Поняття інвестиційних ризиків та їх кількісна оцінка

Під інвестиційним ризиком розуміють ймовірність виникнення не передбачуваних фінансових втрат (зниження прибутку, доходів, втрати капіталу тощо) в ситуації невизначеності умов інвестиційної діяльності.

Види інвестиційних ризиків можуть бути досить різними. Їх класифікують за наступними ознаками:

1. За сферами діяльності виділяють:

економічний – ризик пов’язаний зі зміною економічних факторів;

політичний – адміністративні обмеження інвестиційної діяльності, пов’язані зі зміною політичного курсу держави;

соціальний – ризик страйків, здійснення під тиском працівників незапланованих соціальних видатків тощо;

екологічний – ризик катастроф та лих, які негативно вплинуть на діяльність інвестованих об’єктів;

інші види – рекет, розкрадання майна, обман з боку інвестиційних або операційних партнерів тощо;

2. За формами інвестування:

реального інвестування – невдалий вибір розташування об’єкту, збої у постачання будматеріалів і обладнання, вибір некваліфікованого і недобросовісного підрядника;

фінансового інвестування – непродуманий вибір фінансових інструментів для інвестування, фінансові проблеми окремих емітентів; непередбачені зміни умов інвестування;

3. За джерелами виникнення:

систематичний (ринковий) – характерний для всіх учасників інвестиційної діяльності та форм інвестування;

несистематичний (специфічний) – притаманний одному об’єкту інвестування або діяльності конкретного інвестора;

В процесі оцінки можливих втрат від здійснення інвестиційної діяльності використовуються абсолютні та відносні її показники. Абсолютний розмір фінансових втрат є сумою збитків, спричинених інвестору у зв’язку із настанням несприятливих обставин, характерних для даного ризику. Відносний розмір фінансових втрат є відношенням суми збитку до обраного базового показника (наприклад сумі очікуваного доходу від інвестицій або сумі інвестованого капіталу).

Інвестиційні ризик вимірюються різними методами;

- розрахунок середньоквадратичного відхилення;

- розрахунок коефіцієнту варіації;

- розрахунок β-коефіцієнту;

- експертний метод.

Середньоквадратичне відхилення є найпоширенішим показником оцінки рівня інвестиційних ризиків. Розрахунок цього показника дозволяє визначити коливання очікуваних доходів від різних інвестицій:

σ = √ ∑ⁿ_t=1 (ε – ε_R)² x P1

де    n ^– кількість спостережень;

t – кількість періодів

ε – розрахунковий дохід за проектом при різних значеннях кон’юнктури;

εR - середній очікуваний дохід за проектом;

P1 – значення ймовірності, що відповідає розрахунковому доходу.

Коефіцієнт варіації дозволяє визначити рівень ризику, якщо показники середніх очікуваних доходів відрізняються між собою. Розрахунок коефіцієнту варіації здійснюється за формулою:

CV= σ β/ ε_R

При порівнянні рівнів ризику за окремими інвестиційними проектами перевагу слід надавати тому з них, по якому значення коефіцієнту варіації є найнижчим, що свідчить про найкраще співвідношення ризику і доходу.

β-коефіцієнт дозволяє оцінити ризик індивідуального інвестиційного проекту відносно рівня ризику інвестиційного ринку в цілому. Цей показник використовується в основному для аналізу ризикованості вкладень у окремі цінні папери (порівняно з систематичним ризиком фондового ринку). Розрахунок цього показнику здійснюється за формулою:

β = Р σ_ц/ σ_ф

де Р – кореляція між доходом від індивідуального виду цінних паперів та середнім рівнем доходності фондових інструментів в цілому;

σ_ц – середньоквадратичне відхилення доходності по індивідуальному виду цінних паперів;

σ_ф – середньоквадратичне відхилення доходності по фондовому ринку в цілому.

Рівень ризику окремих цінних паперів визначається на базі наступних значень коефіцієнту:

Експертна оцінка ризиків здійснюється, якщо у інвестора відсутні необхідні статистичні або нормативні дані для розрахунку вищенаведених показників абр інвестиційний проект не має аналогів. Цей метод базується на опитуванні кваліфікованих спеціалістів і відповідний математичній обробці їх відповідей. Опитування слід орієнтувати на окремі види ризиків, характерних для даного інвестиційного проекту.

Результати оцінки ризиків дозволяють кількісно оцінити їхні рівні. В цих цілях використовують наступні критерії оцінки:

1. Безризикові інвестиції – короткострокові державні облігації;

2. Інвестиції з рівнем прийнятного ризику – можливість втрати всієї суми очікуваного чистого прибутку по проекту;

3. Інвестиції з рівнем критичного ризику – можливість втрати не лише прибутку, але й всієї суми розрахункового валового доходу по проекту;

4. Інвестиції з рівнем катастрофічного ризику – можливість втрати всіх активів інвестора внаслідок банкрутства.

Граничним значеннями ймовірності ризику фінансових втрат при інвестиціях за експертною оцінкою вважається:

- для інвестицій з рівнем прийнятного ризику – 0.1;

- для інвестицій з рівнем критичного ризику – 0.01;

- для інвестицій з рівнем катастрофічного ризику – 0.001.

Тобто, інвестиційний проект буде відхилено, якщо в 1 випадку з 10 по ньому може бути втрачено увесь прибуток, в 1 випадку зі 100 – увесь валовий доход; в 1 випадку з 1000 – втрачені всі активи в наслідок банкрутства.