Юридичні особи як суб’єкти господарювання.

 Юридичні особи — суб’єкти господарювання мають три підстави створення: 1) юридичні особи, створені відповідно до ЦК; 2) юридичні особи — державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГК; 3) інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Юридичні особи, створені відповідно до ГК

З огляду на загальний поділ юридичних осіб на юридичних осіб приватного права і юридичних осіб публічного права варто наголосити, що переважна більшість юридичних осіб приватного права створюється відповідно до ЦК, а юридичні особи публічного права — відповідно до положень Конституції України, ГК та законів.

До юридичних осіб публічного права належать усі установи (організації), що створюються державою, Автономною Республікою Крим та територіальними громадами і не здійснюють господарської діяльності (наприклад навчальні заклади).

Юридичними особами, створеними згідно з ГК, є державні, комунальні та інші підприємства. Відповідно, юридичними особами публічного права є державні унітарні підприємства і державні комунальні підприємства.

Інші юридичні особи, які здійснюють господарську

 діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку

Загальий порядок створення, організаційно-правові форми та правовий статус юридичних осіб приватного права встановлюється ЦК, а правовий статус унітарних і корпоративних підприємств регламентується ГК. Водночас, ураховуючи положення ч. 2 ст. 9 ЦК («законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання»), юридичними особами приватного права можуть визнаватись певні підприємства, створені відповідно до положень ГК. Наприклад, ст. 114—117 ГК передбачають можливість створення селянських (фермерських) господарств, орендних підприємств, підприємств з іноземними інвестиціями, іноземних підприємств. Зазначені суб’єкти господарювання не є особливими організаційно-правовими формами підприємств, а тому мають створюватись в організаційно-правових формах, передбачених для юридичних осіб приватного права. Крім того, за певних обставин до юридичних осіб приватного права, не предбачених ЦК, можна віднести як унітарні, так і корпоративні підприємства, передбачені ГК. Наприклад, створене фізичною особою унітарне (приватне) підприємство, унітарні підприємства, створені споживчими товариствами, об’єднаннями громадян, релігійними організаціями, або корпоративне підприємство (господарське товариство), створене на основі приватної власності юридичної особи, потрібно, на нашу думку, визнавати юридичними особами приватного права.

Юридичними особами приватного права і суб’єктами господарювання можуть визнаватись також кредитні спілки, благодійні та неприбуткові організації (ст. 130, 131 ГК).

Індивідуалізація юридичних осіб як суб’єктів господарської діяльності.

 На відміну від індивідуалізації фізичної особи у юридичної особи не може бути ознак природного походження, а всі його ознаки правового та соціального походження. До таких ознак відноситься :розпізнавальні ознаки (власне найменування, фірма для підприємницьких юридичних осіб);територіальні (місцезнаходження юридичної особи);соціальні (ділова , репутація,);публічні (реєстраційний код у ЄДРОПУ, ідентифікаційний код платника податку, код статистичної звітності);комунікаційні (адреса, доменне ім’я, електронний підпис керівника,електронна адреса, поштова скринька); майнові (номер рахунку в комерційному банку, володілець акцій чи інших

цінних паперів, місце знаходження нерухомого майна тощо);інтегровані. Це стосується насамперед штрихкодування чи цифровогокодування. При його зчитуванні та розпізнання зацікавлений суб’єкт маєзмогу отримати повну інформацію про діяльність, індивідуалізацію певногосуб’єкта. До таких відносяться й сайти фізичних та юридичних осіб в Інтернет, що дають не тільки повне уявлення про індивідуалізацію юридичної особи але і її спеціалізацію, персоналії, здобутки тощо. З

розвитком нових інформаційних технологій такий напрям індивідуалізації є досить перспективним. Проте він мало врегульований позитивним правом, що спричиняє низку проблем ідентифікації при електронній торгівлі таотриманні інформації.

 Як суб’єкт підприємницької діяльності юридична особа може мати й такі індивідуальні ознаки як фірмове найменування, товарний знак, місце походження товару тощо.

Одні із зазначених ознак мають правове значення для виникненняздійснення та припинення суб’єктивних прав і юридичних обов’язків, інші – ні. Індивідуалізація юридичної особи може окреслювати коло її прав та обов’язків, місце і органи їх здійснення. Так місцем виконання зобов’язання відповідно до ч.4 ст. 532 ЦКУ виконання грошових зобов’язань проводиться за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов’язання. За іншими зобов’язаннями їх виконання також проводиться за місцем проживання (місцезнаходженням боржника

 Значення індивідуальних ознак юридичної особи полягає у наступному:вони набуваються юридичною особою у процесі її створення і легалізації і відрізняють її з поміж інших юридичних осіб та їх засновників.

Створення суб’єкта господарювання - юридичної особи

 Виникнення юридичної особи неможливе без певних установчих документів, якими можуть бути: розпорядчий акт або статут (положення), або засновницький договір і статут, або протокол зборів тощо. В установчих документах мають зазначатися найменування юридичної особи, її місцезнаходження, цілі і предмет діяльності, склад і компетенція її органів, а також інші відомості, що їх передбачають законодавчі акти про юридичні особи відповідного виду. Установчі документи можуть містити й інші реквізити, які не суперечать законодавству.Законодавством передбачається кілька способів виникнення юридичних осіб. Прийнято виділяти такі основні способи утворення юридичних осіб: розпорядчий, нормативно-явочний, дозвільний і договірний . Однак слід зазначити, що така класифікація є неточною, оскільки при ній певною мірою ототожнюються порядок і підстава виникнення юридичної особи.Так, підставою виникнення можна вважати те волевиявлення, яке спричинило створення юридичної особи. Відповідно, класифікація може бути проведена залежно від характеру такого волевиявлення.

З урахуванням цього критерію можна виділити:

а) створення юридичної особи шляхом одностороннього волевиявлення (розпорядження Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування — для юридичних осіб публічного права, власника або уповноваженої ним особи — для юридичних осіб приватного права).

б) створення юридичної особи шляхом договору між її засновниками. У таких випадках ініціатива щодо створення юридичної особи може бути виражена у будь-якій формі: договір учасників, рішення зборів засновників тощо