Глава 3. Сезон 2009 року фінал Кубку та легендарний бронзовий матч.

Глава 1. Спочатку було слово...

       Футбольна команда "Джокер" Дубно заснована взимку 2008 року. Ідея створення належить Кухлевському Володимиру - саме він вніс пропозицію об'єднати всіх дубенських футболістів, які роками грали за різні районні команди і створити свою міську команду, яка б захищала честь міста у чемпіонаті Дубенського району. Ідею підтримали ветерани дубенського футболу: Чорномаз Олег, Ксендзик Сергій та Хвилюк Валерій. В свій час ці люди принесли славу місцевому футболу. Виступаючи в чемпіонаті Рівненщини, вони були призерами, чемпіонами та володарями Кубка області. Добре пам'ятають, як суперники боялись і водночас поважали футбольні команди з міста Дубна. Та, нажаль, все це в минулому. На сьогодні наше славне місто забуте футбольним Богом. УДубно небуло футбольної команди, яка б гідно представляла його на обласних чемпіонатах. Але в нашому місті на той час була достатня кількість вболівальників, які хотіли бачити гарну гру та підтримувати своїх гравців. Тому і створили "Джокер", команду, яка захищає честь нашого міста на районному рівні.

Основними принципами команди "Джокер" стали:

1. Грають лише свої.

 Захищають честь рідного міста тільки дубенчани. Звісно хочеться перемагати у кожному матчі, але заради перемоги, іногородніх гравців запрошувати в команду не будуть. "Джокер" є патріотом і намагається грати своїми силами.

2. Гроші - то зло :)

 Жоден з футболістів команди не грає за гроші. Хочеш заробити - іди в інший футбольний клуб. Хочеш просто грати у футбол і отримувати від цього задоволення - грай у "Джокері".

Чому "Джокер"?

 Чому така незвична назва? Все просто. Джокер - це картярська гра, в яку полюбляють перекинутись гравці команди (Прем'єр ліги, першої та другої ліг і чемпіонатів області) у вільний від тренувань та ігор час. Як вони кажуть: "записати Джокер". В цій грі кожен бажає витягнути з колоди карт саме свій Джокер. Так само і в футболі, в команді грає 11 гравців. І хоч це не колода карт, а живі люди, кожен з гравців прагне стати саме тим Джокером, який принесе таку бажану та радісну перемогу на футбольному полі.

Глава 2. Перший крок і перше чемпіонство. Сезон 2008 року.

Історія офіційних  виступів розпочалась з  Кубку району де команда під назвою «Аматор» програла свій перший матч команді Підлужжя. Це був прототип сучасного Джокера. Матч проходив у Підлужжі та закінчився з рахунком 1 – 0.
Далі Джокер тріумфально дебютує в чемпіонаті Дубенського району. Команда стала чемпіоном не маючи жодної поразки і тільки дві нічиї з командою Рачина, яка посіла друге місце. Це найкращий показник за всі роки існування.Перший склад багато в чому відрізняється від нинішнього, спочатку грали навіть без тренера, але згодом першим тренером став Олег Чорномаз, капітаном одноголосно було вибрано  Володимира Кухлевського.Джокер, не дивлячись не те що тільки організувався, показував зіграність, характер та звичайно змістовну гру, що і стало складовими цього успіху.

       Новостворена команда мала проблеми як з формою, так із стадіоном, адже місцева влада не поспішала віддавати стадіон військового містечка Джокеру, ходили чутки щодо проведення всіх виїздних поєдинків, але було досягнуто компроміс та дубенчани побачили команду в місті. 

       Відразу зявилася група підтримки, було видно що люди зіскучились по футболу, тому матчі Джокера відвідувала значна кількість вболівальників.

Завершився сезон підкоренням суперкубка району. У непростому матчі проти традиційно сильного Підлужя була отримана вольова перемога 2-1, нажаль забігаючи на перед  скажемо, що решту матчів за суперкубок було програно.

Фінансова сторона була плачевною, щомісяця футболістам приходилося скидатися тоді ще по десять гривень, щоб мати чим добратися на виїзні ігри та заплатити суддям у домашніх, але не дивлячись  на все команда стала існувати і що б не казали тоді скептики вийшло що досить довго.

Глава 3. Сезон 2009 року фінал Кубку та легендарний бронзовий матч.

Розпочинаємо з участі в Кубку району. Перший етап змагань проходив у Сатиєві, де основним суперником була місцева команда. В основному складі грали Чорномаз Павло, Бурдяк Віктор, Коцюк Олег, Ляшук Сергій (Лящ) яких зараз в команді не має. Джокер здобувши всі перемоги, пробився до фінальної пульки, яка відбувалась на стадіоні ЛМЗ. Чотири команди по жеребкуванню визначили півфінальні пари. В першій команда Підлужжя розгромила Шепетин, в іншій зустрічі Джокер переміг команду Мирогощі 1-0( гол забив Блажевич Володимир). Фінал відбувся цьогож дня, нагадаємо це було 3 травня, тайми проходили по 25 хвилин. Склад команди, який вийшов на гру: воротар – Віктор Котнар, захист в центрі – Шатковський Юрій, Велесик Роман, зліва - Левчук Анатолій   ( Зідан), справа Сидорчук Андрій (Капєя), в півзахисті в центрі – Блажевич Володимир, Мартинюк Віталій (Сабада), справа – Ксендзик Сергій (Кєпа), зліва Чорномаз Павло, нападаючі Кухлевський Володимир, Бурдяк Віктор. Заміна Левинський Олег (Кєша). Ковальчук Олег (Колобок), Тимчук Павло (Медик), Чорномаз Олег. Матч спочатку складався досить непогано, Джокер повів у рахунку, Кухлевський відзначився на 27 хвилині. Ще ніколи команда не була такою близькою до завоювання цього титулу. Однак в другому таймі пропустили досить спірний гол ( був забитий рукою), через чотири хвилини другий, та третій в кінці матчу. 1-3. Цікаво, що за Підлужжя грав тоді Олександр Лопатенко, якийзгодом стане найкращим бомбардиром Джокера.

Чемпіонат 2009 року для команди Джокер Дубно був досить складним. Потрібно було доказувати, що титул чемпіона здобутий в першому ж для команди сезоні не був випадковістю, а боєздатна та амбіційна команда створена надовго. Повернулася грати на першість району команда Підлужжя, посилився на той час грошовитий Рачин, яким керував Василь Собчук і зібрав під свої знамена всіх дубенських футболістів, які грали з ним на другу лігу області. Ця формація дубенських гравців змінила не один клуб, це були і друголіговські обласні «Альт», ФК Дубно, далі це буде колосівська Плоска та дубенський друголіговий  «Спартак». Як завжди сильна команда Смиги та команда – відкриття чемпіонату Плоска ось хто тоді був основними суперниками Джокера. Грати було набагато важче ніж в минулому сезоні, тому що кожен суперник настроювався на нашу команду як на фаворитів, тому перше коло пройшло з постійними втратами очок. Спочатку нічия на своєму полі з Плоскою, де програючи по ходу матчу 2-0, таки зрівняли рахунок, поразка від Івання 3-4, яке тоді знаходилося в середині таблиці, нічиї з Мирогощою та Рачином і поразка від Підлужжя на своєму полі, такі резутати залишали тільки теоритичні шанси поборотися за перше місце. В другому колі після виїзних нічиїх з Плоскою та Іванням і поразки від Рачина стало зрозумілим, що Джокер цього сезону буде боротися тільки за бронзу. Доля третього місця вирішувалася в останньому турі. Тоді Джокер поїхав до Смиги, де у разі перемоги здобував третє місце, у разі нічиєї третіми були б Плоска, а вразі поразки - Смига.

Настрій був бойовий, так, як за тур до цього змогли перемогти Підлужжя на виїзді з рахунком 2-1, яке вже достроково до цього матчу стало чемпіоном. Склад на матч тоді був таким: воротар – Федорчук (Павук), в захисті: справа – Шатковський Юрій, зліва - Середа Владислав ( Левчук Анатолій (Зідан)), в центрі - Сидорчук Андрій ( Капєя), Ксендзик Сергій (Кєпа) ( Чорномаз Олег), півзахист: справа - Чорномаз Павло, зліва - Левінський Олег (Кєша), (Хвилюк Валерій), в центрі - Блажевич Володимир, Ковальчук Олег( Хвилюк Олександр, Тимчук Павло), в нападі: Лопатенко Олександр, Кухлевський Володимир. Початок матчу був за господарями і саме вони відкрили рахунок в матчі, забивши гол з пенальті, згодом Колобок зрівнює рахунок, а ще згодом Лопатенко виводить Джокер вперед, ось здавалося і бронза, але матч почав складатися зовсім не так, як хотілося, Смига зрівняла рахунок, забивши з дальньої відстані, як кажуть за шиворот нашому воротареві. Далі спірний пенальті виводить господарів вперед. До кінця матчу лишається зовсім небагато, атаки Джокера стають постійними, йде штурм воріт і нарешті в штрафному збивають Лопатенка, пенальті досить спірний, але суддя показав вже дві пенальті у ворота гостей, одне з яких також сумнівне, тому діватись було нікуди і призначається одинадцятиметровий, який реалізував Чорномаз Павло. За п’ять хвилин до кінця матчу третіми в чемпіонаті стали футболісти Плоски, які другий тайм перебували на стадіоні в Смизі. Та розв’язка наступила в самому кінці матчу, коли капітан команди   Володимир Кухлевський отримав м’яч в штрафній та одним рухом забрав двох захисників, потім чомусь знов забрав м’яч під себе, напевно не в одного вболівальника Джокера дивлячись на це ойкнуло серце, і нарешті удар та гол. Гол який приніс команді перемогу в матчі та бронзу в чемпіонаті. Радість вболівальників та гравців була несамовита. Найемоційніше переживав цю подію адміністратор команди Ігор Шатковський, здавалося що його зараз розірве від щастя. В хвилини що залишились Смига по інерції пішла вперед, та кураж спійманий Джокером вже було не зупинити. Фінальний свисток і всі полетіли обіймати капітана і справжнього джокера команди того дня Володимира Кухлевського та решту гравців команди.

Так і було започатковано традицію після чемпіонського сезону команда завжди ставала третьою.

Кілька слів про форму.

Розмови про придбання нової форми почалися вже з наступного сезону 2009 року і тоді остаточно було вирішено, що кольори клубу будуть саме червоно – чорні. Замовлялися комплекти в м. Рівному, а займався цим тренер команди Олег Чорномаз. З гравцями було погоджено кінцевий варіант та кожен зміг собі вибрати номер, під яким хотів грати, часом вибір був досить оригінальним, так Ковальчук Павло обрав собі номер 69, Коритнюк Дмитро – 90, адміністратору команди дістався 1, а запасна футболка була під номером 50. Тоді також була розроблена і емблема Джокера. Номери, емблему та написи на футболках зробила ПП Геральдика, яка стала незмінним партнером нашої команди. Перший матч в нових червоно – чорних футболках було зіграно проти Верби та була отримана переконлива перемога 8-0, в подальшому в цій формі буде виграно не один трофей.