Порушення провадження у справі про банкрутство

Судочинство по справах про банкрутство істотно відрізняється від процедури за іншими господарськими спорами. Одним з головних завдань суду в процедурі банкрутства є не забезпечення вимог кредитора, а забезпечення умов для фінансового оздоровлення суб’єкта господарювання. Провадження у справах про банкрутство регламентується Господарським процесуальним кодексом України, Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнанні його банкрутом», далі «Закон», ГК та іншими законодавчими актами України. Цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Провадження у справах про банкрутство складається з таких стадій: подання заяви про порушення справи про банкрутство (ст. 7 Закону), порушення провадження у справі про банкрутство (ст. 11 Закону), забезпечення вимог кредиторів і мораторій на задоволення вимог кредиторів (ст. 12 Закону), виявлення кредиторів та осіб, які виявлять бажання взяти участь у санації боржника (ст. 14 Закону), попереднє засідання господарського суду (ст. 15 Закону), проведення зборів кредиторів і утворення комітету кредиторів (ст. 16 Закону), винесення ухвали про санацію боржника, призначення керуючого санацією (ст. 17 Закону), продаж у процедурі санації майна боржника (ст. 19, 20 Закону), звіт керуючого санацією (ст. 21 Закону). Отже, провадження у справах про банкрутство складається з процедур установлення факту неплатоспроможності боржника та безспірності вимог кредитора (кредиторів), що ініціює провадження (коли справа порушується за заявою кредитора), виявлення всіх можливих кредиторів і санаторів, розпорядження майном боржника, санації (коли остання можлива) або визнання боржника банкрутом. Останнім етапом провадження є процедура задоволення вимог кредиторів за рахунок ліквідації майнових активів банкрута. Усі зазначені процедури становлять цілісне і, практично, відокремлене від позовного процесу провадження, метою якого є задоволення вимог кредиторів у разі неплатоспроможності боржника. Тобто процедура банкрутства має суттєві відмінності від позовного провадження.

По-перше, під час провадження у справах про банкрутство застосовується переважна більшість норм, що містяться у Законі, а не норми процесуального права, які записані в Господарському процесуальному кодексі України й у даному разі мають додатковий характер. По-друге, склад учасників у справах про банкрутство зовсім інший ніж склад учасників позовного провадження. На відміну від класичного складу учасників позовного провадження (відповідач, позивач, треті особи), у провадженні у справах про банкрутство, поряд зі сторонами — боржником і кредитором (комітетом кредиторів) – беруть чи можуть брати участь: арбітражний керуючий (розпорядник майна, ліквідатор), санатори (інвестори), власник майна, державний орган з питань банкрутства, орган місцевого самоврядування, Фонд державного майна України, трудовий колектив боржника. Господарський суд, розглядаючи справи про банкрутство, по суті, не вирішує спору, так би мовити, у чистому вигляді, усі спори вже повинні бути розглянуті в позовному провадженні (безспірність вимог кредиторів). У справах про банкрутство господарський суд від імені держави займається усуненням всіх негативних наслідків, що можуть виникнути після ліквідації підприємства в разі банкрутства.           Основні терміни:

Неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури;

суб'єкт банкрутства (далі - банкрут) - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом. 

Кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). При проведенні процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів.

Боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати. Також боржником може бути споживче товариство, благодійний чи інший фонд, державні підприємства, що підлягають приватизації та не можуть бути казенні та комунальні підприємства та інші некомерційні організації.

За ст. 4 щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства:

· розпорядження майном боржника;

· мирова угода;

· санація (відновлення платоспроможності) боржника;

· ліквідація банкрута.

Право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор. Кредитори мають право об'єднати свої вимоги до боржника і звернутися до суду з однією заявою. Справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника. За ст. 6 справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

За ст. 9 Суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п'ятий день з дня її надходження виносить і направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не передбачено цим Законом, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Якщо при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство призначити розпорядника майна неможливо, розпорядник майна призначається на підготовчому засіданні. Суддя після винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство не пізніш як на другий день з дня її винесення передає текст ухвали для офіційного оприлюднення на офіційному веб-сайті судової влади України. До дати проведення підготовчого засідання боржник зобов'язаний подати в господарський суд та заявнику відзив на заяву про порушення справи про банкрутство.

Заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, по місцезнаходженню боржника. До дати проведення підготовчого засідання боржник зобов'язаний подати в господарський суд та заявнику відзив на заяву про порушення справи про банкрутство.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» із заяви стягується судовий збір у таких розмірах:

· заяви про затвердження плану санації до порушення провадження у справі про банкрутство – 1 розмір мінімальної заробітної плати;

· заяви про порушення справи про банкрутство – 5 розмірів мінімальної заробітної плати;

· заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом – 1 розмір мінімальної заробітної плати;

· заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство – 1 розмір мінімальної заробітної плати;

· заяви про розірвання мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство, або визнання її недійсною – 1 розмір мінімальної заробітної плати;

· апеляційних і касаційних скарг у справі про банкрутство – 0,5 розміру мінімальної заробітної плати.