МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

РОЗПОДІЛ ЧАСУ

ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ:

МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Мультимедійний проектор, ноутбук.

ВСТУПНА ЧАСТИНА:

- прийняти рапорт командира групи та привітатися з курсантами;

- перевірити наявність особового складу по журналу обліку навчальних занять;

- перевірити форму одягу курсантів, порядок на робочих місцях і в аудиторії;

- при необхідності зробити зауваження для усунення недоліків;

- нагадати основну проблематику минулої теми, заняття та зробити логічний перехід до проблеми, яка буде розглядатися на даному занятті;

- довести під запис номер і тему заняття, його навчальні питання;

- зосередити увагу курсантів на навчальній меті заняття – тобто на тих знаннях, навичках і вміннях та їх рівні, які вони повинні здобути в результаті заняття;

- визначити актуальність теми заняття – тобто для чого знання (навички, вміння) будуть необхідні у подальшому вивченні матеріалів дисципліни, практичному виконанні завдань, подальшій офіцерській службі тощо;

- представити наочно та стисло охарактеризувати основні та додаткові джерела інформації (літературу) для вивчення на самостійній підготовці та місця їх отримання, надати під запис назву джерела, його вихідні дані та сторінки (статті статутів, настанов, джерела інформації можуть також представлятися в ході розгляду навчальних питань або в заключній частині заняття – при визначенні завдань для самостійної роботи);

- визначити порядок роботи на занятті та отримання оцінки за нього;

- довести заходи безпеки (при необхідності).

ОСНОВНА ЧАСТИНА:

Серед основних умов, які визначають ефективність викладання та учіння військовослужбовців, особливе місце посідають методи навчання. Це пов’язано з тим, що вони обумовлюють характер взаємовідносин суб'єктів і об'єктів дидактичного процесу під час проведення навчально-пізнавальної діяльності.

Поняття ”метод навчання” є досить складним. Це обумовлено надзвичайною багатогранністю і різнобічністю того процесу, який повинна відображати ця категорія. Ось чому в педагогіці до цього часу не припиняються дискусії відносно розкриття сутності методів навчання та їх класифікації. Історія їх розвитку і становлення є своєрідним доказом цієї складності.

Термін ”метод” походить від грецького слова і означає дослідження, спосіб, шлях наближення до істини.

У педагогічній практиці метод виступає як упорядкований спосіб діяльності з досягнення навчально-виховних цілей. При цьому викладання і учіння тісно пов'язані між собою і знаходяться в активній взаємодії. Отже, поняття ”метод навчання” органічно включає в себе:

1) навчальну роботу військового педагога (викладання);

2) навчально-пізнавальну діяльність об'єктів навчання (учіння);

3) специфіку їх діяльності із досягненню цілей навчання.

Таким чином, термін ”метод навчання військовослужбовців” означає спосіб спільної діяльності суб'єктів і об'єктів навчання, що спрямована на оволодіння військово-професійними знаннями, навичками та уміннями, різнобічний розвиток розумових і фізичних здібностей військовослужбовців, формування у них якостей, необхідних для виконання службових обов'язків.

Широко розповсюдженим у військовій дидактиці є також поняття ”прийом навчання”. Прийом навчання - це окремий крок для реалізації навчальної мети, складова частина методу чи деталь методу, тобто часткове поняття по відношенню до поняття “метод”.

Взагалі можна сказати, що кожен метод навчання складається з множин дидактичних прийомів, органічно сполучених між собою.

1. МЕТОДИ НАВЧАННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ

Однією з актуальних проблем сучасної як загальної, так і військової дидактики є проблема класифікації методів навчання. У сучасній дидактиці немає єдиного погляду щодо цього питання. У зв'язку з тим, що різні автори за основу класифікації методів навчання беруть різні ознаки, існує кілька варіантів класифікації.

Серед них найбільшого значення набули такі:

а) з позиції історизму;

б) з позиції джерел інформації;

в) логічно-структурний підхід до класифікації методів навчання;

г) за видами пізнавальної діяльності об'єктів навчання тощо.

У передвоєнні роки в підручниках педагогіки давали таку класифікацію, яка поділялася на три групи:

· словесні,

· наочні,

· практичні.

За логікою передачі та сприймання:

· індуктивні

· дедуктивні.

За характером пізнавальної діяльності:

· інформаційно-рецептивні,

· репродуктивні,

· творчі,

· проблемні,

· частково-пошукові

· дослідницькі.

За ступенем керування навчальною роботою поділяють методи навчання на дві групи:

· навчальна робота під керівництвом викладача і

· самостійна робота об'єктів навчання.

За дидактичними цілями та задачами методи навчання на такі:

· комунікативний метод навчання. Дидактична мета - засвоїти готові знання;

· пізнавальний метод навчання. Дидактична мета - сприйняття, осмислення і запам'ятовування об'єктами навчання нового матеріалу;

· перетворювальний метод навчання. Дидактична мета - засвоєння об'єктами навчання знань і творче використання навичок та вмінь;

· систематизований метод навчання. Дидактична мета - узагальнення і систематизація знань, навичок і вмінь;

· контрольний метод навчання. Дидактична мета - з’ясування якості засвоєння знань, навичок і вмінь та їх корекція.

В останні роки найбільшої популярності набула класифікація методів навчання за рекомендаціями російського дидакта Ю.К.Бабанського:

· методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності (словесні, наочні, проблемно-пошукові, індуктивно-дедуктивні);

· методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності (пізнавальні ігри, навчальні дискусії, емоційний вплив педагогів, заохочення навчальної діяльності, покарання);

· методи контролю і самоконтролю у навчанні (опитування, письмові роботи, тестування, контрольні лабораторні роботи, контрольні практичні роботи, машинний контроль, самоконтроль).

У військовій педагогіці практично використовується наступний варіант класифікації, який враховує специфіку навчального процесу в збройних силах:

· метод усного викладення навчального матеріалу;

· метод обговорення матеріалу, що вивчається;

· метод показу (демонстрація);

· метод вправи;

· метод практичних робіт;

· метод самостійної роботи.

Отже, аналіз різноманітних підходів до класифікації методів навчання в загальній та військовій педагогіці свідчить про те, що ця проблема є досить актуальною, складною, і немає на сучасному етапі остаточного розв'язання. Причина полягає в тому, що,по-перше, автори використовують різні основи для їх класифікації та, відповідно, не опрацьовані загальновживані ознаки їх класифікації; по-друге, складності цих задач, які повинна вирішувати сучасна освіта; по-третє, різноманітність методів навчання.

Узагальнюючи вищевикладене, до класифікації методів навчання, беручи до уваги активні методи навчання і можливості їх використання у навчально-пізнавальній діяльності військовослужбовців та враховуючи зміст і особливості дидактичного процесу в Збройних силах України, можна запропонувати таку класифікацію методів навчаннявійськовослужбовців(рис. 1).

Рис. 1. Класифікація методів навчання військовослужбовців

1.Усне викладання навчального матеріалу, яке поділяється на: словесно-інформаційне; словесно-евристичне; словесно-проблемне; словесно-дослідницьке. Воно включає різні види розповідей, пояснення, оповідання, лекції.

2.Обговорення матеріалу, який вивчається, поділяється на: словесно-інформаційне; словесно-евристичне; словесно-проблемне; словесно-дослідницьке. Воно включає: бесіду, семінарське заняття, дискусію, мозкову атаку, інтелектуальну розминку, аналіз конкретної ситуації тощо.

3.Показ поділяється на: наочно-інформаційний; наочно-практичний; наочно-евристичний; наочно-проблемний; наочно-дослідницький. Він включає: демонстрацію; ілюстрацію; спостереження у формі особистого показу підлеглим тих або інших прийомів і дій; показ дій окремих воїнів, розрахунків і підрозділів; показ натуральних і образних засобів наочності; демонстрацію фільмів та ін.

4.Практичні методи поділяються на: практично-репродуктивні; практично-евристичні; практично-дослідницькі (проблемні). Вони включають практичні заняття, групові вправи, лабораторні роботи, вправи, обслуговування бойової техніки та озброєння, несення вартової, бойової та інших видів служб тощо.

5. Самостійна робота об'єктів навчання, яка поділяється на усі форми, які входили до попередніх методів, тобто, наприклад, словесно-наочно-практично-інформаційні. Вона включає: роботу з друкованими джерелами; самостійне вивчення техніки; самостійне тренування; самостійний перегляд кінофільмів, телепередач та ін.

6.Методи контролю та самоконтролю в навчанні включають: індивідуальну контрольну співбесіду; опитування; письмові роботи; тестування; контрольні роботи; машинний контроль; самоконтроль; іспит; залік тощо (рис. 2).

Безумовно, ця класифікація методів навчання є недосконалою. Але в ній враховано: по-перше, сучасні дидактичні системи та їх вплив на методику навчання військовослужбовців; по-друге, як позитивні аспекти класифікації методів навчання, які мали місце в історії дидактики, так і сучасні підходи до розв'язання цієї проблеми вітчизняними і закордонними вченими-дидактами; по-третє, зміст і особливості методичної системи процесу навчання в Збройних силах України, і врешті-решт, активні методи навчання, які органічно входять до відповідних груп методів навчання.

Рис. 2. Основні різновиді методів навчання військовослужбовців

Активні методи ми будемо розглядати в наступній темі. Це пов’язано з тим, що вони, по-перше, практично у військовій дидактиці не висвітлювалися, по-друге, вимагають до себе особливої уваги та психолого-педагогічного обгрунтування і, по-третє, потребують формування позитивної мотивації до них.

Враховуючи різні обставини та умови, військовий педагог вибирає конкретний метод навчання для вирішення певної навчально-пізнавальної задачі. Про правильний добір методу навчання свідчить характер діяльності та взаємовідносин суб’єктів і об'єктів навчання, глибина і міцність опанування військово-професійних знань, навичок, вмінь і також те, якою мірою він викликає пізнавальну, емоційну і практичну активність військовослужбовців та формує у них мотивацію навчально-пізнавальної діяльності.