Подвоєння і подовження приголосних

Явища подвоєння і подовження приголосних на письмі позначаються однаково – дві букви поруч. Однак в основі цих явищ лежать різні мовні процеси.

Подвоєння – явище морфологічне, яке полягає у збігу двох однакових букв на позначення приголосних звуків на стику морфем (частин слова):

- префікс і корінь: піддобрити, беззбройний,

- корінь і суфікс: рознісся, воєнний,

- частин складноскорочених слів: військкомат.

До явища подвоєння належать також:

1. Буквосполучення -нн-:

- у прикметниках із значенням надмірності: здоровенний, численний, несказанний, силенний;

- у прикметниках із значенням можливості або неможливості дії: невблаганний, нездійсненний, недоторканний;

- у старослов'янизмах: благословенний, огненний, блаженний.

Зверніть увагу!

Суфікси -анн-, -енн- завжди наголошені.

Похідні іменники на -ість зберігають подвоєння: законність, недоторканність, благословенність.

2. Сполучення однакових букв на позначення приголосних звуків у словах: бовваніти, лляний, овва (вигук), ссати.

Подовження – явище, притаманне українській мові (на відміну від російської), зумовлене історичними фонетичними законами, що відбувалися в процесі розвитку української мови. Порівняйте: рос. знание – укр. знання, рос. судья – укр. суддя). За аналогією пишемо: життя, взуття, питання, рілля, обличчя та ін.

Подовження приголосних маємо також:

1. В орудному відмінку однини іменників жіночого роду (які в називному відмінку мають нульове закінчення): мить – миттю, сіль – сіллю, розкіш – розкішшю, подорож – подорожжю.

2. У формах теперішнього часу дієслова лити та похідних від нього: ллю, виллю, піділлю; ллєш, виллєш, піділлєш і т.д.

3. У прислівниках типу: зрання, спросоння, навмання, попідвіконню, попідтинню та ін.

4. В іменниках типу: козаччина, Туреччина, Донеччина, донеччанка і под.

Зверніть увагу!

Подовження приголосних в іменниках не обмежене певним родом. Але в родовому відмінку множини при нульовому закінченні (в середньому роді) та закінченні -ей (в жіночому роді) подовження зникає: сторіччя – сторіч, угіддя – угідь, знання – знань, стаття – статей, а при закінченні -ів (у середньому та чоловічому родах) подовження зберігається: життя – життів, суддя – суддів.

ЗАЯВА

Заява — вид документа, що містить прохання особи (особиста заява) чи установи (службова заява) щодо здійснення своїх прав або захисту інтересів. У широкому значенні — це письмове офіційне повідомлення, твердження або прохання.

Реквізити:

1. Адресат (куди і кому подається заява – назва установи, прізвище та ініціали керівника у давальному відмінку) і адресант (від кого подається заява – назва установи, прізвище, ім'я, по батькові у родовому відмінку; при необхідності із зазначенням посади і місця роботи, домашньої адреси, паспортних даних тощо) — розташовуються вгорі праворуч один під одним.

2. Назва документа (пишеться посередині без крапки після слова).

3. Текст (починається з абзацу; при потребі містить перелік додатків із зазначенням кількості сторінок).

4. Дата (розташовується нижче тексту ліворуч).

5. Підпис заявника (розташовується праворуч напроти дати).

Заява пишеться власноручно в одному примірнику. Заяви поділяються на прості (Прошу прийняти мене на роботу прибиральницею), вмотивовані (У зв'язку з сімейними обставинами (одруження дочки), прошу надати мені відпустку за власний рахунок на 3 дні з 8.09.04. по 10.09.04) і складні, що містять відомості про те, які саме документи подані до заяви на підтвердження правомірності висловленого в заяві прохання. Різновидами заяви є заява-зобов'язання (прохання про надання позики), заява про відкриття рахунка, про притягнення до відповідальності тощо. Заява може мати додаток – перелік документів, доданих до заяви на підтвердження її правомірності.

Правила написання й оформлення заяв

· Посада й прізвище особи, котрій подається заява, ставиться у давальному відмінку (при необхідності зазначається повна назва установи).

· Посада й прізвище, ім’я та по батькові заявника пишуться повністю в родовому відмінку; слово “від” не вживається.

· При необхідності зазначається місце проживання заявника, його освіта та інші відомості про нього.

· У заяві-прохання обов’язково вживається слово “прошу”.

· Мотивація заяви зазначається як на початку тексту, так і в кінці.

· Перелік документів, що додаються до заяви, починається словами: До заяви додаю або До заяви додаються такі документи.

CURRICULUM VITAE (резюме)

Curriculum vitae [куррíкулюм вíте] – (лат. життєпис) – короткі відомості з життя якої-небудь особи в офіційно-діловому мовленні називають ще резюме, хоча така назва не є вдалою, оскільки слово резюме вживається в науковому стилі у значенні "короткий висновок з основними положеннями доповіді, промови, наукової праці тощо)". Curriculum vitae – документ, що складається при прийомі на роботу і містить інформацію про особисті, освітні та професійні дані.

Реквізити:

1. Назва виду документа.

2. Текст, який складається із таких обов'язкових елементів: а) прізвище, ім'я, по батькові, адреса, телефон, дата і місце народження; б) мета; в) професійний досвід; г) освіта; д) сімейний стан; е) додаткові відомості.

3. Дата.

4. Підпис.

Особливістю цього документу є стислість (його обсяг не повинен перевищувати однієї сторінки друкованого тексту). Відомості про професійну діяльність подаються у зворотному хронологічному порядку.

Пункт "мета" передбачає вказівку на посаду (роботу), на яку претендує автор, і бажана заробітна плата.

Пункт "додаткові відомості" містить інформацію про навички чи досягнення в будь-якій галузі, особливо такі, які позитивно характеризують особу і можуть бути потрібними під час майбутньої роботи. Це, наприклад, володіння іноземними мовами, уміння працювати на комп'ютері, керувати автомобілем, участь у конференціях, семінарах, майстер-класах, наявність друкованих праць, навіть хобі та інше.

Правила складання й оформлення

v Документ подається тільки у друкованому вигляді.

v Кожна інформація починається з нового абзацу.

Власноручний підпис не засвідчується і не розшифровується

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 6

Тема: КУЛЬТУРА МОВИ І КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ В ПРАВОЗНАВЧІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Мета: з'ясувати поняття "культура мови" і "культура мовлення"; ознайомитися з ознаками культури мовлення й вимогами до нього; навчитися правильно відображати це на письмі спрощення у групах приголосних та зміни приголосних при словотворенні; ознайомитися з правилами укладання характеристики.

План

1. Поняття культури мови і культури мовлення.
2. Ознаки культури мовлення й вимоги до нього.
3. Спрощення у групах приголосних.
4. Зміни приголосних при словотворенні.
5. Характеристика: визначення, правила оформлення, реквізити.

Завдання

1. Продовжіть (письмово) визначення основних ознак культури мовлення:

- Правильність мовлення – це …

- Точність мовлення досягається …

- Логічність мовлення виявляється у …

- Зрозумілість мовлення – це …

- Доцільність мовлення передбачає …

- Багатство мовлення створюється …

- Виразність мовлення означає …

- Чистота мовлення – це …

2. Виконайте подані вправи.

2.1. Виправте речення і запишіть його правильно. З'ясуйте причину помилки.

1. Прошу комісію мене помилувать за мої нетрезві нарушенія. Я обіцяю взять себе в руки і вивести в люди. 2. В мене на очах чорним по білому вона написала неправду , а я ще повинна очима світити. 3. Підвівши підсумки, з'явилося відчуття задоволення. 4. Я звільнений з армії за станом здоров'я: виразка дванадцятипалої кишки з вислугою 29 років. 5. Прошу дати мені відпустку, так як я хочу женитися на три дні. 6. Прошу вас виділити мені талони на дієтпитання ввиду моєї хвороби язви зі скидкою. 7. Громадянин П. вдарив мене палицею по потилиці, в яку був забитий цвях.

2.2. Запишіть, виправивши помилки. Якої ознаки культури мовлення не дотримується мовець.

1. Я вибачаюсь, що спізнилася. 2. У цьому міроприємстві задіяні всі студенти. 3. Скільки можна нервувати через таку дрібницю? 4. А чому ви не прийняли участі у зборах? 5. Тепер зустрінемося аж у вересні місяці. 6. На стелі висіла чудова хрустальна люстра. 7. Уважно виконайте слідуюче завдання. 8. Давно пора обратитися до участкового врача.

2.3. Спишіть, назвіть групи приголосних, які спрощуються.

Захис..ний, пес..ливий, улес..ливий, тиж..невик, кіс..лявий, шіс..надцять, проїз..ний, чес..ний, кореспонден..ський, аванпос..ний, с..лати, сон..це, піз..ній, безвартіс..ний, благовіс..ний, швидкіс..ний, рис..нути, хвас..нути, піс..ний, студен..ський, зап'яс..ний.

2.4. Утворіть від поданих слів прикметники за допомогою суфікса -ськ- (або іменники з суфіксом -ств-). Поясніть звукові зміни.

Онега, читач. Закарпаття, Гадяч, Бахмач, узбек, Прилуки, Кривий Ріг, Золотоноша, Миргород, Черкаси, отаман, Прага, Париж, Рига, товариш, киргиз, ткач, латиш, чех.

Дидактичні матеріали