Поняття та підстави визнання боржника банкрутом. Суб’єкти провадження у справах про визнання боржника банкрутом.

Підставою для застосування банкрутства до суб'єкта підприємництва є економічний фактор, визначений ст. 1 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі із заробітної плати, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів не інакше як через відновлення платоспроможності. Суб'єкт, неспроможний виконати назначені грошові зобов'язання протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати, визнається Законом боржником.

Фактичною підставою для порушення справи про банкрутство може бути лише письмова заява до господарського суду, яка називається "заява про порушення справи про банкрутство" (ч. 1 ст. 7 Закону). З такою заявою до господарського суду може звернутися будь-хто з кредиторів. Кредитори мають право об'єднати свої вимоги до боржника і звернутися до суду з однією заявою, що підписується всіма кредиторами, які об'єднали свої вимоги (ч. 9 ст. 7).

Із заявою про порушення справи про банкрутство до господарського суду може звернутися боржник із власної ініціативи. Боржник реалізує таке право за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено Законом.

Разом з тим, боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин:

- задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами;

- орган боржника, уповноважений відповідно до установчих документів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення в господарський суд із заявою боржника про порушення справи про банкрутство;

- при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі;

- в інших випадках, передбачених Законом (ч. 5 ст. 7).

Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено Законом (ч. З ст. 6).

Поняття організаційно-правової форми господарської діяльності.

 Організаційно-правова форма — це форма здійснення господарської (підприємницької) діяльності з відповідною правовий основою, яка визначає характер стосунків між засновниками (учасниками), режим майнової відповідальності по зобов'язаннях організації, порядок створення, реорганізації, ліквідації, управління, розподілу прибутку, можливі джерела фінансування і ін.

Відповідно до ст. 81 ЦК України цивільне законодавство регулює організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права.

Відповідно до Державного класифікатора організаційно-правових форм господарювання до організаційно-правових форм господарювання відносяться:Підприємство, у тому числі: фермерське господарство; приватне П; колективне підприємство; державне підприємство (держ. унітарне підприємство; державне комерційне підприємство; казенне підприємство); комунальне підприємство (комунальне унітарне підприємство); дочірнє підприємство; іноземне підприємство.

Поняття підприємства та його види.

Підприємство – це самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку з своїм найменуванням. Підприємство як юридична особа не може мати у своєму складі інших юридичних осіб. Правовий статус підприємств визначається статутом, який реєструється в місцевих органах виконавчої влади.

В Україні можуть діяти підприємства таких видів:

- приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;

- колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства;

- господарське товариство;

- комунальне підприємство, засноване на власності територіальної громади;

- державне підприємство, засноване на державній власності, в тому числі казенне підприємство.

-   підприємство, засноване на власності об’єднань громадян.

Правовий статус об’єднання підприємств.

До договірних господарських об'єднань відносяться: асоціації і корпорації.

Відповідно до гК України асоціація — це договірне обєднання , створене з метою постійної координації господарською діяльності підприємств, які об'єдналися, шляхом централізації однієї або декількох виробничих або управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових і матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. Корпорація — це договірне об'єднання, створене на основі об'єднання виробничих, наукових й комерційних інтересів підприємств, які об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулюванню діяльності кожного з учасників органам управління корпорації. Основні риси правового положення договірних господарських обєднань торкаються:

- можливості підприємства — учасника об'єднання входити до складу інших об'єднань;- можливості створення єдиного керівного органу;- можливості формування відособленого майна;- можливості взаємної відповідальності учасників і об'єднання по власних зобов'язаннях.

У договірних господарських об'єднаннях єдиний керівний орган, як правило, не створюється. Відповідні управлінські функції покладаються на виконавські органи одного з підприємств — членів обєднання .У договірних господарських об'єднаннях не завжди формується обособленное майно. В разі його формування воно використовується для забезпечення управлінської діяльності об'єднання.