Глава 8. Чемпіонство 2014 рік

Розпочався сезон участю в Кубку району, спочатку у виїзній грі пройшли Тараканів, важко 2-3 з штурмом господарів на останніх хвилинах. Наступним суперником була Верба, нічия 1-1 в основний час і тільки по пенальті Джокер пройшов далі. Згодом подолали Квітневе і у півфіналі вийшли на Підлужжя. В себе на полі при хорошій грі і досить сильній комплектації команди суперника програли 1-3.

Якщо підвести підсумкичемпіонату, то слід сказати що все складалося зовсім непросто. Вже першого туру проти команди Привільного перемога була здобута на 93 хвилині з пенальті, який реалізував Криницький Валерій. В п’ятому турі перші втрати очок, недорахувались два пункти, зігравши в нічию на своєму полі з Кристалом, програючи по ходу зустрічі 2-1 проявили характер та вирівняли становище. В наступному перенесеному та надскладному матчі з Іванням, два голи Віталія Приндети при перевазі господарів дозволили святкувати перемогу. Далі було все гладко до останнього виїздного матчу проти Верби. Тут справжнім джокером є Дудко Олександр, який робить дубль ще в першому таймі, але не втримали перемоги 2-2. В дубенському дербі проти Імпульса знову перемога на останніх хвилинах,тепер виручає Собчук Василь, через тиждень вже на Спартаку на тих же останніх хвилинах проти того ж Імпульса забиває Лопатенко Олександр. Ключовою стає гра проти Верби, яку перенесли на понеділок і тому в обох командах були оптимальні склади, все завершується блискучою перемогою 2-0 Джокера, знову дубль Дудка. Наступне випробування було на стадіоні цукрового заводу проти Кристала. При рахунку 3-2 на нашу користь гравці Джокера примудрились двічі незабити пенальті, а на останніх хвилинах господарі також схибили з одинадцятиметрового, удача вкотре була на нашому боці. Останнім рубежем до золотих нагород стає домашня гра з Іванням, яке привезло свій самий сильний склад. Була справжня битва з перемінним успіхом але переможця виявлено не було, нічия. В останньому турі Джокер не залишає шансів команді Привільного і здобуває своє четверте чемпіонство. 9 матчів з 17 ( матч з Квітневим на виїзді не було зіграно) були важкими та бойовими, три нічиї та жодної поразки, тільки в сезоні 2008 були кращі показники (дві нічиї).

Також варто зазначити, що крім звичного кістяка постійно допомагали команді спартаківці Собчук Василь, Приндета Володимир та новобранець Гуч Анатолій, гравці Підлужжя Іщук Василь та Криницький Валерій, Козинці Войцеховський Богдан та Мельник Юрій, в чотирьох важливих матчах ( два проти Імпульса та два проти Верби) Олег Шатковський, гравець Нафтовика Долина, ( вища ліга Івано-Франківської області), в двох, а особливо проти Івання на виїзді Приндета Віталій, в одному ( виїзному проти Мирогощі) Проневич Володимир, всього 10 легіонерів.

Кращим бомбардиром стає Дудко Олександр – 13 голів, в Лопатенка Олександра 11, тобто на двох 24 голи з 58 командних, дійсно супердует.

Найкрасивішим голом за сезон є без сумніву гол в домашній грі у ворота Тараканова Сидорчука Андрія (Капєї).  

Матч проти Кристалу 2-2.

Після матчу з Вербою 2-0. Майже чемпіонський матч.

Гол – красень Сидорчука андрія в матчі проти Тараканока.

В кінці року пройшов ювілейний п’ятий Кубок Геральдики. В турнірі брали участь 23 команди, в останню хвилину знялося Підлужжя, що послабило групу А. Широке було географічне представництво команд, з Тернопільської області – 3, це дві команди Трьох Валетів з с. Бонівка, Кременецького району та ФК Почаїв, Львівську область представляв Богун Броди, з м. Рівне команда Легіон, три команди з Млинівщини – Вікторія Смордва – Береги, Юність Смордва, Тайм Бокійма, Здолбунівський район – ФК Глинськ, Радивилівський – ФК Козин, Дубенський район – ФК Смига, ФК Мильча та 11 команд з м. Дубно.

Що стосується Джокера то традиційно виступали двома командами. Джокер – 2 комплектувався з ветеранів та резервістів. Здобули три перемоги в один м’яч, тобто у постійній боротьбі, повністю програли в/ч 5-1 та одна нічия, що дозволило вийти до ¼ фіналу з не самої складної групи. По жеребу попали на Геру та програючи 1-0 зуміли зрівняти рахунок і тільки після помилки захисників на останній хвилині програли. Джокер – 1 формувався на основі минулорічної команди, яка грала у фіналі, це Блажевич Володимир – капітан команди, Левінський Олег, Шатковський Юрій, Криницький Валерій (Куша), Тимчук Павло (Медик), Кубович Олександр (Мур) на воротах, Іващук Петро та на підсилення Приндета Віталій. Не дивлячись на хорошу комплектацію почали важко за перші дві гри всього одне очко, далі валідольна гра з Вікторією де Куша тільки в останні секунди забив переможний гол і завдяки Лісгоспу пройшли до наступної стадії. Далі чудова гра з в/ч та зовсім необов’язкова поразка від Гери, а фінал був так близько. Матч за третє місце з молодим амбіційним Колосом зіграли від оборони та використали свої шанси 3-1. Відмічаємо хорошу гру воротаря, багато в чому завдяки йому здобута перемога в чверть фіналі та кращого бомбардира команди, а напевно і всього турніру Криницького Валерія. також непоступливий характер всіх гравців. Вперше виграно третє місце, теж результат хоча сподівалися на більше.

Крім того 18.01.2015 року завершився 19 відкритийтрадиційний зимовий чемпіонат Здолбунівського району з міні-футболу пам’яті здолбунівського футбольного тренера Я.Гайдучика, який розпочався ще в 2014. Команда Дубнолісгосп брала участь в цьому цікавому турнірі та зайняла четверте місце, повторивши тим самим результат іншої Дубненської команди Гера на цьому турнірі кількарічної давності. Сподівалися на більше, хотілося бути призерами, але не пощастило останнього ігрового дня, коли у півфіналі програли тільки по серії пенальті. Команда провела 9 матчів, забила 36 голів, пропустила – 9. Атмосфера турніру була вцілому доброзичлива, у нашої команди навіть була своя група підтримки з місцевих, хоча приходили не на кожний матч, але вболівали палко, приємно що на півфінал приїхали і Дубенські вболівальники, шкода що не вдалося їх порадувати. Щодо організації то грали по досить цікавим правилам, щось середнє між великим та міні-футболом, великий м’яч, можна пас назад, при видаленні команда грає в меншості 3 хвилини, незалежно від того чи був забитий гол чи ні, тобто можна забити і три – чотири м’ячі поки суперник в меншості. Поле також нестандартних розмірів і гарька, в останній ігровий день грати було дуже важко бо поле було суцільним болотом, це звичайно мінус. Судівство вцілому задовільне, чекали гіршого. На матчах постійно досить багато глядачів, був навіть місцевий супер фан, старший чоловік, який постійно дивився майже всі матчі, а між матчами зігрівався в компаніях тої чи іншої команди, людина цікава, колишній вчитель української мови і дійсно знає багато про Здолбунівський футбол та про цей турнір зокрема. Також цікавим моментом була старша жінка яка на лавочках приторговувала гарячою кавою та чаєм, хоча коли попросити могла налити і ще дещо для зігріву. Нагородження було солідним, кубки, грамоти, медалі та дуже багато цікавих номінацій, зокремасамим екстравантнішим гравцем став наш Левицький Олег (Кєша), мабуть за свої постійні суперечки із суддями, здобули також приз за самий вдалий дебют та за четверте місце медальки і грамоту, до речі медальки з зворотної сторони підписані, вказано який рік та що за турнір і це правильно.