Тема 8. Формування та оцінка інвестиційного портфелю компанії (фірми).

Важливим чинником ефективної інвестиційної діяльності є належне формування портфелю та календарного плану виконання проектів реального інвестування. Такий план у кожний період часу повинен бути збалансованим щодо необхідних та наявних інвестиційних ресурсів. Оптимізаційна спрямованість забезпечуватиме визначення такого з допустимих планів, який характеризується найкращими економічними показниками, очікуваними від реалізації обраного комплексу інвестиційних проектів в цілому. До того ж, методика планування повинна враховувати ризик щодо очікуваних проектів та особливості індивідуального ставлення інвесторів по відношенню до цього ризику [1].

Як правило, інвестор не вкладає вільні фінансові або матеріальні кошти в одну справу, проект, акцію чи інший фінансовий інструмент, а вкладає в цінні папери різних підприємств, тобто формує інвестиційний портфель.

Таким чином, інвестиційний портфель - це цілеспрямована сформована сукупність всіх об'єктів реального і фінансового інвестування, якими володіє чи придбає акціонерне товариство (або будь-який інший інвестор) для досягнення своєї мети. Портфельні інвестиції пов'язані з формуванням портфеля і являють собою придбання цінних паперів та інших активів. Портфель - сукупність зібраних воєдино різних інвестиційних цінностей, слугують інструментом для досягнення конкретної інвестиційної мети вкладника. В портфель можуть входити цінні папери одного типу (акції) або різні інвестиційні цінності (акції, облігації, ощадні та депозитні сертифікати, заставні свідоцтва, страховий поліс та ін.) Під інвестиційним портфелем розуміється певна сукупність цінних паперів, що належать фізичній або юридичній особі, або юридичним або фізичним особам на права дольової участі, яка виступає як цілісний об'єкт управління. На розвиненому фондовому ринку портфель цінних паперів - це самостійний продукті саме його продаж цілком або частками задовольняє потребу інвесторів при здійсненні вкладення коштів на фондовому ринку.

Головна мета формування інвестиційного портфелю - забезпечення реалізації її інвестиційної стратегії шляхом відбору найефективніших і безпечних інвестиційних проектів та фінансових інструментів. До числа основних цілей відносять: забезпечення високих темпів зростання капіталу; забезпечення високих темпів росту доходів; забезпечення мінімізації інвестиційних ризиків; забезпечення достатньої ліквідності портфелю.

Портфельне інвестування дозволяє планувати, оцінювати, контролювати кінцеві результати всієї інвестиційної діяльності в різних секторах фондового ринку [1-3].

Як правило, портфель являє собою визначений набір з корпоративних акцій, облігацій з різним ступенем забезпечення і ризику, а також паперів з фіксованим доходом, гарантованим державою, тобто з мінімальним ризиком втрат по основній сумі і поточним надходженням.

На вибір інвестором того чи іншого типу інвестиційного портфелю впливає ряд факторів, серед яких :

економічний стан в державі та його тенденції; фінансовий стан інвестора та його тенденції; поточна необхідність в доходах та інші.

Найбільш розповсюдженим методом, який застосовується для вибору оптимального портфелю, являється графічний метод аналізу кривих байдужості. Згідно цього методу всі інвестиційні портфелі, які лежать на одній заданій криві байдужості, можуть бути рівноцінними для інвестора; інвестор буде вважати будь-який портфель, який лежить на кривій байдужості, що знаходиться вище і ліворуч, більш привабливим, ніж інший портфель, який лежить на кривій, яка нижче і праворуч; криві байдужості не можуть пересікатись; завжди існує можливість побудування між двома кривими байдужості третьої. У випадку, коли інвестор не бажає ризикувати, він вибирає портфель, який лежить на кривій байдужості, що розташована вище і ліворуч усіх інших кривих байдужості [3].

Модель Марковіца. Модель базується на тому, що показники прибутковості різних цінних паперів взаємопов'язані: із зростанням дохідності одних паперів спостерігається одночасне зростання і за іншими паперами, треті залишаються без змін, а в четвертих, навпаки, дохідність знижується. Такий вид залежності не детермінованим, тобто однозначно визначеним, а є стохастичним, і називається кореляцією. Модель Марковіца має такі основні припущення:

- за дохідність цінних паперів приймається математичне очікування дохідності;

- за ризик цінних паперів приймається середньоквадратичне відхилення дохідності;

- вважається, що дані минулих періодів, які використані при розрахунках дохідності і ризику, повністю відображають майбутні значення дохідності;

- ступінь і характер взаємозв'язку між цінними паперами виражається коефіцієнтом лінійної кореляції.

За моделлю Марковіца, дохідність портфеля цінних паперів — це середньозважена дохідність паперів, його складових, яка визначається формулою:

Сформувавши інвестиційний портфель інвестор повинен виконувати: підбір для інвестиційного портфелю типів активів з оптимальним співвідношенням ризику і доходу; підбір для інвестиційного портфелю проектів з різними термінами реалізації; своєчасна ліквідація інвестиційного портфелю.

Отже, при проведенні інвестиційних операцій, для зменшення ризику, необхідно формувати інвестиційний портфель цінних паперів, в який повинно входити від 8 до 20 видів цінних паперів. При оцінці цінних паперів, які включаються до інвестиційного портфелю, необхідно застосовувати методи фінансового аналізу. В зв'язку з малим рівнем розвитку фондового ринку в Україні, загальною світовою і національною економічною кризою, частими змінами законодавства, інвестор, сформувавши портфель цінних паперів, повинен постійно здійснювати його моніторинг в умовах постійних зовнішних змін.