Визначення резервів збільшення рентабельності (зменшення збитковості) основної операційної діяльності та підвищення доходної частини бюджету в частині податку на додану вартість.

Заключним етапом аналізу є визначення резервів рентабельності реалізованої продукції. Для цього необхідно розрахувати рентабельність з урахуванням резервів збільшення прибутку та зниження собівартості та порівняти її з фактичною рентабельністю основної операційної діяльності.

До резервів збільшення прибутку від ООД відносять:

1) резерв збільшення обсягу реалізованої продукції;

2) резерв зниження с/в ООД;

3) ліквідація зрушень структури реалізованої продукції;

4) недоотримані інші операційні доходи;

5) ліквідація понадпланових інших операційних витрат;

6) недоотримані фін. доходи;

7) ліквідація понадпланових фін. витрат;

8) отримання належних прибутків (відповідно до планових розрахунків) та запобігання збитків від участі в капіталі;

9) недоотримані інші доходи;

10) ліквідування інших понадпланових витрат.

Для того, щоб розрахувати резерв підвищення рентабельності від ООД, необхідно розрахувати умовну рентабельність за формулою:

де Поод – це прибуток від ООД;

Рп.від.оод – це резерв по лінії прибутку від ООД;

∆с/в – резерв зниження собівартості.

Резерв підвищення рентабельності ООД таким чином складає:

∆R = R – Rф

де R – це умовна рентабельність

∆R розраховується у відсоткових пунктах.

25. Аналіз майна підприємства.

Капітал у буквальному розумінні означає головну суму коштів,необхідних для започаткування та здійснення виробництва(діяльності). Власник капіталу, купуючи на ринку товари робочусилу й засоби виробництва, поєднує їх у процесі праці й після реалізації створеної продукції (наданих послу одержує більшу вартість, ніж була ним авансована.

Аналіз динаміки, складу та структури активів дає можливість установити розмір абсолютного та відносного приросту або зменшення майна підприємства і окремих його видів. Показники структурної динаміки відображають частку кожного окремого виду майна в загальній зміні сукупних активів.

Аналіз майна підприємства передбачає проведення аналізу складу майна та його структури, вивчення джерел формування майна, зміни складових майна і джерел його формування.

Взагалі майно (активи) підприємства складаються з:

- оборотних активів;

- необоротних активів;

- витрат майбутніх періодів.

Основними методами аналізу майна є вертикальний і горизонтальний методи, які застосовуються до аналізу балансу, а також метод фінансових коефіцієнтів.

При горизонтальному аналізі порівнюємо показники фактичні з плановими або аналізуємо динаміку зміни за рік, якщо характеризуємо кінець року с початком. При вертикальному аналізуємо характеризуємо структуру, як взагалі активів ( оборотних, необоротних та витрат майбутніх періодів), так і окремо структуру оборотних активів.(матеріальних обігових коштів та найбільш мобільних оборотних коштів)

При аналізі структури всього активів робимо висновок про оборотність активів: якщо темп приросту оборотних активів більше темпу приросту необоротних активів, то це свідчить про прискорення обіговості всіх активів, якщо зменшення необоротних активів не свідчить про скорочення виробничого потенціалу, якщо ж навпаки, темп приросту необоротних активів перевищує темп приросту оборотних активів, то це означає сповільнення темпів обіговості активів, якщо тільки ця ситуація не покликана необхідністю підвищення виробничого потенціалу підприємства.

Найважливіші показники господарської діяльності підприємства - прибуток і обсяг реалізованої продукції - безпосередньо залежать від швидкості обертання оборотних коштів.Прискорення обертання оборотних коштів має велике значення для забезпечення стабільності фінансового стану підприємства, що пояснюється трьома основними причинами.

По-перше, від швидкості обертання коштів залежить розмір річного обороту, бо підприємство, що має невеликий обсяг оборотних коштів, але ефективніше їх використовує, здатне робити такий самий оборот, як і підприємство з більшим обсягом коштів, але з меншою швидкістю обертання.

По-друге, з оборотністю пов'язано відносну величину витрат, зменшення яких знижує собівартість одиниці продукції.

По-третє, прискорення обороту на тій чи тій стадії кругообороту коштів (наприклад, скорочення часу перебування матеріалів на складі) змушує прискорити оборот на інших стадіях.

При аналізі структури оборотних коштів робимо висновок про ліквідність активів: якщо темп приросту найбільш мобільних обігових коштів перевищує темп приросту матеріальних обігових кштів, то це свідчить про зростання ліквідності підприємства, якщо навпаки, то - про зниження ліквідності.

26. Аналіз оборотного капіталу.

До причин збільшення оборотних коштів відносять:

1. Збільшення власного капіталу – І розділ пасиву

2.Приріст забезпечення майбутніх витрат – ІІ розділ пасиву

3. Збільшення довгострокових зобовязань - ІІІ розділ пасиву

4. Збільшення поточних зобовязань - ІV розділ пасиву

5. Збільшення доходів майбутніх періодів  - V розділ пасиву

6.Амортизація відрахування основних засобів і нематеріальних активів – р.012+ р.032

До причин зменшення оборотних коштів відносять:

1.Збільшення інших необоротних активів – р. 070

2. Капітальні вкладення – р(011+020+031)

3. Збільшення довгострокових фінансових інвестицій – р. (040+045)

4. Збільшення довгострокової дебіторської заборгованості – р.050

5.Збільшення відстрочених податкових зобов’язань – р. 060

6. Збільшення витрат майбутніх періодів – ІІІ розділ активу

Всі показники розраховуються як кінець-початок

Балансовий прийом ( перевірка): різниця сум показників зменшення та показників зростання повинно дорівнювати зміні обігових коштів за рік.

27. Аналіз запасів підприємства.

Для контролю, оцінки та регулювання своєї фінансової діяльності підприємства розробляють і встановлюють нормативи на деякі види оборотних коштів. У ході аналізу необхідно порівняти фактичні залишки кожного виду оборотних коштів з їх нормативами. У результаті порівняння одержують наднормативний залишок або нестачу до нормативу. І перше, і друге заслуговують на негативну оцінку. Так, наявність наднормативних залишків товарно-матеріальних цінностей свідчить про спад активності підприємства, нераціональне використання оборотного капіталу, сповільнення його оборотності.

Утримання зайвих запасів спонукає підприємство збільшувати витрати на їх зберігання. Окрім того, підприємство ризикує втратити частину вартості цих запасів у результаті старіння та фізичної зношеності. Зайві запаси, нарешті, заморожують грошові кошти, які можуть використовуватись більш прибуткове в іншому місці. Усе це може призвести до фінансових ускладнень підприємства. Нестача товарно-матеріальних цінностей до нормативу може негативно вплинути на показники виробничої програми.

Тому підприємство повинно працювати в напрямі оптимального забезпечення виробництва запасами з тим, щоб виробництво вчасно і в повному обсязі забезпечувалось усіма видами ресурсів і, в той же час, щоб матеріальні цінності не залежувались на складі.Першочергове завдання аналізу в цій сфері - визначити та звести до мінімуму всі види витрат, що виникають у зв'язку із закупівлею товарно-матеріальних запасів і підтриманням їх оптимальних обсягів.

С складі матеріальних обігових коштів виділяють:

1.Виробничі запаси., які в свою чергу включають:

-сировина та покупні напівфабрикати; паливо; тара; запчастини; малоцінні швидко зношувані матеріали.

2. Незавершене виробництво,3. Готова продукція, 4 Товари.

Незаповнений норматив незавершеного виробництва ставить під загрозу виконання плану виробництва продукції на початок майбутнього року. Понаднормативний запас готової продукції свідчить або про значний випуск продукції або про відсутність попиту на продукцію. Ненормативні запаси сировини та матеріалів потребують більш деталізованого аналізу.

До резервів мобілізації фінансових ресурсів можна віднести понад нормативний запас .

28. Аналіз дебіторської заборгованості. Для аналізу доцільно скласти розрахунковий баланс, тобто порівняти кредиторів з дебіторами, при цьому кредиторська заборгованість повинна бути перекрита дебіторською, але частіше КЗ значно перевищує ДЗ. Це свідчить про раціональне використання засобів, бо підприємство залучає в оборот більше засобів, чим одержує з обороту. Показники: 1). дебіторська заборгованість.2).Кредиторська.3).Активне сальдо.4).пасивне сальдо.

Якщо на підприємстві сформовано активне сальдо, то це означає, що підприємство надає своїм партнерам товарний кредит в цілях збільшення обсягу продаж. Якщо ж пасивне сальдо збільшилась у достатньому обсязі, це свідчить про те, що ДЗ і КЗ уревноваживаться.

Коефіцієнт оборотності ДЗ= ЧД/середньорічна вартість ДЗ. Показує швидкість повернення. Тенденція зростання

Термін погашення ДЗ=360/п5. Показує яка тривалість обороту. Тенденція зменшення. Заставою загальної стабільності положення підприємства служить його стійкість. На фін. стійкість підприємства впливають різні фактори:

- положення підприємства на товарному ринку;

- наявність неплатоспроможних дебіторів;

- його потенціал у діловому співробітництві;

- ступінь залежності від зовнішніх кредиторів і інвесторів;

- ефективність господарських і фінансових операцій і т.п.

Така розмаїтість факторів підрозділяє й саму стійкість по видах. Так, стосовно до підприємства вона може бути: внутрішньою й зовнішньою, загальною, фінансовою.

29. Аналіз динаміки складу та структури джерел активівЗа джерелами формування капітал поділяють на власний і позиковий.Власний капітал підприємства визначається вартістю його чистих активів, яку розраховують як різницю між вартістю майна підприємства та його зобов’язаннями. Власний капітал складається зі статутного, додаткового та резервного капіталу, нерозподіленого прибутку.Позиковий капітал — це частка вартості майна підприємства, сформованого за рахунок зобов’язань, які в майбутньому мають бути погашені. До складу позикового капіталу входять довго- та короткострокові зобов’язання.При аналізі джерел власних та позикових коштів загальній сумі джерел активу виділяють:1.Власний капітал 2.Наявніст власних обігових коштів 3.Зобовязання п/п 4. Забезпечення наступних витрат і платежів.5.Довгострокові зобов’язання.6.Поточні зобов’язання 7.Доходи майбутніх періодів. Робимо горизонтальний аналіз, тобто динаміку зміни показників за рік, та вертикальний - структуру всього джерел активу та по кожному показнику окремо.Від того, наскільки оптимальне співвідношення власного та позикового капіталу, раціональне його розміщення в активах підприємства, багато в чому залежить його фінансовий стан.Аналіз джерел формування майна починають з дослідження його структури та динаміки її змін.Підприємство в практиці фінансування своєї діяльності крім власного використовує ще й позиковий капітал.Позикові кошти являють собою правові та господарські зобов’язання підприємства перед третіми особами. Величина позикових коштів характеризує можливе майбутнє вилучення коштів підприємства, пов’язане з раніше прийнятими зобов’язаннями.Залежно від ступеня строковості позикові кошти поділяють надовгострокові та короткострокові.До довгострокових зобов’язань належать усі форми функціонуючого на підприємстві позикового капіталу зі строком його використання більше від одного року.До короткострокових зобов’язань відносять усі форми залученого на позиковій основі капіталу зі строком його використання до одного року.Аналіз джерел формування капіталу починають з оцінки динаміки їх складу та структури. Важливе значення в аналізі структури джерел коштів має оцін­ка раціональності співвідношення власних і позикових коштів.Якщо в процесі своєї виробничо-господарської діяльності підприємство в основному орієнтується на власні джерела, це приводить до зміцнення його стабільності та підвищення фінансової незалежності. Для банків та інших інвесторів така ситуація є більш надійною, оскільки виключає фінансовий ризик неповернення боргів. Разом з тим підприємства, що обрали таку стратегію фінансування, мають невисокий рівень дохідності, оскільки ефективність використання позикових коштів у більшості випадків більш висока, ніж власних.Якщо головним джерелом фінансування на підприємстві є позикові кошти, то виникає загроза різкого зменшення джерел фінансування в наступному періоді, причому як позикових, так і власних. Зменшення позикових коштів може бути обумовлено високим ризиком вкладення, а власних — їх «проїданням». Отже, збільшення частки позикових коштів посилює фінансову нестійкість підприємства та підвищує ступінь його фінансових ризиків.

30. Аналітичне оцінювання фінансової стійкості підприємства. ФІНАНСОВА СТІЙКІСТЬ підприємства - це такий стан його фінансових ресурсів, їхній розподіл і використання, що забезпечує розвиток підприємства на основі зростання прибутку й капіталу при збереженні платоспроможності й кредитоспроможності в умовах припустимого рівня ризику.

Фінансова стійкість забезпечує вільне маневрування коштами підприємства й шляхом ефективного їхнього використання, сприяє безперебійному процесу виробництва й реалізації продукції. Тому фінансова стійкість формується в процесі всієї виробничо-господарської діяльності і є головним компонентом загальної стійкості підприємства.

Типи фін стійкості:1)абсолютний 1,1,1.2).нормальний0,1,1 3).нестійкий0,0,1 4).Кризовий 0,0,0

Аналіз стійкості фінансового стану на визначену дату дозволяє відповісти на запитання: на скільки правильно підприємство управляло фінансовими ресурсами протягом попереднього періоду.

Відповідно до методики фінансового аналізу абсолютними показниками фінансової стійкості є показники, які характеризують ступінь забезпеченості запасів джерелами їхнього формування.

Для оцінки стану запасів використовують дані групи статей «Запаси» II розділу активу балансу.