Логістичні рішення у транспортуванні.

Ефективність транспортування суттєво залежить від правильності прийнятих логістичних рішень.

Для споживачів транспортних послуг можливі дві форми отримання транспортних послуг:

1) за допомогою створеного власного відділу доставки;

2) користування послугами сторонніх транспортних організацій.

Вибір форм перевезення здійснюється в такій послідовності:

1-й етап. Детальний аналіз переваг і недоліків форм перевезень. Переваги створення власних відділів доставки (аргументи проти користування послугами сторонніх транспортних організацій):

1) можливість оренди транспортних засобів на одне перевезення або певний період часу;

2) міжкорпоративні перевезення;

3) забезпечення потрібної якості транспортних послуг;

4) запобігання аварійним ситуаціям або їх швидке усунення;

5) менші вимоги до упакування;

6) наскрізний контроль за якістю надання послуг та збереженням вантажу;

7) можливості розміщення реклами на транспортних засобах;

8) можливість отримання додаткового прибутку за рахунок надання транспортних послуг іншим підприємствам;

9) зниження транспортних витрат і ретельний контроль їх величини;

10) контроль за розкладом, часом та маршрутами перевезень.

Недоліки, що виникають при створенні власних відділів доставки (аргументи за користування послугами сторонніх транспортних організацій):

1) високі адміністративні витрати, витрати на ремонт і обслуговування транспортних засобів;

2) потреба в значних капіталовкладеннях;

3) повна відповідальність за пошкодження та псування вантажу;

4) необхідність у складанні розкладів, маршрутів;

5) ризик неокуплення зроблених капіталовкладень;

6) витрати на страхування вантажів та транспортних засобів;

7) проблеми з ліцензуванням;

8) імовірність отримання збитків унаслідок аварій.

2-й етап. Оцінка рівня обслуговування та витрат за різних форм перевезень. Підприємство (отримувач транспортних послуг) має визначити бажаний рівень та якість обслуговування, проаналізувати можливості його забезпечення у випадку створення власного відділу доставки чи залучення сторонніх транспортних організацій. Надалі визначаються сумарні витрати для обох форм перевезень. Рівень загальних поточних витрат визначається як сума витрат на опрацювання замовлень, пакування, перевезення, збитків від пошкодження (при створенні власного відділу доставки долучаються ще й витрати на ліцензування, заробітну плату, паливо).

3-й етап. Прийняття кінцевого рішення. Критеріями для прийняття рішень про вибір форми перевезень є:

1) необхідність у капіталовкладеннях та їх достатність;

2) прогнозований рівень окупності капіталовкладень;

3) рівень якості обслуговування;

4) рівень загальних поточних витрат.

Друге рішення – вибір виду транспорту – вирішується у взаємозв'язку з іншими задачами логістики, а саме:

– створення та підтримка оптимального рівня запасів;

– вибір виду упакування.

Основою вибору виду транспорту, оптимального для конкретного перевезення є інформація про характерні особливості видів транспорту.

Існують такі основні види транспорту:

– залізничний;

– морський;

– внутрішній водний (річковий);

– автомобільний;

– повітряний;

– трубопровідний.

Виділяють шість основних факторів, які впливають на вибір виду транспорту:

– час доставки;

– частота відправлень вантажу;

– надійність дотримання графіка доставки;

– здатність перевозити різні вантажі;

– здатність доставити вантаж у будь-яку точку території;

– вартість перевезення.

Найбільш часто враховуються:

1) надійність дотримання графіків доставки;

2) час доставки;

3) вартість перевезень.

Одним із суттєвих факторів, які впливають на вибір перевізника, є вартість перевезення. Споживачі, купуючи транспортну продукцію, відшкодовують ці витрати у формі тарифів, що є одночасно грошовим вираженням вартості транспортної продукції.

Загальні витрати на постачання одного ринку впродовж одного року, рухаючись від фабрики до споживача або дистриб'юторського центру є:

– витрати на транспортування;

– витрати на матеріально-технічні запаси;

– витрати на обробку замовлення;

– матеріально-технічні запаси у використанні.

Загальні транспортні витрати можна представити і як суму витрат:

-на подачу транспортного засобу;

-на перевезення вантажу;

-на перевалку вантажу.

Системи поставки вантажів.

За кількістю видів транспорту, що беруть участь у поставці вантажів, транспортні системи бувають унімодальні та інтермодальні (табл. 12.3).

 Суть цієї логістичної інтермодальної транспортної системи полягає в єдності всіх ланок логістичного транспортно-технологічного ланцюга, що забезпечує поставку вантажів в усі кінці земної кулі з використанням наскрізного тарифу за єдиним перевізним документом під керівництвом єдиного оператора. Крім інтермодальних перевезень використовують змішані роздільні перевезення (табл. 12.4).

Таблиця 12.3. Характеристика систем доставки вантажів

Таблиця 12.4. Порівняльна характеристика змішаних, роздільних та інтермодальних перевезень

Інтермодальна система перевезень є більш досконалою порівняно зі змішаним розподільним перевезенням. Гарантом та організатором взаємодії всіх ланок транспортного ланцюга в системі інтермодальних перевезень є оператор міжнародної інтермодальної поставки вантажів.

Наявність оператора визначає деякі відмінні ознаки, які належать до комерційно-правового аспекту функціонування інтермодальної транспортної системи:

– єдиний транспортний документ встановленого зразка;

– доставка "від дверей до дверей" або в інших мережах, передбачених єдиним транспортним документом;

– єдина відповідальність за виконання договору та збереженість вантажу;

– єдина наскрізна ставка фрахту.

При створенні мережі інтермодальних перевезень найбільше значення приділяється створенню терміналів. Відповідно до типів ринків різність у мультимодальних перевезеннях виявляється в ланках водних та наземних систем. Залежно від типу перевезень визначається тип термінала, його організаційна структура, функції та місця в транспортній мережі.