Поняття, предмет, метод та принципи господарського права.

Господарське право — це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

 Предметом господарського права є будь-яка господарська діяльність, тобто виробництво та реалізація продукції, виконання робіт і надання послуг з метою одержання прибутку чи без такої мети, яка здійснюється на території України суб’єктами господарювання всіх видів і форм власності, а також діяльність державних органів щодо управління економікою. Господарське право і найближче до нього за змістом цивільне право співвідносяться як загальне і спеціальне. Цивільне право визначає загальні засади регулювання майнових та особистих немайнових відносин, в які вступають фізичні та юридичні особи, а господарське — конкретизує цивільно-правові норми відносно конкретних сфер і видів господарської діяльності. Складний характер предмета господарського права обумовлює використання декількох, а не одного, як у звичайних галузях права, методів правового регулювання.

 1) метод автономних рішень суб’єктів господарських відносин. Він передбачає надання суб’єктам господарювання права самостійно приймати будь-які рішення щодо господарювання (обрання видів діяльності, методів та форм їх здійснення, партнерів тощо), якщо вони не суперечать законодавству.

2) метод полягає у наданні державою суб’єктам господарських відносин рекомендацій щодо певних сторін господарської діяльності — встановлення зразків певних господарських документів (договорів, актів тощо), форм і методів здійснення окремих етапів господарювання (бухгалтерського обліку, звітності тощо).

3) метод владних приписів, який передбачає встановлення в законах та інших нормативно-правових актах обов’язкових для суб’єктів господарювання норм поведінки за певних ситуацій. Це може бути перелік видів діяльності, які забороняються підприємцям, спеціальні режими здійснення окремих видів підприємництва, обов’язки, які підприємці мають виконувати для забезпечення державних потреб, тощо.

Залежно від характеру конкретних господарських відносин держава обирає для їх регулювання той метод, який є найефективнішим.

- принцип рівності правового режиму всіх суб’єктів;

- принцип дозвільної спрямованості цивільно-правового регулювання;

- принцип непорушності права власності, тобто суб’єктами підприємництва забезпечується можливість вільно, на власний розсуд, володіти, користуватися та розпоряджатися належним їм майном;

- принцип свободи договору;

- принцип вільного переміщення товарів, послуг та фінансових коштів на території України.

принцип влади та підкорення, який полягає у наявності права державних органів (посадових осіб), в межах компетенції, контролювати діяльність підприємців, а у разі виявлення правопорушень, застосовувати заходи впливу.

Господарське право в системі права України.

Кажучи про місце ГП в системі права України, необхідно встановити його взаємозв'язок з іншими галузями права і галузями законодавства.

Взаємозв'язок господарського права з конституційним правом полягає в тому, що Конституція України, закріплюючи основи державного устрою і правопорядку в цілому, окремо виділяє право громадян на заняття підприємницькою діяльністю. Окрім цього, конституційне право регулює і інші суспільні стосунки, що мають безпосередній зв'язок з сферою господарювання. Найбільш тісний взаємозв'язок господарського права спостерігається з цивільним правом. Це пояснюється тим, що предмет і метод господарського права засновані на цивільно-правовому предметі і методі. Таким чином, основні інститути цивільного права (особи, договори, право власності і ін.) будуть базовими для відповідних інститутів господарського права. Господарське право взаємозв'язане з адміністративним правом, поскільки норми останнього регулюють стосунки, пов'язані з державного управлінням, а до сфери державного управління відноситься і госп. сфера.

Господарське право взаємозв'язане і з іншими галузями права і законодавства. З фінансовим правом — у тому випадку, коли суб'єкти господарювання сплачують податки і інші обов'язкові платежі. З трудовим правом — у тому випадку, коли суб'єкти господарювання використовують найману робочу працю. З екологічним правом — у тому випадку, коли суб'єкт господарювання використовує природні ресурси.

Поняття господарського законодавства та його система.

система законодавства — це сукупність джерел права, які являють собою форму вираження правових норм . Основними джерелами господарського права є саме закони та інші нормативні акти.

 Система господарського законодавства загалом обумовлена предметом регулювання. Предметом господарського законодавства є господарські відносини у спеціальному розумінні, тобто відносини між організаціями щодо виробництва й реалізації продукції, відносини в капітальному будівництві, відносини в закупівлі сільськогосподарської продукції в аграрних товаровиробників, відносини організацій усіх видів транспорту з клієнтами та між собою, відносини в державному страхуванні, зовнішньоекономічній діяльності, планові та господарсько-процесуальні відносини. Це — погляд представників теорії господарського права, згідно з яким господарське законодавство являє собою окрему галузь — систему нормативних актів, правила яких регулюють господарські відносини щодо організації і здійснення господарської діяльності в галузі суспільного виробництва й обігу.

ГК визначає засади господарювання в Україні, установлює загальні принципи господарювання і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської ді- яльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

 ГК складається з 9 розділів, а саме: розділ І «Основні засади господарської діяльності»; розділ ІІ «Суб’єкти господарювання»; розділ ІІІ «Майнова основа господарювання»; розділ ІV «Господарські зобов’язання»; розділ V «Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання»; розділ VІ «Особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання»; розділ VIІ «Зовнішньоекономічна діяльність»; розділ VIIІ «Спеціальні режими господарювання»; розділ ІX «Прикінцеві положення».