Авторські та суміжні права та їх правовий захист.

Законом охороняються особисті (не майнові) і майнові права авторів та їх право- наступників, пов'язані із створенням та викори станням творів науки, літератури і мистецтва (авторське право), і права виконавців, виробни- ків фонограм та організацій мовлення (суміжні права). Особа, яка має авторське право, для спо- віщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права, який вміщуєть- ся на кожному примірнику твору і складається з латинської літери С у колі - (С), імені (наймену- вання) особи, яка має авторське право, і року першої публікації твору. Особа, яка має авторсь- ке право або будь-яку виключну правомочність на твір, для свідчення про авторство на обнаро- дуваний чи необнародуваний твір, про факт і дату опублікування твору чи про договори, які зачіпають права автора на твір, у будь-який час протягом терміну охорони авторського права може його зареєструвати в офіційних державних реєстрах. Первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор.Автором вважається особа, зазначена як автор на примірнику обнаро- дуваного твору, на рукописі або на оригіналі твору мистецтва, якщо в судов. порядку не буде доведено інше. Автору або іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право доз- воляти або забороняти:1) відтворення творів; 2)публічне виконання і публічне сповіщення тво- рів; 3) публічний показ та інше. Спори, пов'язані із застосуванням цього Закону, розв'язуються су- дом, у порядку, встановленому чинним законод. У. Судивідповідно до його компетенції розгля- дає спори про:встановлення власника свідоцтва; укладання та виконання ліцензійних договорів; порушення майнових прав власника свідоцтва.

Поняття господарських зобов’язань.

Господарське зобов’язання - це врегульоване пра вом госп. відношення, в силу якого одна особа має право вимагати від іншої здійснення госпо- дар. функцій - передачі майна, виконання роботи, надання послуг тощо, а інша сторона зобов’язана виконати вимоги щодо предмета зобов’язання і має право вимагати за це зустрічної винагороди (сплатти грошей, зустрічних послуг і т. ін.) Господарські зобов’язання виникають з ряду підстав, а саме: 1.держ контракту чи держ замо- влення. Зміст договору, що укладається на під- ставі держ. замовлення, повинен відповідати цьо- му замовленню. 2.З іншого акту органу управлін- ня. 3.Із господарського договору, укладеого на підставі держ контракту, держ замовлення чи ін- шого управлінського правового акту . 4. Із госпо- дарського договору, укладеного за простою зго- дою сторін. Виконання зобов'язань може забезпе- чуватися згідно з законом або договором: неус- тойкою(штрафом, пенею), заставою, порука, завдатком. Припиняється зобовязання по вико- нанню,збігом боржника і кредитора в одній осо- бі, угодою сторін, неможливістю виконання, смертю боржника, кредитора, ліквідацією юрид. особи (боржника або кредитора).

Характеристика основних видів господарських зобов'язань.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 (господарські організації, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці; філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності) цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор. Організаційно-господарськими визнаються господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Організаційно-господарські зобов'язання можуть виникати: - між суб'єктом господарювання та власником, який є засновником даного суб'єкта, або органом державної влади, органом місцевого самоврядування, наділеним господарською компетенцією щодо цього суб'єкта; - між суб'єктами господарювання, які разом організовують об'єднання підприємств чи господарське товариство, та органами управління цих об'єднань чи товариств; - між суб'єктами господарювання, у разі якщо один з них є щодо іншого дочірнім підприємством; - в інших випадках, передбачених цим Кодексом, іншими законодавчими актами або установчими документами суб'єкта господарювання.