ТЕКСТИ АНАЛІЗОВАНИХ ЗАМІТОК

Додаток 1. Тігіпко готує закриття кіпрських офшорів через тиждень(журнал «Главред»).

Віце-прем'єр Сергій Тігіпко дав доручення в тижневий термін підготувати документи, необхідні для денонса-

ції угоди з Кіпром.

Про це він повідомив у ході наради за участю представників міністерств і відомств, скликаному з цього питан-

ня, передає «Українська правда».

Тігіпко зазначив, що переговори про скасування цієї угоди або зміну її умов ідуть вже багато років і затягують-

ся кіпрською стороною.

«Кіпр давно перетворився на найвагомішого інвестора української економіки: з цієї країни інвестовано понад

8,5 мільярдів доларів. А з України в Кіпр, за даними офіційної статис тики, тільки прямих інвестицій — 6,3 мільяр-

да доларів», — розповів віце-прем'єр.

«Усім зрозуміло, що ці інвестиції — кошти українських підприємств, які уникають оподаткування. Саме тому

ми повинні перекрити канали втрат бюджету через офшори», — додав він.

Як відомо, в п'ятницю, відповідаючи на пи тання депутатів у Верховній Раді, Тігіпко підкреслив: «Ми вже бага-

то років ведемо переговори про підписання конвенції про уникнення подвійного оподаткування. Я думаю, що пора

поставити крапку в цьому процесі і підписати відповідну угоду».

Додаток 2. Судді Верховного Суду передумали йти(«Українська правда»).

Судді Верховного Суду Леонід Глос і Марина Клименко відкликали свої заяви про відставку.

Про це на засіданні Вищої ради юстиції заявив глава ради Володимир Колесніченко, повідомляє Обком з

посиланням на «Українські но вини».

Раніше ці судді подали до ради юстиції заяви про відставку за власним бажанням.

Також раніше суддя Верховного Суду Юрій Сєнін відкликав свою заяву про відставку.

Додаток 3. Швеція має намір надавати Україні до 2013 року щорічно 25 млн доларів технічної

допомоги для проведення реформ(«Укра їн ський тиждень»).

Про це сказано в повідомленні прес-служби Міністерства закордонних справ.

Відповідну угоду між Кабінетом Міністрів України й урядом Швеції про співробітництво в сфері розвитку під-

писали міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко й міністр закордонних справ Швеції Карл Більдт.

Угода була підписана в ході візиту Грищенка у Швецію.

У ході зустрічі Грищенко й Більдт обгово ри ли двостороннє співробітництво, активізацію політичного діалогу й

співробітництво двох країн у рамках міжнародних організацій.

Сторони також вказали на важливість по глиблення двостороннього співробітництва в сфе рі енергетики.

Як повідомлялось, у жовтні Швеція висловила готовність співпрацювати з Україною в проведенні необхідних

країні реформ.

Пирогова К. М. Жанрові різновиди інтерв’ю в запорізькій газеті «Остров Свободы» // Наукові записки Інституту журналістики : науковий збірник / за ред. В. В. Різуна ; КНУ імені Тараса Шевченка. – К., 2010. – Т. 42. – Липень–вересень. – 242 с. – С.22

У статті простежено еволюцію жанру інтерв’ю, представлено класифікації жанру, проаналізовано

жанрові різновиди інтерв’ю за комунікативним завданням та характером обговорюваного питання в

запорізькій газеті «Остров Свободы».

Ключові слова: еволюція, жанр, жанрові різновиди, інтерв’ю, рубрика.

Особливо активного розвитку в сучасній жур-

налістиці набуває переосмислення жанрової

своєрідності матеріалів, унікальності зображення

подій, явищ, постатей, політичної та духовної

сфери суспільства. Науковці все частіше звер-

тають увагу на взаємозв’язок та типологічні озна-

ки таких творів.

Еволюція жанрів була вже об’єктом вивчення

в наукових працях Е. Ахмадуліна [1], В. Во -

рошилова [2], В. Здоровеги [3], М. Кіма [4],

Л. Кройчик [5], В. Лизанчука [6], І. Михайлина

[7], А. Москаленка [8], що висвітлюють різні

класифікації журналістських творів. На сьогод-

ні це вагомі дослідження інформаційних, аналі-

тичних та художньо-публіцистичних жанрів, їх

особливостей в інформаційному просторі. З тео-

рії жанру інтерв’ю заслуговують на увагу науко-

ві праці В. Бажай [9], Н. Кодоли [10], М. Лу -

кіної [11], С. Слободян [12]. Найґрун тов ніші

судження щодо структурних та жанрово-стильо-

вих особливостей інтерв’ю містяться в працях

Г. Апалат [13], В. Миронченко [14], М. Лу кіної

[11]. Проте недостатньо вивченими залишаються

жанрові різновиди інтерв’ю.

Оскільки цей жанр є одним з найоперативні-

ших і найпродуктивніших виявів свідомості спів-

розмовника й подолання комунікативного за стою,

вважаємо доцільним дослідити його. Науко ва

актуальність дослідження зумовлена необхідністю

ліквідувати прогалини у висвітленні особливостей

жанру інтерв’ю в запорізькій пресі, об’єктивно

оцінити структурно-функціональні риси жанро-

вих різновидів.

Тривалий час була прийнята єдина класифіка-

ція жанру інтерв’ю. Наприкінці 90-х рр. ХХ ст.

з’явилися дослідження сучасних науковців, які

запропонували класифікації інтерв’ю та включи-

ли різновиди, що найточніше передають належ-

ність цього жанру. Так, В. Миронченко поділяє

інтерв’ю на такі різновиди: класичне інтерв’ю

(одержати авторитетні роз’яснення з питань вну-

трішнього і міжнародного життя від компетен-

тних осіб — політичних, громадських, наукових,

культурних діячів, відповідальних господарських

працівників, зарубіжних гостей тощо); інтерв’ю-

анкета (опитування) — з’ясовування думок гро-

мадськості про певну проблему, подію чи окрему

особу, якщо вони становлять предмет загального

інтересу; інтерв’ю-портрет (розкрити особу опиту-

ваного); досягається двома шляхами — опитуван-

ням самого героя інтерв’ю та опитуванням людей,

що близько знають героя і можуть дати йому

характеристику [14].

В. Здоровега поділяє інтерв’ю на три групи:

оперативно-інформаційні, цікаво-розважальні,

пізнавально-аналітичні. Головне в оперативно-

інформаційному інтерв’ю — оперативність, точ-

ність; у цікаво-розважальному — незвичність,

інтригуюче-розважальне начало; у пізнавально-

аналітичному — оригінальність, глибина і значу-

щість суджень. Зрозуміло, що тут маємо справу з

умовністю і відносністю поділу, бо глибинно-

пошукові за змістом розмови теж можуть бути

інтригуюче цікавими. Інтерв’ю, яке належить до

інформаційних жанрів, стрімко наближається до

сфери журналістської аналітики, навіть худож-

ньо-публіцистичного мислення [3].

Залежно від мети, змісту матеріалу, методу

його освоєння і викладу В. Лизанчук виділяє

такі різновиди інтерв’ю (безперечно, з певною

умовністю): офіційні (протокольні), суто інфор-

маційні, портретні (інтерв’ю-зарисовка), про-

блемні (публіцистичний діалог), інтерв’ю-анке-

та, прес-конференція, інтерв’ю-полілог (бесіда

за «круглим столом») [6].

Узагальнила та систематизувала різновиди

інтерв’ю Н. Кодола. Дослідниця класифікувала

інтерв’ю за характером ЗМІ (інтерв’ю для друку,

радіоінтерв’ю, телевізійне інтерв’ю, інтерв’ю для

інтернет-видань), за характером спілкування (без-

посереднє спілкування: віч-на-віч, через інтернет;

опосередковане спілкування: по телефону), за

формою організації (прес-конференція, вихід до

преси, «круглий стіл», за допомогою служб інтер-

нету, ток-шоу, бесіда), за формою реалізації кому-

нікативного завдання (інтерв’ю-монолог, інфор-

маційне опитування, аналітичне опитування,

бліц-інтерв’ю, інтерв’ю-замальовка, інтерв’ю-

анкета), за характером обговорюваного питання

(інформаційне інтерв’ю, аналітичне інтерв’ю,

протокольне інтерв’ю, інтерв’ю-розслідування,

портретне інтерв’ю, сатиричне інтерв’ю, гумори-

стичне інтерв’ю) [10].

Спираючись на класифікації інтерв’ю, наведе-

мо приклади функціонування його різновидів у

запорізький газеті «Остров Свободы». Журна -

лісти в газеті, використовуючи основну особли-

вість інтерв’ю — діалогічність, презентують у

виданні розмаїтість ситуацій, обізнаність та емо-

ційну реакцію інтерв’юерів. Майже кожна сторін-

ка висвітлює позицію громадян, між автором і

читачем виникає полеміка.

Відповідно, при створенні інтерв’ю вибудову-

ється комунікативно-мовленнєва стратегія залеж-

но від комунікативної мети. За її формою вио-

кремлюємо наявність таких різновидів інтерв’ю в

запорізькій газеті: інтерв’ю-монолог, інформацій-

не опитування, бліц-інтерв’ю та анкета.

Комунікативна мета варіюється залежно від

ситуації. Наприклад, у кожному номері «Острова

Свободы» на другій шпальті є рубрика «Вопрос

недели», де журналіст лаконічно й конкретно

уводить читача в проблему інтерв’ю, зазначає

позицію учасників. У газеті від 13 січня 2010 р.

уміщено яскравий приклад бліц-інтерв’ю. Автор

успішно поставив питання до аудиторії: «Кого з

відомих особистостей минулого ви обрали б Пре -

зидентом України?» [15], тому й отримував точні

й лаконічні відповіді, а чотири найцікавіші опуб-

лікував у номері. Так, респондент Валерія обрала

би Богдана Хмельницького, оскільки «він зміг

об’єднати населення України загальною метою»;

Олег — Наполеона, бо «зміг примусити весь світ

поважати свою країну, коли та була, здавалось,

розгромлена та принижена»; Андрій — Петра І,

оскільки «він провів реформи, які вивели країну

в лідери Європи»; Світлана — Микиту Хрущова,

бо «при ньому Україна, нарешті, зажила без голо-

ду та війн, отримала нові території, а люди відчу-

ли стабільність».

Нерідко цей різновид помилково плутають із

соціологічним опитуванням, оскільки в ньому

наявний елемент методу соціологічних дослід-

жень: фіксоване питання для великого кола рес-

пондентів. Однак у ньому немає головної вимоги

до соціологічних досліджень — репрезентативно-

сті, тобто наявності різних соціальних груп.

Журналіст у наведеному прикладі дотримується

всіх вимог до такого різновиду інтерв’ю, зазначає

лише імена респондентів, не вказуючи на їх соці-

альну належність. Відповідно, ознайомившись із

поданою інформацією в бліц-інтерв’ю, неможливо

робити серйозних висновків, що претендують на

наукову точність.

Яскраво презентований в «Острове Свободы»

жанр інтерв’ю-монолог, який вміщується в газеті

на 4 сторінці в рубриці «Свобода слова» та являє

собою повідомлення або звернення визначеної

особи на запропоноване кореспондентом запитан-

ня. В № 4 від 3 лютого 2010 р. надруковано моно-

лог Анатолія Сидоренка, керівника Запорізької

незалежної профспілки працівників «швидкої до -

помоги». Журналіст запропонував запитання що -

до головного вибору в житті, на яке респондент

відповів чітко і лаконічно: «вибір перший: ким

стати?; другий — служити мені в армії чи профі-

лонити; третій — навчання в медінституті; четвер-

тий — одруження; п’ятий — інтернатура; шостий —

вирішення робочих проблем» [15]. Зміст розмови

подано у вигляді цілісного тексту.

Єдність змісту тексту досягається завдяки

якісній обробці отриманого протягом бесіди мате-

ріалу. Не полишає автор розмовного стилю («про-

филонить», «настоящему мужику», «вкусить тя -

готы солдатской жизни»). Жвавості інтерв’ю-мо -

нологу додає подана журналістом історія про

одру ження Анатолія. З гумором співрозмовник

зазначає, що майбутня дружина вища за нього на

голову, але не зважив він та одружився. Тепер

виховують вони 12-річну донечку. Такі прийоми

подання монологічного мовлення дозволяють від-

бутися комунікативній меті, яка є провідною для

подібного різновиду. Журналіст також виконав

завдання — репрезентував запорізькому суспіль-

ству нову цікаву особу.

Особливу увагу слід звернути на інтерв’ю, в

якому журналіст орієнтується і на широку ауди-

торію, і на інтерв’юера, оскільки він повинен

вибудувати концепцію інтерв’ю, враховуючи

характер адресата. Дослідивши технологію мов-

леннєвої взаємодії, виокремимо різновид інтер -

в’ю — інформаційне опитування. На відміну від

інтерв’ю-анкети, мета якого — отримання відпові-

дей на кілька різних за своїм характером запи-

тань від однієї особи, протягом опитування жур-

наліст намагається отримати відповідь на одне

запитання від багатьох людей. Юліана Вишнев -

ська в № 8 від 3 березня 2010 р. у рубриці

«Открытая трибуна» репрезентує читачам такий

різновид інтерв’ю. Ця публікація порушує питан-

ня простору інтернету, зокрема сайтів «Одно клас -

сники», «В контакте», «Мой мир» і, як зазначає

авторка, «Остров» з’ясував у деяких ВІПів моти-

ви їх реєстрації на соціальних порталах. Оскіль -

ки інтерв’ю є фіксацією ходу опитування, тому і

віднесемо його до самостійного жанру. Журна -

лістка подає лише окремі дослівні висловлюван-

ня респондентів із цього питання, а всю розмову

презентує стисло. Наприклад, відповідь заслуже-

ного артиста України Олега Григор’єва авторка

викладає так: «Заслужений артист України в

глобальну мережу входить майже кожного дня.

Незнайомці йому пишуть рідко. Якщо хтось

пропонує дружити, то Олег продивляється його

сторінку, і якщо знайомий, то додає» [15].

Після такої стислої промови подається вислов-

лення актора: « — Іноді важко пізнати людину,

але в процесі листування згадуєш життєві

ситуації, продовжуєш спілкуватися, і стає зро-

зуміло, хто це…» [15].

Н. Кодола зараховує до різновидів інтерв’ю за

комунікативною метою аналітичне опитування і

зазначає, що воно має деякі подібності до інфор-

маційного. Ця подібність простежується в джере-

лі публікацій, які належать до цих жанрових різ-

новидів, а саме відповіді на запитання журналі-

стів. Проте в обох структура тексту виникає про-

тягом викладу отриманих журналістом відпові-

дей респондентів [10, 41].

Однак на відміну від публікацій, які належать

до різновиду інформаційного опитування, в аналі-

тичному вони набувають рис розгорнутого комен-

тарю, який зазвичай зараховують до аналітичних

жанрів. Яскравий приклад аналітичного опиту-

вання наявний у № 8 від 3 березня 2010 р. у руб-

риці «Факт». Автор ставить гостре соціальне за -

пи тання перед аудиторією: «Як вилікувати «боль-

ную» медицину?». Поєднавши ґрунтовні відпові-

ді на одне запитання посадових осіб — заступника

губернатора М. Фролова, головного лікаря поло-

гового будинку №1 І. Денщикової, головного лі -

каря клініки «Мотор Січ» Л. Завгородньої та ін.,

реципієнт отримує не просто коментарі, але й

аналітичне опитування. Журналісти під час роз-

мови змогли отримати точні дані щодо реформ

медицини, наприклад: «На охорону здоров’я в

Запорізькій області виділено мільярд 117 мільйо-

нів гривень: 70 відсотків від цієї суми «съест»

заробітна плата персоналу, по десять відсотків —

оплата за енергоносії і медикаменти. Середня

заробітна плата лікаря по області — 1270 грн.»

[15]. Аналітичне опитування передбачає запитан-

ня журналіста ніби до самого себе. Такий метод

не притаманний іншим різновидам інтерв’ю.

Подібна особливість є в аналізованому тексті.

Автор ставить запитання: «Як досягти таких

умов?», чим примушує одночасно замислитися

се бе, реципієнта і респондентів над проблемою.

Обравши відповідь головного лікаря клініки «Мо -

тор Січ» Л. Завгородньої, журналіст завершує

цілісне аналітичне опитування.

У журналістиці поряд із такими жанровими

різновидами інтерв’ю, що стосуються збирання

інформації, як бліц-інтерв’ю, аналітичне та

інформаційне опитування, застосовується анкету-

вання. Цей метод прийшов у журналістику із

соціології для отримання даних із зазначених

питань від широкого загалу респондентів. Назва

цього жанру залежить від методу отримання ін -

формації, але за зразком інтерв’ю. Мета інтерв’ю-

анкети — з’ясування думки різних людей на одна-

кове запитання. В результаті обробки даних анке-

тування, як вважає Н. Кодола, створюються пуб-

лікації, які володіють своєрідними рисами, що

дозволяють об’єднати їх у самостійну жанрову

групу [10, 42].

Інтерв’ю-анкета передбачає експрес-опиту -

ван ня на вулицях міста, в залах засідань.

Зазвичай, це стандартна серія, коли всім спів-

розмовникам ставиться одне й те ж запитання.

Так, у № 10 газети «Остров Свободы» від 17

березня 2010 р. Юліаною Вишневською опублі-

ковані інтерв’ю-анкети, в яких респонденти

висловлюють суспільну думку.

Інтерв’ю-анкета репрезентативна одним запи-

танням: «Як впливає весна на людей?». Помітно,

що журналістка чітко уявляла «модель» сукупно-

сті опитуваних осіб, загалом це думка представ-

ників медицини. Вона запропонувала досить

актуальну й типову тему для тогочасної пори

року. Сценарна підготовка вдало поєднана з

імпровізацією під час розмови. Свідченням цього

є поданий авторкою лід: «Існують поширені суд-

ження про прекрасну пору року — весну. “Ос -

тров…” вирішив перевірити з допомогою фахів-

ців, наскільки правдоподібними є ці міфи» [15].

Ознайомившись з опублікованими відповідями,

з’ясовуємо, що вони містять не тільки думку

фахівців, а й якісні поради. Наприклад, провізор

Світлана Ярославцева пропонує поповнити вітамі-

ни за допомогою бобових, м’яса та круп, ордина-

тор кафедри терапії і гастроентерології Євген

Івщенко радить вживати сезонні продукти,

оскільки вітаміни та мікроелементи з них засвою-

ються повністю.

Журналісти «Острова…» не залишили без

ува ги і думку пересічних громадян. Розмаїття

поглядів про початок весни презентоване в окре-

мій рубриці «Вопрос недели». Пенсіонерка

Лариса Андреєва почуває себе добре, спеціаліст

з ІТ-технологій Вадим поїде до Криму як тільки

розквітнуть бруньки та ін. Подана інформація

змодельована як сукупність поглядів та думок

різних посадових осіб. Публікація має складну

та своєрідну структуру. Вона складається з

логічних уривків, кожен з яких має висловлю-

вання респондента. Юліана Вишневська добирає

заголовок до кожного висловлювання спеціалі-

ста, а по завершенню робить висновок, чим ство-

рює ефект індивідуалізації. І відповіді, і умови-

води єдині, а саме в тому, що вони є судження-

ми самого журналіста.

Систематизувавши отриману інформацію від

фахівців та пересічних громадян, авторам ціл-

ком вдалося створити оригінальний за змістом

та структурою журналістській твір. А зведений

та оцінний аналіз дозволяє віднести публікацію

до інтерв’ю-анкети.

За характером обговорюваного питання найпо-

ширенішою формою діалогу, яка не передбачає

ґрунтовного аналізу проблем, причин, явищ, роз-

криття суперечностей, є інформаційне інтерв’ю.

Головне завдання такого інтерв’ю, як вважає

Н. Ко дола, є з’ясування, перевірка, уточнення

фак тів та виконання двох взаємопоєднаних зав-

дань: отримання суспільно значущої інформації

плюс з’ясування деяких особливостей носія цих

думок [10, 44]. На інформаційних шпальтах запо-

різької газети «Остров Свободы» висвітлюються

зустрічі журналістів з їх співрозмовниками з

метою отримання конкретних свідчень про люди-

ну або їх уточнення. Наприклад, у № 2 газети від

20 січня 2010 р. журналістка Ірина Черед ни -

ченко провела інтерв’ю із запорізьким художни-

ком Сергієм Дишлевим, який нещодавно повер -

нувся з Ні меч чини. Авторка в першому запитан-

ні: «Сергій, як ви, отримавши класичну освіту

скульптора, змінили звичні інструменти на бензо-

різ?» [15] виявляє деякі особливості життя респо-

ндента, оскільки інформація про освіту вже

відома. За питання інформаційного інтерв’ю роз-

раховане саме на цього скульптора, з яким в

цьому випадку спілкувалася Ірина Черед ни чен -

ко: «Що робили на фестивалі в Москві?» або «Що

в планах на майбутнє?». Журналістка поставила

ці запитання з метою розширення інформації про

події з життя респондента. Зазвичай професіонал

знає, що почує у відповідь, і цілеспрямовано, про-

думано веде бесіду. Про це свідчить таке запитан-

ня: «Завдяки вам фестивалі дерев’яної скульпту-

ри пройшли й у Запоріжжі…». Ірина Черед ни -

ченко ставить головне завдання — повідомити

аудиторії інформацію про запорізького скульпто-

ра Сергія, ніяк не намагаючись її коментувати.

Створений матеріал цілком відповідає інформа-

ційному інтерв’ю, оскільки у відповідях співроз-

мовника наголошено на: хто? (запорізький

скульптор Сер гій Дишлевий), де? (в Запоріжжі,

Росії, Ні меччині), коли? (2001—2010 рр.).

Протилежним за структурою та належністю є

аналітичне інтерв’ю, спрямоване на обговорення

проблеми, з’ясування думок співрозмовника про

способи її подолання. Н. Кодола, М. Лукіна

стверджують, що якщо в інших різновидах

інтер в’ю журналіст є здобувачем різноманітних

свідчень, то в аналітичних він нерідко заявляє

про свою точку зору. Позиція журналіста в цьо -

му разі слугує актуалізуючим початком спільно-

го пошуку істини, застосовуваного в інтересах

суспільства [10; 11].

Аналітичне інтерв’ю містить кардинально про-

тилежні запитання, які передбачають розкриття

змісту й аналізу фактів. Наприклад, аналітичне

інтерв’ю Єгора Єременка «Отримання пенсії через

“Індустріалбанк”» (17 лютого 2010 р. № 6) репре-

зентує аналіз факту, а саме зручність і пріоритет-

ність отримання пенсії через картки. Своїми за -

питаннями до заступника голови правління АКБ

«Індустріалбанк» Маргарити Ладиженської жур-

наліст спрямовує бесіду в аналітичне річище. З

цією метою запитання сформульовано так, щоб

висвітлити ключові моменти цього різновиду пос -

луг. Аргументом є перше поставлене автором за -

питання: «Маргарито Володимирівно, розкажіть,

які необхідно документи для отримання пенсії у

банку і як відбувається процедура оформлення?»

[15]. Подібні запитання на початку бесіди під-

штовхнуть співрозмовника висловлювати свої

знання, уявлення про предмет майбутньої публі-

кації. З метою з’ясувати причиново-наслідкові

зв’язки обговорюваної теми, Єгор Єременко ста-

вить таке запитання: «Наскільки зручно і вигід-

но це для пенсіонерів?» [15]. Відповідь цілком

формулює пріоритети отримання пенсії через

банк та висвітлює необхідні аргументи на користь

висловлюваної позиції. Зміст тексту інтерв’ю на -

сичується елементами аналізу дійсності, що ро -

бить його аналітичною публікацією: «Зокрема у

нас діють програми для пенсіонерів — наприклад,

депозит «Пенсійний», який дозволяє отримати до

22 % річних у гривнях з можливістю поповнення

внеску в період дії» [15]. З деяких запитань про-

стежується зацікавленість журналіста у висвіт-

люваній темі, зокрема: «Я знаю, що в банку існує

система, яка дозволяє за допомогою комп’ютеру й

доступу до інтернету здійснити комунальні спла-

ти, вона доступна всім?» [15]. Цей випадок за -

свідчує, що інтерв’юер здійснив аналіз події за -

здалегідь до бесіди. Ретельно опрацював Єгор Єре -

менко матеріали щодо «Індустріалбанку», пов’я -

зані безпосередньо з темою, оскільки ставить таке

запитання: «Я знаю, що в “Індустріалбанку” існу -

ють депозитні програми для пенсіонерів. Роз -

кажіть про це детальніше» [15]. Завершує аналі-

тичну бесіду подана автором наприкінці публіка-

ції довідка. Вона висвітлює статистику власного

капіталу банку, обсяг залучених коштів фізичних

осіб, дані про наявність ліцензії, кількість філі-

альних мереж.

Аналітичне інтерв’ю посприяло формуванню

позитивної суспільної думки щодо отримання

пенсії через «Індустріалбанк», виявленню різно-

манітних аспектів. Воно закликає до практичних

дій: «Кожен пенсіонер має право самостійно оби-

рати банк, в якому бажає отримувати пенсію.

Цей вибір обов’язково буде вдалим, якщо підій-

ти до обрання усвідомлено і заздалегідь ознай-

омитися з банком, і з тими умовами, які він про-

понує» [15]. Журналіст заздалегідь вибудовує

свої запитання, судження про банк, можливі

аспекти зацікавлення пенсіонерів, варіанти їх

реакції на запитання. Для створення позитивної

реакції автор застосовує фактичний матеріал,

власні спостереження, статистику.

Рубрика «Политикум» у запорізькій газеті дає

можливість ознайомитися з протокольним інтер -

в’ю. В газеті від 3 лютого 2010 р. у публікації під

назвою «Пароль — “паспорт”, явка — 99 процен-

тов» висвітлюються питання щодо передвиборних

перегонів. Ігор Іванченко провів інтерв’ю з керів-

ником міського комітету виборців Романом

П’ятигорцем з метою роз’яснення аспектів вну-

трішньої і зовнішньої політики виборів Пре -

зидента України. Подібна мета і передбачає відне-

сення такого інтерв’ю до протокольного. По -

ставлені запитання стандартизовані й заздалегідь

відомі для респондента: «Що робити виборцям,

які в першому турі не знайшли себе в списках?»

або «Хто і як складав держреєстр з такими

помилками?» [15].

Журналіст протягом інтерв’ю не доповнює, не

перепитує, не визначає власну позицію, а ставить

лише ті запитання, які висвітлюють події першо-

го туру виборів. Співрозмовник Ігоря Іванченка

зацікавлений у тому, щоб розкрити аудиторії

найширшу картину політичної ситуації. Так, від-

повіді керівника містять статистичні дані щодо

фальсифікацій реєстру виборців тощо. Журналіст

на свої запитання отримує не короткі однозначні

відповіді, а розгорнутий, досить обґрунтований

коментар, що й робить інтерв’ю протокольною

аналітичною публікацією.

З метою глибшого вивчення певної події або

проблеми, проводять інтерв’ю-розслідування.

Такий різновид жанру презентує руб рика

«Открытая трибуна» в № 6 від 17 лютого 2010 р.

Пред мет дослідження «Будівництво століття, або

Чи бути запорізьким мостам?» складний та

дискусійний.

Автор приділяє належну увагу меті та попе-

редній роботі з матеріалами. У ліді журналіст ста-

вить запитання: «Коли в нашому місті з’явиться

довгоочікувана переправа через Дніпро, й де тре -

ба поставити кому в реченні «Будувати не можна

консервувати?», «Куди зникли 144 мільйона,

виділених на мости?» [15]. Також для інтерв’ю-

розслідування необхідно ретельно вивчити офі-

ційні джерела та усні свідчення щодо зазначеної

проблеми. Автор не ухиляється від цієї жанрової

особливості й на запитання: «Чому влада прихо-

вує від городян, хто будує мости і за якою варті-

стю?» подає матеріали розслідувань, цитує депу-

тата Євгена Черняка та заступника голови облра-

ди Анатолія Светлицького щодо крадіжки гро-

шей, виділених на будівництво мостів.

Однією з найважливіших характеристик тако-

го інтерв’ю є залучення кількох осіб із різними

соціальними ролями та темпераментами. Так,

жур наліст репрезентує думки власкора «Дзер -

кала тижня» Володимира Піскового, голови комі-

сії з питань соціального й економічного розвитку,

бюджету і фінансів міськради Віктора Великого,

заступника голови Запорізької облдержадмініс -

трації Геннадія Фукси.

Отже, інтерв’юер добре обізнаний з темою,

оскільки зміг відібрати думки посадових осіб і

викласти їх у формі «допиту» співрозмовників,

які готові відповідати на запитання. Вони пере-

важно уточнювальні («Чому влада приховує від

городян, хто будує мости і за якою вартістю?»)

або провокаційні («За мости платити городя-

нам?»), які становлять один із основних параме-

трів для інтерв’ю-розслідування.

Центром уваги в інтерв’ю можуть стати харак-

теристики внутрішнього світу особи, у такому ра -

зі йдеться про портретне інтерв’ю. Соці аль но-пси-

хологічна, емоційна характеристика співрозмов-

ника репрезентована в матеріалі «Борис Петров:

“Я — антикризисный руково ди тель”» (від 24 бе -

рез ня 2010 р. № 11), в якому героя інтерв’ю жур-

налістка Аліна Городецька змальовує через став-

лення до людей Запорізької області. Поставивши

кіль ка запитань до респондента, наприклад:

«Яким ви бачите еконо міч ний розвиток Запо різь -

кої області?», авторка прагне почути його пози-

цію щодо проблем буття. Ця тактика є досить

вдалою, і моральні принципи, висловлені у відпо-

віді, привертають увагу читача. Утвердження

принципів анти кризового керівника щодо сіль -

ського госпо дарства: «Пер шо чергова моя ме та —

вивчити си туацію у сіль ському господарстві ре -

ґіону і зробити все можливе для його розвитку»

забезпечує йому роль «господарника». Не уникає

Аліна Горо децька запитань, які формують ціліс-

не уявлення про систему цінностей реґіонала. Він

планує підтримати культурний розвиток суспіль-

ства, відродити національні й культурні святині —

запо від ники «Хортиця», «Ка м’яна могила», а

також «Са ди ба Попова», оскільки це його

батьківщина, її роз витку він зобов’язаний приді-

ляти належну увагу.

Центром уваги людина, якою цікавиться

публіка: «Багато хто пов’язує ваше призна чен -

ня з ре зультатами виборів у області. Будете ви

надалі очо лювати обласну організацію реґіона-

лів?» [15]. Особливе навантаження формує мов-

лення керівника, що передано читачеві, зазви-

чай, воно виважене, позбавлене емоцій, особли-

вих рис характеру голови облдержадміністрації.

У цьому прикладі своєї мети журналіст досягає

за допомогою уточнювальних запитань до люди-

ни, яка розповідає про свої плани в найближчі

10 років правління, завдяки чому і формується

цілісний образ керівника.

У газеті «Остров Свободы» презентовано ши -

рокий діапазон жанрових різновидів інтер в’ю:

бліц-інтерв’ю, інтерв’ю-монолог, інформацій-

не, аналітичне опитування, інтерв’ю-анкети,

інформаційне, аналітичне, протокольне, порт-

ретне інтерв’ю, інтерв’ю-розслідування. Отже,

інтер в’ю в запорізькій пресі — один із найпо-

ширеніших жанрів, в основі якого лежить

намагання правдоподібно, із достовірних дже-

рел, з перших уст повідомити найважливішу

інформацію, всебічно, з посиланням на спів-

розмовника висвітлити будь-який факт, суттє-

ву подію, відобразити суспільну думку з важ-

ливих питань соціального життя.

1. Ахмадулин Е. В. Краткий курс теории журнали-

стики / Е. В. Ахмадулин. — М. : Март, 2006. — 272 с.

2. Ворошилов В. В. Журналистика. Базовый курс :

учебник / В. В. Ворошилов. — С.Пб. : Изд-во Михай ло -

ва В. А., 2006. — 640 с.

3. Здоровега В. Й. Теорія і методика журналістської

творчості : підручник / В. Й. Здоровега. — [2-ге вид.,

перероб. і доп.]. — Львів : ПАІС, 2004. — 268 с.

4. Ким М. Н. Жанры современной журналисти-

ки / М. Н. Ким. — С.Пб. : Изд-во Михайлова В. А.,

2004. — 336 с.

5. Кройчик Л. Е. Система журналистских жанров.

Основы творческой деятельности журналиста /

Л. Е. Кройчик. — С.Пб. : Питер, 2000. — 289 с.

6. Лизанчук В. В. Основи радіожурналистики : під -

ручник / В. В. Лизанчук. — К. : Знання, 2006. — 628 с.

7. Михайлин І. Л. Основи журналістики : підруч-

ник / І. Л. Михайлин. — [3-тє вид., доп. і поліпш.]. —

К. : ЦУЛ, 2002. — 284 с.

8. Москаленко А. З. Теорія журналістики: навч.

посіб. / А. З. Москаленко. — К. : Експрес-об’ява,

2002. — 333 с.

9. Бажай В. Інтерв’ю. Репортаж. Коментар / В. Ба -

жай // Телерадіокур’єр. — 2005. — № 1. — С. 91—93.

10. Кодола Н. В. Интервью. Методика обучения.

Практические советы : учеб. пособ. для студ. вузов /

Н. В. Кодола. — М. : Аспект Пресс, 2008. — 174 с.

11. Лукина М. Технология интервью : учеб. пособ.

для вузов / М. Лукина. — [2-е изд., доп.]. — М. : Аспект

Пресс, 2005. — 192 с.

12. Слободян С. Інтерв’ю як об’єкт авторського

права / С. Слободян // Інтелектуальна власність. —

2006. — № 3. — С. 15—18.

13. Апалат Г. П. Структура, семантика і прагма-

тика текстів-інтерв’ю (на матеріалі сучасної англо-

мовної преси) : автореф. дис. ... канд. філол. наук:

10.02.04. / Г. П. Апалат. — К., 2003. — 20 с.

14. Миронченко В. Я. Основи інформаційного

радіомовлення / В. Я. Миронченко. — К. : ІЗМН. —

1996. — 440 с.

15. Остров Свободы. — 2010. — № 1—10.

Віщук О. Ю. Жанри й тематика сучасної шкільної преси // Наукові записки Інституту журналістики : науковий збірник / за ред. В. В. Різуна ; КНУ імені Тараса Шевченка. – К., 2010. – Т. 41. – Липень–вересень. – 242 с. – С. 134

У статті здійснено спробу дослідження жанрів і тематики шкільних видань. Визначено психологічне

підґрунтя вибору дітьми різного віку жанрів і тематики журналістських матеріалів; співвідношення

використаних жанрів та обраних тем. З'ясовано жанрові та тематичні вади шкільних газет і розроблено

рекомендації з їх усунення для редакторів.

Ключові слова: шкільна преса, дитяча журналістика, автори-діти, редагування дитячих текстів.

Дитяча шкільна преса — яви -

ще не нове, проте як матеріал для дослід-

жень воно рідко привертає увагу науковців-

журналістів. Серед видань, повністю присвяче-

них дитячій журналістиці, можемо зазначити

навчальний посібник А. Гостомислова «Ди тяча

журналістика: госпрозрахункові газета і жур-

нал у школі» [1] та збірник порад для представ-

ників шкільної преси «Путівник в медіа-просто-

рі шкільної преси» (укладач Ю. Ско робогач) [2].

Натомість у педагогіці функціонуванню шкіль-

них видань присвячено не одну наукову роботу:

зокрема дитячу журналістику розглядають як

фактор соціального виховання підлітків

(А. Школьник) [3] та як засіб самоактуалізації

підлітків (С. Єжова) [4]. Але вивчення дитячої

шкільної преси не може бути однобічним (педа-

гогікою чи журналістикою), — оскільки ця

сфера дитячої творчості вимагає комплексного

підходу журналіста, педагога та психолога.

Найбільшу перешкоду у вивченні дитячої

шкільної преси становить те, що переважна

більшість подібних видань виходить надзвичай-

но малими тиражами (від 10 примірників) і не

є офіційно зареєстрованими ЗМІ. Тож, на відмі-

ну від «дорослих» видань, шкільна преса не

доступна для науковців ні в бібліотеках, ні в

архівах навчальних закладів. А те, що склад уч -

нівської редакції шкільної газети постійно змі-

нюється через щорічний випуск старшокласни-

ків, призводить до того, що підшивок номерів

немає навіть у редакції видання. Таким чином,

єдиним джерелом вивчення шкільної преси за -

лишаються матеріали різноманітних фестивалів

дитячої журналістики та центри координування

шкільної преси при управліннях освіти.

Газети та журнали, створені дітьми (або та -

кі, в яких більшість матеріалів пишуть ді ти),

окрім загальновідомих функцій, властивих

усім ЗМІ, виконують ще одне надзвичайно

важ ливе завдання: вони готують нову зміну

фахівців-журналістів і виступають стартовим

майданчиком для майбутніх письменників та

суспільних діячів. На сьогодні лише в Києві

по над 328 шкіл мають власні видання та прес-

центри [5], деякі престижні навчальні заклади

навіть випускають якісні повноколірні газети.

На жаль, при створенні подібних видань орга-

нізатори та редакційні колегії (якщо такі є)

рідко враховують загальноприйняті вимоги до

друкованих видань і теоретичну базу сучасної

журналістики. З од ного боку, це пояснює низь-

ку професійну якість дитячої преси, з іншого —

дозволяє спостерігати самобутнє дитяче уяв-

лення про журналістику.

Жанрове та тематичне розмаїття шкільних

ви дань досі залишалося поза увагою дослідни-

ків, хоча воно суттєво відрізняється від анало-

гічних аспектів дорослих видань і, вірогідно,

по в’язане не лише з роботою окремих редакцій

шкільних газет, а й із загальними тенденціями

розвитку та функціонування шкільної преси.

Об’єкт дослідження: дитячі видання окре-

мих навчальних закладів м. Києва за 2006—2007

рр., подані редакціями до центру координування

шкільної преси при Інфор маційно-творчому

агентстві «Юн-прес» Київ ського Палацу дітей та

юнацтва.

Предмет дослідження: жанри та тематика

ди тячих матеріалів.

Мета дослідження: визначити найуживаніші

в шкільній пресі жанри, окреслити тематику ди -

тячих матеріалів, з’ясувати передумови їхнього

вибору, створити рекомендації щодо вибору

жанрів та тем для редакторів шкільних ви дань.

Вибір жанрів і тематики журналістських ма -

теріалів значною мірою залежить від віку юних

авторів, і, відповідно, від психологічних особли-

востей, властивих цьому періоду дитинства.

Практичною журналістикою діти починають

цікавитися у віці 9—12 років, у той пе ріод, коли

в них виникає потреба мати, а головне, висло-

влювати, свої погляди з будь-якого при воду [6].

Утім їхня творчість, з огляду на на буті протягом

шкільного навчання навички на писання творів-

роздумів, ближча до художнього, ніж до публі-

цистичного стилю. У цей період захоплення пуб-

ліцистикою є поверховим і значною мірою зале-

жить від реакції оточення на на писані дитиною

матеріали. Як результат, перші журналістські

спроби обмежуються найпростішими інформа-

тивними матеріалами та опитуваннями. Обрана

тематика пов’язана з най ближ чим колом оточен-

ня та висвітлює шкільне й позашкільне життя,

стосунки в родині та з друзями.

Серйозніший підхід до журналістської твор-

чості спостерігаємо в підлітків 13—16 років. У

цьому віці для дітей критичною є потреба в са -

мореалізації та визнанні, тож випуск газети

стає ідеальною можливістю виявити свій та -

лант. Значну роль у зацікавленні учнів серед -

ньої та старшої школи публіцистикою відігра -

ють питання майбутньої профорієнтації. Старші

підлітки становлять основу редакцій шкільних

видань і до сфери їхніх інтересів потрапляють

теоретичні засади журналістської майстерності,

організаційні проблеми та питання технічного

характеру, як-от: верстка та розробка дизайну

видання. У цей період дитина вже здатна врахо-

вувати при написанні матеріалу жанрову специ-

фіку, вона активніше цікавиться професійними

ЗМІ. Окремі підлітки можуть створювати пов -

ноцінні та якісні публіцистичні тексти. Зва жа -

ючи на більш активне залучення старших шко-

лярів до суспільного життя, тематика їхніх ма -

теріалів стає ширшою і виходить за межі

шкіль них подій. Підлітки роблять спроби напи-

сання окремих аналітичних матеріалів, нама-

гаються висвітлити критичні для молоді про-

блеми й питання. У цілому ж, вибір жанрів у

цьому віці залежить від наявності теоретичних

знань з основ журналістики, які можуть надава-

ти різноманітні гуртки та майстер-класи, або

від особливостей видань чи окремих авторів,

обраних дитиною як приклад для наслідування.

Жанрове розмаїття дитячих газет є значно

вужчим, порівняно з професійними виданнями.

Зумовлено це тематичною обмеженістю, необіз-

наністю з основами поділу матеріалів на жанри

в журналістиці, незнанням особливостей підго-

товки кожного з жанрів. Проте навіть поверхо-

ве ознайомлення юних журналістів із сучасною

публіцистикою й інтуїтивний вибір способу по -

дання інформації забезпечують появу на сторін-

ках дитячої газети окремих жанрово витрима-

них матеріалів. Водночас у непрофесійних ви -

даннях значно підсилена загальножурналіст -

ська тенденція до змішування жанрів.

Крім журналістських жанрів, у шкільній

пре сі часто трапляються літературні — вірші та

маленькі оповідання. На сторінках дитячих ви -

дань редакції часто розміщують також психоло-

гічні тести, анекдоти, вітання іменинникам і

переможцям різноманітних олімпіад і конкур-

сів, оголошення від шкільної адміністрації.

Аналіз жанрового розмаїття 40 шкільних ви -

дань Києва, виданих у 2005—2007 рр. (добірка

са ме за цей період доступна в архіві агентства

«Юн-прес» КПДЮ), дозволяє зробити висновок,

що в дитячих виданнях надають перевагу ін -

формаційним жанрам (за класифікацією А. Тер -

тичного [7]), серед яких найуживанішими вия-

вилися замітка, бліц-опитування, репортаж, ін -

формаційний звіт, інформаційне ін тер в’ю. По -

пулярним у журналістів-підлітків є ху дожньо-

публіцистичний жанр есе, не зазначений у пода-

ній класифікації. Таким чином, без ува ги дитя-

чі редакції залишають більш складні жанри —

ті, що потребують глибшого аналізу ін формації

та досвідченого використання основних журна-

лістських умінь.

Тематика дитячих шкільних газет теж вида-

ється обмеженою, у порівнянні з будь-яким про-

фесійним виданням, — це висвітлення подій, по -

в’язаних з функціонуванням навчального зак -

ладу, який ініціював видання, а також тих сфер

суспільного життя, які мають безпосереднє від-

ношення до життя дітей, як-от: освіта, розваги,

окремі соціальні проблеми тощо [5, 26]. Така

тематична бідність пов’язана, з одного боку, з

низьким рівнем залучення школярів до суспіль-

ного життя, з іншого — з прагненням керівниц-

тва навчального закладу висвітлювати у виданні

виключно шкільні та пов’язані зі школою події.

Для того, щоб звертатися в шкільній газеті до

більш складних й актуальних тем, юні кореспо-

нденти потребують досвідченого в журналістиці

наставника, який міг би не лише обирати цікаві

для школярів інформаційні приводи, а й допо-

магав би їм правильно будувати ма теріал, обира-

ти жанр, здобувати необхідну ін формацію.

Для підтвердження викладеного, пропонуємо

детальний аналіз жанрів та тематики журна-

лістських матеріалів 10 з розглянутих шкільних

газет. Вибір саме цих видань зумовлений наявні-

стю в архіві щонайменше двох номерів, тобто

свідченням періодичності їх виходу, і, відповідно,

наявності шкільної редакції газети. Аналіз пока-

зав, що жоден з матеріалів не може претендувати

на цілковиту відповідність визначеному жанру, а

містить лише окремі елементи, що дозволяють

зробити приблизний жанровий поділ.

Газета «ЗОМ пресс» СШ № 78 (№ 1 (31)) про-

понує читачам 14 журналістських матеріалів,

кожен з яких можна визначити як замітку; у 10

з них містяться елементи репортажу, 10 текстів

присвячено шкільним подіям, 2 — літньому від-

починку школярів, 1 — спортивній події загаль-

номіського значення і 1 — спортивній грі.

Газета «Ліцей» Авіакосмічного ліцею На ціо -

нального авіаційного університету (№ 34) розмі-

стила 15 матеріалів, з яких 5 можна назвати

репортажами, 3 — замітками, 2 — есе, 2 — розши-

реними замітками, 1 — заміткою з елементами

есе, 1 — бліц-опитуванням і 1 — інформаційним

звітом. Шкільним подіям у цьому виданні при-

свячено 7 текстів, розвагам — 3, соціальним про-

блемам (онкохворим дітям та голодомору) — 2,

позашкільним подіям — 2, ще один матеріал є

роздумом автора над тлумаченнями деяких

українських слів.

Газета «NOTA BENE» ліцею № 100 «Поділ»

(№ 1) умістила 7 матеріалів: 5 — заміток, 1

бліц-опитування та 1 — есе. П’ять текстів безпо-

середньо присвячено шкільним подіям, 1 — істо-

рії вулиці, на якій розташований ліцей, і ще 1 —

загальноміській події.

У газеті «Дзеркало» гімназії № 39 (жов-

тень—листопад 2006 р.) розміщено 6 матеріалів:

4 — замітки та 2 — репортажі. Два тексти при-

свячено шкільним подіям, 3 — подорожам до

різних міст, 1 — відвідуванню ученицею театру.

У газеті «Зорепад» СЗШ №147 (№ 10) усього

2 журналістських матеріали, а саме дві замітки,

присвячені шкільним подіям.

Газета «Нова ера» СШ № 197 (вере-

сень—жовтень 2006 р.) подає 5 матеріалів —

колонку редактора, яку можна визначити як

коментар, інформаційне інтерв’ю, бліц-опиту-

вання, замітку та есе. 3 тексти присвячено

шкільному жит тю, 1 — біографії поп-зірки, та

ще 1 — роздумам про загальнолюдські цінності.

У газеті «School Times» СЗШ № 187 (№ 3)

лише 2 матеріали можна віднести до жур -

налістських: репортаж з першого дзвоника та

замітку про початок навчального року.

Газета «13 балів» СЗШ № 250 (жовтень

2006 р.) теж розмістила лише 2 журналістських

матеріали; обидва можна визначити як замітку

з елементами репортажу. Подібною є й темати-

ка матеріалів — вони присвячені позашкільним

розважальним заходам.

Газета «Атлант» СШ № 300 (вересень

2006 р.) складається з 6 заміток і 1 статті.

Замітки присвячено новинам культури, науки і

техніки, статтю — проблемі наркоманії.

У газеті «Teenager-Boom» СШ № 207 (№ 1)

подано 1 журналістський матеріал — замітку,

присвячену подорожі на Говерлу.

Отже, жанрове розмаїття розглянутих ви -

дань обмежується інформаційними матеріалами

та одним художньо-публіцистичним — есе. Ос -

нову шкільних газет становлять замітки, рідше

трапляються репортажі, опитування та есе, у

поодиноких випадках автори вдаються до ін -

формаційного інтерв’ю, звіту та статті. Водно -

час відповідність поданих матеріалів визначе-

ним жанрам є умовною, у текстах спостерігаєть-

ся змішування жанрів — замітка+репортаж,

замітка+есе.

З-поміж тем, обраних юними журналістами

для висвітлення, найбільшу частину становлять

події шкільного життя, за ними — позашкільні

культурні, освітні та спортивні заходи, час від

часу юні автори звертаються до соціально значу-

щих тем, як-то: проблеми здорового способу

життя чи явище голодомору в Україні, і зовсім

рідко трапляються есе філософського характеру.

Жанрова й тематична обмеженість шкільних

видань значно погіршує їхню якість і сприйняття

читачами газети в цілому. Складається вражен-

ня, що й редакція видання, й окремі кореспо-

нденти не зацікавлені у створенні цікавого, ус -

піш ного, конкурентоспроможного порівняно з ін -

шими шкільними газетами видання. Тому редак-

тор шкільної газети (дорослий чи дитина) під час

планування номера повинен не лише давати зав-

дання кореспондентам, а й стежити за тим, щоб

події висвітлювалися в різних жанрах, відповідно

до їхнього значення в житті школи та школярів.

Корисним буде інформування юних журналістів

про найзагальніші ознаки різних журналістських

жанрів, створення в редакції архіву прикладів

різножанрових матеріалів з професійних видань.

Молодших підлітків варто орієнтувати на прості-

ші інформаційні жанри: замітку, звіт, інтерв’ю;

старшокласників можна залучати до роботи над

складнішими аналітичними жанрами: статями та

розслідуваннями.

Тематика шкільного видання також потребує

корекції: газета повинна задовольняти не лише

бажання керівництва висвітлити шкільні події,

з якими читачі вже ознайомлені, оскільки бра -

ли в них участь як учні навчального закладу, а

й прагнення дітей отримувати доступно викла-

дену інформацію про культурні й розважальні

події, важливі соціальні явища, питання май-

бутньої профорієнтації тощо. Розширення тема-

тики дозволяє, по-перше, привернути до видан-

ня увагу читачів (учнів школи, їхніх батьків та

друзів); по-друге, залучити більше кореспонден-

тів, кожен з яких зможе обрати цікаву для

висвітлення тему; по-третє, вивести видання на

районний, загальноміський рівень, що підви-

щить рейтинг школи та забезпечить професійне

зростання юних журналістів.

Отже, вибір жанрів і тематики в шкільних

виданнях зумовлений віковими особливостями

юних журналістів і рівнем професійної підго-

товки редактора газети. На сьогодні жанрове

роз маїття більшості шкільних видань обмежу-

ється інформаційними та художньо-публі цис -

тич ними жанрами, а саме: замітками, репорта-

жами, бліц-опитуваннями, інформаційними зві-

тами, інтерв’ю та есе. Крім журналістських, у

шкільній пресі трапляються літературні жанри:

вірші та оповідання. З-поміж тем, висвітлених

у шкільних виданнях, переважають різноманіт-

ні шкільні та позашкільні події, рідше автори

вдаються до висвітлення питань соціального

характеру.

Для поліпшення якості видання редактор

повинен: а) проводити роботу з інформування

юних журналістів про різновиди та основні

ознаки журналістських жанрів, стежити за

переважанням у газеті журналістських жанрів

над літературними та за дотриманням відповід-

ності матеріалу обраному жанру; б) розширюва-

ти тематику видання та сприяти висвітленню

молодими журналістами тем, не пов'язаних зі

шкільним життям.

Отримані результати можуть бути використа-

ні в подальших дослідженнях шкільної преси,

під час розробки рекомендацій для редакцій

шкільних газет, у дослідженнях проблем дитя-

чої творчості та психології творчості.

1. Гостомыслов А. П. Детская журналистика:

хозрасчётные газета и журнал в школе / А. П. Гос -

томыслов. — С.Пб. : Изд-во Михайло ва В. А.,

2006. — 352 с.

2. Путівник у медіапросторі шкільної преси : зб.

порад для представників шкільної преси / Уклад.

Ю. М. Скоробогач. — К. : КПДЮ, 2008. — 32 с.

3. Школьник А. Я. Детская самодеятельная пре -

сса как фактор социального воспитания под рост -

ков : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.06 «Теория и

мето дика воспитания» / А. Я. Школь ник. — М.,

1999. — 137 с.

4. Ежова С. И. Самоактуализация подростков сред -

ствами периодической школьной прессы : автореф.

дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 «Общая педагогика,

история педагогики и образования» / С. И. Ежова. —

Ярославль, 2005. — 19 с.

5. Лопатіна І. Нова хвиля / І. Лопатіна //

Хрещатик. — 2006. — № 176. — С. 14.

6. Ефимкина Р. П. Детская психология : метод.

указ. [Електронний ресурс] / Р. П. Ефимкина // Но -

во сибирск : Научно-учебный центр психологии НГУ,

1995. — Режим доступу: <http://psylib.org.ua/books/

efimr01/index.htm> (25.01.2010).

7. Тертычный А. А. Жанры периодической печа-

ти : учеб. пособ. / А. А. Тертычный. — М. : Аспект

Пресс, 2000. — 312 с.

Воронова М. Ю.Публіцистичний портрет: методологічні засади і сучасна модель // Наукові записки Інституту журналістики : науковий збірник / за ред. В. В. Різуна ; КНУ імені Тараса Шевченка. – К., 2010. – Т. 41. – Липень–вересень. – 242 с. – С.42

Активна включеність жанру публіцистично-

го портрета у контент соціальних комуніка-

цій, виникнення певного метажанру, який, від-

творюючи особистість, вдається часом до по -

лярних за своєю структурою форм (від портрет-

ного досьє Вікіпедії до газетно-журнальних ви -

дань, заснованих на портретно-біографічних

формах), робить його дослідження цікавим, не -

обхідним і актуальним. А новітні типи публі-

цистичного портрета змушують замислитися

про формотворчу домінанту і перемінні склад-

ники жанру, які щодо часу виявляються рухли-

вими. Це надає новизни науковій розвідці, яка

є логічним продовженням досліджень у сфері

жанрології.

Метою статті є з’ясування основних мето-

дологічних засад публіцистичного портрета (які

є незмінною основою жанру) і відтворення

сучасних моделей жанру, аби визначити їх сут-

ність і відповідність творчим потребам часу.

Об’єктом наукового аналізу визначено жанр

публіцистичного портрета, предметом — методо-

логічні засади та сучасні моделі жанру. Не

маючи достатньої кількості спадкоємної науко-

вої бази з порушеного питання, науковий по -

шук ведеться з урахуванням радянської теорії

портретного нарису (на основні компаративного

аналізу та критичного переосмислення).

Типологічний діапазон публіцистичного порт-

рета є надзвичайно широким: класичний літера-

турний портрет, політичний, історичний, твор-

чий (мистецький) портрети та всі їх численні

різ новиди. Практично кожне сучасне загально-

національне видання містить рубрику публіцис -

тичного портрета. У «Дзеркалі тижня», «Дні»,

«Столичных новостях» широко подано літера-

турний портрет; у «Киевском телеграфе» — істо -

рич ний; у тижневиках «Корреспондент», «Фо -

кус», «Український тиждень», «Главред» — по -

лі тичний портрет; у масових виданнях типу

«Се годня», «ВВ», «Україна молода» — портрет

по літика; в електронних суспільно-політичних

ви даннях «Обозреватель», «Украинская прав-

да» — політичний портрет з елементами розслі-

дування й психологічний політичний портрет; у

спеціалізованих виданнях «Бізнес», «Власть де -

нег» — політичний портрет-інтерв’ю. Існують

видання, концепція яких повністю будується на

біографічно-портретних жанрах (використо ву -

ються май же всі різновиди публіцистичного

портрета), а саме: «Биография», «100 человек»,

«Караван историй», «Личности».

Причини актуальності та поширеності жанру

публіцистичного портрета зумовлені, з одного

бо ку, сучасним станом соціальних комунікацій

та змістом суспільно-політичного і культурного

дискурсу, де портрет є засобом реклами (полі-

тичної чи шоу-бізнесової), але, з другого боку (і

більшою мірою) — самою природою жанру, яка,

незалежно від кон’юнктурних процесів медіа-

ринку, має свій тривалий еволюційний шлях,

виражену соціально-історичну місію і свою ні -

шу в гуманістичній публіцистиці. А позачасова

актуальність цього жанру пов’язана передусім

із інтересом до особистості, що виявляється,

становлячи індивідуума в контекст історичного

та соціального часу. «Відображаючи особи-

стість, — зазначає В. Шкляр, — публіцистика

тим самим впливає на неї, прагнучи розкрити

діалектику взаємозв’язку особистості і суспіль-

ства, показати людську особистість як частку

соціально-історичного цілого» [1, 13].

Портрет — один із тих небагатьох жанрів су -

часної публіцистики, який відповідає потребам,

запитам, настроям епохи, змінює свою струк -

туру згідно з новітніми стандартами по дання

інформації. Але, з іншого боку, публіцистичний

портрет зберігає незмінними свої ко рінні зав-

дання, методологію й в окремих своїх зразках

становить вершину документально-ху дожньої

творчості, що зумовлено його етичними завдан-

нями та естетичними можливостями.

Досліджуючи радянський портретний нарис,

М. Стюфляєва зазначає, що «публіцистику

передусім хвилює соціальна природа особи сто -

сті. Людина розглядається переважно з точки

зору виконання нею соціальних зобов’язань пе -

ред суспільством» [2, 66]. Нині погляд на «зобо -

в’я зання» особистості є наслідком не стільки

теоретичного, скільки ідеологічного роздуму. І з

по зиції сьогодення слід зазначити, що публіци-

стичний портрет розглядає особистість на соці-

альному тлі, але з позицій духовного значення

особистості в плині сучасності та на широкому

фоні всезагальної історії, а також у контексті

виміру індивідуального (принаймні це засвід-

чують портрети Ліни Костенко, змальовані

М. Сла бошпицьким [3] та С. Соложенкіною [4];

портрет В. Набокова, написаний Ю. Андру хо -

вичем [5]; портрет М. Коцюбинського, написа-

ний С. Гаранським [6]; портрет Віктора Ющен -

ка, написаний А. Окарою [7]). Крім того, як

слушно зауважила Г. Лазутіна: «факт сьогоден-

ня з часом перетвориться на прецедент історії

[...] його буде покладено в основу художнього

образу» [8, 14], і, наголосимо, що так само су -

часник із перебігом часу стає фігурою історич-

ною, і розглядати його тільки в площині актуа-

лізованих подій означає зменшувати його особи-

стісний контекст і звужувати авторський твор-

чий підхід.

У своїй соціокультурній і творчій місії публі-

цистичний портрет демонструє себе як форма

екзистенціальна, що перебуває у площині таких

філософсько-етичних проблем: творчого без-

смертя; соціальної пам’яті; пізнання Осо бис -

тості; психологічної реконструкції характеру;

ху дожньої рефлексії. Відповідно, його основні

етичні засади зосереджені навколо:

•збереження пам’яті людства в іменах; «по -

довження» життя історично важливих персона-

лій засобом сучасних інтерпретацій;

•створення фонду персоналій, котрі є носія-

ми певних цінностей, важливих для цивілізації

та її розвитку;

•виокремлення з плину соціального часу

Особистостей, цінності, спосіб життя і результа -

ти діяльності котрих заслуговують на соціо-

культурну пропаганду;

•пізнання Особистості засобом художньо-

аналітичного осмислення біографічних фактів

та життєтворчості.

Загальне призначення публіцистичного порт-

рета полягаєв такому: на основі художньо-ана лі -

тичного пізнання Особистості максимально пов -

но, достовірно, психологічно точно відтворити її

образ на тлі історичного та соціального ча су в

контексті її долі та життєдіяльності. Ті ме діа,

які усвідомлюють засади жанру, його призна -

чен ня та естетичні можливості, намагаються

уни кати випадкового та непрофесійного звернен-

ня до цієї унікальної документально-художньої

фор ми і створюють максимально ефективну її

мо дель. Вони ж намагаються модернізувати її

та ким чином, аби, зберігаючи свої засади, вона

відповідала потребам часу і вимогам інформа -

цій ного запиту з боку суспільства.

Основна проблема моделі жанру пов’язана з

ефективною організацією роботи з біографічним

фактом (вибором методу та засобів його естетиза-

ції). І хоча сучасний публіцистичний портрет

став набагато ширшим за звичні межі портретно-

го нарису, думка радянської дослідниці Т. Бе -

неволенської щодо гармонійності «монтажу» ви -

хідного портретного матеріалу, є цілком актуаль-

ною і нині. Зокрема дослідниця наголошувала на

необхідній гармонії всіх складових портрета,

«про необхідний баланс у співвідношенні фактів

і коментарів, про єдність внутрішнього світу ге -

роя та зовнішнього тла, го ловного і другорядно-

го, часткового й загального, про принцип співвід-

несення і субординації фактів і узагальнень...

про внутрішню єдність різних ритмів, тонально-

стей, інтонацій...» [9, 60]. Очевидно, що Т. Бе не -

воленська виходила з нарису про сучасника, тоді

як публіцистичний портрет у всіх своїх різнови-

дах оперує значно ширшим (історичним, полі-