Законодавче забезпечення розвитку екскурсійної діяльності.

Нормативно-правове забезпечення розглядається як сукупність трьох груп документів: законодавчі акти- оптимізація розвитку основних туристичних напрямів, а саме: виїзного, в'їзного та внутрішнього туризму; угоди про співробітництво у сфері туризму з країнами світу; документи, які регламентують співпрацю України з провідними міжнародними організаціями в галузі туристичного бізнесу.

До найважливіших питань, які висвітлені в національному законодавстві, належать: пріоритетні напрями державної політики в сфері туризму; шляхи оптимізації функціонування українського туристичного ринку; вибір та обґрунтування основних високорентабельних видів туристичної діяльності; підвищення ефективності рекламних заходів з метою залучення в Україну дедалі більшої кількості туристів.

У прийнятому у вересні 1995 р. Законі України „Про туризм" Він є основоположним законодавчим актом, що визначає загальні правові, організаційні, виховні та соціально-економічні засади реалізації державної політики в екскурсійній діяльності, всебічно регламентує діяльність в Україні. Закон України "Про туризм" став правовим підґрунтям для розробки цілого комплексу галузевих нормативно-інструктивних документів, що регламентують конкретні аспекти екскурсійної діяльності.

Тут подані окремі положення щодо екскурсійної термінології. У цьому ж році був прийнятий Міждержавний стандарт ТОСТ 28682„Туристсько-екскурсійне обслуговування", згідно з яким заверджена необхідна методична документація екскурсії.

Важливе значення для екскурсійної справи мають -Закон України „Про охорону культурної спадщини" (червень 2000 р.), Постанова Кабінету Міністрів України від 10 червня 2002 р. „Про затвердження Програми розвитку краєзнавства на період до 2010 р.".

У 2004-2005 рр. на виконання вимог Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про туризм” та з метою підвищення якості надання туристичних та екскурсійних послуг розроблено Положення “Про порядок отримання дозволу екскурсоводами / гідами-перекладачами на право надання туристичного супроводу.»

В цьому документі зазначається формування корпусу екскурсоводів, що дасть змогу створити нові робочі місця., забезпечує оптимальний рівень державного регулювання процесу розвитку вітчизняної екскурсійної діяльності.

Отже, Екскурсію необхідно планувати на комплексній основі, брати до уваги всі аспекти законодавства, що стосуються інших секторів, таких як транспорт, зайнятість, охорона здоров'я, сільське господарство, зв'язок та ін.

Потрібно визнати, що реалізація цих рекомендацій повільно, але розпочинається і в Україні. Зроблено перші реальні кроки на шляху законодавчого забезпечення та комплексного планування розвитку вітчизняної екскурсійної діяльності.

Туристсько-екскурсійні організаціцї в Україні.

Наприкінці XIX - на початку XX ст. українські землі залишалися розподіленими поміж двома імперськими державами - Російською та Австро-Угорською. У 1885 р. в Петербурзі організовується перше в Росії "Підприємство для громадських подорожей в усі країни світу" Леопольда Ліпсона. Воно поклало початок бурхливому розвитку екскурсійної діяльності. У 1890 р. в Одесі було створено Кримський гірський клуб з філіями в Ялті та Севастополі.

У 1895 р. в Петербурзі організовується Російський туринг-клуб (товариство велосипедистів-туристів), що мав свої відділення і на території України - у Києві, Харкові, Полтаві, Катеринославі, Кам'янці-Подільському, Одесі та деяких інших містах. У перші ж роки своєї діяльності РТТ вступило до Міжнародної ліги туристських товариств.

Практично одним з перших було створено Пожежно-гімнастичне товариство “Сокіл”, яке започаткувало свою діяльність 1894 р. у Львові. Основна мета діяльності Товариства полягала в залученні молоді до фізичних вправ, занять з різних ігрових видів спорту з метою формування нацональносвідомих громадян. .

Подібні форми, методи та мету в своїй роботі використовувало пожежно-руханкове товариство “Січ”, засноване адвокатом К. Трильовським 1900 року, руханкове товариство і огнева сторожа “Луг”, засноване 1925 року Р. Дашкевичем.

У 1911 році на західноукраїнських землях виникло молодіжне товариство “Пласт”, що впроваджувало світові ідеї скаутизму в Галичині. Пластовий рух дещо відрізнявся від вже згаданих молодіжних рухів вищим рівнем організації та дисциплінованості. Опускаючи націонал-патріотичні напрямки діяльності “Пласту”, слід зауважити, що програма із загальнофізичного виховання не зводилась тільки до примітивного накачування м’язів, а вміло поєднувала фізичний розвиток з тренуванням практичних навиків, що часто закріплювались в туристичних походах – читання географічних карт, орієнтування на місцевості, в’язання ,надання першої допомоги .

У 1922 році в центрі Прикарпатського краю – м. Станіслав, було створено товариство “Чорногора”. Першим його головою став лікар Я. Грушкевич. Проіснувавши до 1939 року, Товариство провело немало пішохідних та лижних туристичних походів, змагань, культурних заходів, лекцій, присвячених проблемам туризму. У горах були побудовані туристські притулки, групи краєзнавців у походах супроводжували провідники.

У 1924 р. у Львові почало діяти товариство “Плай».Товариство тісно співпрацювавло з “Пластом”, проводячи спільні заняття з туристичної підготовки та особливостей виживання в екстремальних умовах. Товариство видавало часопис “Наша Батьківщина”, де вміщувались краєзнавчі нариси, написані учасниками товариства на основі власних подорожей.