Повноваження учасників виконавчого провадження

 Учасниками виконавчого провадження є:

· державні виконавці, визначені ЗУ «Про державну виконавчу службу»,

· сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності – суб'єкти господарювання. Прокурор бере участь у виконавчому провадженні на підставі виконавчого документа за його заявою. Обов’язкова незалежна оцінка має проводитися лише у разі складності процедури або наявності заперечень боржника або стягувача. Звіт про оцінку, який складається незалежним оцінювачем у разі проведення окремої процедури оцінки, буде чинним виключно протягом 6 місяців. Після цього за необхідності потрібно буде проводити нову процедуру оцінки.

· інші особи, що беруть участь у справі; особи, у яких знаходиться майно або грошові суми боржника;

· особи, які сприяють виконанню рішень: поняті, охоронці майна, експерти, перекладачі, представники органів внутрішніх справ тощо. Поняті мають право на компенсацію витрат, пов'язаних з виконанням обов'язків понятих. Зазначені витрати ставляться до витрат по здійсненню виконавчих дій (ст. 16 Закону України «Про виконавче провадження»).

Стягувачем у виконавчому провадженні буде сторона, на користь якої провадиться стягнення. Як правило, стягувачем є позивач, але ним може стати і відповідач, якщо в позові позивачу відмовлено і з нього стягуються судові витрати на користь відповідача. Стягувачем може бути і третя особа із самостійними вимогами на предмет спору, якщо її вимоги судом задоволені.

Боржник - це особа, яка зобов'язана виконати на користь стягувача дії, підтверджені рішенням суду. У виконавчому провадженні сторони можуть діяти особисто або через законних чи договірних представників.

У випадку вибуття однієї зі сторін державний виконавець зобов'язаний своєю постановою здійснити заміну цієї сторони її правонаступником, певним відповідно до закону. Сторони в стадії виконання рішення господарського суду мають процесуальні права й несуть процесуальні обов'язки. Особи, які беруть участь, зобов'язані сумлінно користуватися всіма наданими їм правами з метою забезпечення повного й своєчасного здійснення виконавчих дій.

У разі зміни найменування юридичної особи (а також зміни прізвища/імені/по батькові фізичної особи) державний виконавець за наявності підтверджуючих документів вправі змінити назву сторони власною постановою, яка підлягає затвердженню начальником відділу ДВС, внаслідок чого недобросовісний боржник не має можливості затягувати процедуру виконання.

Відводи й самовідводи у виконавчому провадженні. Відвід може бути заявлений державному виконавцеві, експертові, фахівцеві й перекладачеві. Відмова в задоволенні відводу державного виконавця може бути оскаржений у відповідний суд в 10-денний строк, а відводу експерта, фахівця, перекладача - у той же строк начальникові відповідного відділу Державної виконавчої служби, а випадку його відмови - у суд.

 Сторони й інші учасники мають право знайомити з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, представляти додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у здійсненні виконавчих дій, давати усні й письмові пояснення в процесі виконавчих дій, висловлювати свої доводи, міркування із всіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, заперечувати проти клопотань, доводів і міркувань інших учасників, заявляти відводи у випадках, передбачених законом, оскаржити дії (бездіяльності) державного виконавця. 

Стягувач вправі подати заяву про видачу дубліката виконавчого документа, про відновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, про відмову від стягнення й повернення виконавчого документа.

Сторони мають право укласти мирову угоду, що затверджується судом, заперечувати приналежність майна і його оцінку, представляти письмові заперечення проти розрахунку державного виконавця про розподіл коштів між стягувачами.

Інші учасники виконавчого провадження мають право подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження.

Сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

Боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця;  письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Державний виконавець має право у процесі здійснення виконавчого провадження:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень,  2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;    3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну;  4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища;   5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;    6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;      7) за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна;     8) звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення;      9) звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа;  10) звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;      11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ;    12) залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання;      13) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;      14) застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомку;      15) у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення;      16) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;      17) з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження;      18) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням;      19) у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;      20) здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством.

Наказ господарського суду

Рішення господарського суду самі по собі не є виконавчими документами. За ст. 116 ГПК виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Накази про стягнення судового збору надсилаються до місцевих органів державної податкової служби. Накази видаються стягувачеві або надсилаються йому рекомендованим чи цінним листом. Наказ видається на виконання не тільки рішення, а й ухвали чи постанови господарського суду. Наприклад, при винесенні ухвали про залишення позову без розгляду та повернення  судового збору з бюджету або постанови апеляційної інстанції щодо розподілу між сторонами судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.  Видавати накази мають право виключно місцеві господарські суди після вирішення ними спорів у першій інстанції. У разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду за результатами його перегляду в апеляційному або касаційному порядку апеляційна чи касаційна інстанція у резолютивній частині своєї постанови має зобов'язати господарський суд першої інстанції видати відповідний наказ, зокрема, про поворот виконання рішення, постанови. У разі повного або часткового задоволення первісного й зустрічного позовів накази про стягнення грошових сум видаються окремо по кожному позову. Якщо ж судове рішення прийнято на користь декількох позивачів або проти декількох відповідачів або якщо виконання має бути проведене в різних місцях, видаються накази із зазначенням тієї частини судового рішення, яка підлягає виконанню за даним наказом.

Зміст наказу господарського суду як виконавчого документу:

· найменування господарського суду, номер справи, дата прийняття рішення, дата видачі наказу та строк його дії;

· повна резолютивна частина рішення;

· найменування стягувача і боржника, їхні адреси, найменування й номери рахунків у банках.

  У разі видання наказу про стягнення грошових сум ці суми повинні бути вказані не тільки цифрами, але й прописом. Якщо рішенням господарського суду встановлюється відстрочка або розстрочка виконання, у наказі зазначається, з якого часу починається перебіг строку його дії. У наказі, який підлягає виконанню державним виконавцем або надсилається органу державної податкової служби, вказується також адреса боржника.

4. Порядок виконання наказу господарського суду

Порядок дій стягувачапісля отримання виконавчого документа. Стягувач може пред’явити виконавчий документ до виконання у відповідний відділ Державної виконавчої служби (далі – ДВС). Відповідним є відділ ДВС за місцем знаходження постійно діючого органу юридичної особи або за місцем розташуванням майна боржника. Державний виконавець у триденний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Датою отримання державним виконавцем виконавчого документа та заяви про відкриття виконавчого провадження є дата, коли спеціаліст канцелярії органу ДВС передає державному виконавцю заведену обкладинку із виконавчим документом та заявою, про що державний виконавець ставить свій підпис та дату в Журналі обліку виконавчих документів, переданих державному виконавцю. І тільки після цього починається передбачений Законом триденний термін, за який державний виконавець зобов’язаний винести постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення – п’ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов’язаних з провадженням виконавчих дій. Нажаль на практиці така постанова про відкриття виконавчого провадження та строк для добровільного виконання судового рішення свого адресата не знаходить. Оскільки і у позовних документах, і у виконавчому документі фігурує не адреса фактичного місцезнаходження боржника, а його юридична адреса. Часто, коли заявник очікує накладення арешту на рухоме та нерухоме майно боржника з метою його майбутньої реалізації для задоволення суми заборгованості, то з’являється боржник зі скаргою про порушення державним виконавцем вимог ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження». Скарга приймається до розгляду начальником відділу ДВС, далі постанова про відкриття виконавчого провадження скасовується, боржнику надається жадана відстрочка, і за цей час, як правило, бажане майно відчужується. Для того щоб уникнути цих неприємностей, радимо уважно ставитися до заповнення позовних документів на стадії підготовки для передачі у компетентний судовий орган.

Стягнення майна та коштів. За заявою стягувача з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному ЗУ «Про виконавче провадження». Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду в десятиденний строк. Певні складнощі під час виконання державним виконавцем судового рішення може викликати виконання наказів про стягнення грошових коштів через недотримання стягувачем вимог ст.19 ЗУ «Про виконавче провадження». Ця стаття встановлює необхідні дані, що має містити виконавчий документ. Однією з таких вимог є зазначення у виконавчому документі платіжних реквізитів боржника. Відсутність ЗКПО та МФО боржника у виконавчому документі унеможливлює виставлення державним виконавцем платіжної вимоги до відповідної банківської установи. Такі відомості про боржника має право отримувати державний виконавець особисто після відкриття виконавчого провадження. Але на практиці найчастіше органи, які мають їх надавати, ігнорують вимоги ст. 6 ЗУ «Про виконавче провадження», за якою вимоги державного виконавця щодо виконання судових рішень є обов’язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України. Отже, не зайвим буде на стадії судового процесу заявити клопотання до суду про надання податковими органами інформації про наявність рахунків боржника за місцем їх реєстрації для подальшого накладення арешту на ці рахунки з метою забезпечення позову.

Виконавчі документи пред’являються стягувачем в органи  Державної виконавчої служби до виконання протягом 1 року. Якщо протягом цього строку стягував не пред'явив виконавчий документ до виконання, то борг вважається погашеним. У разі пропуску строку для пред'явлення наказу для виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено. Заява про відновлення пропущеного строку подається до господарського суду, який прийняв судове рішення. Заява розглядається у засіданні господарського суду, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач і боржник. Неявка боржника і стягувача у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви.

 За ст. 120 ГПК у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання, про що виноситься відповідна ухвала. До заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані: довідка установи банку, державного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу; при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, про те, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено. Постанови про відкриття виконавчого провадження та про повернення виконавчого документа стягувачу повинні надсилатися рекомендованим поштовим відправленням із повідомленням про вручення. З огляду на це, якщо зазначені постанови направлені простою кореспонденцією, то особа буде вважатися неналежно повідомленою з відповідними правовими наслідками. Крім того, слід мати на увазі, що відтепер боржник буде вважатися належно повідомленим про відкриття виконавчого провадження у тому разі, якщо відповідна постанова направлена на адресу, що зазначена у виконавчому документі. Відтак, слід порадити відповідачам точно зазначати свою адресу суду/іншому органу, який уповноважений видавати виконавчі документи, для уникнення проблем при здійсненні виконавчого провадження.

Повернення виконавчого документа стягувачу за його власною письмовою заявою не позбавляє його права на повторне звернення з заявою про відкриття виконавчого провадження. Відтак, боржникам, які домовляються зі стягувачами про добровільне виконання рішення слід грамотно оформлювати відповідні правовідносини та не погоджуватися на процедуру, пов’язану із поверненням виконавчого документа стягувачу за його заявою, задля уникнення можливості стягнення.

Виправлення помилок. Згідно зі ст. 117 ГПК  Господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і виносить ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви господарський суд має право своєю ухвалою зупинити стягнення за наказом, а також витребувати наказ. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу. Ухвала господарського суду за результатами розгляду заяви надсилається стягувачеві і боржнику у п'ятиденний строк з дня її винесення.

Роз'яснення рішення. Відповідно до вимог ЗУ «Про виконавче провадження» у разі, якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, державний виконавець має право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення такого рішення чи змісту документа. Господарський суд першої інстанції, який видав наказ, зобов'язаний розглянути заяву державного виконавця у 10-денний строк з дня її надходження і за необхідності дати відповідне роз'яснення рішення чи змісту наказу. В ухвалі про роз'яснення судових рішень господарський суд може визначити порядок та умови здійснення виконавчого провадження.

Арешт на кошти на рахунках боржника, накладений державним виконавцем, автоматично поширюється на всі кошти, розміщені на рахунках, які будуть відкриті після накладення зазначеного арешту, навіть на кошти відокремлених підрозділів.

Рухоме майно, вартість якого не перевищує 150 неоподаткованих мінімумів (2550 гривень), якщо проти цього не заперечує стягувач, реалізується на комісійних умовах. Така процедура зможе дещо прискорити процедуру продажу майна, яке проблематично реалізувати на аукціонах. У разі першої нереалізації майна воно підлягає уцінці державним виконавцем не більш, ніж на 30 % (у перший раз), 50 % (у другий раз). Така норма покликана певним чином захистити боржника від продажу його майна за очевидно заниженими цінами.

Нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські, річкові судна реалізуються на торгах (аукціонах). При проведенні торгів або комісійного продажу дозволена повторна уцінка до 50% початкової вартості.  

Прийняття виконавчого документа до виконання.  Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам закону і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.  Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Виконавчий документ, виданий на підставі рішення, яким надано відстрочку виконання, приймається державним виконавцем до виконання після закінчення строку відстрочки в межах строку, встановленого для його пред'явлення.  Строк 7 днів не надається у разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог або якщо рішення підлягає негайному виконанню. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк.  

Відмова у відкритті виконавчого провадження.Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:   1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;      2) неподання виконавчого документа, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження;  3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;   4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;  5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам,   7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;    8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження. Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом. У разі відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі невідповідності виконавчого документа вимогам державний виконавець роз'яснює заявникові право на звернення до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність з вимогами.  Постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження може бути оскаржена заявником у десятиденний строк з дня її надходження.  

Початок примусового виконання рішень. У разі ненадання боржником у строки  для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.   Примусове виконання полягає у виявленні та зверненні стягнення на кошти та майно, належне боржнику. З цією метою державним виконавцем направляються запити щодо наявності майна боржника до установ, що здійснюють реєстрацію права власності на майно, як то Бюро технічної інвентаризації, Державтоінспекція, податкова інспекція, Пенсійний фонд, банківські установи, також перевіряється наявність майна та коштів боржника виходом за адресою реєстрації або фактичного проживання. В разі виявлення майна, належного боржнику, на нього державним виконавцем накладається арешт, відповідним актом проводиться опис та оцінка майна. У разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця. У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

 Наслідки завершення виконавчого провадження. У разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.  

Відновлення виконавчого провадження.  У разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.  За наявності обставин, передбачених ч. 6 ст. 79 цього Закону (у разі подальшого перешкоджання боржником проживанню (перебуванню) стягувача у приміщенні, в яке його вселено) виконавче провадження підлягає відновленню у триденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідної заяви стягувача. Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), якому повернуто виконавчий документ, зобов'язаний у тримісячний строк з дня надходження відповідної постанови пред'явити його до виконання.

Закінчення виконавчого провадження. Виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;    2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;     3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;     4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;     5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі;   6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;    7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи;     8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;      9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;      11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав,  12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;      13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у визначені строки. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк.