Карпиленко В. А. Поняття фрейму та фреймінгу в текстах новин українських ЗМІ // Наукові записки Інституту журналістики . – Т. 46. – К., 2012. – С. 105

У статті досліджено поняття фрейму, його значення в умовах розвитку ЗМК. Розглянуто його функ-

ціонування в текстах новин на каналах Українського телебачення.

Ключові слова: фрейм, рефреймінг, новинні тексти, контекст, семантика слів, семіотика.

Завдяки розвитку науки та появі нових

комунікативних технологій, журналістські

матеріали здебільшого містять у собі не лише

«чисту» інформацію, покликану повідомити су -

спільству про подію, а й своєрідний контекст,

здатний вплинути на погляди окремої людини й

суспільства в цілому. Як зазначає Г. Почепцов,

ми живемо в символічному світі, де кожна

реальна фізична дія може мати символічний

зміст [1].

Існує безліч прийомів, здатних допомогти

працівникові мас-медіа в потрібному поданні

інформації, та ми зупинимося на такому феноме-

ні, як фрейм, що використовується досить часто.

Метою статті є визначення поняття

«фрейм» залежно від його інтерпретації різними

дослідниками та контексту, в якому воно застосо-

вується з практичним поясненням його суті.

Дж. Лакофф розуміє фрейм як когнітивну

структуру, необхідну для розуміння і суджень.

У ньому є учасники ситуації, а також перед-

бачуваний сценарій можливого розвитку подій.

Концептуальна метафора дозволяє використову-

вати фрейм при переносі з одного типу досвіду

на інший [2, 99].

Незважаючи на те, що поняття «фрейм» не є

новим, його розуміння та тлумачення й досі різ-

няться залежно від контексту, в якому воно

використовується. З англійської мови фрейм

(англ. frame) перекладається, як рамка або фон,

через який сприймається інформація.

Фрейм, або психологічна «рамка», пов’яза-

ний із загальною спрямованістю, що визначає

наші думки й дії. У цьому сенсі фрейми нале-

жать до когнітивного контексту тієї чи іншої

події чи переживання. Як випливає із самої

назви, фрейм визначає рамки та обмеження при

взаємодії людини з навколишнім світом.

Фрейми справляють величезний вплив на те, як

ми інтерпретуємо окремі переживання і події,

як реагуємо на них, оскільки виконують функ-

цію «розстановки акцентів» у цих переживан-

нях і спрямовують нашу увагу [3].

Окремо слід визначити використання фрей-

мів у політиці. Як зазначає Дж. Лакофф, полі-

тичні розробки справді застосовують когнітивну

науку. Фрейми ж сприяють взаємодії людини зі

світом, вони структурують ідеї і концепції, фор-

мують спосіб нашого мислення, сприйняття та

дій. Здебільшого використання фреймів є під-

свідомим та автоматичним, без усвідомлення

цього [4]. Вчений уважає, що політика вийшла

на нові горизонти, а журналістика ще цього не

зрозуміла: «Медіа слід повністю перевчити.

Поняття фреймінгу, глибину нашої залежності

слід розуміти. Ви нікуди не виходите за межі

фреймів. Сьогодні немає нейтральних питань та

проблем, і цей фундаментальний урок має бути

враховано при висвітленні медіаполітики».

Журналістика має по-іншому висвітлювати

політику. Лакофф також уважає, що для пере-

моги всі проблеми політичних дискусій слід

поєднати у великий фрейм, який мають знати

виборці [2, 101].

Фрейми, або рамки, утворюють частину

системи фільтрів, з допомогою яких ми створює-

мо внутрішнє уявлення явищ. Фрейми віді -

грають роль шаблонів мислення, якими нам

зручно обмежувати мільярди безперервно оброб -

люваних свідомістю сенсорних сигналів. «Рам -

ки», які ми навмисно чи несвідомо визначаємо,

відображають наше сприйняття того чи того

явища, те, яким ми його воліємо бачити [5].

Тож зміст будь-якої події залежить від

рамки, в якій ми її сприймаємо. Звичайно,

сприйняття самої події залежить від обставин,

які в контексті сприйняття. Саме за допомогою

фреймів і здобутих знань з’являється можли-

вість змінювати рамку сприйняття, перетво-

рюючи негативні вчинки в позитивні й навпа-

ки. Тобто змінювати сенс тієї чи тієї події або

ж, іншими словами, ставлення до неї суспіль-

ства. Для цього треба проаналізувати можливі

варіанти розвитку подій та зробити висновок,

який кінцевий результат є найбільш прийнят-

ним і як саме його можна досягти. Слід

пам’ятати, що за допомогою фреймів можна

впливати на серйозні події в державі. Один із

реально дійових варіантів впливу — це вплив

через блоки новин на телебаченні. Набуваючи

досвіду, журналіст може формувати для себе

вже кілька можливих рамок, через які є змога

продемонструвати той чи той сюжет. Треба

зазначити, що за допомогою фреймів журналіст

не впливає на вчинки героїв сюжетів, але він

впливає на сприйняття їх масовою аудиторією

того чи того телеканалу.

Процес поміщення якого-небудь образу чи

переживання в новий фрейм (рамку) називається

рефреймінгом. З психологічної точки зору, здій-

снити рефреймінг означає перетворити зміст

чого-небудь, помістивши це в нову рамку або

контекст, відмінний від вихідного. Рамка навко-

ло малюнка є гарною метафорою, що дозволяє

зрозуміти суть і механізм рефреймінгу. Залежно

від того, що саме потрапляє в рамку, змінюється

інформація про зміст картини, а отже, і сприй-

няття того, що на ній зображено [3].

Фрейми в певному сенсі близькі до метафор,

адже вони також допомагають змінити звичний

напрям думок [5]. Значну увагу системі мета-

фор приділив Дж. Лакофф у своїй книжці

«Метафори, якими ми живемо». Метафора про-

низує все наше повсякденне життя й виявляєть-

ся не тільки в мові, а й у мисленні й дії. Наша

повсякденна поняттєва система, у рамках якої

ми мислимо і діємо, метафорична за самою

своєю суттю, спирається на лінгвістичні дані.

Завдяки мові ми маємо також у своєму розпо-

рядженні метафори, що структурують наше

сприйняття, наше мислення і вчинки [6].

Дж. Лакофф пропонує розрізняти поверхові і

глибинні фрейми. Поверхові фрейми пов’язані з

лексичним значенням слів, глибинні — відобра-

жають здоровий глузд. Без глибинних фреймів

поверхові фрейми не матимуть того, на що

можна спиратися [7, 145].

Цікавою є формула, наведена Дж. Лакоффом

«Не думай про слона» у назві його книжки

(George Lakoff «Don’t think of an elephant»).

Сама згадка певного слова в будь-якому значен-

ні викликає певні образи й асоціації. Навіть

якщо фраза є заперечною, вплинути на підсві-

домість вона може інакше. Тож заклики щодо

«боротьби з кризою», «подолання безробіття»,

«зменшення податків» та ін. мають негативний

зміст саме через використання слів: «криза»,

«безробіття», «податки». Іншими словами,

кажучи аудиторії «не думай про слона», полі-

тичний чи громадський діяч змушує її про

нього думати.

Дж. Лакофф виділяє чотири правила: кожне

слово викликає фрейм; слова, визначені у фрей-

мі, визначають фрейм; заперечення фрейму

викликає фрейм; посилання на фрейм підсилює

даний фрейм.

Дж. Лакофф наводить приклади слів, за яки -

ми міцно закріпилося певне значення, тож їх

використання завжди несе контекстну інформа-

цію. Так, консерватори працювали десятиліття-

ми, щоб визначити метафору оподаткування як

тягар. Вони також створили фрейми, в яких бага-

ті, відкриваючи робочі місця, отримували ще

більше коштів для себе. Сила цих фреймів не мо -

же бути подолана відразу. Фрейм розвитку вима-

гає часу й роботи. Прогресисти повинні по чати

рефреймінг зараз і триматись за нього, створюю-

чи нове значення: співчуття, відповідальності,

справедливості, співтовариства, співпраці. Про -

гресисти повинні сформулювати знову і мо ральну

основу для прогресивного оподаткування [8].

На початку «фрейм» саме у цій інтерпретації

ввів Марвін Мінскі в 70-ті рр. ХХ ст. Йому

належить створення концепції машинної моде-

лі реального світу у вигляді досить великої

сукупності певним чином структурованих

даних, що являють собою стереотипні ситуації.

Ці структури запам’ятованих даних дістали

назву «фрейми».

М. Мінскі вважає, що і процес мислення

людини ґрунтується на наявності в її пам'яті

якимось чином матеріалізованого величезного

набору різноманітних фреймів, за допомогою

яких вона усвідомлює зорові образи (фрейми

візуальних образів), розуміє слова (семантичні

фрейми), міркування, дії (фрейми-сценарії),

оповідання (фрейми-розповіді) і т. д. Процес

розуміння при цьому супроводжується вибором

з пам'яті відповідного фрейму, в якого терміна-

ли вже заповнені завданнями відсутності, і при-

стосуванням його до поточної ситуації. Якщо це

не вдається, то з пам'яті вибирається новий,

більш відповідний до ситуації фрейм [9].

Фрейм активується, коли інтерпретатор,

намагаючись виявити сенс фрагмента тексту,

опиняється в стані приписати йому інтерпрета-

цію, помістивши зміст цього фрагмента в

модель, яка відома незалежно від тексту.

Фрейм активується текстом, якщо деяка мовна

форма або модель зазвичай асоціюється з даним

фреймом. Деякі фрейми, безсумнівно, є природ-

женими, у тому сенсі, що вони природно й

неминуче виникають у процесі когнітивного

розвитку кожної людини (прикладом тут може

бути знання характерних рис людського облич-

чя). Інші фрейми засвоюються з досвіду або

навчання (наприклад, знання артефактів і соці-

альних настанов), крайній випадок становлять

ті фрейми, існування яких повністю залежить

від пов'язаних з ними мовних висловів [10].

Якщо раніше поняття «фрейм» використову-

вали здебільшого в роботах зі штучного інте-

лекту й когнітивної психології, то з плином

часу воно стало актуальним і для журналісти-

ки. Стосовно ролі фреймів в українських ЗМІ,

то часто їх використання є певним чином

неусвідомленим, тобто використовують не всі їх

можливості. Цей термін досі є недостатньо

популярним у нашій журналістиці, як, наприк-

лад, поняття звичайного контексту.

Задовольняючи «інформаційний голод» сус-

пільства, працівники телеканалів намагаються

зробити з одних і тих самих новин повідомлен-

ня, що різняться за своїм поданням та виснов-

ками, які в кінцевому результаті роблять теле-

глядачі. Інформаційні повідомлення розмі-

щуються в різних частинах програми. Можуть

бути вміщені в сюжеті, або ж просто подані як

повідомлення з уст ведучого новин. Водночас це

може бути суто інформаційне повідомлення або

ж повідомлення, що вміщує аналітику. І в тому

і в іншому випадку ми можемо констатувати

наявність фреймів, бо саме подання тієї чи

іншої інформації може привернути увагу ауди-

торії до чогось важливого.

Семіотика виникає з аналізу мови як знако-

вої системи, що накладає певні обмеження на її

інструментарій. Фердинанд де Соссюр уважав,

що семіотика включає в себе як складову части-

ну й лінгвістику, що вивчає знаки природної

мови. Однак те, що характерне для аналізу мов

подібного типу, частково переноситься на мови

іншого типу (мови кіно, театру, живопису й

інші мови в рамках художньої комунікації) [1].

Водночас у друкованих текстах фрейми реалі-

зуються лише як мовні конструкції, тоді як на

телебаченні текстові повідомлення підкріплю-

ються візуальними образами, створюючи вже

зовсім іншу мову — мову образів, що безпосеред-

ньо впливає на значення повідомлень.

Слід також зазначити, що можна шукати

знакові системи, прихований зміст там, де його

немає, або ж там, де журналіст його не плану-

вав. Це можливо. Утім, уважно ставлячись до

написання новинних блоків і створення власне

сюжету, журналіст має передбачити, який

результат він отримає від власної роботи, якою

буде реакція глядачів. Тим паче, якщо сюжет

не є суто інформаційним.

Нині можна спостерігати виникнення все

нових і нових текстів, проте використовувані

знаки залишаються старими. Тексти тяжіють

до нескінченності, знаки належать до кінцевого

списку [1].

Семантика фреймів орієнтована на розумін-

ня причин, що призвели мовне товариство до

створення категорії, що визначається даним

словом, і на пояснення лексичного значення на

основі виявлення цих причин та їх експлікації.

Що стосується інтерпретації тексту, то тут під-

хід семантики фреймів можна розглядати як

спробу зрозуміти процес уведення фреймів у

текст для створення й розширення його кон-

тексту [10].

Подання новинних повідомлень у друкова-

них ЗМК також зумовлене використанням

фреймів. Якщо розглядати вплив фреймів з

огляду на межі рамки, то можна зрозуміти, як

змінюється контекст при зміні їх розмірів.

Порівняння двох матеріалів за 8 лютого 2011 р.

у інтернет-виданнях «Кореспондент-net» [11] і

«Українська правда» [12], які стосувалися

освітньої реформи в Україні, показує, як

погляд на одну й ту саму подію під більш широ-

ким і більш вузьким кутом зору може змінити

ставлення до неї. Якщо видання «Кореспон -

дент-net» подає інформацію лише про доручен-

ня Миколи Азарова Міністерству освіти і

науки, молоді та спорту проаналізувати законо-

проекти з реформування освіти та коментарі

Дмитра Табачника щодо позитивних сторін цьо -

го документа, то «Українська правда» у своєму

матеріалі на цю ж тему виділяє кілька пунктів:

обмежене фінансування освіти владою; підви-

щення плати за контрактне навчання; втрата

вишами автономії і можливості студентського

самоврядування; неможливість викладачів здій-

снювати наукову діяльність через надлишкову

аудиторну завантаженість; скорочення набору

студентів у виші та ін. Тут же в публікації зга-

дуються протести, що пройшли по Україні

проти прийняття даного законопроекту.

До суто інформаційних, з деякими вкраплен-

нями можливого коментування події ведучим

або журналістом, можна віднести випуски

новин на каналах «1+1» (ТСН), «5 канал» (Час

новин) і «УТ-1» (Підсумки дня). Загалом, «теми

дня» на цих трьох каналах не дуже різняться і

сюжети часто є схожими. Утім, якщо телеком-

панія «1+1» більше орієнтована на новини в

Україні, то два інші канали дають більше

інформації стосовно подій з усього світу.

Аналізуючи випуски новин на телеканалах про-

тягом двох тижнів ми виділили фрейми-розпо-

віді, які торкалися катаклізмів у багатьох краї-

нах, що припали на переддень і тривали протя-

гом та після новорічних свят.

Розвиток подій загалом можна подати за

допомогою такої приблизної схеми (див. Рис. 1).

Тобто, починаючи з повідомлень про негоду

«нинішнього дня» (потужні повені в Австралії і

Бразилії, рекордні холоди на Кубі, сонячні

затемнення та метеоритні дощі, морози у

Туреччині, ожеледиця й згодом повінь у

Німеччині, «льодяний» дощ у Росії тощо),

фрейм розширюється і глядачі бачать вже

трохи більше — природні катаклізми за цілий

рік. Потім додається доволі незвичне явище

загибелі птахів. І в кінці рамка розширюється

до міркувань з приводу кінця світу, про який

говорять доволі давно. А канал «1+1» у своєму

сюжеті демонструє кадри з фільму «2012», де

так само гинуть птахи. Слід також зазначити,

що не бралися до уваги повідомлення про

теракти й аварії на залізниці та в повітрі.

Тож можна на прикладі простежити, як одна

значна подія (негода) за допомогою фреймів

може перерости в ще більш значну (очікування

кінця світу).

Новинна журналістика сьогодення перетво-

рилася на повідомлення інформації конфліктів

та проблем. Вона ж є й засобом вирішення цих

конфліктів та їх інтерпретації з тієї чи іншої

точки зору. У сучасних концепціях і моделях

новинних програмах медіація тісно пов’язана з

двома процесами структурування реальної події

й трансформації її в медіакомунікативну подію:

фільтрацією і фреймінгом. За будь-яких транс-

формацій повідомлення на різних етапах медіа-

ції в ньому обов'язково залишається новинне

ядро, представлене стабільними компонентами

структури й виражене відомою формулою

«WWW» (what-where-when): що сталося, де і

коли. Якщо немає хоча б одного з компонентів

структури, це призводить до суттєвої деформа-

ції змістового простору медіатексту, що тягне

за собою втрату новинно-інформаційних пара-

метрів [13].

Можна проаналізувати ситуацію навпаки —

враховуючи не втрату компонентів, а їх зро-

стання — як у випадках з фреймами. Тобто,

коли додаткова інформація не зменшується, а

обростає все більшими подробицями. Журна -

ліст змінює площу «рамки», через яку ми бачи-

мо інформацію. Також він може змінити

«рамку» взагалі, внаслідок чого з’явиться мож-

ливість характеризувати ситуацію інакше — як

більш позитивну чи більш негативну, так чи

інакше, пояснюючи дії «героїв».

Фреймінг оформлює, «обрамляє» медіареаль-

ність. Як зауважив Р. Ентман, для того, «щоб

помістити світ в один з наявного набору фрей-

мів, не буде потрібно більше двадцяти хвилин».

На наш погляд, у даному трактуванні фреймінг

розглянуто досить схематично, тому виникає

потреба уточнити зміст цього поняття. Ми вихо-

димо з припущення про те, що в дане поняття

слід вкласти новий, когнітивний зміст. У цьому

разі можна стверджувати, що фреймінг фіксує

нові пізнавальні структури. Когнітивна струк-

тура виробляється тільки тоді, коли «відпра -

цьо вана й оформлена» її вербально-авербальна

реалізація. На нашу думку, основу фреймінгу

становлять як вербальний, так і авербальний

комплекси схем ментальних репрезентацій,

кожна з яких актуалізується залежно від особ-

ливостей комунікативного каналу. Наприклад,

характерними для телебачення елементами

фреймінгу є назви програм, у тому числі й

новинних, музика, що їх супроводжує, відзняті

репортерами і відредаговані сюжети і т. д.

Фреймінг як структура подання певної інфор-

мації спричиняє утворення в реципієнтів стій-

ких пізнавальних структур [13].

Стежачи за новинами телеканалів, людина так

чи інакше, серед великої кількості інформації

виділяє для себе саме ту, яка цікавить її найбіль-

ше, надалі запам’ятовуючи та аналізуючи її.

Важливою особливістю будь-якої діяльності

є можливість «ігнорувати» паралельні події як

у дійсності, так і на рівні підсвідомості.

«Ігнорувати» означає повне відключення уваги

і свідомого контролю [14, 270]. Звичайно, якщо

в сюжеті свідомо використовують фрейми, то

цей сюжет має не лише зацікавлювати поданою

інформацією, а й розширювати її, звертати ува -

гу на контекст, на пов’язані з даною ситуацією

події чи людей, які відіграють тут певну роль.

Так, під час будь-якої діяльності, що регулюєть-

ся фреймом, людина, як правило, вияв ляє, що

паралельно відбуваються інші види діяльності.

Останні сприймаються як такі, що перебувають

за межами фрейму й підлягають систематичному

ігноруванню, щодо них не до пускається виявлен-

ня інтересу й уваги [14, 279]. Утім, при ціле -

спрямованому використанні фреймів, урахо-

вуючи зв’язок між ними, «контекстну інформа-

цію» вже не можна ігнорувати, її запам’ято-

вують спочатку підсвідомо, а вже свідомість

робить певні висновки з тієї чи тієї події.

Тож яким чином можна виявити фрейми в

тексті? «Бачити» фрейми дозволяє аналіз кож-

ного конкретного журналістського матеріалу.

Так, спеціаліст у галузі НЛП М. Холл у своїй

книжці «Ігри з фреймами» приділяє увагу то -

му, як за допомогою гри можна виявити

наявність фреймів у повсякденному житті лю -

ди ни. На його думку, модель фреймів водночас

проста й складна. Усе починається з віднесення

(reference), коли ми відповідаємо на запитання:

що ви маєте на увазі? Він також уважає, що

фрейми існували завжди, починаючи відтоді,

коли людина вперше почала використовувати

символи. Фрейми сильно впливають на життя

людей тому, що:

•здебільшого вони існують поза свідомістю;

•оскільки фрейми створюють символічну реаль-

ність, вони впорядковують і конструюють світ;

•вони створюють фреймовий всесвіт, матри-

цю наших ідей, концепцій і понять;

•фрейми визначають межі, дороги, можливо-

сті, погоду та ін. в нашій віртуальній реальності.

М. Холл також наголошує, що є змога розпі-

знавати фрейми, виявляти та оцінювати їх, а

потім приймати рішення — відкидати їх чи

користуватися ними у певних цілях [15].

Підсумовуючи, варто зазначити, що вмінням

виявляти фрейми має володіти кожен медіаана-

літик задля розуміння мотивацій журналіста

конструювати певний сюжет тим чи іншим

чином. Новинна журналістика сьогодні містить

у собі безліч подібних рамок, тому і вплив її на

суспільство є колосальним. Адже аудиторія

звикла довіряти фактам, та, не зважаючи на їх

правдивість, ефект від їх сприйняття може бути

зовсім не таким, яким би він був без наявності

фрейму навколо нього.

1. Почепцов Г. Семіотика / Г. Почепцов. — К. :

Рефл-бук ; Ваклер, 2002.

2. Почепцов Г. Стратегічні комунікації: стратегіч-

ні комунікації в політиці, бізнесі та державному

управлінні / Г. Почепцов. — К. : Альтерпрес, 2008. —

216 с.

3. Дилтс Р. Фокусы языка [Електронний

ресурс] / Р. Дилтс. — С.Пб. : Питер, 2002. — URL :

http://nlp-ist.narod.ru/docs/materials/books/

dilts_slight/dilts_slight.html.

4. Lakoff G. Thinking Points [Електронний ре -

сурс] // Cognitive policy works. — URL : http://www.

cognitivepolicyworks.com/.

5. Олдер Г. НЛП. Вводный курс. Полное практи-

ческое руководство [Електронний ресурс] / Гарри

Олдер, Берил Хэзер ; [пер. с англ.]. — К. : «София»,

2000. — 224 с. — URL : http://lib.ru/NLP/ fnlp.txt.

6. Лакофф Д. Метафоры, которыми мы живем

[Електронний ресурс] / Д. Лакофф, М. Джонсон. —

М. : Едиториал УРСС, 2004. — 256 с. — URL :

http://metaphor.narod.ru/lacoff_1.htm.

7. Почепцов Г. Медиа: теория массовых коммуника-

ций / Г. Почепцов. — К. : Альтерпрес, 2008. — 403 с.

8. Lakoff G. Simple Framing [Електронний ре -

сурс] // Integral Options Caf. — URL : http://integraloptions.

blogspot.com/2009/04/simple-framing-bygeorge-

lakoff.html.

9. Мински М. Фреймы для представления знаний

[Електронний ресурс] / М. Мински. — М. : Мир, 1979. —

URL : http://www.myai.narod.ru/Minsky/ prilrus.htm.

10. Филлмор Ч. Фреймы и семантика понимания

[Електронний ресурс] / Ч. Филлмор. — М. : Прогресс,

1988. — URL : http://www.classes.ru/grammar/164.

new-in-linguistics-23/source/worddocuments/_4.htm.

11. Азаров доручив Табачнику добре подумати, перш

ніж проводити освітню реформу [Електронний ресурс] //

Ко респондент-net / за матеріал.: Українські новини. —

2011. — URL : http://ua.korre spondent.net/ukraine/

1183578-azarov-doruchiv-tabachniku-dobre-podumatipersh-

nizh-provoditi-osvitnyu-reformu (8. 02. 2011).

12. Сюрпризи освітньої «реформи» [Електронний

ресурс] / В. Атанасов // Українська правда. —

2011. — URL : http://life.pravda.com.ua/society/

2011/02/8/71597/ (8. 02. 2011).

13. Зарубежная и российская журналистика:

трансформация картины мира и ее содержания

[Електронний ресурс] / под ред. А. А. Стрижено ;

Алтайский гос. тех. ун-т им. И. И. Ползунова. —

2003. — URL : http://evartist.narod.ru/text5/76.htm.

14. Гофман И. Анализ фреймов. Эссе об организа-

ции повседневного опыта / Гофман Ирвинг. — М. :

Институт социологии РАН, 2004.

15. Холл М. Л. Игры с фреймами [Електронний

ресурс] / М. Л. Холл // World7.ru. — URL :

http://world7.ru/index.php?option=com_content&

view=article&id=349:2009-12-24-07-26-56&catid=56:

2009-12-22-05-23-58&Itemid=120.