Класифікація господарських договорів.

Теорія зобов'язального права класифікує госпо- дар. дог. за кількома критеріями. За суб 'єктним складом розрізняються дво- і багатосто­ронні договори. Прикладом першого є поставка продук ції (сторони - постачальник і покупець - ЦК). Прикладом другого договору є перевезення ван­тажів: у ньому беруть участь перевізник, ванта- жовідправ­ник і вантажоодержувач - особа, упов- новажена на одер­жання вантажу.Залежно від спо собу виникнення розрізняють формаль­ні, реальні і консенсуальні господар. д.. Для укладання фор- мального господар. д. необхідні два моменти: уз- годження волевиявлення сторін (консенсус) та вираження волі у певній формі. Для укладання реального господар. д необхідні не тільки узгод- ження волі сторін, а й ередача речі - об'єкта дого- вору. Консенсуальні д .- це такі господар. д, які виникають у момент реальних намірів сторін, не- двозначно виражених словами або конклюдентни ми діями. За способом оферти і визначення зміс- ту розрізняють: • д. приєднання. Це господар. д, у яких одна сторона наперед визначає істотні умо ви майбутнього договору. Іншій стороні залиша- ється або прийняти їх, або не вступати в д. • д. зміст яких сторони визначають при їх укла­данні.

За змістом істотних умов розрізняють прості і складні господар. д. Прості д мають у своєму тек сті майнові елементи лише одного виду д: постав ки, міни, перевезення і т. ін.У складних господар. д. поєднуються майнові елементи двох і біль­ше д. Наприклад, у д. підряду на кап. будівництво - поставка, підряд, майновий найм. За предметною ознакою закон розрізняє господар. д на передачу майна у власність (повне господар. відання, опе- ративне управління), на передачу майна у строко ве сплатне користування, на виконання робіт, на пе­ревезення вантажів(транспортні господарські договори) та надання інших господарських послуг.За регулятив ними функціями розрізня ють: • попередні і основ ні господар. д. Поперед- ній д. визначає умови, на яких сторони зобов'язу- ються у певний строк укла сти господар. д. • гене ральні і поточні господар. д.. Перший укладаєть- ся на весь період діяльності, яка регулюється. По точні (разові) д уклад. на підставі генерального договору як такі, що розраховані на певні (корот- кі) проміжки часу.

Загальна характеристика концесійного договору.

Концесійний договір – це письмоав угода між концесодавцем і концесіонером, яким визначено права і оюов’язки сторін. Концесійна діяльність здійснюється на основі концесійних договорів, що укладаються відповідно до законодавства України з концесіонерами, в тому числі іноземними інвесторами, КМУ або уповноваженим ним органом державної влади, або визначеними законом органами місцевого самоврядування. Строк дії концесійного договору встановлюється сторонами договору залежно від характеру та умов концесії. Цей строк не може бути меншим десяти років та більшим 50  років. КМУ може затверджувати типові концесійні договори для здійснення певних видів концесійної діяльності. Вимоги до концесійних договорів, порядок їх укладення, а також інші питання правового регулювання концесійної діяльності визначаються законом про концесії. Припинення діяльності державного або комунального підприємства, майно якого передається в концесію, здійснюється шляхом ліквідації даного підприємства, з припиненням права господарського відання на майно, закріплене за цим державним або комунальним підприємством. Умовами концесійного договору повинно передбачатися максимальне використання в концесійній діяльності праці громадян України, в тому числі звільнених у зв'язку з ліквідацією державного або комунального підприємства, майно якого передано в концесію.

Форма господарського договору.

ГД – майновий правочин суб’єкта госп-ння з контрагентом, який змінює, встановлює та припинює права і обов’язки сторін у сфері гос-ння.Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.