САМОСТІЙНА РОБОТА ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

Самостійна робота воїнів - це сукупність різноманітних навчальних прийомів і дій, за допомогою яких вони самостійно закріплюють і поглиблюють раніше набуті теоретичні знання, практичні навички та уміння, а також оволодівають новими.

В умовах військової служби існують сприятливі можливості для самоосвіти воїнів, гарантовані розкладом дня військової частини. Тому від командирів вимагається вміла її організація і здійснення. Основними видами самостійної роботи воїнів є:

· робота з друкованими джерелами;

· самостійне вивчення бойової техніки та зброї;

· самостійні тренування;

· самостійний перегляд кінофільмів, телепередач, прослуховування радіопередач тощо (рис. 5).

Рис. 5. Характеристика самостійної роботи воїнів

Правила організації самостійної роботи воїнів:

· докладне визначення конкретних завдань з відповідних предметів бойової та гуманітарної підготовки як для окремих воїнів, так і для військових підрозділів;

· конкретне формулювання певних проблемних завдань для вирішення під час самостійної роботи;

· забезпечення особового складу в достатній кількості навчальною літературою, посібниками, статутами, зразками бойової техніки та зброї;

· створення належних організаційно-методичних умов для самостійної роботи;

· всебічне врахування індивідуально-психологічних особливостей підлеглих, їх здібностей, інтересів, нахилів;

· систематичний контроль і дійова допомога воїнам під час самостійної роботи.

Отже, щоб самостійна робота об'єктів навчання у повному обсязі реалізувала свої освітні та виховні функції, вона має бути планомірною, систематичною та змістовною.

МЕТОДИ КОНТРОЛЮ І САМОКОНТРОЛЮ

Остання група методів навчання, які є складовим елементом процесу навчання, - це методи контролю і самоконтролю. Наявність цієї групи є обов'язковою, тому що вона дає досить повну картину всього процесу навчання військовослужбовців, сприяє виявленню рівня дійсних досягнень воїнів у навчанні, з'ясуванню недоліків цього процесу і шляхів їх подолання, внесення певних необхідних коректив у цей процес, надає військово-дидактичному процесу логічно, змістовно, організаційно і методично завершеного вигляду.

ВИСНОВКИ

Таким чином, військові педагоги мають достатньо міцний арсенал як загальних, так і специфічних методів навчання військовослужбовців. Під час їхвикористання необхідно враховувати психолого-педагогічні закономірності процесу навчання воїнів, характер і зміст бойової та гуманітарної підготовки й конкретного предмета, сучасні організаційні, методологічні та методичні вимоги до організації та здійснення військово-дидактичного процесу, конкретні вимоги до підготовки відповідних військових підрозділів і фахівців, наявність дидактичної інфраструктури у військовій частині, рівень підготовленості суб’єктів і об'єктів навчання та інші об’єктивні та суб’єктивні умови. Зрозуміло, ніякий окремо взятий метод не розв’язує всіх проблем, якщо не використовується творчо, у взаємозв'язку з іншими методами, з урахуванням конкретних суб’єктивних та об’єктивних законів та закономірностей організації цього складного і змістовного соціально-педагогічного процесу.

Отже, методи навчання військовослужбовців характеризують змістовно-процесуальну чи внутрішню сторону процесу навчання, а зовнішню організаційну сторону визначають форми навчання.

      ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ: «Методи і форми військового навчання».

1) опрацювати Тему 8-9 «Військова психологія» В.Ягупова, стор. 200-256;

2) опрацювати Розділ ІУ «Військова психологія і педагогіка» М.Варія, стор. 268-302;

3) опрацювати Главу 20 «Военнойпсихологии» під ред. В.Шеляга, стор. 270-285;

4) опрацювати Главу 3 «Военнойпсихологии и педагогики» під ред. П.Корчемного, стор. 49-66;

Розробив________________________________________________________

    (посада, в/звання, науковий ступінь, вчене звання, підпис, ініціали та прізвище)

"____"______________20_____ року.

Розглянуто і ухвалено на засіданні кафедри МПЗ діяльності військ

Протокол від "28" серпня 2011 року №1