є одним з основних факторів виникнення державного боргу, зростання якого, у свою чергу, відіграє визначальну роль у збільшенні бюджетного дефіциту через необхідність погашення наявних боргів.

Щодо показників, то в 2005 р. дефіцит державного бюджету України становив 1,8% ВВП країни. Даний показник є прийнятним з точки зору європейських нормативів бюджетної безпеки і не призводить до деструктивних процесів в економіці країни.

У 2006 р. досліджуваний показник сягнув найнижчого рівня у виділеному періоді і склав 0,69% до ВВП. Це пов'язано з падінням абсолютного значення дефіциту державного бюджету України та зростанням рівня доходів державного бюджету України та ВВП. Вважається, що показник питомої ваги дефіциту державного бюджету у ВВП на даному рівні є оптимальним і свідчить про динамічний розвиток економіки. У 2007 р. питома вага дефіциту державного бюджету у ВВП зростає більше, ніж вдвічі, досягаючи рівня 1,37%, але залишається у прийнятних межах. Доходи державного бюджету та ВВП України також характеризуються значним зростанням. У 2008 р. спостерігається зниження досліджуваного показника на 0,05% до 1,32%. Фактично, можна зробити висновок, що у 2005-2008 роках у сфері бюджетного дефіциту спостерігалася відносна стабільність, відповідні показники не перевищували дозволених рівнів.

Але з 2009 року спостерігається порушення даної тенденції, а саме питома вага дефіциту бюджету у ВВП складає 3,88%, тобто перевищує норматив бюджетної безпеки, визнаний європейським економічним співтовариством. Це пов'язано зі значним зменшенням ВВП України у 2009 р. порівняно з 2008 р.

Подальше зростання досліджуваного показника простежується у 2010 році. Дефіцит Державного бюджету України у % до ВВП склав 5,51%, сягнувши найвищого значення за аналізований період. Дефіцит становив 64,417 млрд грн, що на 19,1%, або на 10,321 млрд грн більше, ніж було передбачено законом. Дефіцит держбюджету в грудні-2010 становив 12,172 млрд грн (у листопаді-2010 - профіцит 4,334 млрд грн

Дефіцит державного бюджету України в січні 2011 року становив 942,4 млн грн, що на 41,9% менше, ніж за аналогічний період 2010 року. Дефіцит держбюджету в січні був переважно профінансований за рахунок запозичень: із зовнішніх джерел надійшло 828,9 млн грн.

Профіцит державного бюджету України за січень 2012 р. склав 1 млрд 460,4 млн грн..

Основними причинами бюджетного дефіциту в Україні є: зменшення приросту національного доходу у зв'язку зі стагнацією економіки та впливом світової економічної кризи; збільшення бюджетних витрат, як наслідок економічної кризи та незбалансованої бюджетної політики; зменшення надходжень до бюджетів усіх рівнів порівняно з видатками через диспропорції основних галузей економіки України; відсутність чіткої фінансової стратегії уряду; інфляційні процеси, які є наслідком як об'єктивних, так і суб'єктивних причин.

Рекомендації щодо управління бюджетним дефіцитом:

- Посилення заходів з підвищення податкової культури та виконання чинного Податкового кодексу України, який є одним з найбільш ліберальних в Європі.

- Проведення ефективної політики з обслуговування державного боргу країни.

- Дефіцит державного бюджету відносно ВВП підтримувати на рівні не вищому за рівень інвестицій в основний капітал за рахунок коштів державного бюджету.

- Формування прогнозних показників дохідної та видаткової частин бюджету усіх рівнів на основі реальних даних. [3]

Політика стосовно ДДБ в Україні полягає в наступному: 1. Змінити концептуальні підходи до фін-ня дефіциту. ДДБ потрібно розглядати з позицій держ кредиту. Такий підхід визначає д-ву як позич-ка, пріоритети держ політики будуть визн-ти цільову спрямованість держ політики. Починає спрацьовувати механізм кред-ня. Починають діяти принципи кредитування. Д-ва як позичальник намаг знайти найбільш дешеві і вигідні умови кред-ня (на внутр ринку). Така позиція дозволить розглядати держ кредит з позицій цільов вик-ня і перш за все на інвестиц та інновац проекти та на реструктуризацію ек-ки. Такий підхід внесе зміни в механізм обсл-ня та погаш-ня держборгу. 2. Є дещо необгр-ний норматив стосовно підтримання рівня ДДБ – 11,4% від ВВП та рівня внутрішнього держборгу з урахуванням гарантованого державою боргу – 33% від ВВП. Сучасний світ більш динамічний – визначається потоком грош коштів, крім того є різниця між рівнем роз-ку різн країн. Від цих нормативів залежить перерозподіл ВВП. 3. Необгрунтованою є позиція стосовно переважного фінансування ДДБ від приватизації. Важко передбачити обсяги прив-ції. 4. Необхідно змінити пріоритети боргової політики з позиції внутр ринку запоз-нь. Держава здійснює запо-ня на своїх більш вигідних умовах, відбувається актив-ція внутр ринку. На сьогодні для цього є сприяти умови – стабільний валютний курс і гривня в певній мірі, зростання грошових доходів нас-ня, зростання грош доходів підпр-ців. 5. Зовн. запоз. Можуть використовуватись лише в умовах сприятливих для розм.-ня ОЗДП, та на умовах реалізації інвестиційних і, перш за все, портфельних проектів нерезидента.