Особливості правового пложенія осіб, які отримали право притулку.

Права біженця

Особа, яка набула статус біженця, має право на:

вибір місця тимчасового проживання із запропонованого їй міграційною службою переліку населених пунктів і пересування на території України за умов дотримання правил, встановлених для іноземців;

працю за наймом або на підприємницьку діяльність, придбання у власність майна за умов, передбачених законодавством України для іноземців;

охорона здоров'я та відпочинок у порядку, передбаченому законодавством для громадян України;

одержання грошової допомоги, пенсій та інших видів соціального забезпечення в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

користування житлом, наданим у місці тимчасового проживання;

навчання в порядку, передбаченому законодавством України для іноземців;

користування досягненнями культу-ри;

свободу совісті та вільне відправлення релігійних обрядів;

недоторканність особи, житла, охорону законом особистого життя, таємниці листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень;

судовий захист від посягань на честь і гідність, життя і здоров'я, особисту свободу та житло, а також захист майнових і немайнових прав;

вступ до легалізованих громадських організацій відповідно до їх статутів (положень) .. Обов'язки біженця

Біженець зобов'язаний:

дотримуватися Конституції і законів України, виконувати рішення і розпорядження органів державної виконавчої влади, регіонального та місцевого самоврядування;

виконувати законні вимоги державних органів і посадових осіб

Особливості правового статусу закордонних українців.

Правовий статус іноземних громадян та осіб без громадянства встановлюється Законом України «Про правовий статус іноземців» від 04.02.94 р., іншими законами та підзаконними актами з урахуванням Конвенції про статус апатридів від 28.09.54 р., Конвенції про статус біженців від 28.07.51 м., Декларації про права людини стосовно осіб, які не є громадянами країни, в якій вони проживають від 13.12.85 р. та ін

Відповідно до Закону України «Про правовий статус іноземців» іноземцями є особи, які мають громадянство іноземних держав і не є громадянами України, а також особи без громадянства, які не належать до громадянства жодної держави (ст. 1 Закону).

Іноземці наділені тими ж правами і свободами, що і громадяни України. Вони виконують такі ж обов'язки, якщо інше не встановлено Законами та міжнародними договорами України (ст. 26 Конституції України).

Однак є й відмінності в статус іноземців та громадян України. У іноземця, який прибув у країну, адміністративна правоздатність виникає з моменту прибуття і закінчується, коли він залишає країну. Адміністративна дієздатність іноземця полягає в здатності реалізовувати своїми діями належні йому права і виконувати обов'язки. Особливості правового статусу іноземних громадян та апатридів містять в собі ряд обмежень їх прав та обов'язків.

Іноземний громадянин не втрачає юридичного зв'язку зі своєю країною, перебуваючи за її межами, користується її захистом і підтримкою. У той же час іноземний громадянин підпадає під юрисдикцію іншої країни. Він зобов'язаний дотримуватися Конституції і адміністративних правил, які нею встановлені.

Стаття 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» чітко визначає різницю між тимчасово і постійно перебувають в Україні іноземцями:

• іноземці та особи без громадянства, які іммігрували на постійне проживання або прибули для тимчасового працевлаштування - вважаються постійно перебувають в Україні. Документом, що підтверджує законність перебування в Україні для таких іноземців буде постійний або тимчасовий вид на проживання.

• іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на інших законних підставах, вважаються тимчасово перебувають в Україні. Після прибуття в Україну вони зобов'язані зареєструвати свої паспортні документи в органах внутрішніх справ. Також необхідно реєструвати зміни місця проживання. По закінченні терміну перебування, вони зобов'язані виїхати з України. Під час тимчасового перебування в Україні іноземці або особи без громадянства не мають права змінювати статус перебування на будь-який інший та звертатися за дозволом на постійне проживання в Україні.

Конституційно-правовий статус об'єднань громадян.

Об'єднання громадян - добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.Відповідно зі ст. 36 Конституції України, громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для спільного здійснення або захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. Види об'єднань громадян: 1. Залежно від цілей створення і діяльності об'єднання громадян визнається: а) політичною партією, б) громадською організацією. При цьому назва об'єднання (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) для вирішення даного питання не важливо. 2. За територіальною масштабом діяльності включатися громадські організації (всеукраїнські, місцеві, міжнародні) .3. За способом обліку членів, громадські організації поділяються на: а) мають фіксоване індивідуальне членство, б) не мають фіксованого індивідуального членства.4. За шляхами легалізації (офіційного визнання) об'єднання громадян класифікуються на легалізовані шляхом а) реєстрації (ст.15), б) повідомлення про заснування (ст.17) .5. В залежності від віку, по досягненні якого дозволяється бути членом об'єднання громадян, можна виділити політичні партії, громадські організації дорослого населення, молодіжні та дитячі громадські об'єднання. На законодавчому рівні закріплюються принципи створення та діяльності об'єднань громадян (ст. б). Ними є: добровільність утворення; рівноправність всіх членів; самоврядування; законність; гласність. Стаття 10. Спілки об'єднань громадян Об'єднання громадян мають право на добровільних засадах засновувати або вступати між собою в спілки (асоціації тощо), утворювати блоки та коаліції, укладати між собою угоди про співробітництво і взаємодопомогу. Створення і легалізація спілок об'єднань громадян, порядок їх діяльності та ліквідації здійснюються відповідно до цього Закону.

Політичні партії створюються за ініціативою громадян України, які досягли 18 років, не обмежені судом у дієздатності і не перебувають у місцях позбавлення волі.

Засновниками громадських організацій можуть бути громадяни України, громадяни інших держав, особи без громадянства, які досягли 18 років, а молодіжних та дитячих організацій - 15-річного віку.

Рішення про заснування об'єднань громадян приймаються установчим з'їздом (конференцією) або загальними зборами. Засновниками спілок об'єднань громадян є об'єднання громадян.