Прослуховування екскурсії як вид контролю за якістю проведення екскурсії.

Прослуховування екскурсії - це перевірка роботи екскурсовода на маршруті. У процесі прослуховування відбувається аналіз якості проведення екскурсії.Результати прослуховування вносять у документ, який називається „картка прослуховування екскурсії (екскурсовода)".Прослуховування буває цільовим або фрагментарним. Фрагментарне прослуховування відбувається на окремих відрізках маршрутів, біля конкретних об'єктів тощо.Цільове прослуховування передбачає, наприклад, включення до змісту екскурсії нового матеріалу, перевірку в екскурсовода знань фактичного матеріалу, аналіз методики проведення, узагальнення досвіду роботи екскурсовода тощо. Узагальнення досвіду може мати різноманітний характер: вивчення досвіду роботи екскурсовода з дитячого аудиторією, відпочиваючими в оздоровницях, працівниками наукових установ; вивчення методики використання екскурсоводом першоджерел в екскурсії тощо.Прослуховуючий має володіти вмінням прослухати екскурсію і написати об'єктивний відгук. Прослуховуючий повинен добре знати не тільки тему екскурсії, яку він буде аналізувати, але й методику проведення екскурсії.Він повинен бути висококваліфікованим екскурсоводом, методистом. Основні вимоги для прослуховуючого: професійні навички володіння матеріалом, темою екскурсії, увага до екскурсовода. Свої зауваження він повинен обґрунтувати за допомогою аналізу, об'єктивного розбору. З метою допомоги екскурсоводу прослуховуючий має порадити йому, яку прочитати додаткову літературу, з якими новими матеріалами необхідно ознайомитися; поділитися своїм досвідом проведення екскурсії.Перед прослуховуванням не рекомендується робити зауваження екскурсоводу. Краще його заспокоїти, налаштувати на успішне проведення екскурсіїПрослуховуючому краще обрати собі місце в автобусі - серед екскурсантів, але не попереду, щоб не хвилювати екскурсовода.Потрібно фіксувати, як розкривалися питання і підтеми екскурсії, чи правильно були зроблені логічні переходи між ними, за допомогою яких методичних прийомів здійснювались розповідь і показ екскурсійних об'єктів. Необхідно звернути увагу на контакт екскурсовода з екскурсантами, манеру його поведінки, найбільш вдалі методичні прийоми, володіння матеріалом, культуру мови, використання наочних матеріалів тощо.Не рекомендується робити зауваження під час проведення екскурсії. Після екскурсії потрібно домовитися з екскурсоводом про розбір проведеної екскурсії

.99. Основні критерії оцінки екскурсії. Основними питаннями, на які слід звернути увагу при організації прослуховування, є зміст екскурсії, методика і техніка її проведення. При оцінці змісту екскурсії слід врахувати доступність, об'єктивність, науковість, нерозривний зв'язок з життям, практикою тощо. Якщо говорити про науковість екскурсії, то "будь-який факт, будь-яка деталь, будь-яке судження повинні бути суворо обґрунтовані і ретельно перевірені; вони повинні неодмінно відповідати останнім досягненням наукової критичної думки". Науковість тісно пов'язана з об'єктивністю і достовірністю, що надає екскурсії переконливість. Правдивість у викладі матеріалу - це висвітлення подій у всій їх складності, розгляд явищ у їх розвитку. В екскурсії недопустимі чутки, сумнівні сенсації тощо. Правдивість передбачає повну достовірну інформацію, яку подає екскурсовод, об'єктивні оцінки та характеристики.
При аналізі екскурсії необхідно враховувати, наскільки логічно побудована екскурсія, чи немає в неї протиріч, наскільки вміло відібрані матеріал, факти та цифри. Необхідно визначити переконливість самого екскурсовода, тому що він виступає і в ролі вихователя. Ефективність екскурсії залежить від новизни змісту. Тому необхідно включати матеріали мало або зовсім невідомі екскурсантам. Допомогу в цьому надають першоджерела, архівні документи, матеріали фондів і запасників музеїв тощо. Важливо відмітити логічність вигляду, завдяки чому звучать чіткіше підтеми, питання екскурсії, аргументація; точне застосування різних термінів, понять, послідовність викладу матеріалу. Важливо також відмітити й переконливість екскурсії, що досягається правдивістю і глибиною змісту, доказовістю, наявністю яскравих фактів, посиланням на авторитетні джерела. Від методики проведення екскурсії залежить, як екскурсанти побачать і запам'ятають об'єкти екскурсії. Методика проведення екскурсії передбачає передусім професійну майстерність екскурсовода, наскільки він цікаво, зрозуміло і неупереджено зміг викласти матеріал.
100. Рецензування методичної документації
Підвищенню якості методичної документації сприяє рецензування контрольних та індивідуальних текстів, технологічних карт екскурсії. До рецензування залучаються спеціалісти відповідних галузей знань. Так, для рецензування контрольного тексту за історичною тематикою - історики-краєзнавці, воєнні історики, етнографи тощо; за природничою тематикою - біологи, географи. Рецензенти - це викладачі вузів, наукові співробітники інститутів відповідного профілю, музейні та архівні працівники, члени методичної ради. До рецензування методичної документації {технологічної карти, контрольного та індивідуальних текстів екскурсії) обов'язково залучаються кваліфіковані спеціалісти екскурсійно-методичних служб. Рецензія є найбільш докладна і серйозна форма аналізу екскурсії. Зазвичай її розмір складає 4-5 аркушів друкованого тексту. Рецензія спеціаліста відповідного профілю має бути підписаної її автором і завіреною печаткою установи, представником якої є автор рецензії. Рецензії разом з методичною документацією екскурсії зберігаються в методкабінеті.
101.Методика розбору екскурсї.
При обговоренні екскурсії необхідно, насамперед, виділити моменти, найбільш вдалі за змістом, методикою і технікою проведення. Необхідно відзначити у роботі екскурсовода нове, цікаве, тобто позитивні моменти. Необхідно відмітити науково-пізнавальний рівень екскурсії (актуальність теми, джерела, на яких вони побудована, об'єктивність, науковий рівень), чи правильно використані новітні дані, історичні події і факти. Необхідно відзначити, чи відповідає проведена екскурсія вимогам технологічної карти і чи обґрунтовані відступи від неї, дати оцінку структури самої екскурсії, основних її частин: вступу, основної частини,заключномуслову.
Розглядаючи методику проведення, відзначити, як поєднується показ з розповіддю, яке співвідношення загального і локального матеріалу, наскільки вдалі логічні переходи від однієї підтеми до іншої і узагальнення по підтемах, як використані методичні прийоми показу і розповіді, чи відповідає матеріал, що викладається, контрольному тексту екскурсії; як використовується "портфель екскурсовода". Необхідно також звернути увагу на культуру мови екскурсовода (загальна характеристика мовлення, ясність пояснень, точність формулювань, доступність, стислість, жвавість та образність мови, особисті стилістичні прийоми використання жесту в екскурсіях.
Важливим моментом є й контакт екскурсовода з групою, вміння зацікавити екскурсантів, донести знання, активізувати увагу екскурсантів, створити необхідну обстановку для сприйняття екскурсійного матеріалу. Необхідно також відзначити, як екскурсовод відповів на питання екскурсантів, наскільки відповіді були правильними, чіткими, чи мали відношення до теми або ні.
Аналізуючи екскурсію, потрібно зупинитися й на недоліках. Загальними недоліками можуть бути такі: не було розкрито повністю тему екскурсії, відсутні вступ до теми екскурсії, нечітко," сформульовані підтеми, недостатність об'єктів показу або їх невиразність, поганий показ екскурсійних об'єктів, відсутність висновків, відрив розповіді від показу тощо. Одним з недоліків є й невдалий вибір місця для зупинок, або невмілий показ об'єктів по ходу руху автобуса. Можуть допускатися неточні дати, цифри, цитати, фактичні помилки, неправильний наголос у словах, захоплення історичними довідками. Бесіда повинна закінчуватися висновками, що витікають з прослуховування. У висновках відмічаються: характерні позитивні якості і недоліки екскурсії в їх узагальненому вигляді, можливість подальшого залучення екскурсовода до проведення екскурсії на прослухану тему без додаткової його підготовки або вимоги перевірки цієї підготовки.
102. Як здійснюється проектування послуги екскурсія?
Проектування послуги екскурсії здійснюється в такій послідовності: 1) встановлення нормованих характеристик послуги; 2) встановлення технології процесу обслуговування туристів; 3) розробка технологічної документації; 4) визначення методів контролю якості; 5) аналіз проекту; 6) представлення проекту на затвердження. Для кожної характеристики послуги повинні бути зазначені прийнятні для споживача і виконавця значення. Конкретні характеристики послуги повинні бути не нижчими від вимог державного стандарту на відповідний вид послуги. Проект повинен містити конкретні вимоги щодо забезпечення безпеки, мінімізації ризиків для споживачів послуги та їхнього майна, обслуговуючого персоналу та навколишнього середовища.
Аналіз проекту є завершальним етапом проектування і має на меті підтвердити, що:
- характеристики проектованої послуги забезпечують безпеку життя і здоров'я туристів, а також охорону навколишнього середовища;
- вимоги до процесів обслуговування туристів відповідають проектованим характеристиками послуг;
- методи контролю якості забезпечують об'єктивну оцінку проектованої послуги.
103. Які визначення передбачає проектування послуги екскурсія?
Міждержавним стандартом ДЕСТ 28681.1-95. “Туристично-екскурсійне обслуговування. Туристичні послуги. Загальні вимоги”, пунктом 5.8.3. визначено, що “проектування послуги “екскурсія” передбачає визначення:
-тематичної спрямованості; -об’єктів огляду; -тривалості екскурсії; -обсягу інформації; -форми пересування за маршрутом екскурсії; -результатів соціологічного вивчення пропозицій екскурсантів щодо умов обслуговування [Міждержавний стандарт ДЕСТ 28681.1-95. “Туристично-екскурсійне обслуговування. Туристичні послуги. Загальні вимоги”.].
Виходячи з цих вимог, кожний екскурсовод повинен дбати про науковість, наочність та глибину змісту екскурсії. Ефективність екскурсії значною мірою залежить від вміння екскурсовода образно, дохідливо та переконливо викласти матеріал слухачам, а отже, від володіння технологією та методикою її підготовки та проведення.
104. Дайте характеристику технологічних документів які є результатом проектування послуги екскурсія.
- технологічна карта екскурсії - технологічний документ, який визначає логічну послідовність огляду визначних об'єктів на маршруті. У технологічній карті викладають вимоги екскурсійної методики щодо побудови екскурсії, дають рекомендації з методики її проведення. У технологічній карті визначені тема, мета і завдання екскурсії, її маршрут, перераховані об’єкти показу, сформульовані підтеми та основні питання, вказані загальна тривалість екскурсії та час, відведений на кожну з її частин, методичні прийоми показу і розповіді та послідовність іх застосування.
- контрольний текстекскурсії - технологічний документ, який включає науковий, актуалізований зміст інформації, яка надається екскурсантам. На основі контрольного тексту екскурсовод складає індивідуальний текст, який відображає особливості і можливості екскурсовода і такий, що відповідає інтересам конкретних екскурсантів. Вимоги до тексту: стислість, чіткість формулювань, необхідну кількість фактичного матеріалу, наявність інформації з теми, повне розкриття теми, літературну мову.
Текст екскурсії складається творчою групою при розробці нової теми і виконує контрольні функції. Це означає, що кожен екскурсовод повинен будувати свою розповідь з урахуванням вимог даного тексту.
- матеріали "портфелю екскурсовода" - комплекту інформаційних матеріалів. У «портфель екскурсовода» включаються фотографії, географічні карти, схеми, креслення, малюнки, зразки продукції і на т.д. Такі «портфелі» створюються, зазвичай, з кожної темі. Вони є постійним супутником екскурсовода.
- схема траси маршруту транспортної екскурсії. Схему траси маршруту слід оформити згідно з вимогами Міждержавного стандарту. Розшифрування схеми маршруту: -перелік географічних точок слідування транспортного маршруту; -перелік зупинок; -визначення місць початку екскурсії. Схема траси маршруту транспортної екскурсії обов’язково затверджується керівником туристичної організацій та погоджується з Державною автоінспекцією, чим остання підтверджує проїзд автобусу та дозвіл для зупинок та виходів групи до об’єктів.
105. Зміст і складові частини техніки проведення екскурсії. Застосування вмінь і навиків.
Техніка проведення екскурсії включає низку питань, які стосуються поведінки екскурсовода та групи під час проведення екскурсії, динаміки екскурсійного руху, розташування групи біля об’єктів, організації екскурсійного часу, вирішення побутових питань тощо. З правилами поведінки під час екскурсії екскурсовод знайомить групу під час вступу, наголошуючи на специфічних моментах для даної екскурсії. При проведенні екскурсії в людних місцях, екскурсовод просить групу триматися разом, щоб не загубитися; попереджає про правила безпеки при проведенні автобусної екскурсії; повідомляє про правила поведінки на меморіальних чи культових об’єктах. Особливу увагу слід приділити безпеці екскурсантів під час екскурсії. На пішохідній екскурсії екскурсовод тримається попереду групи, задаючи темп руху — достатньо повільний. Розповідь біля об’єкта екскурсовод починає, коли всі туристи групи зібралися. Рух екскурсійного автобуса теж може бути швидким, уповільненим, із зупинками, без виходу або з виходом екскурсантів з автобуса, про що екскурсовод заздалегідь повідомляє. При зупинці без виходу екскурсовод встає зі свого місця й веде розповідь, повернувшись обличчям до екскурсантів. При зупинці з виходом він повідомляє екскурсантам тривалість перебування на об’єкті та час повернення до автобуса. Під час екскурсії слід передбачити можливість придбання екскурсантами сувенірів, напоїв, відвідання туалету тощо.. У будь-якому разі екскурсовод зобов’язаний дотримуватись часу, відведеного на показ об’єктів та екскурсію в цілому.
Біля об’єкта екскурсовод розташовує групу таким чином, щоб забезпечити найкращий огляд — напівколом, обличчями до об’єкта. Екскурсовод повинен уміти користуватись мікрофоном, щоб забезпечити гармонійне звучання розповіді. Навіть при великій інформативності в екскурсії слід залишати час для відповідей на питання. Мистецтво красномовства, передбачає вміння правильно побудувати екскурсійний матеріал, дохідливо й переконливо донести його до слухачів, користуючись вербальними й невербальними засобами мовлення. Культура мови визначається багатством лексичного запасу; правильним використанням наголосу, граматичних конструкцій; правильним вибором стилю; гарною вимовою; художньою образністю . Екскурсовод повинен добре знати весь матеріал з теми екскурсії, бути ерудованим, щоб відповідати практично на всі запитання екскурсантів. Невербальні засоби мовлення значать в екскурсії не менше ніж уміле користування мовним матеріалом. Тобто мову слід «пристосувати до слуху» за допомогою правильного вибору темпу й ритму, інтонації та тону мовлення, тембру голосу, вмілої дикції та виваженого застосування логічної й психологічної пауз Велике значення мають також зорові елементи мовлення: жести, міміка, поза екскурсовода. Слід згадати й про зовнішній вигляд екскурсовода — акуратний, естетичний, приємний, але достатньо стриманий. Щоб зацікавити слухачів темою екскурсії екскурсовод повинен ураховувати тип екскурсійної групи.
106. Використання екскурсоводом методичних прийомів розповіді і показу.
Прийом попереднього огляду. Екскурсовод коротким вступним словом орієнтує екскурсантів на що слід звернути увагу під час спостереження експозиції, які якості та конкретні особливості тут рекомендується виявити. Прийом зорової реконструкції (відтворення). Словесний опис відтворює для екскурсантів первісний вигляд музейного предмета, історичної споруди, пов’язаної з ними історичної події тощо. Екскурсовод ніби переносить слухачів у час і середовище, де відбувалися події. Прийом зорового монтажу – показ фотографій, креслень, малюнків тощо – можна використовувати під час застосування прийому реконструкції. Прийом локалізації подій дає можливість сконцентрувати увагу учасників екскурсії у заданих межах, скерувати їхні погляди на конкретний експонат. Прийом абстрагування зосереджує увагу екскурсантів на тих ознаках експоната, які є важливими для розкриття теми. Абстрагування допомагає учасникам екскурсії «не бачити» того, що не має відношення до екскурсії. Прийом зорового порівняння побудований на співставленні різних предметів або частин одного експоната з іншим. При цьому порівнюються як схожі, так і різні за своїм зовнішнім виглядом експонати. Одне з головних завдань прийому – виявити характерні риси, особливості, показати унікальність та неповторність експоната. Прийом зорової аналогії побудований на порівнянні певного експоната зі світлиною чи малюнком іншого аналогічного об’єкта або об’єкта, що спостерігався екскурсантами раніше, тобто порівнюються дві схожі будівлі, монументи, рослини тощо. Завдання екскурсовода – залучити учасників екскурсії до активного пошуку аналогії, викликати в пам’яті уявлення про зовнішній вигляд аналогічного об’єкта. Прийом переключення уяви. Після ознайомлення з певним експонатом учасники екскурсії за пропозицією екскурсовода переносять свій погляд на інший об’єкт. Контраст збагачує враженнями.
Методичні прийоми розповідіЗавдання методичних прийомів розповіді – донести факти, приклади, події так, щоб учасники екскурсії отримали образне уявлення про те, як це було. Прийом екскурсійної довідки використовується в поєднанні з прийомом зорової реконструкції, локалізації, абстрагування. Екскурсовод повідомляє короткі дані про експонат. Екскурсійна довідка – це стисла характеристика експоната, лаконічний виклад фактів. Прийом опису – виклад характерних рис, прикмет, особливостей зовнішнього вигляду експоната у визначеній послідовності. Для опису характерні точність і конкретність. Опис історичних подій дає змогу учасникам екскурсії уявити, як це було. Прийом характеристики побудований на визначенні характерних властивостей та якостей предмета, явища, людини. При його використанні оцінюються якісні сторони об’єкта, такі як пізнавальна цінність, художні переваги, оригінальність авторського рішення, виразність, стан збереження тощо. Прийом пояснення.  Це форма викладу матеріалу, коли в розповіді окрім довідки про історичну подію розкривається сутність і причини, що її викликали. Прийом коментування широко використовується при показі експозицій музеїв і виставок як пояснення до експонатів. Прийом цитування в екскурсії використовується, щоб викликати у свідомості екскурсантів зоровий образ. У тексті екскурсії цитатами є уривки з художніх творів. Цитування ефективне в тих випадках, коли необхідно відтворити картини життя в далекі часи, побут та діяльність наших предків. Прийом запитань – відповідей використовується екскурсоводом для активізації екскурсантів. Прийом новизни матеріалу. Сутність прийому полягає в тому, що в екскурсію вводиться нова, невідома раніше інформація, факти, приклади. Прийом завдань. Мета прийому – зацікавити екскурсантів, змусити їх замислитися, активізувати свою розумову діяльність, збудити уяву. Відповідь екскурсовод дає згодом, ніби підсумовуючи думки учасників екскурсії. Прийом діалогізації реалізується за допомогою запитань або запитань – відповідей до учасників екскурсії, на які вони повинні реагувати відповідними думками та висловами. Прийом літературного монтажу дає можливість відтворити динаміку певних подій. Екскурсовод будує свою розповідь на наборі уривків з різних літературних творів, документальних матеріалів тощо. Прийом художньої оповіді дає змогу досягти високого ступеню емоційності розповіді. При його застосуванні зміст екскурсії яскравіше сприймається і краще запам’ятовується. Прийом співучасті. Користуючись прийомом, екскурсовод робить учасників екскурсії дійовими особами ситуації. Прийом персоніфікації. Образна розповідь про життя людей або окремої людини (письменника, державного, громадського діяча, воєначальника тощо), переказ окремих епізодів з їхньої біографії викликає у слухачів жвавий інтерес. Прийом проблемної ситуації допомагає активізувати учасників екскурсії. Постановка проблеми підштовхує їх до роздумів, викликає бажання розібратися в питанні, захоплює розкриттям зв’язків між об’єктами і закономірностей в явищах. Прийом індукції застосовується, коли необхідно здійснити перехід від окремих одиничних випадків і фактів до загальної картини, загальних висновків. Прийом дедукції використовують як спосіб міркування при переході від загального до окремого.
107. Засвоєння практичних навиків використання “портфеля екскурсовода” під час проведення екскурсії.
«Портфель екскурсовода » - умовне найменування комплекту наочних посібників, використовуваних в ході проведення екскурсії. Ці посібники зазвичай поміщаються в папці або невеликому портфелі.
У «портфель екскурсовода» включаються фотографії, географічні карти, схеми, креслення, малюнки, зразки продукції і т.д. Такі «портфелі» створюються, як правило, по кожній темі. Наочні посібники «портфеля екскурсовода» повинні бути зручні для використання. Кількість їх не повинно бути велике, так як в цьому випадку посібники будуть відволікати екскурсантів від огляду справжніх об'єктів, розсіювати їх увагу. Об'єктами показу в екскурсії можуть виступати не тільки збережені на даний момент часу будівлі, але і ті які вже зруйнувалися і втратили свій первісний вигляд. Відтворення таких об'єктів проводитиметься з використанням спеціальних методичних прийомів, а також за допомогою «портфеля екскурсовода». Значення «Портфеля екскурсовода» зводиться до того, щоб відновити відсутні ланки при показі, дати зорове уявлення про об'єкт. Засвоєння практичних навичок дозволяє екскурсоводу використовувати не тільки все різноманіття прийомів показу і розповіді, але і різні варіанти майже кожного методичного прийому.Техніка використання "портфеля екскурсовода". Вміст "портфеля екскурсовода", його значення і роль у використанні методичних прийомів показу має відношення до методики підготовки і проведення екскурсії. Кожен експонат – фотографія, малюнок, репродукція картини, портрета, креслення, копія документа – має свій порядковий номер. Це визначає послідовність демонстрації даного експоната екскурсантам [7]. Експонат може бути показаний екскурсоводом з його робочого місця, переданий до рук екскурсантів по рядах для докладнішого ознайомлення. Іноді відповідно до методичної розробки екскурсовод організує програвання магнітофонних і відеозаписів. Важливо наперед перевірити справність апаратури, наявність необхідних записів, забезпечити чутність для всіх учасників екскурсії. Екскурсовод повинен уміти користуватися цією апаратурою. Під час проведення екскурсій використовуються елементи ритуалу (церемоніалу, виробленого народними звичаями). Екскурсанти в місцях поховань і меморіалів шанують пам'ять загиблих хвилиною мовчання, присутні при зміні почесної варти, беруть участь в ходах і мітингах, прослуховують траурні мелодії. Перед початком екскурсії екскурсовод про все повідомляє, підкреслюючи значення дотримання ритуалу при відвідинах історичних подій.
108. Складові підготовки контрольного пакету екскурсії.
Розробка контрольного пакета екскурсій. Комплектування портфеля екскурсовода.
Одне із завдань «портфеля екскурсовода» полягає в тому, щоб відновити відсутні ланки при показі. У екскурсіях нерідко виходить так, що не всі об'єкти, необхідні для розкриття теми, збереглися. Іноді виникає необхідність дати уявлення про первісному вигляді того місця, на якому було побудовано оглядають будівлю (житловий мікрорайон). З цією метою використовуються, наприклад, фотографії села або пустиря, панорами будівництва підприємства, житлового масиву. Може також виникнути задача показати, що на оглядають місце буде в найближчому майбутньому. У цьому випадку екскурсантам демонструються проекти будинків, споруд, пам'ятників. У екскурсіях буває необхідність показати фотографії людей, які мають відношення до цього об'єкта або подіям, пов'язаним з ним. Більш переконливою екскурсію робить демонстрація копій справжніх документів, рукописів, літературних творів, про які розповідає екскурсовод. І ще одне важливе завдання наочних посібників на екскурсії - дати зорове. уявлення про об'єкт (рослинах, мінералах, механізмах шляхом показу справжніх зразків або їх фотографій, макетів, муляжів).
Зміст «портфеля екскурсовода»
У «портфель екскурсовода» включаються фотографії, географічні карти, схеми, креслення, малюнки, зразки продукції і т.д. Такі «портфелі» створюються, як правило, по кожній темі. Вони є постійним супутником екскурсовода і допомагають зробити будь-яку подорож в минуле і сьогодення більш захоплюючим і корисним. Зміст «портфеля» диктується темою екскурсії. Наочні посібники «портфеля екскурсовода» повинні бути зручні для використання. Кількість їх не повинно бути велике, так як в цьому випадку посібники будуть відволікати екскурсантів від огляду справжніх об'єктів, розсіювати їх увагу. Учасники творчої групи, готуючи нову екскурсію, відбирають з наявних в їх розпорядженні наочних матеріалів найбільш виразні, здатні надати допомогу екскурсоводу у висвітленні теми. Методику демонстрації наочних посібників перевіряють на маршруті. Потім рекомендації з використання матеріалів «портфеля» включають в методичну розробку. До кожного експоната, включеному в «портфель», прикладається листок з поясненнями або довідковим матеріалом. Перелік наочних матеріалів певної теми, включених в «портфель екскурсовода», повинен уточнюватися протягом всієї розробки нової екскурсійної теми. Велику допомогу в підборі наочних матеріалів для «портфеля» екскурсійним організаціям надають музеї, виставки, архіви.
109. Етапи підготовки нової екскурсії.
Підготовка нової екскурсії проходить три основних щаблі:
- Попередня робота - підбор матеріалів для майбутньої екскурсії, їхнє вивчення (тобто процес нагромадження знань по даній темі, визначення мети й завдань екскурсії). Одночасно із цим відбувається відбір об'єктів, на яких буде побудована екскурсія.
- Безпосередня розробка самої екскурсії містить у собі: складання екскурсійного маршруту; обробку фактичного матеріалу; роботу над змістом екскурсії, її основною частиною, що складається з декількох основних питань; написання контрольного тексту; роботу над методикою проведення екскурсії; вибір найбільш ефективних методичних прийомів показу й розповіді під час проведення екскурсії; підготовку методичної розробки нової екскурсії; написання екскурсоводами індивідуальних текстів.
- Заключний щабель - прийом (захист) екскурсії на маршруті. Твердження нової екскурсії керівником екскурсійної установи, допуск екскурсоводів, що захистили свою тему, до роботи на маршруті. У найпростішому виді схема всіх екскурсій, незалежно від теми, виду й форми проведення, однакова: вступ, основна частина, висновок.
110.Проектування послуги екскурсія.
Проектування послуги екскурсії здійснюється в такій послідовності: 1) встановлення нормованих характеристик послуги; 2) встановлення технології процесу обслуговування туристів; 3) розробка технологічної документації; 4) визначення методів контролю якості; 5) аналіз проекту; 6) представлення проекту на затвердження. Для кожної характеристики послуги повинні бути зазначені прийнятні для споживача і виконавця значення. Конкретні характеристики послуги повинні бути не нижчими від вимог державного стандарту на відповідний вид послуги. Проект повинен містити конкретні вимоги щодо забезпечення безпеки, мінімізації ризиків для споживачів послуги та їхнього майна, обслуговуючого персоналу та навколишнього середовища.
Аналіз проекту є завершальним етапом проектування і має на меті підтвердити, що:
- характеристики проектованої послуги забезпечують безпеку життя і здоров'я туристів, а також охорону навколишнього середовища;
- вимоги до процесів обслуговування туристів відповідають проектованим характеристиками послуг;
- методи контролю якості забезпечують об'єктивну оцінку проектованої послуги.
111. Які визначення передбачає проектування послуги екскурсія. Дайте їх характеристику.
Міждержавним стандартом ДЕСТ 28681.1-95. “Туристично-екскурсійне обслуговування. Туристичні послуги. Загальні вимоги”, пунктом 5.8.3. визначено, що “проектування послуги “екскурсія” передбачає визначення:
-тематичної спрямованості; -об’єктів огляду; -тривалості екскурсії; -обсягу інформації; -форми пересування за маршрутом екскурсії; -результатів соціологічного вивчення пропозицій екскурсантів щодо умов обслуговування [Міждержавний стандарт ДЕСТ 28681.1-95. “Туристично-екскурсійне обслуговування. Туристичні послуги. Загальні вимоги”.]. Виходячи з цих вимог, кожний екскурсовод повинен дбати про науковість, наочність та глибину змісту екскурсії. Ефективність екскурсії значною мірою залежить від вміння екскурсовода образно, дохідливо та переконливо викласти матеріал слухачам, а отже, від володіння технологією та методикою її підготовки та проведення.
112. Дайте характеристику технологічних документів які є результатом проектування послуги екскурсія.
- технологічна карта екскурсії - технологічний документ, який визначає логічну послідовність огляду визначних об'єктів на маршруті. У технологічній карті викладають вимоги екскурсійної методики щодо побудови екскурсії, дають рекомендації з методики її проведення. У технологічній карті визначені тема, мета і завдання екскурсії, її маршрут, перераховані об’єкти показу, сформульовані підтеми та основні питання, вказані загальна тривалість екскурсії та час, відведений на кожну з її частин, методичні прийоми показу і розповіді та послідовність іх застосування.
- контрольний текстекскурсії - технологічний документ, який включає науковий, актуалізований зміст інформації, яка надається екскурсантам. На основі контрольного тексту екскурсовод складає індивідуальний текст, який відображає особливості і можливості екскурсовода і такий, що відповідає інтересам конкретних екскурсантів. Вимоги до тексту: стислість, чіткість формулювань, необхідну кількість фактичного матеріалу, наявність інформації з теми, повне розкриття теми, літературну мову.
Текст екскурсії складається творчою групою при розробці нової теми і виконує контрольні функції. Це означає, що кожен екскурсовод повинен будувати свою розповідь з урахуванням вимог даного тексту.
- матеріали "портфелю екскурсовода" - комплекту інформаційних матеріалів. У «портфель екскурсовода» включаються фотографії, географічні карти, схеми, креслення, малюнки, зразки продукції і на т.д. Такі «портфелі» створюються, зазвичай, з кожної темі. Вони є постійним супутником екскурсовода.
- схема траси маршруту транспортної екскурсії. Схему траси маршруту слід оформити згідно з вимогами Міждержавного стандарту. Розшифрування схеми маршруту: -перелік географічних точок слідування транспортного маршруту; -перелік зупинок; -визначення місць початку екскурсії. Схема траси маршруту транспортної екскурсії обов’язково затверджується керівником туристичної організацій та погоджується з Державною автоінспекцією, чим остання підтверджує проїзд автобусу та дозвіл для зупинок та виходів групи до об’єктів.
113. Показ – його зміст і особливості використання методичних прийомів показу.
Показ - процес реалізації принципу наочності, наочний спосіб ознайомлення з екскурсійними об'єктом або декількома об'єктами одночасно.
Показ на екскурсіях - багатоплановий процес вилучення зорової інформації з об'єктів, процесів, під час, якого дії екскурсантів виробляються в певній послідовності, з конкретною метою.
Методичні прийоми показу
Прийом попереднього огляду. Цей прийом використовується в той момент, коли екскурсанти знаходяться на місці розташування пам'ятника.
Прийом панорамного показу дає можливість екскурсантам спостерігати вид місцевості. Для панорамного показу можуть бути використані вежі, дзвіниці, кріпосні стіни, мости і інші високі точки, звідки відкривається панорама міста, поля битви, долини, річки.
Прийом зорової реконструкції. Сутність цього прийому полягає в тому, що словесним шляхом відновлюється первісний вигляд історичної будівлі.
Прийом локалізації подій. Цей прийом дає можливість обмежити увагу учасників екскурсії відомими рамками, прикувати їх погляди в даній конкретній території саме до того місця, де сталася подія.
Прийом абстрагування являє собою уявний процес виділення з цілого яких-небудь частин з метою подальшого глибокого спостереження. Прийом абстрагування побудований на спостереженні.
Прийом зорового порівняння. Даний прийом побудований на зоровому зіставленні різних предметів або частин одного об'єкту з іншим, що знаходяться перед очима екскурсантів.
Прийом інтеграції побудовано на поєднанні окремих частин спостережуваного об'єкта в єдине ціле. Дія методичного прийому інтеграції в екскурсії пов'язано з методом синтезу - з'єднання окремих частин, деталей, узагальнення розірваних фактів в єдине ціле.
Прийом зорової аналогії побудований на порівнянні:
- Даного об'єкта з фотографією або малюнком іншого аналогічного об'єкту
- Спостережуваного об'єкту з тими об'єктами, які екскурсанти спостерігали раніше.
Механізм дії цього прийому полягає в тому, що екскурсовод ставить перед екскурсантами два об'єкти, причому, тільки один з них знаходиться перед очима.
Прийом перемикання уваги. Після спостереження об'єкта екскурсанти за пропозицією екскурсовода переносять свій погляд на інший об'єкт. Наявність контрасту збагачує новими враженнями. Порівняння об'єктів дозволяє краще зрозуміти спочатку спостережуваний об'єкт.
114. Використання різних форм і методичних прийомів розповіді.
Прийоми розповіді можна розділити на дві великі групи. Перша група об'єднує прийоми, пов'язані з формою розповіді (довідка, опис, репортаж, цитування). Прийоми цієї групи виконують завдання донести до екскурсантів зміст розповіді, сприяють формуванню інформації, її впорядкуванню, запам'ятовуванню, зберіганню і відтворенню в пам'яті екскурсантів. Друга група об'єднує прийоми характеристики, пояснення, питань-відповідей, посилання на очевидців, завдань, словесного монтажу, співучасті, індукції і дедукції.
Прийом екскурсійноїдовідки використовується в поєднанні з прийомами зорової реконструкції, локалізації, абстрагування. Екскурсовод повідомляє короткі дані про спостережуваний об'єкт: дату споруди (реставрації), авторів проекту, розміри, призначення та ін.
Прийом опису ставить своїм завданням надати допомогу в правильному відображенні об'єкту в свідомості екскурсантів (форма, об'єм, з якого матеріалу виготовлений, розташування щодо навколишніх об'єктів.
Прийомхарактеристики побудований на визначенні відмітних властивостей і якостей предмету, явища, людини. Прийом характеристики є переліком властивостей і особливостей, сукупність яких дає якнайповніше уявлення про даний об'єкт, дозволяє краще зрозуміти його суть.
Прийом пояснення – форма викладу матеріалу, коли в розповіді, крім довідки про історичну подію, розкриваються суть і причини, його що викликали. Найчастіше цей прийом використовується у виробничо-економічних і природознавчих екскурсіях, де в розповіді пояснюються внутрішні зв'язки процесів і явищ.
Прийом коментування використовується екскурсоводом при викладі матеріалу, що роз'яснює сенс події або задум автора пам'ятники історії і культури, який в даний момент спостерігається екскурсантами.
Прийом репортажу– це коротке повідомлення екскурсовода про подію, явище, процес, очевидцями яких є екскурсанти.
Прийом цитування. До цитування вдаються в наступних випадках: для підтвердження, яскравого і переконливого виразу своєї думки, збереження особливостей мови і колориту певного історичного періоду часу, відтворення картини події і ознайомлення з чиєюсь авторитетною.
Прийом питань-відповідей. Суть цього прийому полягає в тому, що в ході розповіді екскурсовод ставить різні питання екскурсантам з метою їх активізації.
Прийом новизни матеріалу полягає в тому, що в ході розповіді по темі повідомляються факти і приклади, невідомі екскурсантам. Цей прийом використовується екскурсоводом в той момент, коли необхідно привернути увагу групи до об'єкту, зробити сприйняття спостережуваного ефективнішим.
Прийом словесного монтажу. Цей прийом дає можливість відтворити картину подій.
Прийом співучасті. Завдання цього прийому – допомогти екскурсантам стать учасниками тієї події, якій присвячена екскурсія.
Прийом дискусійної ситуації. Екскурсовод, використовуючи цей прийом, висуває в своїй розповіді таке положення, яке викликає дискусійну ситуацію.
Прийом персоніфікації використовується для уявного створення образу конкретної людини (письменника, державного діяча, воєначальника).
Прийом проблемної ситуації полягає в тому, що в розповіді екскурсовода ставиться проблема, пов'язана з темою екскурсії.
Прийом відступу полягає в тому, що в ході розповіді екскурсовод йде від теми: читає вірш, наводить приклади з свого життя, розповідає зміст кінофільму, художнього твору
Прийом індукції застосовується в розповіді, коли необхідно зробити перехід від окремих, одиничних випадків і фактів до загальної картини, загальних висновків, і в показі, коли екскурсовод від характеристики одного пам'ятника переходить до характеристики цілого ансамблю або системи інженерних споруд.
115. Вимоги до складання індивідуального тексту: наукові засади, методологія.
Основою для індивідуального тексту є контрольний текст.
Основна відмінність індивідуального тексту від контрольного полягає в тому, що він відображає структуру екскурсії і побудований в повній відповідності з методичної розробкою екскурсії. Матеріал розміщується в тій послідовності, в якій показуються об'єкти, і має чіткий поділ на частини. Індивідуальний текст містить повний виклад того, що слід розповісти на екскурсії. При викладі сутності історичних подій не повинно бути скорочень, оцінки їх значення. Не допускається також згадка фактів без їх датування, посилань на джерела.
Складаючи індивідуальний текст, його автору не можна забувати про логіку звучної мови, про те, що слово і зображення (об'єкт) діють, як правило, на почуття екскурсантів синхронно. При вирішенні питання про поєднанні на екскурсії елементів пізнавальних і розважальних справа має бути вирішена за формулою: максимум пізнавального і мінімум розважального. Особливе місце в підготовки екскурсії має питання про легендах. В екскурсіях можуть бути використані лише легенди.
За своїм змістом обидва тексти (контрольний і індивідуальний) збігаються. А це означає, що при наявності правильно складеного контрольного тексту у всіх екскурсоводів, які засвоїли дану тему, екскурсії бувають "стандартні". Вони однакові за своїм змістом, збігаються в оцінках історичних подій і фактів у висновках, які роблять по окремих підтем і по темі в цілому. Текст слід писати від першої особи і висловлювати свою індивідуальність. Індивідуальний текст повинен мати вигляд структурної, композиційно правильної конструкції де все логічно пов’язане.
116. Вивчення літератури, джерел інформації та об’єктів.
У ході розробки нової екскурсії складається список книг, брошур, статей, опублікованих у газетах і журналах, які розкривають тему. Призначення списку - визначити зразкові межі майбутньої роботи з вивчення літературних джерел, надати допомогу екскурсоводам у використанні необхідного фактичного і теоретичного матеріалу при підготовці тексту. Перелік літератури розмножується в декількох екземплярах для зручності в роботі групи і тих екскурсоводів, які в майбутньому будуть готуватися до проведення екскурсій по даній темі. У переліку називаються автор, назва, рік видання, а також глави, розділи, сторінки. При великій кількості літературних джерел список може бути розділений на дві частини: "Основна література" і "Додаткова література".
Визначення інших джерел екскурсійного матеріалу
Крім публікацій у пресі, можуть бути використані інші джерела. Автори екскурсії складають їх перелік, у який входять державні архіви, музеї, хронікально-документальні і науково-популярні кінофільми, де містяться матеріали по темі екскурсії. Як джерело можуть бути використані спогади учасників і очевидців історичних подій. Однак при використанні мемуарних матеріалів щоб уникнути неточностей і тенденційності слід проявляти обережність. Для розповіді повинні бути відібрані тільки достовірні, ретельно перевірені факти і відомості. Значну допомогу в пошуку та систематизації матеріалу екскурсій можуть надати комп'ютерні енциклопедії, в тому числі мультимедійні бази даних на лазерних дисках