Поняття та особливості правового статусу біженця.

Правовий статус біженців в чому схожий зі статусом іноземців, які не захищені імунітетами та привілеями. Біженці, на відміну від іноземних громадян, не користуються дипломатичним захистом, а їх правове становище має ряд особливостей, які дозволяють відокремити їх в окрему групу зі своїм специфічним правовим статусом. В залежності від особливостей реалізації правового статусу та обставин (термін, мета, умови перебування в країні і т. п.) іноземців та осіб без громадянства можна розділити на тих, які: прибувають в Україну на постійне проживання; тимчасово перебувають на території України з приватним справах; прибувають для тимчасового працевлаштування (трудові мігранти); відповідно до законодавства України і міжнародних договорів користуються дипломатичними і консульськими імунітетами і привілеями; можуть отримати притулок на території України в порядку, встановленому законом (згідно зі ст. 26 Конституції надання притулку віднесено до повноважень Президента України та повинна регулюватися законом, проект якого зараз готується. отримали статус біженців в порядку, встановленому Законом «Про біженців»; є незаконними мігрантами, тобто особами, які перебувають у невизначеному становищі і не відповідають правовим підставам в'їзду в Україну, перебування в ній або втратили ці підстави.

Іноземці та особи без громадянства - шукачі притулку в Україні виділяються із середовища мігрантів шляхом офіційного отримання статусу біженців через встановлену законом процедуру. У даному випадку мова йде про правовий статус біженців як особливий вид правового статусу іноземців або осіб без громадянства, оскільки правовий статус біженця дещо відрізняється від правового статусу, що зазвичай надається будь-якому іноземцю або особі без громадянства, що законно перебувають на території України.

Надання біженцям зазначених прав і свобод юридичне розширює їх правовий статус і зрівнює у правах з іншими категоріями іноземців.

Закон України «Про біженців» в редакції від 24 грудня 1993 передбачає, що особа, яка набула статус біженця, має право на:

- Обрання місця тимчасового проживання із запропонованого їй міграційною службою переліку населених пунктів і пересування на території України за умови дотримання правил, установлених для іноземців;

- Роботу за наймом або на підприємницьку діяльність, придбання у власність майна за умов, передбачених законодавством України для іноземців;

- Охорона здоров'я та відпочинок у порядку, передбаченому законодавством для громадян України;

- Отримання грошової допомоги, пенсій та інших видів соціального забезпечення в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

- Користування житлом, наданим у місці тимчасового проживання;

- Навчання в порядку, передбаченому законодавством України для іноземців;

- Користування надбанням культури;

- Свободу совісті та вільне відправлення релігійних обрядів;

- Недоторканність особи, житла, охорону законом особистого життя, таємниці листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень;

- Судовий захист від посягань на честь і гідність, життя і здоров'я, особисту свободу та житло, а також захист майнових та немайнових прав;

- Вступ до легалізованих громадських організацій відповідно до їх статутів (положень). Біженець зобов'язаний дотримуватися Конституції і законів України, виконувати рішення і розпорядження органів виконавчої влади, регіонального та місцевого самоврядування, виконувати вимоги державних органів і посадових осіб

50. Умови і порядок набуття та втрати статусу біженця. Проблеми вимушених переселенців.

Згідно Зу «Обжанцах»

Умови, за яких статус біженця не надається

Статус біженця не надається особі:

- Яка вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства і людяності, як їх визначено у міжнародному праві;

- Яка вчинила тяжкий злочин неполітичного характеру за межами України до прибуття в Україну з метою набуття статусу біженця, якщо таке діяння віднесено Кримінальним кодексом України до тяжких злочинів;

- Яка винна у вчиненні дій, що суперечать меті та принципам Організації Об'єднаних Націй;

- Стосовно якої встановлено, що умови, передбачені абзацом другим статті 1 цього Закону, відсутні;

- Яка до прибуття в Україну була визнана біженцем або отримала притулок в іншій країні;

- Яка до прибуття в Україну з наміром набути статусу біженця перебувала в третій безпечній країні. Дія цього абзацу не поширюється на дітей, розлучених з сім'ями, а також на осіб, які народилися чи постійно проживали на території України, а також їхніх нащадків (дітей, онуків).

Для отримання статусу бежанца необхідно пройти такі стадії:

Оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця

Попередній розгляд заяв

розгляду заяви після прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця

Прийняття рішення за заявою про надання статусу біженця

Втрата і позбавлення статусу біженця

Рішення за заявою про надання статусу біженця приймається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах міграції протягом місяця з дня отримання особової справи заявника та письмового висновку органу міграційної служби, який розглядав заяву. У разі потреби строк прийняття рішення може бути продовжено керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції, але не більше ніж до трьох місяців.

Статус біженця втрачається, якщо особа:

1. добровільно знову скористалася захистом країни громадянської належності (підданства);

2. набула громадянство України або добровільно набула громадянство, яке мала раніше, або набула громадянство іншої держави і користується її захистом;

3. добровільно повернулася до країни, яку вона залишила чи за межами якої перебувала внаслідок обгрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань;

4. будучи особою без громадянства може повернутися в країну свого попереднього постійного проживання, оскільки обставини, за яких було надано статус біженця, більше не існують;

5. отримала притулок чи дозвіл на постійне проживання в іншій країні;

6. не може більше відмовлятися від користування захистом країни своєї громадянської належності, оскільки обставини, на підставі яких особі було надано статус біженця, більше не існують.

Положення пункту 4 частини першої цієї статті не поширюються на біженця, якщо він може навести достатні обгрунтування, які випливають з попередніх переслідувань, для своєї відмови повернутися в країну свого попереднього постійного проживання.

Положення пункту 6 частини першої цієї статті не поширюються на біженця, якщо він може навести достатні обгрунтування, які випливають з попередніх переслідувань, для своєї відмови користуватися захистом країни своєї громадянської належності.

Особа позбавляється статусу біженця, якщо вона займається діяльністю, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю населення України.

Підставою для подання органу міграційної служби про втрату статусу біженця може бути особиста заява особи, якій надано статус біженця в Україні, або клопотання органу внутрішніх справ, Служби безпеки України, іншого органу державної влади.

Підставою для подання органу міграційної служби про позбавлення статусу біженця може бути клопотання органу внутрішніх справ, Служби безпеки України, іншого органу державної влади.

Органи міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за наявності підстав, зазначених у частинах першій та четвертій цієї статті, вносять до спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах міграції подання про втрату або позбавлення статусу біженця за власною ініціативою.

У поданні про втрату або позбавлення статусу біженця мають бути викладені обставини та долучені документи, що підтверджують наявність підстав для втрати або позбавлення статусу біженця.

Рішення про втрату або позбавлення статусу біженця приймається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах міграції за поданням органу міграційної служби за місцем проживання біженця протягом місяця з дня отримання подання та його особової справи. У разі потреби строк прийняття рішення може бути продовжено керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції, але не більше ніж до трьох місяців.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах міграції може вимагати додаткової інформації від органу міграційної служби, який вніс подання.

У разі виникнення сумнівів щодо достовірності інформації, викладеної у поданні, потреби у встановленні справжності і дійсності документів спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах міграції має право звертатися з відповідними запитами до Міністерства внутрішніх справ України, Міністерство закордонних справ України, Службу безпеки України, інші органи державної влади, органи місцевого самоврядування та об'єднань громадян, які можуть сприяти встановленню справжніх фактів стосовно особи, питання про втрату або позбавлення статусу біженця якої вирішується.

Подання щодо втрати та позбавлення статусу біженця, документи, отримані або підготовлені під час розгляду подання, додаються до особової справи біженця.

На основі всебічного вивчення і оцінки документів та матеріалів спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах міграції приймає рішення про втрату або позбавлення статусу біженця або про відсутність підстав для втрати або позбавлення статусу біженця.

Рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції протягом трьох робочих днів з дня його прийняття разом з особовою справою біженця надсилається до органу міграційної служби за місцем проживання особи.

Орган міграційної служби за місцем проживання особи, стосовно якої прийнято рішення про втрату або позбавлення статусу біженця, протягом семи робочих днів з дня його отримання надсилає або видає їй письмове повідомлення з викладенням причин такого рішення і роз'ясненням порядку його оскарження. Національний паспорт та інші документи, що перебували на зберіганні в органі міграційної служби, повертаються власникові. Посвідчення біженця та проїзний документ біженця для виїзду за кордон вилучаються або визнаються недійсними, про що орган міграційної служби протягом трьох робочих днів інформує орган внутрішніх справ за місцем проживання особи і відповідний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства та реєстрації фізичних осіб.

Особа, яка не використала права на оскарження рішення про втрату або позбавлення її статусу біженця, повинна залишити територію України в установлений строк, якщо вона не має інших законних підстав для перебування в Україні.